Рішення № 74049207, 10.05.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/5164/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1164/16Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О.С. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Хіль Л.М., Абрамова П.С.

при секретарі Колодюк О.П.

за участі представника відповідача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізка»

на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 липня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізка» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини доходів у зв‘язку з порушенням строків їх виплати, компенсації за невикористані щорічні відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом та просив стягнути з ТОВ «Фірма «Берізка» на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 2 960 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв‘язку з порушенням строків їх виплати – 2 123,50 грн., компенсацію за невикористані щорічні відпустки – 10 369,20 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні – 45 657,30 грн. та моральну шкоду у розмірі 120 000 грн.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 липня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Фірма «Берізка» на користь ОСОБА_4 заборгованість по нарахованій але невиплаченій заробітній платі у розмірі 2 960 грн., компенсацію витрати частини доходів у зв‘язку з порушенням строків їх виплати – 2 123,50 грн., компенсацію за невикористані щорічні відпустки – 10 369,20 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 45 657,30 грн., відшкодування моральної шкоди – 5 000 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Вказане рішення місцевого суду в апеляційному порядку оскаржив від імені ТОВ «Фірма «Берізка» ОСОБА_2, просив скасувати його та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене у справі не повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_4 працював на посаді директора ТОВ «Фірма «Берізка» з 03 серпня 2009 року.

Рішенням Автозаводського районного суду м Кременчука Полтавської області від 02 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили, крім іншого, зобов‘язано ТОВ «Фірма «Берізка» звільнити ОСОБА_4 за власним бажанням ( частина 2 статті 38 КЗпП України) з посади директора товариства з 19 червня 2013 року, а також внести запис про звільнення до його трудової книжки та провести з ним розрахунок при звільненні.

Ухвалою Автозаводського районного суду м Кременчука Полтавської області від 26.02.2015 року роз‘яснено, що рішення суду про зобов‘язання ТОВ «Фірма «Берізка» звільнити ОСОБА_4 за власним бажанням ( частина 2 статті 38 КЗпП України) з посади директора товариства з 19 червня 2013 року слід зрозуміти так, що трудовий договір, укладений між ТОВ «Фірма «Берізка» та ОСОБА_4 розірваний з 19.06.2013 року за власним бажанням працівника. Відповідно ОСОБА_4 із зазначеної дати не являється директором ТОВ «Фірма «Берізка».

Всупереч вимогам ст. 47 КЗпП України ТОВ «Фірма «Берізка» повного розрахунку з ОСОБА_4 не здійснило.

Так, на момент розгляду справи не було виплачено заробітну плату за період з травня 2013 року по 19 червня 2013 року; компенсацію за невикористані 120 днів відпустки.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ст. 32 ЗУ «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв‘язку з порушення строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Таким чином, ОСОБА_4, окрім належної йому та невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористані відпустки, має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсацію втрат частини заробітної плати у зв‘язку з інфляцією, про що вірно було вказано місцевим судом.

Посилання апелянта на те, що позивач не має права на отримання заробітної плати за період з травня 2013 року по 19 червня 2013 року, оскільки припинив свої трудові відносини з відповідачем 07 травня 2013 року є безпідставними, так як відповідно до рішення Автозаводського районного суду м Кременчука Полтавської області від 02 жовтня 2013 року та ухвали Автозаводського районного суду м Кременчука Полтавської області від 26 лютого 2015 року трудовий договір з ОСОБА_4 було розірвано саме 19 червня 2013 року.

Безпідставними є і доводи апеляційної скарги щодо відсутності у ОСОБА_4 права на грошову компенсацію за невикористані відпустки.

Так, відповідно до ч.1 ст. 24 ЗУ «Про відпустки» та ч.ч. 1, 2 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999 року, якщо працівник з незалежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що перебували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП України має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки.

Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Апелянтом не заперечується той факт, що ОСОБА_4 не використовував надані йому щорічні відпустки, а тому, враховуючи, що трудовим договором (контрактом) від 01 січня 2010 року, укладеним з позивачем, йому надано право на свій розсуд визначати час і порядок використання щорічних відпусток, останній має право на отримання грошової компенсації за 120 днів невикористаної за час роботи відпустки.

Посилання ОСОБА_2 на те, що рішенням Автозаводського районного суду від 02 жовтня 2013 року встановлена незаконність трудового контракту від 01 січня 2010 року, є безпідставними, оскільки з наявної у справі копії вказаного рішення (а.с. 33-34) вбачається, що судом правомірність укладення трудового контракту між ОСОБА_4 та ТОВ «Фірма «Берізка» не вирішувалася.

ОСОБА_2, обґрунтовуючи свої доводи про незаконність оскаржуваного рішення, вказує, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального права не було належним чином повідомлено представників відповідача про час та місце судового розгляду даної справи.

Проте, судом першої інстанції направлялися судові повістки на адресу ТОВ «Фірма «Берізка», зазначену у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та підтверджену апелянтом.

