Рішення № 74057122, 10.05.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/3/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2018 Справа № 908/2624/17

м. Запоріжжя

за позовом: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Петроніс” (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 51)

про стягнення 245943, 60 грн. сплачених за не поставлений товар по Договору поставки продукції №652(5)16УК від 18.10.2016, 107969,24 грн. пені та 17216, 00 грн. штрафу

суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Малайдах К.С.

За участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1, довіреність № б/н від 08.12.2016;

від відповідача – ОСОБА_2, довіреність № б/н від 19.02.2018.

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області 26.12.2017 позовну заяву Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків не пізніше 20.01.2018.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.01.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 19.02.2018.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.02.2018 прийнято заяву позивача №08-23/4125 від 16.02.2018 про збільшення позовних вимог до розгляду, підготовче судове засідання відкладено на 15.03.2018.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.03.2018 судом прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог № 28-23/5952 від 13.03.2018 та розглядаються збільшені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петроніс» 245943,60 грн. сплачених за непоставлений товар по Договору поставки продукції №652(5)16УК від 18.10.2016, 107969,24 грн. пені та 17216, 00 грн. штрафу, продовжено строк підготовчого провадження у справі до 17.04.2018 та відкладено підготовче судове засідання на 10.04.2018.

В судовому засіданні 10.04.2018 суд перейшов до розгляду справи по суті та оголосив перерву до 10.05.2018.

У судовому засіданні 10.05.2018 року справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. ст. 129, 233, 240, 241 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Судовий розгляд справи у судовому засіданні 10.05.2018 року здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Представник позивача у судовому засіданні 10.05.2018 року підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 13.03.2018 № 28-23/5952, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що відповідачем було порушено умови договору № 652(5)16УК від 31.10.2016, шляхом недопоставки продукції гравію керамзитового. Об’єм продукції, недопоставленої по договору № 652(5)16УК від 18.10.2016, перерахований із вагових одиниць, зазначених в залізничних накладних (з урахуванням комерційних актів), в об’ємні за значенням насипної густини, зазначених в паспортах якості по формулі: вага поділена на насипну густину. Таким чином по договору № 652(5)16УК від 18.10.2016 відповідач недопоставив продукцію загальною вартістю 245943,60 грн. У зв’язку з порушенням відповідачем своїх зобов’язань по договору, позивачем було заявлено штрафні санкції в розмірі 107969,24 грн. пені та 17216, 00 грн. штрафу. При заявлені позовних вимог позивач керується договором № 652 (5)16УК від 18.10.2016, ст.ст. 231, 264, 265, 268 ГК України, ст.ст. 670, 712 ЦК України, ст.ст. 12, 15, 27, 64, 82-85 ГПК України.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав зазначених в відзиві на позовну заяву. В відзиві відповідач зазначає, що відповідно до п. 5.3 ДСТУ Б В.2.7-17-95 щодо приймання вантажу за об’ємом, а саме: «Об’єм гравію, щебеню і піску, що поставляються, визначають обміром його у вагоні або у автомобілі, одержаний об’єм множать на коефіцієнт ущільнення при транспортуванні, який встановлюють за домовленістю виробника із споживачем, але не більше 1,15». ДСТУ Б В.2.7-17-95 не передбачає застосування методу обрахування об’єму в залежності від маси та насипної густини. Приймання проводиться виключно шляхом обміру гравію у вагоні та помноження об’єму на коефіцієнт ущільнення. Керуючись ДСТУ Б В.2.7-17-95, нормами договору № 652(5)16УК від 18.10.2016 відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд-

ВСТАНОВИВ:

18.10.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Петроніс» (постачальник, відповідач у справі) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (покупець, позивач у справі) укладено договір поставки продукції № 652(5) 16УК (далі – договір).

