Рішення № 74057119, 08.05.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/7/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2018 Справа № 908/67/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л.

при секретарі судового засідання - Юсубовій Д.В.

розглянувши матеріали справи № 908/67/18:

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Техноекотрейдінг”, 04114, м. Київ, вул. Лісозахисна, буд. 11-Б, офіс 12

до відповідача: приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод”, 69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2

про стягнення 365 815,34 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 15.01.18 б/н

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

09.01.18 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява б/н від 28.12.17 товариства з обмеженою відповідальністю “Техноекотрейдінг” (далі ТОВ “Техноекотрейдінг”) до приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” (надалі ПрАТ “ЗЕРЗ”) про стягнення 365 815,34 грн. згідно договору поставки від 11.06.15 № 150119, а саме: 287 040,00 грн. простроченої заборгованості за фактично поставлений товар, 10 594,59 грн. пені, 56 087,62 грн. інфляційних втрат та 12 093,13 грн. 3 % річних за користування чужими коштами.

09.01.18 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 12.02.18 судом позовну заяву ТОВ “Техноекотрейдінг” до ПрАТ “ЗЕРЗ” про стягнення 365 815,34 грн. залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 31.01.18, враховуючи, що позивачем усунено недоліків в частині того, що ТОВ “Техноекотрейдінг” не подавалось іншого позову до ПрАТ “ЗЕРЗ” з тим самим предметом та з тих самих підстав, прийнято наведену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/67/18 (якій присвоєно № провадження 17/7/18) за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 28.02.18.

15.02.18 до суду надійшло клопотання б/н від 15.02.18, в якому ПрАТ “ЗЕРЗ” просить суд встановити відповідачу інший строк для надання відзиву на позовну заяву та доказів ніж той, що встановлений в ухвалі суду про відкриття провадження по справі, який би був достатній для підготовки відзиву на позовну заяву.

28.02.18 до суду надійшло клопотання б/н від 28.02.18, в якому ПрАТ “ЗЕРЗ” керуючись ст.ст. 186, 187 ГПК України, просить суд призначити (за згодою позивача) процедуру врегулювання спору за участі судді.

В судовому засіданні 27.03.18 представник відповідача заявив, що просить суд не розглядати клопотання б/н від 28.02.18 про призначення (за згодою позивача) процедури врегулювання спору за участі судді, про що в письмовому вигляді зазначив на 1-му аркуші вказаного клопотання.

У зв’язку з викладеним, судом клопотання про призначення процедури врегулювання спору за участі судді не розглядалось.

В судових засіданні 28.02.18, 27.03.18 в розгляді справи на стадії підготовчого провадження оголошувалась перерва на 27.03.18 та 02.04.18 відповідно.

Представник ПрАТ “ЗЕРЗ” в судовому засіданні 02.04.18 заявив усне клопотання відповідно до якого просив суд клопотання б/н від 15.02.18 про встановлення відповідачу іншого строку для надання відзиву на позовну заяву та доказів не розглядати. Про вказане останній письмово зазначив на 1-му аркуші зазначеного клопотання. Враховуючи вказане вище клопотання ПрАТ “ЗЕРЗ” б/н від 15.02.18 про встановлення відповідачу іншого строку для надання відзиву на позовну заяву судом не розглядалось.

Ухвалою від 02.04.18 судом закрито підготовче засідання у справі № 908/67/18, призначено справу до судового розгляду по суті на 11.04.18.

В судовому засіданні 11.04.18 судом, на підставі ст. 216 ГПК України, оголошено перерву в розгляді справи по суті до 08.05.18.

В засіданні 08.05.18 судом розглянуто та, через безпідставність, відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача (проти задоволення якого заперечив представник позивача) за вих. від 07.05.18 № 2557/14, в якому ПрАТ “ЗЕРЗ” просить суд відкласти розгляд справи № 908/67/18 призначеної на 08.05.18 у зв’язку з участю представників відповідача у судовому засіданні Заставнівського районного суду Чернівецької області.

Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання суд виходив з того, що відповідно до вимог ст. 195 ГПК України, суд розглядає справу протягом 30 днів з дня початку розгляду справи по суті (11.04.18).

Судові засідання здійснювались із застосуванням технічних засобів фіксації (не в режимі відеоконференції) судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг”.

У засіданні суду 08.05.18, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві за вих. від 28.02.18 та у відповіді на відзив за вих. від 13.03.18. Просив суд стягнути з відповідача на свою користь 365 815,34 грн. згідно договору поставки від 11.06.15 № 150119, а саме 287 040,00 грн. прострочена заборгованість за фактично поставлений товар, 10 594,59 грн. пені, 56 087,62 грн. інфляційних втрат та 12 093,13 грн. 3 % річних за користування чужими коштами.