Вказані повістки були повернуті до суду у зв‘язку із тим, що юридична особа вибула із зазначеної відправником адреси (а.с. 63, 73).

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Таким чином, ТОВ «Фірма «Берізка» є такою, що була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, а тому підстави вважати, що місцевим судом було порушено норми процесуального права, які регулюють порядок повідомлення сторін, відсутні.

Посилання апелянта щодо безпідставності залучення до справи як представника ОСОБА_3 та стягнення з відповідача витрат, понесених ОСОБА_4 на правову допомогу, спростовуються наступним.

Так, відповідно до п. 2 ч. З ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно зі ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Граничний розмір таких витрат встановлений законом.

Зазначені витрати, фактично понесені сторонами, підлягають розподілу між ними за правилами, встановленими ст. 88 ЦПК України.

Посилаючись на положення ст. 56 ЦПК України, апелянт залишив поза увагою, що вказана норма права врегульовує інші цивільні процесуальні відносини, а саме відносини щодо осіб, які надають правову допомогу і які не є особами, які беруть участь у справі, а є іншими учасниками цивільного процесу ст. 47 ЦПК України, тоді як правова допомога надавалась на підставі договору про надання правової допомоги (а.с. 53-54) і з‘ясуванню в такому випадку підлягає чи є представник, який надавав правову допомогу позивачеві, адвокатом чи фахівцем у галузі права та обставини щодо граничного розміру таких витрат.

Те, що ОСОБА_3 є фахівцем у галузі права підтверджується копією диплома спеціаліста за спеціальністю «Правознавство» та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с. 55, 56). Розмір понесених ОСОБА_4 витрат на правову допомогу та їх відповідність встановленому законом граничному розміру відшкодування таких витрат підтверджується наданим до місцевого суду розрахунком (а.с. 65).

Однак, ухвалюючи рішення в частині визначення розміру стягуваних з ТОВ «Фірма «Берізка» на користь ОСОБА_4 компенсації за невикористані щорічні відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також розподілу судових витрат, судом першої інстанції було допущено помилки в порядку розрахунку відповідних сум.

Згідно абз. 2 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України №100 від 08 лютого 1995 року, середньомісячна заробітна плата визначається виходячи з виплат за останні два календарних місяці, що передують події, з якою пов‘язана відповідна виплата.

Довідками про середню заробітну плату (дохід) ОСОБА_4, виданими ТОВ «Фірма «Берізка» (а.с. 59-60), підтверджується, що останніми повними місяцями, за які позивачеві нараховувалася заробітна плата є квітень та травень 2013 року.

Так, заробітна плата за квітень 2013 року з розрахунку на 22 робочі дні та травень 2013 року з розрахунку на 21 робочий день склала по 1850 грн. за кожний з місяців.

Відповідно середньомісячна заробітна плата становить (1850 грн. +1850 грн.)/43 дні = 86,04 грн./день.

За таких обставин, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 19 червня 2013 року по 01 червня 2015 року, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 становить 497 дні * 86,04 грн./день = 43 794,36 грн.

Розмір компенсації за невикористані щорічні відпустки становить 120 днів * 86,04 грн./день = 10 324,80 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

За таких обставин, з ТОВ «Фірма «Берізка» підлягає стягненню на користь державі судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог ОСОБА_4, а саме – 600,43 грн.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, порушення вимог статті 59 ЦПК України щодо допустимості засобів доказування, необґрунтована відмова суду в задоволенні клопотання осіб, які беруть участь у справі, у дослідженні доказів (стаття 60 ЦПК України), порушення вимог статті 215 ЦПК України щодо змісту рішення суду тощо.

Апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення, і вони стосуються окремих його частин, зокрема у разі виправлення помилок суду першої інстанції щодо розміру суми, що підлягає стягненню, розподілу судових витрат тощо. Якщо помилки у такому рішенні стосуються фактичної сторони справи чи правового обґрунтування рішення, то їх усунення необхідно вважати також зміною рішення, тому апеляційний суд не повинен усувати такі помилки ухвалою із зазначенням про залишення рішення без змін з його уточненням чи доповненням.

У разі ухвалення нового рішення або зміни рішення суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині рішення дає оцінку доказам, що наявні в матеріалах справи, а також новим доказам, якщо вони досліджувалися, в їх сукупності за правилами, встановленимистаттею 212 ЦПК України.

Виходячи з викладеного, рішення місцевого суду підлягає зміні в частині розміру стягуваних з ТОВ «Фірма «Берізка» на користь ОСОБА_4 компенсації за невикористані щорічні відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п. 4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізка» – задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 липня 2015 року змінити в частині розміру стягуваних з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізка» на користь ОСОБА_4 компенсації за невикористані щорічні відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також розподілу судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізка» на користь ОСОБА_4 10 324,80 грн. компенсації за невикористані щорічні відпустки та 42 761,88 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізка» на користь держави 600,43 грн. судового збору.

В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 липня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя: --//-- ОСОБА_1

Судді: --//-- ОСОБА_5

--//-- ОСОБА_6

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: ОСОБА_1