Рішення № 74056970, 10.05.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.05.2018 Справа № 905/2893/17

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Мартинчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Супра Систем» (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 17/52 А; код ЄДРПОУ – 41445794)

до Донецького вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (85300, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Шибанкова, будинок № 2; код ЄДРПОУ - 02070826)

за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Покровської міської ради (85300, Донецька область, місто Покровськ, площа Шибанкова, будинок № 11; код ЄДРПОУ - 04052933);

за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Міськрайонного управління у Покровському районі та м. Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (85300, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Торгівельна, будинок № 11; код ЄДРПОУ - 39767332)

про встановлення земельного сервітуту, -

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

від третьої особи 1: не з’явився

від третьої особи 2: не з’явився

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Супра Систем» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Донецького вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» про встановлення земельного сервітуту.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач є постійним користувачем земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 14132000000:01:060:0002, яка передана останньому для обслуговування гуртожитку №144 по вулиці Центральній в місті Покровську. При цьому, позивач без встановлення земельного сервітуту на право проїзду транспортним засобом по наявному шляху, що пролягає понад будівлею № 144 по вулиці Центральній і підходить до тильної сторони будівлі № 146 по вулиці Центральній, не має іншої можливості проїхати до свого приміщення №2-1 та частини земельної ділянки, на якій воно знаходиться.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.12.2017 порушено провадження у справі №905/2893/17, розгляд якої призначено на 09.01.2018.

На електронну адресу суду від відповідача 09.01.2018 надійшов відзив на позовну заяву в якому останній заперечує проти позову. У своїх доводах відповідач посилається на те, що звернення ТОВ «Супра Систем» про укладення договору щодо встановлення сервітуту неможливо розглядати як пропозицію укласти договір, оскільки в договорі відсутнє визначення меж такої ділянки, на який повинен бути встановлений сервітут. Аналогічний за змістом відзив надійшов на поштову адресу суду 15.01.2018.

У зв’язку з набранням чинності 15 грудня 2017 року Закону України №2147 – VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції, ухвалою суду від 09.01.2018 справу №905/2893/17 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 23.01.2018.

Ухвалою суду від 23.01.2018 відкладено підготовче судове засідання на 31.01.2018 з метою надання сторонам додаткового часу на підготування заперечень.

Ухвалою суду від 31.01.2018 відкладено підготовче судове засідання з урахуванням клопотання позивача, залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Покровську міську раду, Міськрайонне управління у Покровському районі та м. Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Від представника позивача 02.02.2018 надійшла відповідь на відзив за змістом якої спростовує доводи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин положень Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками №376 від 18.05.2010. Зазначає, що пропозиція укласти договір про встановлення сервітуту стосується наявного шляху, асфальтованої дороги, а тому додаткового встановлення меж не потребується.

Також, 02.02.2018 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив вважати позовні вимоги викладеними в наступній редакції:

«Встановити Товариству з обмеженою «Супра Систем» (Ідентифікаційний код юридичної особи 41445794) право земельного сервітуту на постійній безоплатній основі у виді права проїзду на легковому та вантажному транспортному засобі по наявному шляху в межах відводу земельної ділянки кадастровий номер: 14132000000:01:060:0002, площею S=0,0333га в межах відповідно до виконавчої кадастрової зйомки М:500, по вулиці Центральній, 144 в місті Покровську, користувачем якої є Державний вищий навчальний заклад "Донецький національний технічний університет» (Ідентифікаційний код юридичної особи 02070826) на підставі державного акту на право постійного користування I- ДН №001316 від 15.05.2002 р., для проїзду до приміщення № 2-1, що є окремою частиною будівлі № 146 по вулиці Центральній в місті Покровську та земельної ділянки кадастровий номер: 1413200000:01:058:0130, на якій воно розташоване.».

Судом оглянуто та долучено вказані документи до матеріалів справи.

Частиною третьою статті 46 ГПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет позову шляхом подання письмової заяви.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою статті 46 ГПК України, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Дослідивши заяву позивача про уточнення позовних вимог, господарським судом встановлено, що така заява подана до суду до закінчення підготовчого провадження, а також наявні докази її направлення відповідачу.

Отже, господарським судом прийнята заява про уточнення позовних вимог, розгляд справи здійснюється з урахуванням вказаної заяви.

