Ухвала суду № 74053117, 10.05.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

У Х В А Л А

752/14392/15-ц 2/752/161/18

10.05.2018 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Чередніченко Н.П., з участю секретаря Руденко О.Л.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивача за первісними позовними вимогами про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Райфайзен Банк Аваль", третя особа: ОСОБА_3, про захист прав споживачів, визнання договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки недійсним ,-

Встановив :

В провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом позовом ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Райфайзен Банк Аваль", третя особа: ОСОБА_3, про захист прав споживачів, визнання договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки недійсним

18.04.2018 року представником позивача ПАТ "Райфайзенбанк Аваль" подано заяву про забезпечення позову, в якому просив суд накласти арешт на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1

Заява розглянута без участі сторін у відповідності до ст. 153 ЦПК України.

Вирішуючи подану заяву слід врахувати наступне. Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позовних вимог, позивач вказує наступне.

В провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом позовом ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Райфайзен Банк Аваль", третя особа: ОСОБА_3, про захист прав споживачів, визнання договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки недійсним

Відповідно до Інформації, наявної в матеріалах справи ( Іпотечний договір від 05.09.2008 року року ) , щодо вказаної квартири наявні відомості про заборону її відчуження, оскільки вказане нерухоме майно , а саме квартира №АДРЕСА_1 перебуває в іпотеці .

Окрім цього слід зазначає про наступне.

Виходячи з позовних вимог та вимог заяви про забезпечення позову, суд вважає. що забезпечення у такий спосіб не грунтується на вимогах закону. а відмова у його задоволенні заяви про забезпеення позову, у спосіб запропонований позивачем не вплине на унеможливлення виконання рішення суу по даній цивільній справі у разі задоволення позовних вимог.

Обгрунтованих міркувань, а так само і доказів, які б надавали можливість вважати, що незабезпечення позову у запропонований представником позивача спосіб. з урахуванням обставин справи та заявлених вимог із посиланням на підстави позову, надано не було і у останнього відсутні підстави вважати, що у разі відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову, таке призведе до неможливості виконати рішення суду у даній цивільній справі в подальшому.

Враховуючи те, що відповідно до ст.150ч.1п.1 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи інших осіб , суд вважає, що заявником не подано належні докази, які б обгрунтовували необхідність вжиття заходів забезпечення позову у спосіб запропонований заявником і вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання.

Зі змісту пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

На підставі викладеного можливо зробити висновок про те, що накладення арешту на квартиру застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору, наприклад, укладати договір, проводити платежі, передавати майно. При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому.

Забезпечення позову застосовується судом чи суддею у випадках, коли є реальна або імовірна загроза утруднення виконання рішення суду в майбутньому, перелік способів застосування виду забезпечення встановлений у відповідній статті ЦПК України не є вичерпаним, а тому види забезпечення можуть бути різними в залежності від обставин справи й оцінку застосування того чи іншого виду забезпечення позову вирішується судом або суддею при розгляді цього питання, таке прохання позивача узгоджується з його позовними вимогами.

Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом встановлено, що забезпечення у такий спосіб не ґрунтується на вимогах закону, а відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не вплине на унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.. 149-153 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача за первісними позовними вимогами про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Райфайзен Банк Аваль", третя особа: ОСОБА_3, про захист прав споживачів, визнання договору про надання споживчого кредиту та договору іпотеки недійсним- відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя