Рішення № 74059317, 08.05.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2018р. Справа №914/2728/17

За позовом:Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Адміністрації Державної прикордонної служби України, м. Київ, Санаторію «Прикордонник-Немирів» (військова частина 1487) державної прикордонної служби України, Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Немирівдо відповідача:Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна», м. Київпро:зобов’язання усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном – земельною ділянкою кадастровий №4625855900:03:000:0081, площею 0,81 га за адресою: Львівська область, Яворівський район, селищна рада Немирівська, шляхом демонтажу рухомого телекомунікаційного майна – вежі та металевого контейнеру з обладнанням мобільного радіотелефонного та радіорелейного зв’язку та розміщених антенно-фідерних пристроїв РРЗ та мобільного зв’язку, яке належить ПрАТ «ВФ Україна» Суддя – Крупник Р.В. Секретар – Палюх Г.І.Представники сторін:від прокуратури:ОСОБА_1 – прокурор (посвідчення №036378)від позивача-1:ОСОБА_2 – представник (довіреність №14/70 від 24.01.2018р.)від позивача-2:ОСОБА_3 – представник (довіреність №14/2 від 02.01.2018р.) ОСОБА_4 – представник (довіреність №14/22 від 15.01.2018р.) від відповідача:не з’явився

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

27.12.2017р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Адміністрації Державної прикордонної служби України, Санаторію «Прикордонник-Немирів» (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України до ПрАТ «ВФ Україна» про зобов’язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровий №4625855900:03:000:0081, площею 0,81 га, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Яворівський район на території Немирівської селищної ради.

Ухвалою від 29.12.2017р. суд залишив без руху позовну заяву та надав строк для усунення недоліків. У зв’язку з усуненням допущених недоліків, ухвалою від 17.01.2018р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішив здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 05.02.2018р. В підготовчому засіданні від 05.02.2018р. судом оголошено перерву до 19.02.2018р.

15.02.2018р. представником позивача-1, подано до канцелярії суду заяву про зміну предмета позову за вих. б/н від 15.02.2018р. (вх.№406/18 від 15.02.2018р.). Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.02.2018р. суд повернув заяву про зміну предмета позову. В підготовчому засіданні 19.02.2018р. судом оголошено перерву до 01.03.2018р.

23.02.2018р. на адресу суду надійшла спільно підписана прокурором та представниками позивачів заява про зміну предмета позову, яка ухвалою від 01.03.2018р. була прийнята судом до розгляду. Крім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.03.2018р. суд задоволив клопотання ПрАТ «ВФ Україна» про витребування доказів та витребував в Адміністрації Державної прикордонної служби України в особі Санаторію «Прикордонник-Немирів» (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України - технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,8100 га (кадастровий номер - 4625855900:03:000:0081, КВЦПЗ – 06.01).

В підготовчому засіданні 01.03.2018р. оголошено перерву до 15.03.2018р. В судовому засіданні 15.03.2018р. суд ухвалив продовжити строк підготовчого засідання на тридцять днів та оголосив перерву до 29.03.2018р. В судовому засіданні від 29.03.2018р. оголошено перерву в підготовчому засіданні до 12.04.2018р.

Ухвалою суду від 12.04.2018р. відмовлено у задоволенні раніше поданого відповідачем клопотання про призначення експертизи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.05.2018р.

Прокурор в судове засідання 08.05.2017р. з’явився, надав пояснення по суті справи.

Представники позивачів в судове засідання 08.05.2017р. з'явилися, надали пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судове засідання 08.05.2017р. не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи прокуратури.

Прокурор позов обґрунтовує тим, що Адміністрації ДПС України в особі Санаторію «Прикордонник-Немирів» (військова частина 1487) ДПС України належить земельна ділянка площею 0,81 га, кадастровий №4625855900:03:000:0081, яка знаходиться на території Немирівської селищної ради Яворівського р-ну Львівської обл. У зв’язку з тим, що після закінчення строку дії договору №Вп8/13991 від 29.08.2003р. на розміщення телекомунікаційного обладнання (укладеного між відповідачем та ДП «Санаторій «Немирів» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (попереднім власником спірної земельної ділянки), відповідач в добровільному порядку відмовляється демонтувати належне йому обладнання, яке знаходиться на земельній ділянці №4625855900:03:000:0081, прокуратура змушена була звернутися з даним позовом до суду.

Аргументи позивачів.