28.02.2018 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання та встановлення додаткового часу для подання висновку експерта за результатами земельно-технічної експертизи, додано докази на підтвердження замовлення вказаної експертизи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.02.2018 продовжено строк підготовчого провадження до 09.04.2018 та відкладено підготовче судове засідання на 02.04.2018.

Від Покровської міської ради надійшли витребувані пояснення по суті спору. Останній зазначає, що по наявному шляху в межах спірної земельної ділянки фактично здійснюється прохід студентів у зв’язку з відсутністю інших шляхів до будівлі гуртожитку. Також, вказує, що даний пішохідний шлях використовується як проїзний для забезпечення можливості проїзду пожежних машин, доступу пожежників з авто драбин і автопідйомників у приміщення гуртожитку, бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги іншої спеціальної техніки і виключно для такої техніки.

22.03.2018 від Міськрайонного управління у Покровському районі та м.Мирнограді ГУ Держгеокадастру у Донецькій області надійшов лист в якому просив розглянути справи без участі його уповноваженого представника на розсуд суду.

На електронну адресу суду 02.04.2018 надійшло клопотання представника позивача про надання додаткового строку на подачу висновку експерта та відкладення підготовчого судового засідання.

За приписами ч.3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті(ч.ч.1, 2 ст195 ГПК України).

Визначені у наведених нормах процесуальні строки є присічними та продовженню не підлягають.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

Враховуючи принцип розумності строків розгляду справи судом, а також те, що строк підготовчого провадження з урахування продовження на 30 днів спливає, господарський суд з метою додержання встановлених Господарським процесуальним кодексом України строків для відкриття розгляду справи по суті вирішив ухвалою суду від 02.04.2018 закрити підготовче провадження у справі та призначити її до розгляду по суті.

11.04.2018 на адресу господарського суду Донецької області від представника позивача надійшло клопотання про встановлення додаткового строку на подання висновку експерта та відкладення засідання з додатками.

11.04.2018 на електронну адресу господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшло клопотання про встановлення додаткового строку на подання висновку експерта та відкладення судового засідання.

Ухвалою суду від 11.04.2018 відкладено розгляд справи на 10.05.2018.

04.05.2018 від представника позивача надійшло клопотання про прийняття висновку земельно-технічної експертизи №381, оскільки сам позивач фактично отримав цей висновок 12.04.2018 та не мав можливості представити його суду у підготовчому судовому засіданні.

Частиною восьмою статті 80 ГПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи, що позивач не мав об’єктивної можливості подати висновок земельно-технічної експертизи №381 у визначений ухвалами суду строк, господарським судом оглянуто та долучено до матеріалів справи вказані документи.

Представники сторін та третіх осіб у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка учасників справи не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд –

В С Т А Н О В И В

18.08.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Світоч» (далі - Орендатор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Супра Систем» (далі – Орендар, позивач) укладений договір оренди нерухомого майна №2 (далі - Договір), відповідно до якого передано у платне користування окрему частину нежитлового будинку № 146 по вулиці Центральній в місті Покровську, приміщення № 2-1, загальною площею 65,7 кв.м., що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером: 141320000:01:058:0130.

Зі змісту пункту 1.1. договору оренди слідує, що приміщення позивача облаштоване пристроєм дверного отвору з тильної сторони будинку.

Плата, яка справляється орендарем, складається з плати за користування приміщенням №2-1 і плати за користування відповідною частиною земельної ділянки, на підтвердження чого свідчать умови пункту 4.1. договору оренди.

Відповідно до умов у пункті 1.2. цього договору, об’єкт оренди передається з метою використання для розміщення магазину та здійснення іншої господарської діяльності в межах основного виду діяльності.

Об’єкт оренди належить орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу №2577 від 30.05.2002, посвідченого приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_1 (п.1.4. договору).

Строк дії договору визначений у п.5.1. з дня підписання сторонами Акту приймання-передачі об’єкту оренди і до 17.08.2020.

Відповідний акт прийому-передачі нежилого об’єкта оренди складений та підписаний сторонами 18.08.2017.