Відповідач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву за вих. від 20.02.18 № 1556 та у запереченні за вих. від 02.04.18. Просив суд відмовити в задоволені позовних вимог ТОВ “Техноекотрейдінг” у повному обсязі. Крім того, ПрАТ “ЗЕРЗ” підтримав заяву про застосування строків позовної давності за вих. від 20.02.18 № 1557 (надійшла до суду 20.02.18) та просив суд застосувати позовну давність до вимог позивача про стягнення пені з відповідача по справі № 908/67/18.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11.06.15 між приватним акціонерним товариством “Запорізький електровозоремонтний завод” (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Техноекотрейдінг” (Постачальник) укладено договір на поставки № 150119, за умовами якого (п. 1.1. договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 31.12.15) постачальник зобов'язується у 2015-2016 роках поставити (передати у власність) замовникові товари, зазначені в специфікації (ях) - додатку(ах) до цього Договору, а замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього Договору.

Згідно п. 1.2. договору, найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до специфікації(ій) - додатку(ів) до цього Договору. Виробник товарів: відповідно до специфікації(ій) - додатку(ів) до цього Договору.

У відповідності із п. 2.1. договору, постачальник повинен передати (поставити) замовнику товар (товари) якість яких повинна відповідати вимогам Державних стандартів, що діють в Україні, нормативно-технічній документації (ТУ, ГОСТ, ДСТУ, креслення та ін.) та вимогам зазначеним в цьому Договорі та специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору. Номери та індекси стандартів, технічних умов, ГОСТ, ДСТУ, креслень або іншої нормативно - технічної документації щодо якості товарів зазначаються у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що товар повинен бути затарений і спакований постачальником таким чином, щоб не допустити псування та/або знищення його в період постачання до прийняття товару замовником.

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна (сума, загальна вартість) цього Договору становить 1 604 700,00 грн. у т.ч. ПДВ 20 %: 267 450,00 грн. Ціна за одиницю товару зазначається у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору.

Згідно із п. 3.3. договору, замовник оплачує поставлений постачальником товар виключно за ціною вказаною у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору.

Додатком № 1 до договору поставки від 11.06.15 № 150119 є специфікація № 1, якою визначено наступне:

- код товару: 27.90.5 (найменування) конденсатор К75-15 10кВ-1 мкф (кількістю) 150 шт. (ціна без ПДВ) 5 870,00 грн. за штуку (на загальну суму без ПДВ) 880 500,00 грн.;

- код товару: 27.90.5 (найменування) конденсатор К75-15 3кв 6 мкф (кількістю) 75 шт. (ціна без ПДВ) 3 120,00 грн. за штуку (на загальну суму без ПДВ) 234 000,00 грн.;

- код товару: 27.90.5 (найменування) конденсатор К41-1А 10кв 0,01мкф (кількістю) 75 шт. (ціна без ПДВ) 2 970,00 грн. за штуку (на загальну суму без ПДВ) 222 750,00 грн. ВСЬОГО на загальну суму (без ПДВ) – 1 337 250,00 грн. ПДВ 267 450,00 грн. (всього з ПДВ – 1 604 700,00 грн.).

Пунктами 3.4. та 3.5. договору передбачено, що ціни на товари за цим Договором, ціни у видаткових накладних, у рахунках на оплату товарів, інших документах до Договору вказуються в національній валюті України. Вартість тари входить у ціну товару.

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі.

Згідно із п. 4.2. договору, замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев'яносто) банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. В актах приймання-передачі товару сторони за цим договором повинні зазначити найменування, асортимент, кількість та ціну товарів, номер та дату Договору, номер та дату заявки на постачання товару, дату отримання постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за Договором, у разі якщо акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за договором, він вважається не підписаний.

У відповідності до п. 4.3. договору, до рахунка на оплату товарів додаються: податкова накладна, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).

Відповідно до п. 5.2. договору, місце та умови поставки товарів: товар постачається за рахунок та транспортом Постачальника за умовами DDP (згідно ІНКОТЕРМС 2000): Україна, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2.

Згідно із п. 5.3. договору, представник Замовника (у даному випадку відповідача у справі) при прийнятті товару зобов’язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному у видатковій накладній, розписатись у видатковій накладній, розписатись за отримання товару у видатковій накладній та видати представнику Постачальника довіреність на отримання даної партії товару.

