Постанова № 74060066, 18.05.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/16/18Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Таран С.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.03.2018 р. (головуючий суддя Рога Н.В., судді Степанова Л.В., Никифорчук М.І.), яку прийнято у судовому засіданні о 12:47 у м. Одесі, просп. Шевченка, 29

по справі №916/16/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Стадіон "Чорноморець"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа готелів Чорне море"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛЕК СІ ОСОБА_1"

за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання нікчемного договору оренди недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

У січні 2018 Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" (далі – ПАТ "ІМЕКСБАНК") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Стадіон "Чорноморець" (далі – ТОВ "Стадіон "Чорноморець"), товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа готелів Чорне море" (далі – ТОВ "Мережа готелів Чорне море") та товариства з обмеженою відповідальністю "БЛЕК СІ ОСОБА_1" (далі – ТОВ "БЛЕК СІ ОСОБА_1") в якому просить визнати недійсним нікчемний договір оренди від 31.12.2014 р. та застосувати наслідки недійсності договору.

31.01.2018 ТОВ "Стадіон "Чорноморець" звернулось до господарського суду Одеської області із клопотанням про зупинення провадження у справі в якому просило зупинити провадження у справі №916/16/18 до набрання законної сили рішенням господарського суду Одеської області у справі №916/15/18 за позовом ПАТ "ІМЕКСБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ІМЕКСБАНК" ОСОБА_2 до ТОВ "Стадіон "Чорноморець" про визнання недійсним договору управління нерухомим майном від 29.12.2014р. та застосування наслідків недійсності договору.

В обґрунтування означеного клопотання заявник зазначив, що 29.12.2014 року між АТ "ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ "ЧОРНОМОРЕЦЬ" та ТОВ "Стадіон "Чорноморець" було укладено договір управління нерухомим майном, відповідно до умов якого АТ "ФК "Чорноморець" передав в управління ТОВ "Стадіон "Чорноморець" об'єкт, а саме: нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", які складаються з будівель загальною площею 80 289,0 кв. м., основною площею 67 037,5 кв. М, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/20. Надалі, 31.12.2014 р. між ТОВ "Стадіон "Чорноморець" та ТОВ "Мережа готелів Чорне море" було укладено договір оренди, відповідно до якого ТОВ "Стадіон "Чорноморець" було передано ТОВ "Мережа готелів Чорне море" в тимчасове платне користування на умовах оренди нерухоме майно, а саме: частку розміром 122/1000 у праві власності на нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", які складаються з будівель загальною площею 80 289,0 кв. м., основною площею 67 037,5 кв. м. , що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/20. В подальшому, у зазначеному договорі було змінено сторону у зобов'язанні, а саме: права і обов'язки орендаря за договором "БЛЕК СІ ОСОБА_1", на підставі договору про заміну сторони у зобов’язання від 27.07.2015 р.

Заявник зазначає, що предметом розгляду судової справи №916/16/18 є саме визнання недійсним зазначеного договору оренди від 31.12.2014 року.

За твердженням ТОВ "Стадіон "Чорноморець", ПАТ "ІМЕКСБАНК" подано до господарського суду Одеської області позовну заяву про визнання недійсним договору управління нерухомим майном від 31.12.2014 року, укладеного між АТ "ФК "Чорноморець" та ТОВ "Стадіон "Чорноморець" та застосування наслідків недійсності договору, 23 січня 2017 р. господарським судом Одеської області відкрито провадження у справі №916/15/18.

ТОВ "Стадіон "Чорноморець" зазначило, що обґрунтовуючи позовну заяву про визнання недійсним договору оренди, ПАТ "ІМЕКСБАНК" зазначає про недійсності укладеного договору управління нерухомим майном, а вже потім, як внаслідок недійсності договору управління, обґрунтовує недійсність договору оренди.

Отже, заявник вважає, що для повного, об’єктивного та вірного вирішення справи №916/16/18 необхідно у першу чергу вирішувати питання дійсності договору управління нерухомим майном, який є передумовою укладання договору оренди, а вже після цього досліджувати питання дійсності договору оренди нерухомого майна. А тому, ТОВ "Стадіон "Чорноморець" вважає, що вирішення судом справи №916/15/18 має істотне значення для розгляду справи №916/16/18, так як дані справи є пов’язаними, і наявні підстави для зупинення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.03.2018 клопотання ТОВ "Стадіон "Чорноморець" про зупинення провадження у справі №916/16/18 задоволено, зупинено провадження у справі №916/16/18 до кінцевого вирішення спору у справі №916/15/18 за позовом ПАТ "ІМЕКСБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ІМЕКСБАНК" ОСОБА_2 до ТОВ "Стадіон "Чорноморець" про визнання недійсним договору управління нерухомим майном від 29.12.2014р. та застосування наслідків недійсності договору.

