Постанова № 74059917, 17.05.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2018р. справа №905/2935/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретар судового засідання ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, м. Краматорськ Донецької області за участю представників: від позивача:не з’явився; від відповідача:ОСОБА_5 (довіреність №01-14/19 від 02.01.2018р.); від третьої особи:не з’явивсяна рішення господарського суду Донецької області ухваленого 14.03.2018р. (повний текст підписано 14.03.2018р.) у м. Харкові по справі №905/2935/17 (суддя Лейба М.О.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Дніпро до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, м. Краматорськ Донецької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача Управління Державної казначейської служби у м. Краматорську Донецької області, м. Краматорськ Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 660594,41грн.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

1. Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Дніпро (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, м. Краматорськ Донецької області (далі - Відповідач) з вимогами про стягнення 660594,41грн. заборгованості щодо розрахунків за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення та не перерахування в повному обсязі грошових коштів в рахунок компенсації витрат Позивача за надані телекомунікаційні послуги громадянам м. Краматорська Донецької області на пільгових умовах за період з січня 2016р. по грудень 2016р.

2. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.02.2018р. у справі №905/2935/17 було залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача - Управління Державної казначейської служби у м. Краматорську Донецької області, м. Краматорськ Донецької області (Третя особа).

3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.03.2018р. у справі №905/2935/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» були задоволені в повному обсязі.

4. Означене рішення суду було обґрунтоване встановленням матеріалами справи факту неналежного виконання Відповідачем обов’язку з відшкодування витрат, пов’язаних з наданням Позивачем телекомунікаційних послуг на пільгових умовах відповідним категоріям громадян проживаючим на території м. Краматорська Донецької області у 2016р., встановленого імперативними приписами Закону України «Про телекомунікації» та Постановами Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету» №256 від 04.03.2002р. та «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» №256 від 04.03.2002р. Окрім того, місцевий суд зазначив, що відсутність фінансування не звільняє Відповідача від виконання означеного обов’язку, оскільки законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення відповідних заходів з виконання державних програм.

ІІ. ОСОБА_6 зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

5. Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулося з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2018р. у справі №905/2935/17 скасувати в повному обсязі та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

6. Підставою для скасування рішення суду першої інстанції Скаржник зазначає відсутність у нього обов’язку з відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги у 2016р., посилаючись на Закон України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», яким субвенцій з Державного бюджету на відшкодування таких витрат не передбачені, а також на приписи п.3 ст.7, ст.23 Бюджетного кодексу України, з яких вбачається, що здійснення видатків по погашенню заборгованості перед Позивачем без бюджетних призначень для Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради є порушенням чинного законодавства, враховуючи, що Відповідач не може відповідати за борги держави.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Відповідача:

7. Позивачем в межах визначеного апеляційним судом строку наданий відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останній проти її задоволення заперечує з огляду на наступне:

- участь держави у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансова підтримка місцевого самоврядування та можливість компенсації державою витрат місцевого самоврядування, не виключає можливість стягнення у грошовій формі спірної суми компенсаційних коштів за надані пільговим категоріям населення послуги в силу законів з Відповідача, як уповноваженої особи від імені держави на виконання функцій з бюджетних зобов’язань - як розпорядник коштів місцевих бюджетів здійснює розрахунки з постачальниками соціальних послуг;

- зобов’язання Відповідача існують незалежно від передбачених у Державному бюджеті коштів, посилаючись на постанови, зокрема, Верховного суду України та Вищого господарського суду України, а також практику Європейського суду з прав людини.

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

8. Відповідно до ч.1 ст.253 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції у господарських справах є апеляційний господарський суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

9. Указом Президента України №454/217 від 29.12.2017р. «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» (набрання чинності 16.01.2018р. з публікацією в Офіційному віснику України №5 за 2018р.) постановлено ліквідувати, у тому числі Донецький апеляційний господарський суд та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

10. Згідно з п.3 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.6 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Наразі, відповідної публікації про початок роботи Східного апеляційного господарського суду на момент прийняття цієї постанови здійснено не було.

11. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 02.04.2018р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3

12. Враховуючи викладене в п.п.8-11 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Донецького апеляційного господарського суду у складі ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

13. Ухвалою від 24.04.2018р. зазначена судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №905/2935/17, а ухвалою від 03.05.2018р. після проведення підготовчих дій призначила розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні на 17.05.2018р. об 14.15 з повідомленням учасників справи про дату, час і місце розгляду, обізнаність яких про що підтверджується поверненням рекомендованих повідомлень про вручення ухвали суду (а.с.181).

14. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та засобами аудиофіксації у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.

15. У судовому засіданні 17.05.2018р. уповноважений представник Відповідача підтримав свої вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив розглянути останню у судовому засіданні за відсутності його представника за наявними матеріалами справи з урахуванням поданого ним відзиву. Представник Третьої особи, попри належне повідомлення, у судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив.

За висновком судової колегії, відсутність у судовому засіданні представників належним чином повідомлених Позивача та Третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті.

16. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

17. Як встановлено місцевим судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації. Позивач надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Позивачем (Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком») в період часу з січня по грудень 2016р. надавалися телекомунікаційні послуги Споживачам, що проживають на території м. Краматорська Донецької області та які мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством, зокрема, Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

18. На підтвердження означеного факту Позивачем щомісяця протягом зазначеного періоду складалися звіти нарахованих сум для компенсації пільг, наданих Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (а.с.а.с.14-25) та які в подальшому направлялися Відповідачу (а.с.а.с.23, 24), на загальну суму 660594,41грн., а саме:

- за січень 2016р. – 57605,09грн.,

- за лютий 2016р. – 57918,74грн.,

- за березень 2016р. – 59319,14грн.,

- за квітень 2016р. – 57805,85грн.,

- за травень 2016р. – 57264,83грн.,

- за червень 2016р. – 55793,74грн.,

- за липень 2016р. – 46491,21грн.,

- за серпень 2016р. – 49170,10грн.,

- за вересень 2016р. – 63451,07грн.,

- за жовтень 2016р. – 51046,11грн.,

- за листопад 2016р. – 50814,23грн.,

- за грудень 2016р. – 53914,30грн.

19. Означені витрати за надані Позивачем телекомунікаційні послуги громадянам на пільгових умовах за період з січня 2016р. по грудень 2016р. Відповідачем компенсовані не були, у зв’язку з чим Позивач звернувся до останнього (Відповідача) з вимогою №12С000 від 05.12.2017р. (а.с.а.с.28, 29), в якій запропонував розглянути та підписати акти звіряння (а.с.а.с.30, 31) та терміново сплатити виниклу суму заборгованості в розмірі 660594,41грн.

Між тим, з огляду на несплачену наразі Відповідачем означену суму заборгованості в сумі 660594,41грн., Позивач - Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» звернулось з відповідними позовними вимогами до суду.

20. Вказані в п.п.17-19 цієї постанови обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не оспорюються так само, як і встановлена місцевим судом обставина нездійснення Відповідачем оплата суми компенсації витрат Позивача за надані телекомунікаційні послуги громадянам м. Краматорська Донецької області на пільгових умовах за період з січня 2016р. по грудень 2016р. Апеляційний суд наголошує на відсутності будь-яких заперечень Відповідача щодо обсягу і якості телекомунікаційних послуг, наданих Позивачем впродовж розглядуваного періоду відповідній пільговій категорії населення.

21. Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів Законів України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», «Про телекомунікації», а також Постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету» №256 від 04.03.2002р. та «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» №256 від 04.03.2002р. та положень Бюджетного кодексу України.

VІ. Оцінка апеляційного суду:

22. За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у Позивача захищуваного суб’єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного Відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову.

23. Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до примусового виконання порушених зобов’язань з компенсації витрат Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» за надані телекомунікаційні послуги громадянам м. Краматорська Донецької області на пільгових умовах за період з січня 2016р. по грудень 2016р.