На момент виникнення спірних правовідносин договір оренди є чинним.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 796 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), вимогам якої відповідають умови в пункті 1.1. договору оренди, одночасно з правом оренди приміщення № 2-1 позивачеві надано право користування земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до фасадної та тильної сторін приміщення, що вважається об’єктом оренди, у розмірі необхідному для досягнення мети оренди.

Так, з огляду на положення статті 398 ЦК України позивач володіє об’єктом оренди (частиною будинку орендодавця площею 65.07 кв.м.) та є законним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером: 141320000:01:058:0130.

Поруч з земельною ділянкою з кадастровим номером: 141320000:01:058:0130, на якій розташований об’єкт оренди позивача, розташована «сусідня» земельна ділянка з кадастровим номером 1413200000:01:060:0002.

Земельна ділянка площею 0,156 га кадастровий номер: 14132000000:01:060:0002, що перебуває в комунальній власності і віднесена до земель житлової і громадської забудови, надана відповідачеві в постійне користування для обслуговування гуртожитку № 144 по вулиці Центральній в місті Покровську.

Донецький вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет» (далі - відповідач, ДонНТУ) є постійним землекористувачем на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ДН 001316, реєстраційний номер 115 від 15.05.2002.

Інститут постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (стаття 92 Земельного кодексу України).

Земельні ділянки в постійне користування передаються в порядку безоплатного відведення.

Позивач зазначає, що в межах земельної ділянки відповідача (кадастровий номер: 14132000000:01:060:0002) наявна асфальтова дорога (проїзд), яка починається з дороги загального користування, пролягає понад будівлею гуртожитку і є під’їзним шляхом до неї.

Вказана дорога, що пролягає понад будівлею гуртожитку № 144 по вулиці Центральній, підходить до земельної ділянки, на якій розташована будівля № 146 по вулиці Центральній, з тильної її сторони. Тобто цей шлях одночасно є під’їзним шляхом до приміщення ТОВ «Супра Систем» № 2-1.

Отже, позивач не має вільного доступу до входу в приміщення № 2-1 (до підсобних, адміністративно-господарських приміщень магазину), необхідного для здійснення господарської діяльності, через обмеження у вільному користуванні наявним у межах сусідньої земельної ділянки шляхом (асфальтовою дорогою), тому потребує встановлення земельного сервітуту щодо неї.

На підтвердження наведеного позивачем наданий лист Покровської міської ради №01-25-2852 від 04.07.2017 адресований ТОВ «Світоч», в якому зазначено про наявність дороги на земельній ділянці кадастровий номер: 14132000000:01:060:0002, що йде понад будівлею гуртожитку є під’їзним шляхом до гуртожитку. Зазначено, що земельна ділянка, яка перебуває власності ТОВ «Світоч» була відведена пізніше (у 2005 році), запропоновано у разі необхідності звернутись до ДонНТУ за встановленням земельного сервітуту.

Також, позивачем надано листи Відділу містобудування, архітектури та земельних відносин Покровської міської ради № 125 від 20.06.2017 р. і лист № 225 від 23.10.2017, наданій відділом містобудування, архітектури та земельних відносин на адвокатський запит, в яких зазначено про наявність асфальтованої дороги на земельній ділянці кадастровий номер: 14132000000:01:060:0002, яка належить Донецькому національному технічному університету на праві постійного користування.

У зв'язку необхідністю задоволення потреби у користуванні орендованою земельною ділянкою, кадастровий номер 141320000:01:058:0130, та з метою отримання правових підстав користування частиною земельної ділянки, кадастровий номер 14132000000:01:060:0002, позивач 21.08.2017 відповідачеві нарочним вручено пропозицію укласти договір сервітуту на право проходу, проїзду по наявному шляху з наданням двох примірників відповідного договору. Крім того, 26 вересня 2017 року цю ж пропозицію з проектом договору надіслано на адресу відповідача поштовим відправленням, яке отримано останнім 29 вересня 2017 року, на підтвердження чого свідчить опис вкладення до зазначеного листа і повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення.

Проте, відповідь на пропозицію відповідачем не надано, що розцінюється позивачем як недосягнення між сторонами позову домовленості про встановлення сервітуту.

Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Статтею 401 Цивільного кодексу України визначено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Приписами ст. 403 Цивільного кодексу України визначено зміст сервітут.

