Рішення № 74044576, 10.05.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/9436/17

Провадження №2/428/129/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі головуючого судді - Журавель Т.С., при секретарі – Андрусишин Н.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», з урахуванням уточнення позовних вимог, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 07.04.2017 року по дату винесення судового рішення у справі.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 04.09.2017 року у вказаній цивільній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду.

Згідно ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.12.2017 року постановлено справу розглядати у спрощеному позовному провадженні.

09.02.2018 року представником позивача до суду надано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.02.2018 року вказане клопотання було задоволено та зобов’язано Торгово-промислову палату України надати до суду в строк до 23.02.2018 року засобами поштового зв’язку та на адресу електронної пошти суду: inbox@sdm.lg.court.gov.ua, наступну інформацію: 1) чи внесено до реєстру сертифікатів про форс-мажорні обставини науково-правовий висновок щодо унеможливлення виконання обов’язків, передбачених законодавством України про працю при звільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 28 листопада 2017 року № 3800/2/21-10.2 стосовно зупинення господарської діяльності Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот»); 2) чи є співробітниками Торгово-промислової палати України або регіональних торгово-промислових палат ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (які підписали науково-правовий висновок від 28 листопада 2017 року № 3800/2/21-10.2 стосовно зупинення господарської діяльності Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот») та чи внесені вказані особи до Реєстру уповноважених осіб із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Крім того, зобов’язано Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» надати до суду в строк до 23.02.2018 року: копію заяви ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» до Торгово-промислової палати України стосовно видачі науково-правового висновку від 28 листопада 2017 року № 3800/2/21-10.2; копію договору між ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» та Торгово-промисловою палатою України стосовно видачі науково-правового висновку від 28 листопада 2017 року № 3800/2/21-10.2; інформацію про те, в якому загальному щомісячному розмірі виплачувалася заробітна плата ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» всім співробітникам з часу звільнення позивача з роботи до теперішнього часу (тобто, яким був загальний розмір виплаченої на підприємстві заробітної плати помісячно у травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2017 року, січні 2018 року); інформацію про рух коштів на рахунках ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», з яких здійснювалася виплата заробітної плати працівникам, з травня 2017 року по теперішній час; інформацію про отриманий ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» від своєї діяльності прибуток (дохід) з травня 2017 року по теперішній час помісячно.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що згідно наказу 0031к від 13.05.2010 року позивача було прийнято слюсарем-ремонтником, зайнятим на ремонті, профілактиці та обслуговуванні технічного обладнання цеху побутової хімії до ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот». Наказом №0128 кп від 06.04.2017 року позивача було звільнено за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв’язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом умов колективного договору. На момент звільнення позивачу було не виплачено заробітну плату у сумі 39133,33 грн. Вказана сума на даний час позивачу не виплачена, а тому за період затримки виплати заробітної плати відповідач має сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 07.04.2017 року по дату винесення судового рішення у справі. З огляду на викладене, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Сторони, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з’явилися.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача причини неявки суду не повідомив, надав до суду письмовий відзив, з якого вбачається, що відповідачу на момент звільнення 06.04.2017 року була нарахована, але не виплачена заробітна плата в сумі 39133,33 грн. Проте 22.06.2017 року вказана сума була зарахована на банківський рахунок ОСОБА_1, про що свідчить відомість на зарахування грошових коштів робітникам ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот». Відповідно довідки про середню заробітну плату №31404 та довідки-розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні № 4061 від 04.12.2017 року, складеного відповідачем, розмір зазначеної суми за період з 06.04.2017 року по 22.06.2017 року складає 15439,59 грн. Відповідно до змісту норми ст. 117 КЗпП України, підставою відповідальності власника (підприємства) за затримку розрахунку при звільненні - є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП) та вина власника. Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), а саме акти тероризму, військові на території Луганської області, встановлені висновком Торгово-промислової палати України, що зазначено у Сертифікаті ТПП № 4978 від 02.09.2015 року про форс-мажорні обставини, що був виданий відповідачу. Представник відповідача вважає, що саме в результаті тих дій виникла ситуація внаслідок чого стало неможливим своєчасно виплати заробітну плату при звільненні позивача, оскільки у зв'язку з проведенням АТО на території Луганської області, з квітня 2014 року робота підприємства була зупинена повністю з метою забезпечення безпеки в період проведення антитерористичної операції в регіоні. Таким чином, наявність форс-мажорних обставин, зазначених у сертифікаті ТПП, свідчить про відсутність провини роботодавця у невиплаті працівникові, належних йому при звільненні сум, а також про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Представником відповідача також до суду надано письмове доповнення до відзиву, в якому додатково зазначено, що «Науково-правовий висновок щодо унеможливлення виконання обов’язків, передбачених законодавством України про працю при звільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)» був виданий ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» Торгово-промисловою палатою України 28.11.2017р. за №3800/2/21-10.2. У частині Y1 вказаного Науково-правового висновку узагальнюється наступні висновки. 1. Терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, у тому числі територій міста Сєвєродонецьк (в період з 25.05.2014 р. по 22.07.2014 р.), міста Первомайськ, міста Щастя (місто Луганськ) Луганської області, що супроводжується актами тероризму, на подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами. 2. Зупинення господарської діяльності ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», ідентифікаційний код юридичної особи: 33270581, є вимушеним заходом, зумовленим запобіганням виникненню техногенних катастроф через потенційну загрозу проведення терористичних актів на території Луганської області, а також фізичною неможливістю ведення виробничої діяльності через відсутність належного енергопостачання, зокрема: зруйнування 17 вересня 2014 року Луганської ТЕЦ, що розташована у місті Щастя поблизу міста Луганська Луганської області, та припинення електропостачання ПС «Михайлівська - 330 кВ», що розташована біля міста Первомайськ Луганської області, територія якого з 2014 року та по цей час перебуває під контролем незаконних збройних формувань. 3. Втратою можливості ведення нормальної господарської діяльності на виробничих потужностях ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», ідентифікаційний код юридичної особи: 33270581, що знаходяться за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5, внаслідок впливу дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) фактично ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» ідентифікаційний код юридичної особи: 33270581, позбавлено можливості виконати обов'язок, передбачений законодавством України про працю, зокрема: ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 і ст. 116 КЗпП України, а саме: провести розрахунок з кожним звільненим працівником у день звільнення. 4. У висновках судових рішень різних інстанцій за положеннями статті 117 КЗпП України наголошується, що обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні та/або затримку видачі трудової книжки з записом про звільнення, тобто за невиконання власником або вповноваженим ним органом зобов'язань, передбачених ст. ст. 47 і 116 КЗпП України, є наявність вини підприємства. Якщо виконання такого зобов'язання унеможливлено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема: актами тероризму на територіях Донецької та Луганської областей, то вина такого підприємства у невиконанні зобов'язань, передбачених ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст.83 і ст. 116 КЗпП України, відсутня. 5. Унеможливлення виконання обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст.83 і ст. 116 КЗпП України, а саме провести розрахунок з кожним звільненим працівником у день звільнення, а саме: ...06.04.2017р..., спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на території Луганської області, у тому числі: міста Сєвєродонецьк (в період з 25.05.2014 р. по 22.07.2014 р.), міста Первомайськ, міста Щастя (місто Луганськ) Луганської області, наслідками яких є зруйнування 17 вересня 2014 року Луганської ТЕЦ, що розташована у місті Щастя поблизу міста Луганська Луганської області, та припинення електропостачання ПС «Михайлівська - 330 кВ», що розташована біля міста Первомайськ Луганської області, яке знаходиться під контролем незаконних збройних формувань, і які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов'язаної сторони за трудовим договором, якою за цим висновком є ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», ідентифікаційний код юридичної особи: 33270581, вони об'єктивно пливають на її зобов'язання, передбачені ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 і ст. 116 КЗпП України, та унеможливлюють їх виконання. Таким чином, настання обставин непереборної сили (форс- мажорних обставин), що встановлені висновком Торгово-промислової палати, свідчить про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу - ОСОБА_1, належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України. З огляду на викладене просила відмовити у задоволенні клопотання.