Згідно з п. 1.1 Договору, в редакції додаткової угоди від 25.11.2016, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію згідно з специфікацією:

1. пісок керамзитовий - 39,84 куб.м.;

2. гравій керамзитовий (фр. 5-10мм) - 83,84 куб.м.;

3. гравій керамзитовий (фр. 10-20мм) - 200,00 куб.м.;

4. гравій керамзитовий (фр. 5-40мм)- 671,42 куб.м.;

5. гравій керамзитовий (фр. 20-40мм) - 160,2 куб.м.

На загальну суму з ПДВ 1860000,00 грн. Строк поставки: листопад – грудень 2016 р.

Відповідно п. 2.1 договору продукція, що поставляється, по своїй якості та комплектності повинна підтверджуватися паспортом на виготовлену продукцію та відповідати ДСТУ Б В.2.7-17-95.

Вартість товару за договором складає 1550000 грн., крім того ПДВ 20% 310000 грн., загальна вартість складає 1860000 грн. Розрахунок за всю продукцію, поставлену відповідно до п. 1.1, здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту поставки продукції. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку (п.3.1, 3.2 договору).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що продукція, що поставляється, повинна супроводжуватися наступними документами:

а) видаткова накладна – 3 екз.;

б) паспорт на виготовлену продукцію.

На виконання умов п. 3.1 договору позивачем було сплачено кошти в повному розмірі 1860000 грн. на користь відповідача, що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 75 від 05.01.2017 на суму 500000,00 грн.;

- № 168 від 06.01.2017 на суму 500000,00 грн.;

- № 266 від 10.01.2017 на суму 200000,00 грн.;

- № 371 від 12.01.2017 на суму 100000,00 грн.;

- № 638 від 16.01.2017 на суму 342920,00 грн.;

- № 2439 від 21.02.2017 на суму 217080,00 грн.

17.10.2017 на адресу ТОВ «Петроніс» позивачем була направлена претензія № 28-23/21764 про повернення зайво сплачених коштів в розмірі 246 200,00 грн.

20.11.2017 листом № П17-11.034 ТОВ «Петроніс» відхилив вимоги ВП ЗАЕС про повернення зайво сплаченої суми в повному обсязі, у зв’язку з тим, що норми ДСТУ Б В. 2.7-17-95 не передбачають застосування методу обрахування об’єму в залежності від маси та насипної густини. Приймання проводиться виключно шляхом обміру гравію у вагоні та помноження об’єму на коефіцієнт ущільнення.

Предметом розгляду по даній справі є стягнення з відповідача 245943,60 грн. вартості за недопоставлений товар, 107969,24 грн. пені та 17216, 00 грн. штрафу за порушення останнім строків поставки товару в належній кількості.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі – ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 687 ЦК України, перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару (ч. 1 ст. 688 ЦК України).

Позивач звернувся з даним позовом про стягнення заборгованості в розмірі 245943,60 грн. за недопоставлений об’єм продукції по договору № 652(5)16УК від 18.10.2016, перерахований із вагових одиниць, зазначених в залізничних накладних (з урахуванням комерційних актів), в об’ємні за значенням насипної густини, зазначених в паспортах якості по формулі: вага поділена на насипну густину.

Сторони в п. 6.1 договору передбачили, що приймання продукції по якості та кількості здійснюється покупцем відповідно до вимог діючих в Україні «Інструкція про порядок приймання продукції по кількості» - № П-6, затвердженої постановою Держарбітража при ОСОБА_3 СРСР від 15.06.65 р.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

На виконання умов договору позивачу було здійснено поставку товару гравій керамзитового фр. 5-40 мм та фр. 20-40 мм залізничним транспортом у вагонах, що підтверджується залізничними накладними: № 42677039 від 25.11.2016, № 42815431 від 30.11.2016, № 42970145 від 06.12.2016, № 42815415 від 30.11.2016, № 42815423 від 30.11.2016, № 42815449 від 30.11.2016, № 42970194 від 06.12.2016, № 42970277 від 06.12.2016, № 42970269 від 06.12.2016 та № 42656835 від 24.11.2016 (а.с. 26-35).

При перевезенні залізничного вагону Придніпровською залізницею був складений комерційний Акт РА № 015899/627/1130 від 28.11.2016р. (надалі - Акт РА № 015899/627/1130). Згідно з Актом РА № 015899/627/1130 контрольним зважуванням встановлена вага вантажу (нетто) у вагоні № 66937269, яка становила 31750 кг, що на 10150 кг менше зазначеної в накладній № 42677039 від 25.11.2016.

У вагоні № 60426772 комісією Укрзалізниці контрольним зважуванням встановлено завищену масу вантажу (гравій керамзитовий фр. 20-40 мм), вказану у накладній від 24.11.2016 № 42656835 у кількості 13700 тон (комерційний акт від 03.12.2016 № 017461/1133). Із заявленого в накладній вантажу 46000 кг було виявлено 32300 кг., що на 13700 кг менше від заявленої кількості.

В зазначених вище залізничних накладних вантажовідправником зазначалась маса вантажу в кілограмах.

Крім того, на зазначених вище залізничних накладних стоїть відмітка штампу позивача про підтвердження одержання вантажу представником позивача ОСОБА_4 за довіреністю № 1 від 28.12.2015 на залізничних накладних № 42815431 від 30.11.2016, № 42970145 від 06.12.2016, № 42815415 від 30.11.2016, № 42815423 від 30.11.2016, № 42815449 від 30.11.2016, № 42970194 від 06.12.2016, № 42970277 від 06.12.2016, № 42970269 від 06.12.2016 та представником позивача ОСОБА_5 за довіреністю № 1 від 28.12.2015 на залізничних накладних № 42677039 від 25.11.2016, № 42656835 від 24.11.2016 без заперечень та зауважень.

Відповідно до п. 4.2 договору, продукція супроводжувалась паспортами якості № 1222 від 25.11.2016 на вагон № 66937269 кількістю 76,2 м3, № 1243 від 30.11.2016 на вагон № 65401606 кількість 84 м3, № 1272 від 06.12.2016 на вагон № 67902767 на кількість 84 м3, № 1245 від 30.11.2016 на вагон № 60658655 на кількість 84 м3, № 1246 від 30.11.2016 на вагон № 65293474 на кількість 84 м3, № 1244 від 30.11.2016 на вагон 67853036 кількість 84 м3, № 1274 від 06.12.2016 на вагон № 67852574 на кількість 84 м3, № 1276 від 06.12.2016 на вагон № 60919917 на кількість 83,42 м3, № 1275 від 06.12.2016 на вагон № 67190223 на кількість 84 м3, № 1217 від 24.12.2016 на вагон № 60426772 на кількість 84 м3 (а.с. 36-45).

Згідно п. 6.1 договору приймання продукції по якості та кількості здійснюється покупцем відповідно до вимог діючих в Україні «Інструкція про порядок приймання продукції по кількості» - № П-6, затвердженої постановою Держарбітража при ОСОБА_3 СРСР від 15.06.65 р. та «Інструкції Держарбітража при ОСОБА_3 СРСР від 25.04.66 р. з наступними змінами й доповненнями» - № П-7, затвердженої постановою Держарбітража при ОСОБА_3 СРСР від 25.04.66 р. з наступними змінами й доповненнями.

У випадку недопоставки продукції постачальник продукції зобов’язаний протягом 14 (чотирнадцяти) днів поставити бракуючи кількість на умовах DDP (вантажоодержувач ЗВ ВП «Складське господарство», м. Енергодар, вул. Промислова, 133, склад) та відшкодувати покупцю збиток, який виник у зв’язку з недопоставкою продукції. Допоставлена продукція повинна відповідати ДСТУ Б В.2.7-17-95 та супроводжуватися паспортом на виготовлену продукцію (п. 6.2 договору).