Відповідно до ст. 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Згідно ст. 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

З аналізу зазначених норм ст.402 ЦК України вбачається, що потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом, наприклад, пройти через чужу земельну ділянку, користуватися житлом тощо. Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом як встановленням права користування чужим майном –сервітуту.

В обґрунтування неможливості задоволення потреб в інший спосіб, позивач вказує, що встановлення земельного сервітуту необхідно позивачеві для задоволення потреб, пов’язаних з вільним доступом до входу в приміщення № 2-1 з тильної сторони з метою використання його за цільовим призначенням - функціонування торгівельної діяльності в розміщеному в ньому магазині. Зокрема, для здійснення своєчасних поставок товару в магазин, забезпечення чого можливо шляхом безперешкодного підвозу на транспортному засобі (легковому або ватажному), а також відвантаження і вивезення звідти відповідної тари.

До того ж, потреба позивача у вільному доступі до входу в приміщення з тильної його сторони обумовлена необхідністю вивезення з його території побутових відходів, що утворюються внаслідок господарської діяльності, з метою забезпечення належних санітарних умов в приміщенні магазину і утримання прибудинкової території.

Між тим, дістатися до входу в приміщення позивача з тильної сторони будинку №146 по вулиці Центральній можна лише шляхом проїзду по асфальтовій дорозі, що пролягає понад будівлею гуртожитку №144 підходить до приміщення позивача в будівлі № 146 і знаходиться в межах земельного відводу відповідача.

Здійснення проїзду транспортним засобом до приміщення № 2-1 (в якому позивачем розміщується магазин) з фасадної сторони унеможливлено тим, що понад будівлею за адресою: м.Покровськ, вул. Центральна, 146, в якій воно розміщене знаходиться пішохідна зона площі Свобода.

З наявного у матеріалах справи викопіювання з топографічної зйомки території м.Покровськ М 1:2000 вбачається, що з фасадної сторони будівлі за адресою: м.Покровськ, вул. Центральна, 146 знаходиться пішохідна зона, праворуч та ліворуч продовжується будівля за межами якої також відсутній під’їзний шлях.

Наведені доводи позивача прийняті господарським судом, як обґрунтована необхідність встановлення земельного сервітуту, неможливість задоволення потреб в інший спосіб документально підтверджена.

У п.п. 2.33, постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», мається вказівка господарським судам щодо необхідності враховувати, що обов'язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки.

Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), господарським судам слід відмовляти у задоволенні відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у такої особи права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

При цьому, пп.2.38. вказаної Постанови визначено, що складовою договору про встановлення земельного сервітуту має бути план земельної ділянки.

Користування сервітуарієм чужою земельною ділянкою без відповідної технічної документації та без визначення на місцевості меж дії земельного сервітуту може бути підставою для визнання договору про встановлення земельного сервітуту недійсним у судовому порядку.

У вирішенні спорів про встановлення сервітуту суд має враховувати, що обов'язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача (пп. 2.35. Постанови).

Виходячи з наведеного, до пропозиції про укладення договору щодо встановлення сервітуту має бути доданий проект договору, а також технічний план спірної земельної ділянки із зазначенням на місцевості дії земельного сервітуту.

Як встановлено господарським судом, до пропозиції позивача за вих. №1 від 21.08.2017 було додано лише копію договору без доданого до нього технічного (кадастрового) плану земельної ділянки на який має бути встановлений сервітут

Отже, така пропозиція не може бути належним доказом вчинення дій щодо встановлення сервітуту.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

За положеннями статті 129 ГПК України, судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 178, 185, 191, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Супра Систем» до Донецького вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» про встановлення земельного сервітуту – відмовити.

У судовому засіданні 10.05.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.05.2018.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Супра Систем» (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 17/52 А; код ЄДРПОУ – 41445794).

Відповідач - Донецький вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет» (85300, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Шибанкова, будинок № 2; код ЄДРПОУ - 02070826).

Третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Покровська міська рада (85300, Донецька область, місто Покровськ, площа Шибанкова, будинок № 11; код ЄДРПОУ - 04052933).

Третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Міськрайонне управління у Покровському районі та м. Мирнограді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (85300, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Торгівельна, будинок № 11; код ЄДРПОУ - 39767332).

Суддя С.М. Фурсова