Товар постачається партіями відповідно до письмових заявок Замовника (п. 5.4. договору). Постачальник не має права поставити товар за цим договором без письмової заявки на постачання товару від Замовника (п. 5.7. договору № 150119 від 11.06.15).

Пунктом 5.5. договору передбачено, що право власності на товар, зазначений у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору, переходить до замовника з моменту підписання Сторонами/представниками сторін видаткової накладної та відсутності у замовника зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару. У разі наявності у замовника зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару, право власності на товар, зазначений у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору, переходить до замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін акту приймання - передачі товару.

Згідно із п. 5.8. договору, прийом товару здійснюється замовником у відповідності до умов цього Договору, а також у відповідності до умов Інструкції № П-6 від 15.06.65 «О порядке приемки продукции производственно - технического назначения и товаров народного потребления по количеству» та Інструкції, № П-7 від 25.04.66 «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству», якщо умови вищезазначених Інструкцій не суперечать умовам цього Договору та/або діючому законодавству (вказані Інструкції застосовуються в частині що не суперечать умовам цього Договору та/або діючому законодавству). Прийом товару здійснюється замовником при наявності товарно-супровідних документів: товарно-транспортної накладної ін. документів щодо транспортування товару), пакувальних аркушів, податкової накладної на кожну партію товару, рахунку на оплату товару, документів, підтверджуючих якість товару. Замовник проводить вхідний контроль товару згідно з вимогами ГОСТ 24297-87.

Відповідно до п.п. 6.1.1. п. 6.1. договору, замовник зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

У відповідності до п.п. 6.4.1. п. 6.4. договору, постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Згідно із п. 10.1. договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 31.12.15), цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.03.16, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Судом прийнято до уваги, що вказаний договір (з наданою у справі додатковою угодою до нього) в установленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається зі змісту позовної заяви у цій справі, на виконання умов договору поставки від 11.06.15 № 150119 та специфікації № 1 до нього (договору), позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 287 040,00 грн., а саме:

- конденсатор К75-15 10кВ-1, кількістю 20 шт. за ціною 5 870,00 грн. за штуку на загальну суму 117 400,00 грн.;

- конденсатор К75-15 3кВ-6, кількістю 20 шт. за ціною 3 120,00 грн. за штуку на загальну суму 62 400,00 грн.;

- конденсатор К41-1А 0,01мкф 10 кв, кількістю 20 шт. за ціною 2 970,00 грн. за штуку на загальну суму 59 400,00 грн.

Факт здійснення поставки товару на склад замовника (Відповідача у справі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2) підтверджується належним чином засвідченими копіями: видаткової накладної від 23.03.16 № 20 на загальну суму 287 040,00 грн. Крім того, факт здійснення господарської операції за вказаним договором на суму 287 040,00 грн. підтверджується податковою накладною від 23.03.16 на загальну суму 287 040,00 грн. (том 1 арк. 28).

Сторонами в судових засіданнях під час розгляду цієї справи не заперечувався та не оспорювався факт того, що відповідачем прийнято товар на видатковою накладною від 23.03.16 № 20 без зауважень щодо кількості та якості поставленого товару.

Доказів зворотнього матеріали цієї справи не містять.

Як зазначалось вище у тексті цього рішення, п. 4.2. договору, замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев'яносто) банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. В актах приймання-передачі товару сторони за цим договором повинні зазначити найменування, асортимент, кількість та ціну товарів, номер та дату Договору, номер та дату заявки на постачання товару, дату отримання постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за Договором. У разі, якщо акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за договором, він вважається не підписаний.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату від 23.03.16 № 23 за договором від 11.06.15 № 150119 на загальну суму 287 040,00 грн. Вказане підтверджується фіскальним чеком від 27.11.17 № 3225 та описом вкладення у цінний лист від 27.11.17 (а. с. 33-34).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать наявні матеріали цієї справи, відповідач взяті на себе договірні зобов’язання належним чином не виконав та не сплатив кошти за поставлений товар.

ТОВ “Техноекотрейдінг” 27.11.17 направило на адресу відповідача претензію без номеру та без дати щодо оплати богу, що виник у ПрАТ “Запорізький електровозоремонтний завод” перед позивачем, у розмірі 364 799,30 грн., саме: 287 040,00 грн. прострочена заборгованість за фактично поставлений товар, 10 449,43 грн. пені, 56 079,92 грн. інфляційних втрат та 11 229,95 грн. 3 % річних за користування чужими коштами.

