Рішення № 74049218, 11.05.2018, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/476/18

2-о/559/86/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року місто Дубно Рівненська область

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Ходак С.К.,

при секретарі Свирида М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубно цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1), заінтересована особа Смизька селищна рада Дубенського району Рівненської області (адреса: вул.Б.Хмельницького, 29, Дубенського району Рівненської області) про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем-

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених вимог, заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер батько - ОСОБА_2, який на день смерті був постійним мешканцем АДРЕСА_2 До спадкового майна ввійшла земельна ділянка розміром 3,25 га умовних кадастрових гектарів згідно сертифіката на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, яка розташована на території Берегівської сільської ради Дубенського району Рівненської області.

При зверненні в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини за заповітом на підставі ст. 1270 ЦК України, йому було відмовлено з причин того, що в паспорті громадянина України відсутня відмітка про його реєстрацію на день смерті батька в будинку в якому він був зареєстрований, що по АДРЕСА_1 та було запропоновано звернутись до суду про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем - ОСОБА_2

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», роз`яснено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Заявник ОСОБА_1 в зал судового засіданні не з'явився, подав суду заяву, згідно якої просить заявлені вимоги розглядати у його відсутність, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи в зал судового засіданні не з'явився, хоча про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, судовою повісткою.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер батько заявника - ОСОБА_2 (а.с.3,7). До спадкового майна ввійшла земельна ділянка розміром 3,25 га умовних кадастрових гектарів згідно сертифіката на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, яка розташована на території Берегівської сільської ради Дубенського району Рівненської області (а.с.5). Відповідно до довідки Виконавчого комітету №1 Смизької селищної ради від 28.12.2017, разом з ОСОБА_2, на день його смерті, проживав без реєстрації син - ОСОБА_1, за адресою АДРЕСА_1 (а.с.6).

Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків їхньої відмови від спадщини.

Місцем проживання фізичної особи, згідно з ч.1 ст.29 ЦК України, є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель, тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Тобто, законодавець не пов'язує місце реєстрації особи з місцем її проживання.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Пунктом 23 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.

За роз'ясненнями п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах по спадкування" якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Керуючись: ст.ст. 263, 265, 268, 315 ЦПК України, ст.ст.1221, 1268 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1), заінтересована особа Смизька селищна рада Дубенського району Рівненської області (адреса: вул.Б.Хмельницького, 29, Дубенського району Рівненської області) про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем - задоволити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 із спадкодавцем ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, на час відкриття спадщини за адресою вулиця АДРЕСА_1

Дата складення повного судового рішення 16 травня 2018 року.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до апеляційного суду Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: