Постанова № 74059902, 15.05.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2018 року м.Дніпро Справа № 904/9403/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Верхогляд Т.А. - доповідач

суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання: Крицька Я.Б.

представники сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №1781 від 17.04.2018 р., представник;

від третьої особи: ОСОБА_2, довіреність №4/4-319 від 07.03.2018 р., представник;

від позивача представник не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ФАРЛЕП-ІНВЕСТ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2018 року (повний тест рішення складено 19.02.2018 року) у справі № 904/9403/17 (суддя Рудовська І.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "ФАРЛЕП-ІНВЕСТ" м. Київ

до Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 районної у місті Дніпрі ради м. Дніпро

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 районна у місті Дніпропетровську рада, м. Дніпро

про стягнення 258 102,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ФАРЛЕП-ІНВЕСТ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 районної у місті Дніпрі ради про стягнення заборгованості з компенсації витрат за телекомунікаційні послуги, надані пільговим категоріям населення в період з 01.12.2015 р. по 30.09.2017 року в розмірі 258 102,27 грн.

31.01.2018 року заявою позивач уточнив позовні вимоги, збільшив період відшкодування до 31.12.2017 року та просив суд з урахуванням акту звіряння з відповідачем понесених позивачем витрат, обліку наданих абонентам телекомунікаційних послуг, укладених договорів та термінів усунення пошкодження телекомунікаційних мереж стягнути заборгованість в розмірі 197 710,05 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2018 року у справі № 904/9403/17 в задоволенні уточнених позовних вимог відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю укладеного між сторонами договору з компенсації за надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2016 - 2017 роках.

Не погодившись із рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Скаржник посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про те, що у позивача не виникло право на отримання за рахунок субвенції з Державного бюджету України компенсації витрат за телекомунікаційні послуги, надані пільговим категоріям населення у періодах за 2016-2017 роки, оскільки право на отримання такої компенсаціі передбачено діючим законодавством і позивач був зобовязаний надавати пільги відповідним категоріям населення в силу вимог закону.

Скаржник посилається на п.п. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, згідно якого видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апелянт зазначає, що докази надання послуг за вказаний позивачем період надано до справи, однак суд першої інстанції, в порушення висновків Європейського суду з прав людини, дійшов неправомірного висновку про те, що відсутність бюджетного фінансування є підставою для звільнення відповідача від обов’язку сплатити передбачену законодавством компенсацію.

Просить скасувати оскаржуване рішення, задовольнити позов у повному обсязі.

У судове засідання повноважний представник позивача не з’явився.

Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 районної у місті Дніпрі ради у відзиві на апеляційну скаргу посилається на відсутність договірних відносин з позивачем та актів звіряння щомісячних розрахунків.

Також представник відповідача зазначає, що ним неодноразово повідомлявся позивач про те, що Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 районної у місті Дніпрі ради включало до необхідних потреб кошти на виконання вищезазначеної державної соціальної програми на 2016-2017 роки, але Державним бюджетом України такі видатки не були передбачені.

Вказані заперечення відповідач підтверджує рішеннями Дніпропетровської міської ради №3/5 від 30.03.2016 року "Про міський бюджет на 2016 рік" та №6/16 від 01.12.2016 року "Про міський бюджет на 2017 рік".

Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін.

ОСОБА_3 районна у місті Дніпропетровську рада у запереченні на апеляційну скаргу підтримали правову позицію відповідача.

Просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення слід скасувати, позов задовольнити з наступних підстав:

Відповідно до матеріалів справи Приватне акціонерне товариство "ФАРЛЕП-ІНВЕСТ" включено до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікації, що підтверджується ліцензією серії ДЛ № 000736 на надання послуг телефонного зв’язку від 23.09.2016 року.

Звернувшись до суду, позивач просив стягнути з Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 районної у місті Дніпрі ради 197 710,05 грн. заборгованості щодо компенсації витрат за телекомунікаційні послуги, надані пільговим категоріям населення в період з 01.12.2015 року по 31.12.2017 року.

Докази надання таких послуг та розрахунок компенсації позивач надав до матеріалів справи. Колегія суддів перевірила вказаний позивачем розрахунок і встановила відповідність наданих послуг та суми необхідної компенсації заявленим позовним вимогам.

Встановлено, що листами № 238/4ан/03 від 26.01.2016 року та № 08/01-06/03 від 20.01.2017 року позивач звертався до відповідача з проханням укласти Договір на компенсацію послуг зв’язку пільгової категорії громадян на 2016 рік та на 2017 рік.

Відповідач листами № 833 від 16.02.2016 року та № 1212 від 02.03.2017 року відмовив в укладенні Договорів на відшкодування наданих послуг пільговим категоріям громадян у 2016 році та у 2017 році до з’ясування джерела фінансування.

Також колегією суддів встановлено і матеріалами справи підтверджується, що 01.01.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №1 на фінансування пільг та субсидій населенню.