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції з посиланням на приписи п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України зазначив, що виходячи з тексту позовної заяви ПАТ "ІМЕКСБАНК" та обґрунтування позивачем у справі №916/16/18 своєї правової позиції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання ТОВ "Стадіон "Чорноморець" про зупинення провадження у справі №916/16/18 до кінцевого вирішення спору у справі №916/15/18, адже, у своїй позовній заяві про визнання недійсним договору оренди ПАТ "ІМЕКСБАНК" у якості обґрунтування своєї правової позиції, по-перше, наводить обґрунтування недійсності укладеного договору управління нерухомим майном, а вже, по-друге, як внаслідок недійсності договору управління, обґрунтовує недійсність договору оренди.

З урахуванням зазначеного, на думку місцевого господарського суду, наявні правові підстави для зупинення провадження у справі №916/16/18 до кінцевого вирішення спору у справі №916/15/18, у зв’язку з чим провадження у справі №916/16/18 підлягає зупиненню.

Не погоджуючись з даною ухвалою до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ПАТ "ІМЕКСБАНК" з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу господарського суду Одеської області від 22.03.2018 по справі №916/16/18 про зупинення провадження у справі скасувати, справу №916/16/18 направити для продовження розгляду до господарського суду Одеської області.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, а відтак підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так посилаючись на приписи п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України, ч.ч.1, 2 ст. 195 ГПК України, пп.3.16. п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" апелянт зазначає, що у справі №916/16/18 суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо визнання недійсним нікчемного правочину та застосування наслідків такої недійсності. Зупиняючи провадження, на думку скаржника, суд першої інстанції не врахував вимоги ст. 195 ГПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом певного строку, та вимагає зупинення провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.

Апелянт зазначає, що підставою для зупинення провадження у справі судом зазначено факт розгляду судом господарської справи про визнання недійсним нікчемного договору управління та застосування наслідків такої недійсності. Проте, на думку апелянта, зазначивши іншу справу, до вирішення якої суд зупинив провадження у справі, останній не врахував предмети спорів у справах та не зазначив обставин, які б давали підстави для висновку про те, що наявність спору у справі про визнання недійсним нікчемного договору управління та застосування наслідків такої недійсності виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та можливості визнання недійсним нікчемного правочину та застосування наслідків такої недійсності, оскільки позивачем пред’явлено позов саме з таких підстав.

За твердженням апелянта, з позовної заяви у справі №916/15/18 вбачається, що позивач зазначає про недійсність спірного договору управління в силу закону (нікчемність). Водночас, у справі №916/16/18 підставою позову є, зокрема, те що достеменно знаючи про перебування майна в іпотеці та необхідність отримання годи АТ "ІМЕКСБАНК" на укладення договору управління при відсутності такої згоди, уклавши 29.12.2014 договір управління ПрАТ "ФК "Чорноморець" фактично розпорядилось предметом іпотеки без згоди іпотекодержателя, чим були порушенні приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Крім того апелянт зазначає, що договір оренди, що є предметом розгляду даної справи, є недійсним в силу положень закону (нікчемним), відтак його дійсність не може ставитись у залежність від вирішення будь-якої іншої справи, що розглядається іншим судом. Тобто, на думку скаржника, незалежно від результату вирішення справи №916/15/18 та/або дійсності або недійсності договору управління, договір оренди, що є предметом розгляду справи №916/16/18 все одно буде недійсним в силу закону. Оскільки обсяг прав управителя не може бути більшим за обсяг прав установника управління.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 р. колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Таран С.В. відкрито апеляційне провадження у справі №916/16/18 за апеляційною скаргою ПАТ "ІМЕКСБАНК" на ухвалу господарського суду Одеської області від 22.03.2018 р., визначено розглянути апеляційну скаргу ПАТ "ІМЕКСБАНК" на ухвалу господарського суду Одеської області від 22.03.2018 р. у справі №916/16/18 у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, копію вищевказаної ухвали суду від 16.04.2018 ПАТ “ІМЕКСБАНК” отримано 26.04.2018 та 02.05.2018, ТОВ "БЛЕК СІ ОСОБА_1" - 02.05.2018, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб – 06.04.2018, ТОВ "Стадіон "Чорноморець" – 08.05.2018.

Однак станом на 18.05.2018 до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

10.05.2018 Одеським апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу від ТОВ "БЛЕК СІ ОСОБА_1" в якому останнє просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу про зупинення провадження у справі без змін.

У своїх запереченнях ТОВ "БЛЕК СІ ОСОБА_1" зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що для правильно вирішення справи №916/16/18 необхідно першочергово вирішити питання щодо дійсності договору управління нерухомого майна, який є передумовою укладення договору оренди, а вже після цього досліджувати питання дійсності договору оренди нерухомого майна. Разом з цим, ТОВ "БЛЕК СІ ОСОБА_1" зазначає, що питання дійсності/недійсності договору управління виходить за межі розгляду справи №916/16/18, оскільки не є предметом розгляду у даній справі, а розглядається господарським судом Одеської області в окремому провадженні.