З приводу заявленого прокуратурою позову позивач-1 зазначає, що спірна земельна ділянка на праві постійного користування належить Адміністрації ДПС України в особі Санаторію «Прикордонник-Немирів» (військова частина 1487). Порядок використання земель оборони визначено законом. Договірні відносини між Адміністрацією ДПС в особі Санаторію «Прикордонник – Немирів» з відповідачем не виникали, дозволи на встановлення (розміщення) на території військової частини телекомунікаційного обладнання ПрАТ «ВФ» не надавалися. Позивач-2 не являється правонаступником ДП «Санаторій Немирів» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» з яким у відповідача існували договірні відносини за договором. Відтак, телекомунікаційне обладнання знаходиться на території військової частини 1487 без жодних на це правових підстав та підлягає демонтажу.

Аргументи відповідача.

Заперечення проти позову ґрунтуються на тому, що 29.08.2003р. між ДП «Санаторій Немирів» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та СП «Український мобільний зв'язок» (правонаступником якого являється ПрАТ «ВФ-Україна») було укладено договір №Вп-LVI NMR TOW, відповідно до якого відповідачеві надано право на встановлення на території санаторію вежі та металевого контейнера з обладнанням мобільного радіорелейного зв’язку та розміщення антенно-фідерних пристроїв РРЗ та мобільного зв’язку, строком на 10 років: з 01.09.2003р. до 31.08.2013р. У п. 4.2. вказаного договору сторонами було погоджено, що такий вважається продовженим на новий аналогічний термін по закінченню вказаного в п. 1.1., якщо ні одна із сторін не заявила про інші наміри письмово, за 3 місяці до закінчення строку його дії. Оскільки за 3 місяці до закінчення дії договору жодна зі сторін не заявила про припинення договору, останній продовжив свою дію до 31.08.2023р. На підставі розпорядження голови Яворівської РДА №606 від 15.10.2004р. затверджено ОСОБА_5 державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об’єкта в експлуатацію від 16.09.2004р. Базова станція мобільного зв’язку була розміщена ще у 2004р., тобто задовго до того, як користувачем спірної земельної ділянки став Санаторій «Прикордонник – Немирів». Базова станція мобільного зв’язку здана в експлуатацію як об’єкт будівництва, а її демонтаж призведе до позбавлення товариства права власності на нерухоме майно. Крім цього, відповідач зазначає про те, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель оборони, а відноситься до категорії земель оздоровчого призначення з цільовим призначенням – для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

29.08.2003р. між ДП «Санаторій « Немирів» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та СП «Український мобільний зв'язок» (правонаступником якого згідно п. 1.2. Статуту ПрАТ «ВФ Україна» являється відповідач) укладено договір №Вп-813991 (LVI NMR TOW), відповідно до п. 1.1. якого власник надає СП УМЗ право встановлення на території санаторію вежі та металевого контейнера з обладнанням мобільного радіотелефонного та радіорелейного зв’язку та розміщення антенно-фідерних пристроїв РРЗ та мобільного зв’язку. Право розташування надається строком на 10 років з 01.09.2003р. до 31.08.2013р.

ОСОБА_5 рішення Немирівської селищної ради №35 від 15.07.2004р. СП «Український мобільний зв'язок» надано дозвіл Західному територіальному управлінню СП «Український мобільний зв'язок» на встановлення ретрансляційної вежі для базової і радіорелейної станції з обладнанням в селищі Немирів по вул. Курортна, 21 на території санаторію «Немирів».

01.09.2004р. головним архітектором району Яворівської РДА Львівської області видано Висновок про погодження проекту на базову станцію LVI NMR TOW системи мобільного зв’язку ЗТУ СП «УМЗ» в смт. Немирів Яворівського району для ЗТУ СП «МЗУ».

Розпорядженням голови Яворівської РДА від 15.10.2004р. №606 затверджено ОСОБА_5 державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об’єкта в експлуатацію від 16.09.2004р. – базової станції системи мобільного зв’язку в смт. Немирів вул. Курортна, 21.