24. Виходячи з правової природи розглядуваних відносин, останні регламентуються, насамперед, положеннями Закону України «Про телекомунікації», «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012р. (Правила №295), Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. (Порядок №256), положеннями законодавства в бюджетній сфері, а також відповідними нормами Господарського та Цивільного кодексів України в редакціях, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

25. Відсутність укладеного між сторонами договору на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, як вірно було зазначено судом першої інстанції, не впливає на обумовленість виникнення означених зобов’язань з положень законів України та відсутністю умови про обов’язковість укладення такого договору з положень законодавства, що узгоджується із ч.1 ст.174 Господарського кодексу України та ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України.

26. Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає, що надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком Позивача. Надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян. Чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян за рахунок державних коштів. При цьому, зобов’язання сторін виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Висновок щодо цивільної зобов’язальної природи розглядуваних правовідносин узгоджується із позицією висловленою Великою Палатою Верховного суду у постанові від 10.04.2018р. по справі №927/291/17.

27. Відтак, положеннями п.3 ст.63 Закону України «Про телекомунікації» та п.63 Правил №295 передбачено, що споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій (яким є Позивач) відповідно до законодавства України, що також узгоджується зі ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Своєю чергою, в п.63 Правил №295 передбачено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв’язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред’явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Суд відмічає, що обов’язок оператора послуг з надання таких пільг не перебуває у залежності від наявності бюджетних коштів для відшкодування відповідних витрат, а визначається виключно статусом відповідної категорії споживачів, наданого державою.

28. При цьому, п.2 Порядку №256 (діючий у розглядуваний період), яким було визначено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з Державного бюджету, встановлює, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів (Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, в розумінні п.3 означеного Порядку) здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Таким чином, жодним з означених нормативно-правових актів не передбачено обмежень з надання пільгових послуг в разі відсутності відповідного фінансування, так само як і право на компенсування витрат за надані послуги зв’язку (як у даному випадку) виникає безпосередньо на підставі закону та не залежить від здійснення такого фінансування.

Означена позиція цілком узгоджується із висновком Великої палати Верховного суду, висловленим у постанові від 17.04.2018р. у справі №906/621/17.

29. Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Наразі, належних доказів припинення означених обов’язків Відповідача у будь-який визначений діючим законодавством спосіб до матеріалів справи у відповідності до приписів ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України Скаржником надано не було, так само, як і вмотивованих і доведених заперечень щодо обсягу наданих телекомунікаційних послуг відповідним споживачам, що мають пільги.

Ухилення від відшкодування державою в особі відповідного органу (в розглядуваному випадку Відповідача) витрат, понесених Позивачем у зв’язку із наданням послуг пільговій категорії споживачів, є фактичним примушенням Позивача всупереч ч.1 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України до безплатного надання таких послуг (фінансування їх за рахунок власних коштів) або до відмови/обмежені у надані таких послуг пільговій категорії населення, що не відповідає ст.3 Конституції України, заважаючи на чинність законів, якими ці пільги запроваджені та гарантуються.

30. Окрім того, як вірно було зазначено місцевим господарським судом, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язань в світлі правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішеннях по справам «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р. та «Бакалов проти України» від 30.11.2004р., що також узгоджується з позицією викладеною в постановах Верховного Суду України по справі №11/446 від 15.05.2012р., справі №3-28гс12 від 15.05.2012р., а також постановою №905/2358/16 від 22.03.2017р., на які увагу суду звертав Позивач. Колегія суддів, досліджуючи зміст означених судових актів, дійшла висновку про співпадіння фактичних обставин цих справ із розглядуваної в контексті прив’язування розрахунків до бюджетного фінансування, з урахуванням чого не вбачає підстав для незастосування означених правових позицій в розглядуваній справі.

31. Відповідно до правової позиції, сформульованої Європейським судом з прав людини в п.п.70, 71 рішення по справі «Рисовський проти України» від 20.11.2011р. щодо принципу «належного урядування», державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Дійсно, Позивач не є учасником бюджетних відносин, таким чином проблеми, які виникають у Відповідача в таких відносинах, в контексті означеного принципу «належного урядування», не тільки не звільняють Позивача від виконання встановленого державою обов’язку з надання послуг пільговим категоріям населення (без права стягувати з них оплату), але й не звільняють державу, в особі Відповідача, від обов’язку здійснити відповідну компенсацію у відповідності до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

Наразі, практика Європейського суду з прав людини є джерелом права для національних судів у відповідності до ст.17 Закону України від 23.02.2006р. №3477-ІV та ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України.