Відповідно до п. 7 Інструкції про порядок приймання продукції по кількості - № П-6, затвердженої постановою Держарбітража при ОСОБА_3 СРСР від 15.06.1965 (далі – інструкція № П-6) приймання продукції, що надійшла в справній тарі, за вагою нетто і кількістю товарних одиниць в кожному місці проводиться, як правило, на складі кінцевого одержувача. Покупці - бази збутових, постачальницьких, заготівельних організацій, оптових і роздрібних торгових підприємств, які перенаправляють транзитом продукцію в тарі або упаковці первісного відправника (виробника) повинні здійснювати прийомку продукції з якості місць лише у випадках, передбачених обов'язковими правилами або договором, а також при невідповідності фактичної ваги брутто вазі брутто, вказаній в супровідних документах.

Приймання продукції проводиться в такі строки:

а) продукції, що надійшла без тари, у відкритій тарі і в пошкодженій тарі, - в момент отримання її від постачальника чи зі складу органа транспорту або в момент розтину опломбованих і розвантаження неопломбованих транспортних засобів і контейнерів, але не пізніше термінів, встановлених для їх розвантаження;

б) продукції, що надійшла в справній тарі:

за вагою брутто і кількістю місць - у терміни, зазначені в підп. "а" цього пункту;

за вагою нетто і кількістю товарних одиниць в кожному місці - одночасно з розкриттям тари, але не пізніше 10 днів, а для швидкопсувної продукції не пізніше 24 годин з моменту отримання продукції - при доставці продукції постачальником або при вивезенні її одержувачем зі складу постачальника і з моменту видачі вантажу органом транспорту - у всіх інших випадках. Приймання вважається здійснено одночасно, якщо перевірка кількості продукції закінчена у встановлені терміни (п.п. 9, 10 інструкції № П-6).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 25.11.2016 до договору постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію згідно з специфікацією у строки листопад-грудень 2016 р.

Як було встановлено судом вище, представниками позивача товар по договору № 652(5)16УК від 31.10.2016 отримувався без зауважень та претензій в встановлений договором строк.

Лише 17.10.2017 на адресу ТОВ «Петроніс» була направлена претензія № 28-23/21764 про повернення зайво сплачених коштів в розмірі 246 200,00 грн.

Згідно залізничних накладних, які містяться в матеріалах справи, останнє приймання товару позивачем було здійснено 18.12.2016 по накладним № 42970145 від 06.12.2016, № 42970194 від 06.12.2016, № 42970277 від 06.12.2016, № 42970269 від 06.12.2016.

Пунктом 11 інструкції № П-6 передбачено, що приймання продукції проводиться особами, уповноваженими на те керівником або заступником керівника підприємства-одержувача. Ці особи несуть відповідальність за суворе дотримання правил приймання продукції.

Підприємство-одержувач зобов'язане:

а) створити для правильного та своєчасного приймання продукції умови, при яких забезпечувалася б схоронність і запобігалась би можливість утворення нестач і розкрадання продукції;

б) забезпечити, щоб особи, які здійснюють прийомку продукції, добре знали справжню Інструкцію, а також правила приймання продукції за кількістю, встановлені відповідними стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими нормативними актами та договором поставки даної продукції;

в) забезпечити точне визначення кількості отриманої продукції (ваги, кількості місць: ящиків, мішків, в'язок, кип, пачок тощо);

г) систематично здійснювати контроль за роботою осіб, на яких покладено приймання продукції за кількістю, і попереджати порушення правил приймання продукції.

Відповідно до п. 12 інструкції № П-6 приймання продукції за кількістю проводиться по транспортним і супровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликами та ін.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні. При одночасному отриманні продукції в декількох вагонах, контейнерах або автофургонах, вартість якої оплачується за одним розрахунковим документом, одержувач зобов'язаний перевірити кількість продукції, яка надійшла у всіх вагонах, контейнерах або автофургонах, якщо обов'язковими для сторін правилами чи договором не передбачена можливість часткової (вибіркової) перевірки. В акті приймання має бути зазначено кількість продукції, що надійшла роздільно в кожному вагоні, контейнері або автофургоні.

Кількість продукції, що надійшла, при прийманні має визначатися в тих же одиницях виміру, які вказані в супровідних документах. Якщо в цих документах відправник вказав вагу продукції і кількість місць, то одержувач при прийманні продукції повинен перевірити її вагу і кількість місць (п.13 Інструкції № П-6).