З матеріалів справи вбачається, що в 2011р. прокурор Яворівського р-ну звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ДП «Санаторій «Немирів» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», Виконавчого комітету Немирівської селищної ради, Немирівської селищної ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: СПД ФОП ОСОБА_6, ОСОБА_7, ТОВ «Захід» про визнання недійсним свідоцтва про право власності на будівлі і споруди «Санаторія «Немирів» від 27.12.2001р. та скасування реєстрації права власності на будівлі і споруди «Санаторія «Немирів».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.02.2012р. у справі №5015/3898/11 (залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2015р., постановою ВГС України від 13.05.2015р.), зокрема, визнано недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно (перелічене в резолютивній частині рішення) видані ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», визнано недійсною державну реєстрацію вказаних свідоцтв про право власності, визнано за державою Україна в особі Фонду Державного майна України право власності на об'єкти нерухомості (перелічені в резолютивній частині рішення), зобов’язано ЗАТ лікувально-оздоровчий заклад профспілок України «Укрпрофоздоровниця» передати за актом приймання-передачі у володіння держави в особі Фонду Державного майна України об'єкти нерухомості у смт. Немирів Яворівського р-ну Львівської обл. (перелічені в резолютивній частині рішення).

Рішення суду у справі №5015/3898/11 мотивовано, зокрема, тим, що під час створення ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» майно, яке передавалось до статутного капіталу товариства, в силу чинного на той момент законодавства не переходило у його приватну власність, а залишалось і залишається у власності Держави; законні підстави для розпорядження Федерацією профспілок України та ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР (продаж), передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб відсутні.

Як встановлено судом, після набрання рішенням суду у справі №5015/3898/11 законної сили, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.12.2016р. №1062-р, за ОСОБА_5 приймання-передачі від 24.01.2017р. нерухоме майно в смт. Немирів Львівської обл. (згідно додатку) було передано із сфери управління Фонду державного майна до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби.

14.07.2017р. Львівською ОДА видано розпорядження №637/0/5-17 «Про надання в постійне користування земельних ділянок», яким зокрема, Адміністрації Державної прикордонної служби України затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,8100 га (кадастровий №4625855900:03:000:0081, КВЦПЗ – 06.01), що розташована за межами населеного пункту на території Немирівської селищної ради Яворівського району, для обслуговування будівель і споруд санаторію «Немирів» та надано в постійне користування Адміністрації Державної прикордонної служби України вказану земельну ділянку, зобов’язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України зареєструвати право постійного користування земельною ділянкою.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи ОСОБА_6 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 28.07.2017р. державним реєстратором проведено державну реєстрацію за Адміністрацією Державною прикордонною службою України в особі Санаторію «Прикордонник – Немирів» (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України, права постійного користування земельною ділянкою площею 0,81 га, кадастровий №4625855900:03:000:0081.

У зв’язку з набуттям права постійного користування на земельну ділянку на котрій відповідачем було встановлено базову станцію зв’язку, листом від 04.09.2017р. №72/106, претензією від 19.09.2017р. №14/124 Санаторій «Прикордонник – Немирів» (військова частина 1487) повідомив ПрАТ «ВФ Україна» про необхідність звільнення території військової частини від належного йому майна.

Листом від 20.10.2017р. №14/152 Санаторій «Прикордонник – Немирів» (військова частина 1487) повідомив ПрАТ «ВФ Україна» про необхідність забезпечення явки представника для участі в обстеженні 07.11.2017р. земельної ділянки, на якій встановлено спірне телекомунікаційне обладнання.

07.11.2017р. комісією (у складі селищного голови смт. Немирів, землевпорядника селищної ради, начальника Санаторію «Прикордонник – Немирів» (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України, помічника начальника Санаторію – начальника правового забезпечення, юрисконсульта, головного бухгалтера фінансово-економічного відділення, завідувача групи забезпечення, коменданта споруди Санаторію, представників ПрАТ «ВФ Україна») проведено обстеження земельної ділянки Санаторію «Прикордонник – Немирів» (військова частина 1487) ДПС України за адресою: Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Немирів, вул. Курортна, 32, в результаті чого встановлено, що на території земельної ділянки військової частини 1487 кадастровий №4625855900:03:000:0081 розміщено майно з іншим обладнанням мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна»; підтверджуючі документи на право власності на земельну ділянку на якій розміщене майно ПрАТ «ВФ Україна» відсутні. ОСОБА_5 від 07.11.2017р., представники ПрАТ «ВФ Україна» від підпису ОСОБА_5 обстеження земельної ділянки від 07.11.2017р. відмовилися.