Представник позивача надала до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що посилання відповідача на форс-мажорні обставини є нікчемним, оскільки навіть наявність таких обставин не позбавляє відповідача від виконання обов'язків, передбачених КЗпП України та положень ЗУ «Про оплату праці». Відповідач надав науково-практичний висновок від Торгово-промислової палати України, в якому зазначено про наявність форс-мажорних обставин (перебування в зоні АТО) і ускладнення правового врегулювання дій суб'єктів трудових відносин. Вказані події вплинули на зупинення господарської діяльності ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот». Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. (Постанова ВСУ від 03.07.2013 року по справі № 6-бОцсІЗЗ (№ в ЄДРСРУ 32532907). В порушення вимог ст. 116 КЗпП розрахунок по заробітній платі у сумі 39133,33 грн. був проведено не в день звільнення - 06.04.2017 року, а лише 22.06.2017 року і після звернення ОСОБА_1 до Сєвєродонецького міського суду Луганської області та отримання судового наказу від 29.05.2017 року. Крім того, позивач погоджується з розрахунком суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, що проведений відповідачем згідно довідки-розрахунку за час затримки розрахунку при звільненні № 4061 від 04.12.2017 року, за яким середній заробіток складає 15439,59 грн.

У зв’язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що згідно копії трудової книжки серії АФ №558034, згідно наказу 0031 К від 13.05.2010 року позивача було прийнято слюсарем-ремонтником, зайнятим на ремонті, профілактиці та обслуговуванні технічного обладнання цеху побутової хімії до ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот».

06.04.2017 року позивача було звільнено за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв’язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом умов колективного договору на підставі наказу №0128 КП від 06.04.2017 року.

Згідно листа ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» №2330 від 15.08.2017 року сума заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 на момент звільнення складає 39133,33 грн.

У відповідності до довідки №33104 від 15.08.2017 року про середню заробітну плату відповідно до ПКМУ № 100 середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1 складає 48,19 грн., середньомісячна кількість часів за період – 167,2 год, середньомісячна заробітна плата – 8057,37 грн.

Сєвєродонецьким міським судом Луганської області видано судовий наказ від 29.05.2017 року у справі №428/5130/17, за яким з ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» стягнено на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 39133 грн. 33 коп.

З відомості на зарахування грошових коштів працівникам ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» вбачається, що 22.06.2017 року ОСОБА_1 на його картковий рахунок зараховано 39133,33 грн.

Згідно довідки-рахунку сум за час затримки розрахунку при звільненні ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» №4062 від 04.12.2017 року розрахована сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 07.04.2017 року по 22.06.2017 року складає 15439,59 грн.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Статтями 47, 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У відповідності до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 4 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю складається із цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Згідно ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Згідно науково-правового висновку, наданого відповідачем та підписаного фахівцями у галузі права та Першим віце-президентом Торгово-промислової палати України, щодо унеможливлення виконання обов’язків, передбачених законодавством України про працю при звільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 28.11.2017 року № 3800/2/21-10.2: зупинення господарської діяльності Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» є вимушеним заходом, зумовленим запобіганням виникненню техногенних катастроф через потенційну загрозу проведення терористичних актів на території Луганської області, а також фізичною неможливістю ведення виробничої діяльності через відсутність належного енергопостачання, зокрема: зруйнування 17 вересня 2014 року Луганської ТЕЦ, що розташована у місті Щастя поблизу міста Луганська Луганської області, та припинення електропостачання ПС «Михайлівська-330 кВ», що розташоване біля міста Первомайськ Луганської області, територія якого з 2014 року та по цей час перебуває під контролем незаконних збройних формувань; унеможливлення виконання обов’язку, передбаченого ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 та ст. 116 КЗпП України, а саме провести розрахунок із кожним звільненим працівником у день звільнення, зокрема 26 вересня 2017 року, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на території Луганської області, у тому числі: міста Сєвєродонецьк (в період з 25.05.2014 року по 22.07.2014 pоку), міста Первомайськ, міста Щастя (місто Луганськ) Луганської області, наслідками яких є зруйнування 17 вересня 2014 року Луганської ТЕЦ, що розташована у місті Щастя поблизу міста Луганська Луганської області, та припинення електропостачання ПС «Михайлівська - 330 кВ», що розташована біля міста Первомайськ Луганської області, яке знаходиться під контролем незаконних збройних формувань, і які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо.

