Рішення № 74046589, 07.05.2018, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/3413/17

Провадження № 2/682/124/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Маршал І.М.,

секретаря Мелашенко О.В.,

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славута цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Родорс» про поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТОВ «Родорс» про поновлення на роботі. В обґрунтування позову вказувала, що з 30.03.2017 року працювала на підприємстві ТОВ «Родорс» верстатником деревообробних верстатів 1 розряду цеху №2. Її середньомісячний заробіток становив близько п’яти тисяч гривень. Позивач вказує, що 26.06.2017 року отримала травму вказівного та середнього пальців правої руки та не повідомляла компетентні органи, що отримала травму на виробництві, а вказала, що то була побутова травма. У період з 26.06.2017 по 05.08.2017 р. вона знаходилася на лікарняному, а після приступила до роботи, однак не завжди могла справитися в повному обсязі з об’ємом роботи верстатника і потребувала сторонньої допомоги від своїх колег по роботі. У зв’язку із тим, що позивач стала вимагати в першу чергу від бригадира ОСОБА_5, нормального відношення до себе, інформувати позивачку щодо режиму її роботи, остання 22.11.2017 р. відсторонила позивачку від роботи та повідомила, щоб та шукала собі роботу. 22.11.2017 року у розмові із юристом підприємства їй було запропоновано написати заяву на звільнення з роботи за згодою сторін, у противному випадку, її буде звільнено за порушення трудової дисципліни. Бажаючи не псувати свою трудову репутацію, з ціллю запобігання компрометуючих її як працівника в трудовій книжці записів, вона змушена була погодитися та написала таку заяву. Того ж дня у відділі кадрів їй надали трудову книжку, із відповідним записом. Того ж таки 22.11.2017 року, після отримання юридичної консультації у адвоката, вона написала заяву про відкликання своєї заяви про звільнення, яку залишила на прохідній. Вважає своє звільнення з роботи незаконним. Також вказує, що є одинокою особою, яка має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, а відповідач звільнивши її поставив позивача та членів її сімї в скрутне матеріальне становище.

Звільнивши її відповідач завдав для неї значної матеріальної шкоди, позбавивши її можливості працювати та отримувати заробітну плату, утримувати себе та двох неповнолітніх дітей, оплачувати житло. Також відповідач заподіяв їй моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях, хвилюваннях, втраті нормальних життєвих зв’язків, які вимагають від позивача додаткових зусиль для організації свого та членів її сімї життя ( звертатись за допомогою до близьких їй людей, брати гроші в кредит для придбання харчів, оплати житла, лікування доньки, яка хворіє). Вважає, що відповідач згідно ст.. 237-1 КЗпП зобов’язаний відшкодувати моральну шкоду, яку вона оцінює у 25 000 гривень. Також вказує, що за надані юридичні послуги адвоката сплатила 2 500 гривень.

Позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила поновити її на роботу на посаду верстатника деревообробних верстатів; стягнути із відповідача на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути із відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 25 000 гривень; стягнути із відповідача на її користь 2 500 гривень витрат на правову допомогу; судові витрати провести відповідно до вимог процесуального закону.

В судовому засіданні позивач та її представник адвокат ОСОБА_2 підтримали заявлений позов із викладених у ньому підстав.

Представники відповідача ТОВ «Родорс» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо позовних вимог заперечили, просили у позові відмовити, оскільки позивач подала заяву про звільнення за угодою сторін написану власноручно, що стало підставою для видачі відповідного наказу, процедуру звільнення дотримано роботодавцем – трудову книжку працівнику видано і розрахунок проведено у день звільнення, із наказом про звільнення ознайомлено. Із заявою про відкликання заяви про звільнення за угодою сторін до підприємства ОСОБА_1 не зверталась.

Заслухавши учасників судового розгляду, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, дослідивши письмові докази, суд знаходить що у позові слід відмовити.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 30.03.2017 року була прийнята на роботу у ТОВ «Родорс» верстатником деревообробних верстатів 1-го розряду до цеху №2 на підставі наказу про прийняття на роботу від 29.03.2017 року.

22.11.2017 року вона звільнена за угодою сторін, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, на підставі поданої нею власноручно написаної заяви від 21.11.2017 року та відповідно до виданого підприємством наказу від 22.11.2017 року.

