Постанова № 74049030, 08.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/282/17 Номер провадження 22-ц/786/941/18Головуючий у 1-й інстанції Гвоздик А. Є. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Панченка О.О.,

суддів: Дорош А.І. , Лобова О.А.,

за участю секретаря: Зеленської О.І.,

представника ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" – адвоката ОСОБА_2,

представника ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4,

відповідача – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка"

на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 30 січня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Гвоздика А.Є. в смт. Диканька Полтавської області зі складанням повного тексту рішення 30 січня 2018 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" до ОСОБА_3, ОСОБА_5, приватного нотаріуса Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_6, про визнання договору оренди недійсним та скасування державної реєстрації права оренди та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" про визнання договору недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, приватного нотаріуса Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_6, про визнання договору оренди недійсним та скасування державної реєстрації права оренди. Позов обґрунтований тим, що 03. 09. 2012 року між позивачем ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого відповідач передає позивачу земельну ділянку, яка розташована на території Чапаєвської сільської ради Диканського району Полтавської області площею 4,31 га строком на 5 років, яка належить вказаному відповідачу на підставі державного акту на право власності на землю серія ПЛ № 084776. Даний договір оренди було зареєстровано у відділі Держкомзему у Диканському районі 18. 12. 2012 року під записом № 532100004001444.

Далі, вказана земельна ділянка передана у користування на умовах оренди, згідно договору оренди № 43 від 18.07.2016 року відповідачу ОСОБА_5 терміном на 49 років і цей договір зареєстрований відповідачем - приватним нотаріусом Решетилівськго районного нотаріального округу ОСОБА_6

Вказуючи на те, що укладення та реєстрація вищевказаного договору оренди землі від 18. 07. 2016 року грубо порушує права товариства на користування земельною ділянкою на умовах діючого договору оренди землі від 03. 09. 2012 року, представник позивача просив суд визнати недійсним договір оренди землі № 43 від 18.07.2016 року, скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21. 07. 2016 року, індексний номер 30559278, а також стягнути з відповідача ОСОБА_7 понесені товариством судові витрати в розмірі 3 200 грн. 00 коп.

В червні 2017 року відповідач ОСОБА_3 та його представник подали до суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору оренди землі від 03.09.2012 року укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ "Агрофірма ім. Довженка" та визнання недійсним запису у Державному реєстрі земель № 532100004001444 від 18.12.2012 року про реєстрацію договору оренди землі від 03.09.2012 року. В обґрунтування позову посилалися на те, що зазначений вище договір ОСОБА_3 особисто не підписував та згоди на його укладання не надавав. Також, вважають, що слід визнати недійсним реєстрацію зазначеного договору оренди, мотивуючи це тим, що договір оренди землі підлягає державній реєстрації на підставі ч. 1 ст. 201, ч. 3 ст. 640 ЦПК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України й ст. 18 Закону України "Про оренду землі" та є укладеним з моменту його підписання та державної реєстрації. Крім того в своїх позовних вимогах ОСОБА_3 просить зобов’язати позивача за первинним позовом повернути йому спірну земельну ділянку.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 30 січня 2018 року у задоволенні позову ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" відмовлено у повному обсязі за безпідставністю.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,31 га, кадастровий номер 5321085800:00:007:0039, укладений 03 вересня 2012 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" Шишацького району і зареєстрований Відділом Держкомзему у Диканському районі у Державному реєстрі земель 18 грудня 2012 року за № 532100004001444.

Визнано недійсним та скасовано запис у Державному реєстрі земель від 18 грудня 2012 року за № 532100004001444 про реєстрацію договору оренди землі від 03 вересня 2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" Шишацького району.

Зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" Шишацького району повернути ОСОБА_3 належну йому земельну ділянку площею 4,31га, кадастровий номер 5321085800:00:007:0039, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чапаєвської сільської ради Диканського району Полтавської області.

З рішенням суду не погодилося ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», яке в поданій апеляційній скарзі вказуючи на те, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи, судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, просить судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» задовольнити повністю, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Зокрема апелянт вказує на те, що взята судом за основу судова почеркознавча експертиза була призначена та проведена з порушенням вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, що ставить під сумнів правильність їх висновків. Крім того, зазначав, що ОСОБА_3 після укладення в 2012 році спірного договору оренди вчасно та в повному обсязі отримував орендну плату протягом 2012-2017 років, а відтак не висловлював заперечить проти договору та продовжував виконувати його умови. Також ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» посилалося на те, що листом повідомленням про припинення договору оренди землі від 05.10.2017 року ОСОБА_3 підтвердив існування договірних відносин з товариством.

Як на підставу дійсності договору оренди землі вказує на державну реєстрацію цього договору, яка є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення та припинення права оренди земельної ділянки.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_4 посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді доповідача, осіб, що з’явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та давши оцінку наданим сторонами доказам колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Як передбачено ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 03 вересня 2012 року між ТОВ "Агрофірма імені Довженка" та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_3 передав товариству земельну ділянку, яка розташована на території Чапаєвської сільської ради Диканського району Полтавської області площею 4,31 га строком на 5 років. Дана земельна ділянка ОСОБА_3 належить на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 084776.