Листом від 22.11.2017р. TD-1715196 ПрАТ «ВФ Україна» звернувся до Санаторію «Прикордонник – Немирів» (військова частина 1748) ДПС України з проханням укласти тимчасовий договір на надання послуг з утримання обладнання до моменту укладення договору оренди; надати перелік необхідних документів для укладення договору оренди з Регіональним відділенням ФДМ України.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.04.2018р. комісією у складі представників Санаторію «Прикордонник – Немирів» (військова частина 1487) за участі представників відповідача проведено обстеження земельної ділянки кадастровий №4625855900:03:000:0081, за результатами якого складено ОСОБА_5 (від підпису якого представники ПрАТ «ВФ Україна» відмовилися). Комісією вставлено, зокрема, що площа земельної ділянки на якій розміщене обладнання відповідача складає 703 кв.м.; периметр розміщення металевого контейнера з обладнанням складає 9,6 кв.м.; металевий контейнер зафіксований на 4 забетонованих платформах; розтяжки за допомогою яких зафіксована вежа мобільного радіотелефонного та радіорелейного зв’язку забетоновані до землі в 9 точках.

Також, як свідчать матеріали справи, 05.04.2018р. комісією у складі представників ПрАТ «ВФ Україна» за участі представників Санаторію «Прикордонник – Немирів» (військова частина 1487) проведено обстеження базової станції мобільного зв’язку ПрАТ «ВФ Україна» в смт. Немирів. За результатами обстеження складено відповідний ОСОБА_5 (від підпису якого представники Санаторію «Прикордонник – Немирів» (військова частина 1487) відмовилися). Комісією встановлено, що металічна щогла базової станції встановлена на земельній ділянці шляхом облаштування монолітного фундаменту вежі на її основі; на антенній щоглі містяться розтяжки у кількості 7 ярусів; розтяжки кріпляться на анкерних фундаментах кріплення розтяжок; контейнери з обладнанням базової станції встановлено з облаштуванням фундаменту.

Оскільки право постійного користування на земельну ділянку кадастровий №4625855900:03:000:0081 (на якій розташоване обладнання відповідача) було набуте Адміністрацією ДПС України в особі Санаторію «Прикордонник – Немирів» (військова частина 1487) ДПС України, Законом України «Про використання земель оборони» не передбачено можливості укладення з суб’єктами господарювання договорів на право розташування на землях оборони будь – яких об’єктів, прокурор та позивачі вважають, що телекомунікаційне обладнання відповідача розташоване на спірній земельній ділянці безпідставно та підлягає демонтажу. Відповідач у свою чергу вважає, що користування земельною ділянкою для розташування належного йому майна є законним та відбувається на підставі договору №Вп-813991 (LVI NMR TOW) від 29.08.2003р. (строк дії якого продовжено до 31.08.2023р.), по-друге, встановлене телекомунікаційне обладнання являється, на думку відповідача, нерухомим майном (розтяжки закріплені на анкерних фундаментах, контейнер з обладнанням базової станції встановлено з облаштуванням фундаменту), його демонтаж призведе до порушення прав відповідача як власника.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 2 ЗК України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (положення ч. 1 ст. 3 ЗК України).

Статтями 1, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу» передбачено, що на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні. Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до ч. 1, п. «а» ч. 2 ст. 92 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент прийняття Львівською ОДА розпорядження від 14.07.2017р. №637/0/5-17), право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Статтею 125 ЗК передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено, що 28.07.2017р. за Адміністрацією ДПС України в особі Санаторію «Прикордонник – Немирів» (військова частина 1487) ДПС України зареєстровано право постійного користування земельної ділянкою кадастровий №4625855900:03:000:0081, площею 0,81 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, категорія земель: землі оздоровчого призначення. Таким чином, з моменту державної реєстрації права на земельну ділянку кадастровий №4625855900:03:000:0081, Адміністрація ДПС України в особі Санаторію «Прикордонник – Немирів» (військова частина 1487) набула права володіння і користування такою земельною ділянкою, в т.ч. права вимагати усунення порушень, які стосуються використання земельної ділянки.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав та застосування інших, передбачених законом, способів.

ОСОБА_5 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (ст.396 ЦК України).

Таким чином, з наведеного вбачається, що позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Крім того, негаторний позов має на меті усунення тривалих порушень зазначених повноважень власника, а не тих, що мали місце в минулому, що обумовлює непоширення на вимоги за негаторним позовом строків позовної давності.