Відповідно до п. 14 інструкції № П-6 перевірка ваги нетто проводиться в порядку, встановленому стандартами, технічними умовами та іншими обов'язковими для сторін правилами. При неможливості переважування продукції без тари, визначення ваги нетто проводиться шляхом перевірки ваги брутто в момент отримання продукції і ваги тари після звільнення її з під продукції. Результати перевірки оформляються актами. Акт про вагу тари повинен бути складений не пізніше 10 днів після її звільнення, а про вагу тари з-під вологої продукції - негайно після звільнення тари з під продукції, якщо інші терміни не встановлені Особливими умовами поставки або договором. В акті про результати перевірки ваги тари указується також вага нетто продукції, визначеної шляхом вирахування з ваги брутто ваги тари. Визначення ваги нетто шляхом відрахування ваги тари з ваги брутто по даним, зазначеним у супровідних і в транспортних документах, без перевірки фактичної ваги брутто і ваги тари не допускається. Перевірка ваги тари в решті всіх випадків проводиться з перевіркою ваги нетто.

Пунктами 16, 17 інструкції № П-6 передбачено дії одержувача при виявленні недостачі продукції, а саме якщо при прийманні продукції буде виявлена ??недостача, то одержувач зобов'язаний призупинити подальшу прийомку, забезпечити збереження продукції, а також вжити заходів до запобігання її змішання з іншою однорідної продукцією.

Про виявлену недостачу продукції складається акт з підписами осіб, які виконували прийомку продукції. У разі, коли при прийманні продукції виявлено невідповідність ваги брутто, окремих місць вагою, вказаною в транспортних або супровідних документах або на трафареті, одержувач не повинен здійснювати розтину тари та упаковки. Якщо при правильності ваги брутто недостача продукції встановлюється при перевірці ваги нетто або кількості товарних одиниць в окремих місцях, то одержувач зобов'язаний призупинити приймання решти місць, зберегти і пред'явити представнику, викликаному для участі в подальшому прийманні (пп. 17 і 18 цієї Інструкції), тару і упаковку розкритих місць і продукцію, що знаходилася всередині цих місць.

Одночасно з призупиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складанні двостороннього акта представника відправника, за умови що він з того ж міста, а якщо продукція отримана в оригінальній упаковці або в непошкодженій тарі виробника, що не є відправником, представника виробника з того ж міста. Представник іногороднього відправника (виробника) викликається у випадках, передбачених в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі. У цих випадках іногородній відправник (виробник) зобов'язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику одержувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде їм спрямований представник для участі в перевірці кількості продукції. Неотримання відповіді на виклик у вказаний термін дає право отримувачу здійснити приймання продукції до закінчення встановленого строку для явки представника відправника (виробника).

Таким чином, в порядку визначеному умовами договору та інструкцією № П-6 позивачем в підтвердження недостачі товару на загальну суму 245943,60 грн. не надано належних та допустимих доказів, оскільки належними доказами мали бути складені двосторонні акти між одержувачем та відправником про недостачу товару по договору в установлені строки, що не було здійснено сторонами. Доказів в підтвердження виклику представника відправника для складання акту про недостачу продукції, як того вимагає інструкція № П-6, сторонами не надано.

Позивач при зверненні з даною позовною заявою посилається на п. 5.3 ДСТУ Б В.2.7-17-95, яким передбачено, що кількість гравію, щебеню і піску, що поставляється, визначають за об'ємом або масою. Об'єм гравію, щебеню і піску, що поставляються, визначають обміром його у вагоні або у автомобілі, одержаний об'єм множать на коефіцієнт ущільнення при транспортуванні, який встановлюють за домовленістю виробника із споживачем, але не більше 1,15. Кількість гравію, щебеню і піску, що поставляються, перераховують із вагових одиниць в об'ємні за значенням насипної густини, яка визначається у стані фактичної вологості.