Як пояснила колегії суддів представник відповідача, аналогічний договір на 2018 рік також сторонами укладено.

Отже, в заявлений позивачем період обов’язок відповідача відшкодувати компенсацію за надані певним категоріям населення пільги виник як з договору за 2015 рік, так і поза межами договору в силу приписів законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається зі змісту Договору про фінансування пільг та субсидій населенню №1 від 01.01.2015 року, позивач (постачальник) надає телекомунікаційні послуги зв’язку по встановленню та користуванню телефоном пільговим категоріям населення по Амур-Нижньодніпровському району м.Дніпропетровська (нині м.Дніпро), а відповідач (платник) здійснює розрахунки за надані пільги в межах своїх кошторисних призначень.

Суд першої інстанції не дав вказаному договору правової оцінки, обмежився доводами щодо відсутності договірних відносин за 2016-2017 роки, не звернув увагу на те, що за грудень 2015 року позивач вказав наявність заборгованості, а відповідач не надав належних та допустимих доказів іі компенсації.

Таким чином, доводи апелянта про безпідставність відмови в задоволенні його вимог про стягнення заборгованості з компенсації наданих пільг за 2015 рік, є правомірними. За зазначений період належна до стягнення сума становить 35 470,20 грн.

Також необхідно зауважити, що обов’язок відповідача відшкодувати суми наданих позивачем послуг кореспондується з вимогами законодавства.

Так, згідно ч. 1. ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання згідно законів України.

За приписами ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 11.04.2012 року за № 295, телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року №295 передбачено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв'язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких пільг суб'єкту господарювання, який надає такі послуги.

При цьому, ані Законом України "Про телекомунікації", ані Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Зі змісту ст. 86 та ст. 102 Бюджетного кодексу України вбачається, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст. 97 Бюджетного Кодексу України встановлено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок № 256) встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян. При цьому, такі зобов'язання виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх фінансування.

Як зазначено вище, відповідно до частини четвертої статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

В силу ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно - правового акта, що регулює господарську діяльність.

Пунктом 3 Порядку № 256 визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення, тобто, в даному випадку - Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 районної у місті Дніпропетровську ради (відповідач).

Згідно п. 6 Порядку фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського, Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у п.5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, управлінням державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг є Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 районної у місті Дніпрі ради. Відповідно до п. 5 Порядку №256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 Порядку № 256).

Відповідно до абз. 1 п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року №117, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Дане правило позивач виконав, що підтверджується доказами направлення розрахунків надання позивачем громадянам у спірний в період з 01.12.2015 року по 31.12.2017 року телекомунікаційних послуг на пільгових умовах на загальну суму 197 710,05 грн.

Відповідно до п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги) уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

Щодо посилання відповідача про відсутність передбаченого бюджетного фінансування на оплату за спірний період, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Нормами ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення відповідальності.

Колегія суддів вважає, що погодившись з доводами відповідача, суд першої інстанції не врахував, що Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005року) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004 року) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 11/446 зазначено, що на підставі частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року, - відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Отже, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання зі сплати компенсації пільг, а посилання відповідача на те, що він не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не звільняють його від обов'язку сплатити цю компенсацію.

При цьому, згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

У відповідності до листа Міністерства фінансів України від 30.06.2011 року за № 31-07310-10-24/16584 "Щодо порядку обліку бюджетних зобов'язань" згідно із ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України. Разом з тим, деякі програми, які відносяться до програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів). У зв'язку з цим та згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово - комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентської плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно з законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Враховуючи викладене та те, що позивачем фактично надані послуги зв'язку на пільгових умовах визначеним категоріям громадян у спірному періоді, колегія суддів вважає відмову в задоволенні позову неправомірною.

До стягнення з відповідача на користь позивача за період 2016-2017 років належить сума 162239,85 грн.

Всього на користь позивача за спірний період слід стягнути 197 710,05 грн. заборгованості за період 01.12.2015 року по 31.12.2017 року.

Враховуючи, що оскаржуване рішення суду було прийнято з порушенням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за розгляд позову (з урахуванням зменшеної суми до стягнення, а саме 197 710,05 грн.) в розмірі 2 965,65 грн. та за розгляд апеляційної скарги в розмірі 4 448, 47 грн.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2018 року у справі № 904/9403/17 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 районної у місті Дніпрі ради м.Дніпро на користь Приватного акціонерного товариства "ФАРЛЕП-ІНВЕСТ" м.Київ 197 710,05 грн. заборгованості з компенсації за надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення та 2 965,65 грн. судового збору.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_3 районної у місті Дніпрі ради м.Дніпро на користь Приватного акціонерного товариства "ФАРЛЕП-ІНВЕСТ" м.Київ 4 4498,47 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Повний текст постанови підписано 18.05.2018 року.