22.11.2017 року ОСОБА_1 ознайомлено з наказом про звільнення, що засвідчено її підписом, їй видано трудову книжку, чого вона в судовому засіданні не заперечувала та проведено повний розрахунок, що підтверджується даними платіжного доручення про перерахування коштів ОСОБА_1 22.11.2017 р., та зведеною відомістю сум для зарахування на картрахунки.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомив, що із ОСОБА_1 він працював у одному цеху і одній бригаді, їх бригадир ОСОБА_5 до всіх працівників їх бригади ставилася зверхньо, в тому числі і до ОСОБА_1, мала претензії до працівників, які закріплені за ділянкою роботи по поклейці шпону, тобто і до ОСОБА_1 Восени минулого року він тривалий час був на лікарняному, а того дня коли вийшов – десь у другій половині листопада у 20-х числах, то ОСОБА_1 бачив засмученою, вона йому повідомила, що її викликали у відділ кадрів, де схиляли до написання заяви на звільнення, і при цьому сказала, що вона писатиме заяву на звільнення за угодою сторін.

Свідок ОСОБА_7, яка є рідною сестрою позивачки, повідомила, що вона як і сестра працює на підприємстві ТОВ «Родорс», вона працює прибиральницею, 22.11.2017 року сестра ОСОБА_1 прийшла до неї у «битовку» і сказала, що її хочуть звільнити. Вона разом із сестрою ходили у відділ кадрів, в кабінет сестра зайшла сама, а вона залишилась чекати в коридорі. Коли сестра вийшла то сказала, що «буду писати за згодою сторін, бо звільнять по статті». Також повідомила, що бригадир ОСОБА_5 під час роботи сестри ОСОБА_1 чинила на неї тиск, погрожувала звільненням.

Покази вказаних свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд оцінює критично, оскільки про обставини написання заяви та підстави для прийняття ОСОБА_1 рішення про звільнення, свідкам відомо зі слів самої ОСОБА_1, до того ж свідок ОСОБА_7 є рідною сестрою позивачки ОСОБА_1, що ймовірно могло спонукати їх висвітлити факт звільнення позивачки з роботи в світлі якнайкращому для обґрунтування її позиції.

Відповідно до п.п. 1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, серед іншого, угода сторін.

Пунктом 8 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» вказано, що судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Згідно п. 18 вказаної Постанови при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Згідно вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, яка в свою чергу визначає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника ( ч. 2 ст. 47 КЗпП України).

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу ( ч. 5 ст. 235 КЗпП України).

Статтею 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Оцінюючи здобуті судом докази, суд приходить до наступних висновків, реалізуючи свою волю на звільненні з роботи ОСОБА_1 21.11.2017 року подала власноручно написану нею заяву, в якій просила керівника підприємства ТОВ «Родорс» про звільнення із 22.11.2017 року за угодою сторін. Заява зареєстрована за вхідним № 15 від 21.11.17 р., погоджена керівником – на ній значиться резолюцій « В.К. До виконання», дата 21.11.2017 р. та підпис. Вказане свідчить про досягнуту домовленість між сторонами трудового договору про його припинення 22.11.2017 р. саме за угодою сторін.

22.11.2017 року позивач отримала трудову книжку із записом про її звільнення за угодою сторін та того ж дня із нею проведено повний розрахунок при звільненні, чого позивач в судовому засіданні не заперечувала.

Доказів того, що позивачем подавалася заява про відкликання її заяви про звільнення за угодою сторін 22.11.2017 року суду не надано.

А отже позивачем не надано суду доказів на обґрунтування нею своєї позиції, а судом не встановлено звільнення позивача із роботи без законної підстави, відповідно підстав для її поновлення на роботі не має.

Також відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки трудову книжку позивачу було видано у день її звільнення.

При цьому посилання позивачки на ту обставину, що їй не було надано у день звільнення копії наказу про таке, спростовуються тією ж таки копією наказу, де значиться її підпис та вказано нею дату ознайомлення із наказом від 22.11.2017 р. № 191-к. Крім того закон не передбачає у випадку звільнення за угодою сторін обов’язкового вручення працівнику копії наказу про його звільнення.

Оскільки позивачем не доведено належними доказами порушення її законних прав відповідачем, що призвели до моральних страждань, безпідставного позбавлення права на отримання заробітку, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та утримання сімї, то й у задоволенні цієї вимоги позову належить відмовити.

Керуючись ст. 2,4,12,13,76,81,141, 258, 263-265 ЦПк України, ст. 36, 47, 116 , 235, 237-1 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до ТОВ «Родорс» про поновлення на роботі, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Дата складання повного тексту рішення 17.05.2018 року.

Суддя Маршал І. М.