32. При цьому, ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України визначає, що зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Суд зауважує, що і послуги населенню, і витрати Позивача з їх надання надавалися та мали бути здійснені відповідно у 2016р. Відтак, подальше не закріплення субвенцій на фінансування надання пільг у Державному бюджеті України на 2016р. не впливає на факт виникнення відповідної заборгованості перед Позивачем і не може позбавляти його права на набуття відповідних грошових коштів, що охоплюється гарантією мирного володіння своїм майном за ст.1 Першого протоколу ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р., покладаючи його у залежність від подальших дій законодавця, адже юридична підстава для існування означеного права (фактичне надання послуг пільговим категоріям, яке не спростовано і не заперечується) наразі не скасована.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає належних підстав для звільнення держави в особі Відповідача від виконання обов’язків щодо компенсації останньому його втрат, внаслідок надання послуг пільговій категорії осіб у відповідності до приписів діючого законодавства України, адже таке звільнення (відмова у задоволені вимоги щодо відшкодування) за своєю сутністю тотожне позбавленню «майно» у розумінні норми, закріпленої другим реченням першого пункту ст.1 згадуваного вище Першого протоколу в контексті правової позиції Європейського суду з прав людини, висловленої в п.46 рішення у справі «Жовнер проти України». Дійсно, передбачених означеною нормою обов’язкових умов такого позбавлення забезпечення суспільного інтересу та наявність відповідного закону Скаржником не доведено.

33. Доводи апеляційної скарги стосовно відсутності у Відповідача обов’язку з відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги у 2016р. з посиланням на Закон України «Про Державний бюджет України на 2016р.», яким субвенцій з Державного бюджету на відшкодування таких витрат не передбачені, а також на приписи п.3 ст.7, ст.23 Бюджетного кодексу України, з яких вбачається, що здійснення видатків по погашенню заборгованості перед Позивачем без бюджетних призначень для Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради є порушенням чинного законодавства, враховуючи, що Відповідач не може відповідати за борги держави – до уваги апеляційним судом не приймаються та спростовуються наведеним в п.п.26-32 означеної постанови, адже обставини незабезпечення здійснення відповідних видатків Відповідача в процесі формування, розподілу та виконання Державного бюджету є сферою бюджетних правовідносин, учасником яких Позивач не є. Захищувані в межах цієї справи цивільні права Позивача не можуть перебувати у залежності від ефективності взаємодії Відповідача з розпорядниками бюджету вищого рівня.

Враховуючи наведене, Відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з січня по грудень 2016р. в загальній сумі 660594,41грн., що зумовлює відхилення доводів, викладених в апеляційній скарзі.

34. Своєю чергою, судова колегія зазначає, що труднощі/перешкоди, пов’язані з виконанням передбаченого оскаржуваним рішенням примусового здійснення простроченої компенсації (в тому числі відсутність фінансування, відхилення законопроекту, направлено на врегулювання питання виділення субвенцій місцевому бюджету та ін.) не є підставою для скасування/зміни оскаржуваного рішення у розумінні ст.277 Господарського процесуального кодексу України, а можуть лише розглядатися в якості можливої мотивації заяви в порядку ст.331 цього Кодексу.

35. Відтак, оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, які ст.277 Господарського процесуального кодексу України визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін.

36. За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.126, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, м. Краматорськ Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2018р. (повний текст підписано 14.03.2018р.) у справі №905/2935/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 14.03.2018р. (повний текст підписано 14.03.2018р.) у справі №905/2935/17 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, м. Краматорськ Донецької області.

4. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 17.05.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 18.05.2018р.

Головуючий, суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: О.В. Стойка

ОСОБА_3

Надрук. 5примірн.: 1-2 - сторонам, 3-третій особі, 4-у справу, 5- ГСДО

Надіслано судом до ЄДРСР – 18.05.2018р.