Як свідчить роздруківка із сайту ДППЗ «УКРПОШТА» за трек номером (ідентифікатором із 13 символів) 0412307500104, вказане поштове відправлення отримано відповідачем 05.12.17 (а. с. 35).

Відповідач жодної відповіді на вказану претензію позивача не надав. Доказів розгляду вказаної претензії, сторонами суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання, або не виконав його у строк встановлений договором, або законом.

Отже, відповідач у встановлений договором строк за поставлений товар розрахунок не здійснив, належну до сплати суму позивачу не перерахував чим порушив умови Договору поставки від 11.06.15 № 150119.

Доказів належного, у повному обсязі виконання зобов’язання по оплаті поставленого товару відповідач суду не надав.

Таким чином, у ПрАТ “Запорізький електровозоремонтний завод” утворилась заборгованість перед ТОВ “Техноекотрейдінг” за поставлений товар за договором від 11.06.15 № 150119 в розмірі 287 040,00 грн.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з ПрАТ “Запорізький електровозоремонтний завод” 287 040,00 грн. заборгованості за поставлений товар за Договором поставки від 11.06.15 № 150119 обґрунтованими, заснованими на законі, договорі, і такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, твердження відповідача про ненастання передбаченого п. 4.2. договору 90-денного строку оплати товару з причин відсутності складання та направлення постачальником замовнику акту приймання-передачі товару судом відхиляється, оскільки договором поставки від 11.06.15 № 150119 не регламентовано порядок складання актів приймання-передачі товару. А згідно із п. 5.8. договору, в цій частині застосовуються положення Інструкції № П-6 від 15.06.65, з пункту 26 якої випливає покладення саме на замовника обов'язку складання та затвердження актів приймання-передачі товару не пізніше наступного дня від дня поставки товару. Відтак, перебіг строку оплати продукції, отриманої за видатковою накладною від 23.03.16 № 20 розпочався 25.03.16 і закінчився 04.08.16 включно. Тобто, на момент звернення постачальника з позовом строк виконання замовником грошового зобов'язання настав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.11.16 у справі № 908/1047/16 та у постанові Вищого господарського суду України від 31.08.16 у справі № 908/3641/15.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10 594,59 грн. пені, 56 087,62 грн. інфляційних втрат та 12 093,13 грн. 3 % річних за користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов’язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов’язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов’язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нормами ч. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2.1. договору передбачено, що замовник за даним договором несе наступну відповідальність:

- у разі порушення строків оплати отриманого товару Замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до розрахунку позивача та до прохальної частини його позовної заяви від 28.12.17 по цій справі, до стягнення заявлена сума пені у розмірі 10 594,59 грн. за період прострочення.

Факт прострочення оплати відповідачем суми основного боргу матеріалами справи доведений.

Судом перевірено правильність розрахунку позивача та встановлено, що вказаний розрахунок не є вірним.

Відповідно до п. 4.2. договору, замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев'яносто) банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів…

Рахунок на оплату № 23 був виставлений позивачем відповідачу 23.03.16 на загальну суму 287 040,00 грн.

Відповідно до положення Інструкції № П-6 від 15.06.65, з пункту 26 якої випливає покладення саме на замовника обов'язку складання та затвердження актів приймання-передачі товару не пізніше наступного дня від дня поставки товару.

Тобто, строк підрахунку оплати починається з 25.03.16 та враховуючи вихідні дні, останній день сплати за товар, відповідно до п. 4.2. договору є 04.08.16, прострочення відповідача за поставлений товар починається з 05.08.16.

20.02.18 до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності за вих. від 20.02.18 № 1557, в якій ПрАТ “ЗЕРЗ” просив суд застосувати позовну давність до вимог позивача про стягнення пені з відповідача по справі № 908/67/18.

Законодавством визначено строк (позовна давність), у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст. 258 ЦК України). Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Разом із тим положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому суд вважає, що:

- якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;

- з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення ст. 266 та ч. 2 ст. 258 ЦК України про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.

У справі, яка розглядається, умовами договору поставки від 11.06.15 № 150119 визначено строк виконання зобов’язань – останній день 04.08.16, судом встановлено факт не виконання відповідачем своїх зобов’язань, тобто має місце прострочення виконання зобов’язання відповідачем.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 09.01.18, тобто поза межами річного строку, установленого законом для вимог про стягнення пені, а відповідачем до ухвалення рішення в справі було заявлено про застосування позовної давності, суд дійшов висновку про часткову відмову у задоволенні позову в частині пені у зв’язку з пропуском строку позовної давності (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.02.17 у справі № 910/29752/15.