Негаторним є також позов власника про усунення перешкод у здійсненні користування майном третіми особами, в яких існували підстави для цього, але вони згодом відпали (наприклад, у разі визнання угоди недійсною, припинення договору за угодою сторін та ін.).

Як вбачається з матеріалів справи, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що належне йому телекомунікаційне обладнання розташоване на спірній земельній ділянці правомірно, на підставі укладеного з ДП «Санаторій Немирів» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» договору №Вп-8/13991 (LVI NMR TOW) від 29.08.2003р., оскільки такий продовжив свою дію до 31.08.2023р. у зв’язку з відсутністю заперечень сторін щодо поновлення договору.

Однак, на думку суду, вказані покликання відповідача є безпідставними, з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.02.2012р., постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2015р., постановою ВГС України від 13.05.2015р. у справі №5015/3898/11, встановлено наступне.

Як встановлено господарськими судами у справі №5015/3898/11, 27.12.2001р. Львівським ОДК БТІ та ЕО на підставі Рішення виконавчого комітету Немирівської селищної ради Яворівського району №63 від 15.11.2001р. проведено реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс «Санаторію «Немирів», який розташований на вул. Курортна, 20 в смт. Немирів, Яворівського р-ну, Львівської обл. за Прикарпатським ДП ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця». Рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» від 22.01.2003р. «Про зміни організаційно-правової структури ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на базі філії Прикарпатського ДП ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» «Санаторій «Немирів» створено ДП «Санаторій «Немирів» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця». Відповідно до п. 1.3. Cтатуту ДП «Санаторій «Немирів» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофозлоровниця», зареєстрованого 06.02.2003р., ДП «Санаторій «Немирів» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» є правонаступником Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», a власником майна ДП «Санаторій «Немирів» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» є ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (п. 1.2 Статуту).

Разом з тим, рішенням Господарського суду Львівської області від 21.02.2012р. у справі №5015/3898/11 визнано недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», визнано недійсною державну реєстрацію вказаних свідоцтв про право власності, визнано за державою Україна в особі Фонду Державного майна України право власності на об'єкти нерухомості та зобов’язано ЗАТ лікувально-оздоровчий заклад профспілок України «Укрпрофоздоровниця» передати за актом приймання-передачі у володіння держави в особі Фонду Державного майна України об'єкти нерухомості у смт. Немирів Яворівського р-ну Львівської обл. Рішення суду мотивоване відсутню на той час законних підстав для розпорядження Федерацією профспілок України та ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР (продаж), передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт відсутності у ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» та в ДП «Санаторій «Немирів» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофозлоровниця» (з яким відповідач уклав договір №Вп-8/13991 (LVI NMR TOW) від 29.08.2003р.) права розпорядження цілісним майновим комплексом Санаторію «Немирів» встановлено господарським судом у справі №5015/3898/11 і вказана обставина в силу ст. 75 ГПК України є преюдиційною.

За змістом положень ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, яка діяла на момент укладення договору №Вп-813991 (LVI NMR TOW) від 29.08.2003р.), цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що станом на момент укладення 29.08.2003р. між ДП «Санаторій «Немирів» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та СП «Український мобільний зв'язок» (правонаступником якого згідно п. 1.2. Статуту ПрАТ «ВФ Україна» являється відповідач) договору №Вп-813991 (LVI NMR TOW), ДП «Санаторій «Немирів» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» не являвся власником цілісного майнового комплексу «Санаторій «Немирів», а відтак і не був розпорядником спірної земельної ділянки, зокрема, щодо надання відповідачеві права на встановлення та обслуговування телекомунікаційного обладнання (базової станції мобільного зв’язку).

З огляду на викладене, враховуючи те, що договір №Вп-813991 від 29.08.2003р. зі сторони, яка надавала право користування земельною ділянкою було укладено не уповноваженою на це особою, відтак цей договір не може слугувати належним доказом, який підтверджує факт правомірності знаходження обладнання відповідача на земельній ділянці.

Більше того, за своїм правовим характером договір №Вп-813991 від 29.08.2003р. являється договором оренди землі, а тому до питання його пролонгації підлягають до застосування спеціальні положення ст.33 ЗУ «Про оренду землі», а не умови договору, як це стверджує відповідач. З матеріалів справи вбачається, що строк цього договору закінчився 29.08.2013р. і в матеріалах справи відсутні докази, які необхідні згідно ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» та котрі б свідчили про його пролонгацію.

