Рішення № 74057389, 14.05.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 57

тел. канцелярії 744-00-77, факс 744-17-64, email – inbox@bs.dp.court.gov.ua

Справа №200/9962/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

11 квітня 2018 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Шевцової Т.В.

при секретарі – Агашаріфовій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпро цивільну справу за позовною заявою першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпро квартири АДРЕСА_1.

Так, заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15.06.2016 у справі № 175/218/16-ц визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39,9 кв.м. за ОСОБА_4.

На підставі зазначеного рішення приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 12.07.2016 проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1

В подальшому, зазначений об’єкт нерухомості за договором купівлі-продажу № 662 від 15.07.2016, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, було відчужено ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, який на даний час є власником квартири.

Разом з тим, ухвалою Дніпропетровського районного Дніпропетровської області від 29.07.2016 заочне рішення у справі № 175/218/16-ц скасовано, а ухвалою від 29.09.2016 позовну заяву ОСОБА_6 та ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про визнання права власності залишено без розгляду.

Відповідно до інформації Комунального підприємства «ОСОБА_1 міжміське бюро технічної інвентаризації» житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за комунальним житловим ремонтно-експлуатаційним виробничим підприємством Бабушкінського району м. Дніпропетровська на підставі рішень виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради № 330 від 16.02.2004,

№ 3179 від 18.11.2004 та № 3592 від 05.09.2005 про що зроблено запис в обліковій книзі № 44ЖЮ за реєстровим № 3985-75.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами та організаціями у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Єдиним органом приватизації житла, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Дніпра є департамент житлового господарства Дніпровської міської ради.

Згідно з інформацією департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради квартира АДРЕСА_1 у власність громадян не передавалась, ордер на вселення у квартиру не видавався.

Враховуючи викладене, позивач просить витребувати від громадянки ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1) на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна – 972239912101).

Прокурор підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник Дніпровської міської ради проти задоволенні позовних вимог не заперечував.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з’явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки судові не повідомили.

Суд вважає за можливе ухвалите заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Так, встановлено, що заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15.06.2016 у справі № 175/218/16-ц частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_8 та ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання права власності. За ОСОБА_4 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 39,9 кв.м.

На підставі зазначеного рішення приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 12.07.2016 проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1

За договором купівлі-продажу № 662 від 15.07.2016, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39,9 кв.м. було відчужено ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, який і є власником її на даний час.

Ухвалою Дніпропетровського районного Дніпропетровської області від 29.07.2016 заочне рішення у справі № 175/218/16-ц скасовано, а ухвалою від 29.09.2016 позовну заяву ОСОБА_6 та ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про визнання права власності залишено без розгляду.

Відповідно до інформації Комунального підприємства «ОСОБА_1 міжміське бюро технічної інвентаризації» житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за комунальним житловим ремонтно-експлуатаційним виробничим підприємством Бабушкінського району м. Дніпропетровська на підставі рішень виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради № 330 від 16.02.2004,

№ 3179 від 18.11.2004 та № 3592 від 05.09.2005 про що зроблено запис в обліковій книзі № 44ЖЮ за реєстровим № 3985-75.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами та організаціями у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Єдиним органом приватизації житла, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Дніпра є департамент житлового господарства Дніпровської міської ради.

Згідно з інформацією департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради квартира АДРЕСА_1 у власність громадян не передавалась, ордер на вселення у квартиру не видавався.

За нормами ч. 1 ст. 319, ст. 321та ст. 658 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього (ч. 1 ст. 330 ЦК України).

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Стаття 388 ЦК України передбачає випадки та обставини, при яких власник має право витребувати своє майно від добросовісного набувача.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом наведеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.

Судом встановлено, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею останнього, а тому підлягає поверненню у власність територіальної громади міста Дніпра.

Згідно вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Частиною 3 ст. 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Як роз’яснено в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України

№ 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та п. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача – з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України.

Аналогічні висновки щодо можливості витребування нерухомого майна, що вибуло поза волею власника, викладені в постановах Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі № 43/440-6/231, від 11.06.2014 у справі

№ 6-52цс14, від 08.06.2016 у справі № 6-3089ц15 та від 18.01.2017 у справі

№ 6-2776цс-16.

Крім того, у постанові від 18.09.2013 у справі № 6-92цс13 Верховний Суд України висловив свою думку щодо застосування положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішень Європейського суду з прав людини у справах про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Так, основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1 Першого Протоколу, зокрема, зазначено на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Розглядаючи питання щодо застосування до спірних правовідносин статті 1 Першого Протоколу до Конвенції та практики ЄСПЛ, що є джерелом права в Україні, колегія суддів приймає до уваги те, що предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого Протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції ЄСПЛ, суд загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв’язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно (рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 5 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 5 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 4 вересня 2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 6 листопада 2008 року).

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі ст. 318 ЦК України одним з суб’єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську раду(ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з ч. 7 ст. 319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб’єктів. Об’єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб’єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб’єктів. Об’єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб’єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, згідно з п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень про відчуження відповідно до закону комунального майна.

В силу положень ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб передбачений ст. 16 ЦК України, яким зокрема, є визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм, обставин справи судом встановлено, що спірна квартира вибула з власності територіальної громади м. Дніпро поза волею власника в особі Дніпровської міської ради та є наявні правові підстави для задоволення позову про витребування майна на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним витребувати від ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна – 972239912101).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача сплачені та підтверджені документально судові витрати по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 12, 81, 141, 263, 265, 280-289 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння – задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1) на користь територіальної громади м.Дніпра в особі Дніпровської міської ради квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна – 972239912101).

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1) на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір у розмірі 1 600 грн. (одна тисяча шестисот гривень. 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Т.В.Шевцова