Постанова № 7405660, 12.01.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2010 року Справа № 2а-5810/09/2370

14 год. 50 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кульчицького С.О.,

при секретарі Руденко Ю.В.,

за участю:

представника позивача Жалдак В.І. (за довіреністю),

відповідача ОСОБА_4 (особисто),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси до фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про стягнення простроченої заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з ФОП ОСОБА_4 борг зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 2121 грн. 48 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як платником страхових внесків, вимог ст.ст.18, 20, п. 2 ч.8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV) та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003р. за №21-1, зареєстрованої Міністерством юстиції України від 16.01.2004р. № 64/8663 (далі - Інструкції), згідно яких відповідач зобовязаний здійснювати сплату страхових внесків в установлені строки та в розмірах передбачених для платників збору Законом України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування», але не менше мінімального страхового внеску.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач позов визнав частково в сумі 1265 грн. 92 коп., проти задоволення решти позовних вимог заперечував.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

ОСОБА_4 зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності 16.06.2005 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія НОМЕР_2

Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.97 р. № 400/97-ВР (надалі за текстом «Закон № 400/97-ВР»), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Частиною 1 статті 1 Закону № 400/97-ВР визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом «Закон № 1058-IV»).

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

З огляду на викладені вище норми Закону № 1058-IV відповідач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та платником страхових внесків.

Відповідно до частини 6 статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 2 статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Пунктом 6 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно із ч. 4 ст. 18 Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.

Відповідно до статті четвертої Закону № 400/97-ВР страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці підприємства та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 - 5 % сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором.

Судом встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси було проведено позапланову перевірку відповідача щодо правильності обчислення, повноти нарахування та сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування з доходу фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої було складено акт перевірки № 633 від 27.08.2009 року.

В ході перевірки було встановлено, що відповідачем за період з 01.01.2008 року по 01.04.2009 року не було надано позивачу розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2008 рік.

31.07.2009 року відповідно до протоколу «Про обмін інформацією між Пенсійним фондом України та Державною податковою адміністрацією України» №1 від 06.07.2006 року позивачем та ДПІ у м. Черкаси було складено акт звірки сум чистого доходу, отриманого відповідачем за 2008 рік згідно даних річної податкової декларації.

Відповідно до акту звірки від 31.07.2009 року сума прихованого чистого доходу отриманого відповідачем за 2008 рік становить 3813 грн.

Таким чином, загальна сума отриманого чистого доходу за 2008 рік, на яку нараховуються страхові внески становить 3813 грн., відповідно, сума страхових внесків на пенсійне страхування обчислених в розмірі 33,2 % від суми чистого доходу (прибутку) становить 1265 грн. 92 коп. (3813 грн. х 33,2%), по 105 грн. 49 коп. за кожен місяць.

Згідно п. 2 ч. 8 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV субєкти підприємницької діяльності, які знаходяться на загальній системі оподаткування сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", але не менше мінімального страхового внеску.

Визначення мінімального страхового внеску наведено у ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як суми коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Мінімальний страховий внесок розраховується згідно зп. 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1.

Оскільки мінімальний розмір заробітної плати згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-VI з 01.01.2008 по 31.03.2008 становив 515 грн., то це означає, що мінімальний страховий місячний внесок мав бути відповідно: 170 грн. 98 коп., з 01.04.2008 по 30.09.2008мінімальний розмір заробітної плати становив 525 грн., розмір мінімального страхового місячного внеску за цей період становив 174 грн. 30 коп., з 01.10.2008 по 30.11.2008мінімальний розмір заробітної плати становив 545 грн., розмір мінімального страхового місячного внеску за цей період становив 180 грн. 94 коп., з 01.12.2008 по 31.12.2008мінімальний розмір заробітної плати становив 605 грн., відповідно розмір мінімального страхового місячного внеску за цей період становив 200 грн. 86 коп.

Оскільки сума чистого доходу отриманого відповідачем за кожен місяць не становить мінімального розміру заробітної плати, а сума страхових внесків на пенсійне страхування за місяць, донарахованих позивачем нижча мінімального страхового внеску, таким чином за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року відповідачу було донараховано 855 грн. 36 коп. страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед Пенсійним фондом України становить 2121 грн. 48 коп. (1265 грн. 92 коп. + 855 грн. 56 коп.).

У зв'язку із порушенням відповідачем платіжної дисципліни позивачем, на підставі частини 3 статті 106 Закону № 1058-IV, направлялась вимога про сплату боргу N 3389 від 27.08.2009 року.

Зазначена вимога відповідачем не оплачена, у передбаченому законодавством порядку оскаржена не була.

Станом на 26.10.2009 року борг відповідачем не сплачено.

Абзацом 8 частини 3 статті 106 Закону № 1058-IV визначено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

За цих обставин, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем субєктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (18000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195, ідентифікаційний код 21367650) борг зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у сумі 2121 (дві тисячі сто двадцять одна) грн. 48 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 13 січня 2010 року.

Головуючий С.О. Кульчицький