Вказаний договір оренди було зареєстровано у відділі Держкомзему у Диканському районі 18 грудня 2012 року під записом № 532100004001444. Відповідно до п. 8 умов договору оренди, після закінчення строку договору товариство має переважне право поновлення його на новий строк, а також отримання згідно п. 21 договору земельної ділянки у 7-денний строк після державної реєстрації договору.

У зустрічному позові ОСОБА_3 вказував, що вищезазначені договір оренди землі від 03.09.2012 року та ОСОБА_8 приймання-передачі земельної ділянки від 18. 12. 2012 року особисто не підписував та довіреності на підписання цього договору іншій особі не надавав.

Відповідно до висновку комісійної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи № 1619/1620-1621 від 28 жовтня 2017 року, виконаних експертами Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_9, підписи від імені ОСОБА_3 у договорі оренди землі від 03.09.2012 року у розділі "Підписи Сторін" у графі "Орендодавець ___" та акті приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 18. 12. 2012 року у графі "Орендодавець: ___ (підпис)" та у наданих для проведення експертизи документах та експериментальних зразках підписів і почерку ОСОБА_3 виконані різними особами.

Відповідно до п. 42 вказаного договору оренди землі від 03.09.2012 року він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно з ст. ст. 14, 16, 18, 20 ЗУ "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі від 03.09.2012 року) договір оренди землі укладається у письмовій формі після досягнення домовленості з усіх істотних умов та набирає чинності з моменту державної реєстрації у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Волевиявлення є важливим чинником без якого неможливо вчинити правочин, що узгоджується з свободою договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Визнаючи недійсним договір оренди землі від 03 вересня 2012 року та скасовуючи запис про його реєстрацію у Державному реєстрі земель за № 532100004001444 від 18 грудня 2012 року, місцевий суд вірно врахувавши вищевказані норми законодавства і висновок судово-почеркознавчої експертизи прийшов до висновку про відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_3 на укладення вказаного договору відповідно до викладених у ньому умов.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його вірним і обґрунтованим, оскільки в момент вчинення правочину мало місце порушення таких умов: свободи договору, згоди обох сторін при його укладанні, волевиявлення позивача відносно розпорядження земельною ділянкою, яка належить йому на праві приватної власності, дотримання письмової форми, передбачених вимогами ч. 3 ст.203 ЦК України, недодержання яких тягне за собою недійсність правочинів.

При вирішенні спору про визнання договору недійсним з підстав відсутності волевиявлення учасника на його укладення, апеляційний суд вважає, що наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору має першочергове значення.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст.. 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки.

Відсутність такого волевиявлення є наслідком недійсності правочину, про що вірно зроблено висновок судом першої інстанції.

Поряд з цим, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що тривале отримання позивачем ОСОБА_3 орендної плати за використання земельної ділянки, за умови, що договір оренди землі не підписувався орендодавцем, свідчить про фактичне укладення договору, оскільки згадані дії не можуть безперечно свідчити про волевиявлення сторони на укладання договору оренди саме на таких умовах, а виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Посилання апелянта на лист-повідомлення ОСОБА_3 про припинення договору оренди землі (а.с. 203 т. 2) та інші документи додані як додатки до апеляційної скарги, не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції як докази по справі, оскільки додані документи не були предметом дослідження при розгляді в суді першої інстанції. Клопотання про їх долучення до матеріалів справи не заявлялося, доказів неможливості їх подання чи обґрунтування причин їх неподання до суду першої інстанції ТОВ «Агрофірма «ім.. Довженка» не надано.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Щодо висновків експертів, то колегія суддів не вбачає підстав для сумнівів у проведених експертами Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_9 комісійної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи, а наведені в апеляційній скарзі доводи з цього приводу є надуманими та такими, що спростовуються належними доказами.

Більше того, в суді першої інстанції ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» не оспорювало висновків експертів.

Оскільки вимога про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 03.09.2012 року є похідною від позовної вимоги про визнання договору недійсним, то висновок суду про її скасування також є правильним, як і висновок про зобов’язання повернути ОСОБА_3, належну йому земельну ділянку.

При цьому, враховуючи те, що договір оренди землі від 03.09.2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" підлягає визнанню недійсним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність укладення договору оренди землі від 18 липня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та державної реєстрації права оренди за цим договором.

Таким чином, суд першої інстанції законно та обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_3 та відмову в позові ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка".

В цілому, доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Диканського районного суду Полтавської області від 30 січня 2018 року ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 374, ч.1 ст.375, ст. ст. 381 - 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім. Довженка" - залишити без задоволення.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 30 січня 2018 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_8 /підпис/ ОСОБА_10

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області ____ ОСОБА_1

Повний текст судового рішення виготовлено 14 травня 2018 року.