Так, позивачем було надано розрахунок пені за період з 03.08.16 по 03.02.17. Однак, відповідно до вищевикладеного, а саме про те, що господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення.

Оскільки, позивачем подано позовну заяву до суду в цій справі 09.01.18 то строк, який не зачіпає позовну давність є з 09.01.17 по 03.02.17 в кількості 25 днів.

Відповідно до п. 7.2.1. договору, замовник за даним договором несе наступну відповідальність:

- у разі порушення строків оплати отриманого товару Замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з розрахунком суду (проведеним за допомогою комп’ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи «ЗАКОНОДАВСТВО»), розмір пені за період з 09.01.17 по 03.02.17 становить 1 431,27 грн.

Отже, вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в розмірі 1 431,27 грн. В іншій частині вимоги про стягнення пені відхиляються у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Крім того, позивачем за прострочення виконання грошового зобов’язання заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 12 093,13 грн. за період з 03.08.16 по 28.12.17 та індекс інфляції в сумі 56 087,62 грн. за період з серпня 2016 року по жовтень 2017 року (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Однак, позивач при розрахунку 3 % річних та інфляції вказує початок розрахунку як 03.08.16, хоча 04.08.16 – є останнім днем сплати за поставлений товар відповідно до умов договору поставки від 11.06.15 № 150119, а прострочення платежу за поставлений товар починається з 05.08.16.

Тому, згідно з розрахунком суду (проведеним за допомогою комп’ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи «ЗАКОНОДАВСТВО»), розмір 3 % річних та індексу інфляції за вказані вище періоди становлять 12 046,07 грн. та 56 079,92 грн. відповідно.

Отже, вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 12 046,07 грн. щодо 3% річних та стягнення 56 079,92 грн. щодо індексу інфляції. В іншій частині вимоги про стягнення 3 % річних та індексу інфляції відхиляються у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву від 20.02.18 № 1556 та у запереченні від 02.04.18 судом не приймаються до уваги та відхиляються судом виходячи з наступного.

Відповідач зазначає, що акт приймання - передачі товару у його розпорядженні відсутній, позивачем на адресу відповідача не направлявся, сторонами не підписувався. В зв'язку з викладеним, строк оплати товару за договором поставки не настав, так як відсутній акт приймання-передачі товару, який підписаний уповноваженим представником відповідача.

Як свідчить п. 5.8. Договору, сторони погодили, що приймання товару здійснюється Замовником у відповідності до умов цього Договору, а також у відповідності до умов Інструкції № П-6 від 15.06.65 «О порядке приемки продукции производственно-техннического назнаения и товаров народного потребления по количеству» та Інструкції № П-7 від 25.04.66 «О порядке приемки продукции производственно-техннического назнаения и товаров народного потребления покачеству», якщо умови вищезазначених інструкцій не суперечать умовам цього Договору та/або діючому законодавству (вказані інструкції застосовуються в частині що не суперечать умовам цього Договору та/або діючому законодавству).

Акти приймання продукції складаються на підприємстві, що здійснює таке приймання та затверджуються його керівником або заступником керівника (п. 26 Інструкції № П-6 та п. 29 Інструкції № П-7).

Відповідно до п. 29 Інструкції № П-7, акт щодо фактичної кількості та комплектності триманої продукції складається у день закінчення приймання продукції за якістю та комплектністю.

Згідно з п. 26 Інструкції № П-6, акт приймання продукції затверджується керівником або заступником керівника підприємства-отримувача не пізніше ніж на наступний день після складання акту.

Оскільки приймання продукції за Договором відбулось 23.03.16, то посадові особи ПрАТ «ЗЕРЗ» були зобов'язані підготувати, затвердити та надати позивачу акт приймання-передачі продукції, 24.03.16.

Таким чином обов'язок зі складання актів приймання-передачі товару покладено саме на відповідача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод” (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, код ЄДРПОУ 01056273) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Техноекотрейдінг” (04114, м. Київ, вул. Лісозахисна, буд. 11-Б, офіс 12, код ЄДРПОУ 39215196) – 287 040 двісті вісімдесят сім тисяч сорок) грн. 00 коп. простроченої заборгованості за фактично поставлений товар, 1 431 (одна тисяча чотириста тридцять одна) грн. 27 коп. пені, 56 079 (п’ятдесят шість тисяч сімдесят дев’ять) грн. 92 коп. інфляційних збитків, 12 046 (дванадцять тисяч сорок шість) грн. 07 коп. 3 % річних та 5 348 (п’ять тисяч триста сорок вісім) грн. 95 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.05.18

Суддя В.Л. Корсун