ТОВ "БЛЕК СІ ОСОБА_1" вважає, що рішення господарського суду Одеської області у справі №916/15/18 про визнання договору управління недійсним у будь-якому випадку вплине на результат розгляд справи №916/16/18, оскільки у разі якщо судом першої інстанції буде встановлено, що договір управління є недійсним з моменту його укладення, зазначений факт поставить під сумнів правомочність ТОВ "Стадіон "Чорноморець", як управителя майна на укладення окремого договору оренди нерухомого майна та навпаки, у разі якщо суд за наслідками розгляду справи №916/15/18 встановить, що договір управління є законним та укладеним у відповідності до вимог чинного законодавства України, зазначений факт підтвердить законність й договору оренди.

В ході апеляційного розгляду даної справи Одеським апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. ТОВ "БЛЕК СІ ОСОБА_1" скористалось своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає наступне.

Пунктом 5 ч.1 ст. 277 ГПК України визначено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З наведеної норми вбачається, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку має з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов’язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення та унеможливлюють розгляд спору до вирішення справи іншим судом через те, що не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Тобто, йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Зупиняючи провадження у справі суд першої інстанції, в обґрунтування неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи зазначив, що у своїй позовній заяві про визнання недійсним договору оренди ПАТ “ІМЕКСБАНК” у якості обґрунтування своєї правової позиції, по-перше, наводить обґрунтування недійсності укладеного договору управління нерухомим майном, а вже, по-друге, як внаслідок недійсності договору управління, обґрунтовує недійсність договору оренди.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для зупинення провадження у справі №916/16/18 до кінцевого вирішення спору у справі №916/15/18, у зв’язку з чим провадження у справі №916/16/18 підлягає зупиненню.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції про зупинення провадження у даній справі, оскільки, місцевий господарський суд безпідставно зупинив провадження у даній справі та мав би самостійно встановити при розгляді даної справи наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Колегія суддів відзначає, що метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовні та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі.

З наявних матеріалів справи вбачається, що предметом позову є вимога про визнання недійсним договору оренди від 31.12.2014, укладеного між ТОВ "Стадіон "Чорноморець" (орендодавець), ПАТ «ФК «Чорноморець» (власник) та ТОВ "БЛЕК СІ ОСОБА_1" (орендар), з урахуванням договору про заміну сторони у зобов’язанні від 27.07.2015 та застосування наслідків недійсності такого правочину.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що уклавши 29.12.2014 року договір управління без згоди іпотекодержателя (ПАТ “ІМЕКСБАНК”), ПрАТ «ФК «Чорноморець» фактично розпорядилось предметом іпотеки, чим порушив норми абз. 4 ч. З ст. 9 Закону України "Про іпотеку" та умови іпотечного договору, зокрема п. 4.1.4., а тому договір управляння нерухомим майном, укладений 29.12.2014 між ПАТ «ФК «Чорноморець» та ТОВ "Стадіон "Чорноморець" є недійсним в силу закону (нікчемним). Позивач зазначає, що враховуючи той факт, що з огляду на недійсність договору управління, управитель не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності й для вчинення правочину в інтересах установника управління, договір оренди від 31.12.2014 є недійсним в силу закону, а саме ч. 1,2 ст. 215 ЦК України (нікчемним).

Відповідно до ст. 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він визнаний судом недійсним (оспорюваний правочини).

Нікчемним правочином є правочин, вчинення якого не по роджує передбачених законом правових наслідків у звґязку із протиправністю або іншими недоліками юридичного характеру, незалежно від предґявлення позову про визнання його недійс ним. Нікчемний правочин є недійсним незалежно від визнання його таким і від бажання сторін.

Суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, не позбавлений можливості при розгляді справи №916/16/18 по суті заявлених позовних вимог, надати правову оцінку доказам, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, у тому числі й щодо нікчемності правочину, як та тому наголошує позивач.

Таким чином, фактично, місцевий господарський суд, зупинивши провадження у даній справі поставив учасників процесу, зокрема позивача, у стан невизначеності. Зазначене безумовно впливає також на розумність тривалості судового розгляду.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції").

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд помилково зупинив провадження у даній справі, оскільки має можливість самостійно встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги у даній справі.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вирішення спору у справі №916/15/18, що розглядається господарським судом Одеської області не може бути перешкодою для встановлення всіх обставин у даній справі №916/16/18 у відповідності з вимогами ст.ст. 227, 228 ГПК України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, на переконання колегії суддів, зупинення провадження у даній справі до кінцевого вирішення спору у справі №916/15/18 є безпідставним та необґрунтованим.

Така позиція суду першої інстанції, саме у даній справі порушує конституційне право позивача на судовий захист, що передбачене статтею 55 Конституції України та розгляд справи у розумні строки. Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (п. 2 рішення Конституційного Суду України 25.12.1997 у справі № 9зп).

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§ 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку зупинивши провадження у даній справі до вирішення спору у справі №916/15/18 яка розглядається господарським судом Одеської області.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 22.03.2018 р. підлягає скасуванню з направленням справи №916/16/18 до господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.03.2018 р. про зупинення провадження у справі №916/16/18 скасувати.

Справу №916/16/18 направити для продовження розгляду господарському суду Одеської області.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Датою ухвалення та складання повного судового рішення є 18.05.2018 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Таран С.В.