Постанова № 74048950, 10.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/10463/16-ц Номер провадження 22-ц/786/774/18Головуючий у 1-й інстанції Січиокно Т. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

Суддів: Дорош А.І., Панченко О.О.

при секретарі: Коротун І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційними скаргами представника ПАТ КБ " ПриватБанк" – ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 січня 2018 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року ПАТ «ПриватБанк» звернувся до відповідача з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 01.11.2006 року. Вказує, що відповідно до договору відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Неналежне виконання позичальником умов кредитного договору призвело до утворення заборгованості, яка станом на 31.10.2016р. становить - 31515, 46 грн., яка складається з наступного: 4534, 09 грн. - заборгованість за кредитом; 23708,17 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 1296,27 грн. – пеня та комісія, а також 500, 00 грн. - штраф (фіксована частина); 1476, 93 грн. - штраф (процентна складова). Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у визначеному банком розмірі.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 09 січня 2018 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовлено.

Рішення районного суду вмотивоване тим, що позивач звернувся з позовом поза межами строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

З вказаним рішенням не погодився позивач та подав на нього апеляційну скаргу,в якій просив рішення скасувати та постановите нове, яким задовольнити позовні вимоги банку. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не надано правової оцінки тому, що ОСОБА_5 не пропущено строк позовної давності, оскільки 14.05.2014р, 23.06.2014р., 28.06.2014р. позивачем здійснювалися списання з рахунку відповідача для погашення кредитної заборгованості, що визначено умовами кредитного договору. Апеляційна скарга містить посилання на те, що останній платіж по кредиту здійснено 28.06.2014р. шляхом договірного списання коштів, а з позовом банк звернувся до суду 15 грудня 2016 року, тобто в межах строку позовної давності. Дії банку щодо договірного списання відповідачем не оскаржені, незаконними не визнані, тому на дані правовідносини поширюється дія ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України.

ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, що прийняте без порушень норм матеріального права та процесуального права. Проте, вважає, що суд не взяв до уваги те, що п.15ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовослужбовцям – з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення районного суду та виключити абзац 2-14 мотивувальної частини рішення. При цьому врахувати вимоги п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», висновок постанови Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15, де вказано, що умови і правила надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Апеляційна скарга ОСОБА_3 вмотивована тим, що позивачем не надано жодного доказу на перерахування сум, а також надання кредиту іншим способом. Вважає, що надана позивачем ксерокопія витягу із умов та правил надання банківських послуг, затверджені наказом невідомої організації, та в свою чергу не завірені належним чином та надруковані російською мовою не є кредитним договором укладеним в письмовій формі, положення цих Умов не є такими, що погоджені між сторонами у письмовій формі, а отже вимоги ОСОБА_5 є безпідставними.

Відзив на вказану апеляційну скаргу ОСОБА_3 ОСОБА_5 не подано.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.11.2006 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір № б/н, що складається з Заяви клієнта, Умов і правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та ОСОБА_5, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 8000, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. (а.с.7, 8-13).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 31.10.2016 року заборгованість за даним кредитним договором б/н від 01.11.2006 року складає 31515, 46 грн., яка складається з наступного:

-4534, 09 грн. - заборгованість за кредитом;

-23708,17 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом;

-1296, 27 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

-500, 00 грн. - штраф (фіксована частина);

-1476, 93 грн. - штраф (процентна складова), яку він просить стягнути із відповідача. (а.с.1-6).

Відмовляючи ПАТ КБ „ПриватБанк" в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що банком пропущено строк позовної давності для звернення до суду із позовом.

При цьому, суд першої інстанції вказав, що факт списання ОСОБА_5 14.05.2014р., 23.06.2014р. та 28.06.2014 року із рахунку відповідача в якості погашення заборгованості по кредитному договору, не свідчить про визнання останнім боргу і, відповідно, про переривання строку позовної давності.

Дані висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, наявним у справі доказам та ґрунтуються на законі.

Так, відповідно до пункту 6.5. Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії.

Згідно пункту 6.6 Умов та Правил надання банківських послуг клієнт зобов'язується у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до Пункту 9.4. у випадку перевищення платіжного ліміту по карті і непогашення його клієнтом протягом 6 місяців, картка закривається, подальше відновлення дії картки можливе лише після повного погашення заборгованості клієнтом.

Пунктом 9.6 визначено, що при відсутності на картковому рахунку картки грошових коштів у розмірі, достатньому для оплати послуг банку для продовження дії картки і при не зарахуванні грошових коштів протягом 3 місяців з моменту закінчення строку дії картки, банк стягує комісію за обслуговування рахунку згідно дійсним тарифам. Така комісія стягується банком, після закінчення вказаного строку, кожного місяця. У випадку якщо залишок на картковому рахунку менший від розміру комісії, встановленої тарифами банку, то розмір комісії за обслуговування карткового рахунку встановлюється у розмірі залишку коштів на картковому рахунку держателя. При нульовому залишку грошових коштів на неактивному картковому рахунку такий закривається.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Відповідно до ст. 266 та ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Останній платіж за кредитним договором ОСОБА_3 вніс 06.04.2009 року, тоді як з позовом банк звернувся лише 15 грудня 2016 року.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

Такі правові висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 24 червня 2015 року, справа № 6-738цс15 та від 23 листопада 2016 року № 308/16549\13.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про сплив строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач, що є підставою для відмови в позові.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5, про те, що списання грошових коштів з рахунку відповідача 14.05.2014р., 23.06.2014р. та 28.06.2014 року було законним та перериває строк позовної давності є помилковим, виходячи з наступного.

Пунком 4.6 Умов та Правил надання банківських послуг сторони визначили, що клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту в межах суми, що підлягають до виплати банку по цьому договору, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з карткового рахунку у випадку настання строків платежів по іншим договорам клієнта в розмірах, визначених цими договорами /договірне списання/, в межах платіжного ліміту карткового рахунку.

Відповідно до умов договору строк дії картки закінчився в листопаді 2009 року, а тому, враховуючи вказані умови договору та положення ст. 264 ЦК України, самостійне списання позивачем з рахунку відповідача грошових коштів, поза межами строку позовної давності та строку дії договору, а саме: 14.05.2014р., 23.06.2014р. та 28.06.2014 року, не є дією відповідача, що свідчить про визнання свого боргу і відповідно не може бути підставою для переривання позовної давності. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постановах № 191/2478/15-ц від 12.04.2018року та № 570/1327/17 від 16 квітня 2018 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, також не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не підлягають до задоволення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 січня 2018 року підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючисьст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги представника ПАТ КБ " ПриватБанк" – ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: ____/підпис/_______ ОСОБА_1 Судді: ____/підпис/_____ О.О. Панченко____/підпис/____ ОСОБА_6

копія вірно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області_________Т.В. ОСОБА_1