Однак, аналізуючи норми інструкції № П-6, якими сторони передбачили керуватися при прийманні продукції по якості та кількості в п. 6.1 договору, посилання позивача на п. 5.3 ДСТУ Б В.2.7-17-95 не приймається, оскільки кількість продукції, що надійшла, при прийманні має визначатися в тих же одиницях виміру, які вказані в супровідних документах (п.13 Інструкції № П-6).

Супровідними документами до поставки гравію керамзитового фр. 5-40 та фр. 20-40 є накладні № 42677039 від 25.11.2016, № 42815431 від 30.11.2016, № 42970145 від 06.12.2016, № 42815415 від 30.11.2016, № 42815423 від 30.11.2016, № 42815449 від 30.11.2016, № 42970194 від 06.12.2016, № 42970277 від 06.12.2016, № 42970269 від 06.12.2016 та № 42656835 від 24.11.2016 в яких одиницями виміру є кілограми та паспорти якості № 1222 від 25.11.2016, № 1243 від 30.11.2016, № 1272 від 06.12.2016, № 1245 від 30.11.2016, № 1246 від 30.11.2016, № 1244 від 30.11.2016, № 1274 від 06.12.2016, № 1276 від 06.12.2016, № 1275 від 06.12.2016, № 1217 від 24.12.2016, в яких одиницями виміру є м3.

В паспортах якості, які також були супровідними документами до продукції, що поставлялась ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “ЗАЕС” по договору зазначались одиниці виміру м3, однак при перерахунку судом кількість продукції вказана в паспортах якості співпадала з кількістю продукції, зазначеної в п. 1.1. договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 25.11.2016, а саме гравію керамзитового фр. 5-40 мм в кількості 671,42 м3 та гравію керамзитового фр. 20-40 в кількості 160,2 м3, яка мала бути поставлена.

Оцінивши в сукупності докази, які містяться в справі, суд зазначає, що приймання продукції позивачем проведено без будь-яких зауважень, тому позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту недопоставки йому продукції ТОВ «Петроніс», вказаної в договорі, оскільки на момент приймання продукції представниками позивача не було складено акту про недостачу в передбачені строки та у відповідному суб’єктному складі.

Посилання позивача на п. 5.3 ДСТУ Б В.2.7-17-95 судом не приймається, з огляду на наступне.

Пунктом 5.3 ДСТУ Б В.2.7-17-95 передбачено, що кількість гравію, щебеню і піску, що поставляються, визначають за об’ємом або масою. Об’єм гравію, щебеню і піску, що поставляються, визначають обміром його у вагоні або у автомобілі, одержаний об’єм множать на коефіцієнт ущільнення при транспортуванні, який встановлюють за домовленістю виробника із споживачем, але не більше 1,15. Кількість гравію, щебеню і піску, що поставляються, перераховують із вагових одиниць в об’ємні за значенням насипної густини, яка визначається у стані фактичної вологості.

Аналізуючи зазначений вище пункт ДСТУ Б В.2.7-17-95 суд зазначає наступне.

По-перше, об’єм продукції визначається шляхом обміру у вагоні.

По-друге, при розрахунку обов’язковим є застосування коефіцієнту ущільнення та врахування фактичної вологості гравію, виходячи зі специфіки його навантаження.

Позивачем відповідне приймання при прибутті гравію на склад вантажоодержувача, з урахуванням всіх передбачених п. 5.3 ДСТУ Б В.2.7-17-95 характеристик здійснено не було, а отже здійснені позивачем підрахунки не можуть вважатись достовірними.

Враховуючи те, що факт недопоставки продукції на суму 245943,60 грн. по договору № 652(5) 16УК від 18.10.2016 позивачем не доведено, нарахування штрафних санкцій є безпідставним.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не довів належними доказами заявлені ним позовні вимоги.

Заперечення відповідача враховані судом при розгляді справи.

На підставі вищевикладеного, в задоволенні позову відмовляється повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Петроніс” відмовити повністю.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України “18” травня 2018 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.