Господарський суд відхиляє покликання відповідача (як на одну з підстав для відмови у задоволенні позову) про те, що земельна ділянка кадастровий №4625855900:03:000:0081 не відноситься до земель оборони, так як згідно ОСОБА_6 з ДЗК про земельну ділянку, така відноситься до земель оздоровчого призначення. Суд зазначає, що підставою звернення прокуратури з даним позовом являється факт зайняття відповідачем земельної ділянки кадастровий №4625855900:03:000:0081 без відповідних правовстановлюючих документів та поза волею постійного користувача такої земельної ділянки Адміністрації ДПС України в особі Санаторію «Прикордонник – Немирів» (військова частина 1487) ДПС України. Вказані обставини знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

З приводу тверджень відповідача про те, що встановлене на спірній земельній ділянці телекомунікаційне обладнання (базова станція мобільного зв’язку) являється об’єктом нерухомого майна (оскільки її будівництво здійснено з облаштуванням фундаменту) і її демонтаж призведе до порушення прав ПрАТ «ВФ Україна» як власника нерухомого майна, суд зазначає наступне.

ОСОБА_5 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Статтею 41 Конституції України передбачено, зокрема, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (положення ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема, матеріалів фотозйомки базової станції мобільного зв’язку ПрАТ «ВФ Україна» (розташованій на спірній земельній ділянці), витягів із Робочого проекту щодо облаштування базової станції, фундаменту щогли та фундаментів розтяжок, контейнера, належна ПрАТ «ВФ Україна» вежа базової станції мобільного зв’язку закріплена на металевій основі, яка в свою чергу закріплена на фундаменті; розтяжки антенної щогли за допомогою відповідного кріплення закріплені на фундаменті; контейнер базової станції зв’язку встановлено на переривчастому фундаменті.

З наведеного слідує, що в цілому базова станція мобільного зв’язку відповідача являється металевою збірно-розбірною конструкцією, яка за допомогою кріплень, закріплена до фундаментів, однак не є нерозривно пов’язана з фундаментом, а відтак згідно такого конструктивного рішення, є технічно можливим демонтувати та перемістити базову станцію зв’язку без її знецінення, зміни призначення та завдання шкоди. Таким чином, в результаті демонтажу телекомунікаційного обладнання (базової станції мобільного зв’язку), право власності відповідача на вказаний об’єкт порушене не буде.

З огляду на все викладене вище, прокурором в ході розгляду справи було належними доказами доведено факт порушення суб’єктивних прав позивачів. Відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Щодо звернення прокурора з даним позовом, то суд зазначає наступне.

Так, п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Приписами ч. 3-4 ст. 53 ГПК України визначено, зокрема, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

ОСОБА_5 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Як зазначалося прокурором, Санаторій «Прикордонник – Немирів» (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України є державною організацією, що належить до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України, основним видом діяльності якого являється надання гарантованих державою заходів із соціального захисту особового складу ДПС України, медичного забезпечення, оздоровлення та реабілітації військовослужбовців. Натомість незаконне використання суб’єктом господарювання спірної земельної ділянки призводить до порушення виконання покладених на позивачів завдань щодо соціального захисту військовослужбовців. Невжиття уповноваженими органами належних заходів щодо усунення виявлених порушень закону, стало підставою для звернення прокуратури з позовом до суду.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

ОСОБА_5 п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судовий збір у розмірі 1600,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь Військової прокуратури Західного регіону України.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 46, 53, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15; код ЄДРПОУ 14333937) усунути перешкоди в користуванні Адміністрацією Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26; код ЄДРПОУ 00034039) в особі Санаторію «Прикордонник-Немирів» (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України (81014, Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Немирів, вул. Курортна, 21; код ЄДРПОУ 143221630) нерухомим майном – земельною ділянкою кадастровий №4625855900:03:000:0081, площею 0,81 га за адресою: Львівська область, Яворівський район, селищна рада Немирівська, шляхом демонтажу рухомого телекомунікаційного майна – вежі та металевого контейнеру з обладнанням мобільного радіотелефонного та радіорелейного зв’язку та розміщених антенно-фідерних пристроїв РРЗ та мобільного зв’язку, яке належить ПрАТ «ВФ Україна».

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15; код ЄДРПОУ 14333937) на користь Військової прокуратури Західного регіону України (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20; код ЄДРПОУ 38326057) 1600,00 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.05.2018р.

Суддя Крупник Р.В.