Разом з тим, п. 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року № 44(5), встановлено, що сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Пунктами 3.4, 3.5 вищевказаного Регламенту визначено, що: уповноважений орган – ТПП України або регіональна торгово-промислова палата, до якої звернувся заявник зі зверненням про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); уповноважені особи – співробітники ТПП України, співробітники регіональних торгово-промислових палат, які внесені до Реєстру уповноважених осіб із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У відповідності до п.п. 5.1, 5.3, 5.7 вищевказаного Регламенту ТПП України веде єдиний Реєстр сертифікатів, виданих ТПП України та регіональними ТПП (Реєстр сертифікатів), про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та Реєстр уповноважених осіб. Уповноважена особа ТПП України, регіональної ТПП після розгляду заяви, підготовки сертифіката і до його видачі заявнику зобов’язана зареєструвати електронну версію сертифіката в Реєстрі сертифікатів із присвоєнням йому порядкового номера. Після отримання порядкового номера та видачі оригінала сертифіката заявнику один екземпляр підлягає зберіганню в уповноваженому органі, що видав сертифікат, і один депонується в ТПП України, термін зберігання яких становить 4 (чотири) роки з дня видачі. До Реєстру уповноважених осіб вносяться фахівці з вищою юридичною освітою та досвідом практичної роботи в юридичній сфері не менше 3 років, які мають свідоцтво про проходження відповідного курсу навчання в ТПП України, уповноважені відповідно до наказу Торгово-промислової палати України або регіональної ТПП на виконання функціональних обов'язків.

Суд звертає увагу на те, що з тексту листа Торгово-промислової палати України № 642/2/21-7.1 вбачається, що науково-правовий висновок від 28.11.2017 року № 3800/2/21-10.2 не вносився до вищезгаданого Реєстру сертифікатів, а особи, які підписали цей висновок не є уповноваженими особами в розумінні Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Таким чином, науково-правовий висновок від 28.11.2017 року № 3800/2/21-10.2 не є сертифікатом (висновком, довідкою, підтвердженням) засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Крім того, суд зазначає, що наданий висновок є письмовою думкою певних фахівців у галузі права стосовно спірних правовідносин, висловленою за приватним замовленням відповідача, лише на підставі відомостей та документів, наданих ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот».

У відповідності до ч. 1 ст. 115 ЦПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов’язковим для суду.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що науково-правовий висновок від 28.11.2017 року № 3800/2/21-10.2 не є належним та допустимим доказом у даній справі та судом до уваги не приймається.

Разом з тим, відповідачем до суду був наданий сертифікат № 4978 від 02.09.2015 року Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Відповідно до вказаного сертифікату, Торгово-промисловою палатою засвідчено наступні форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): акти тероризму, військові дії на території Луганської області для ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» щодо зобов’язання з оплати за поставлений природний газ за договором поставки природного газу № 06/09-1984 від 22.12.2009 року, які настали 16.04.2014 року і тривають по теперішній час.

Вказаний сертифікат не зазначає обставини непереборної сили для ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання АЗОТ» під час здійснення господарської діяльності та дотримання законодавства щодо справляння і сплати податків та обов’язкових платежів, виплати заробітної плати, тому він не може вважатися доказом підтвердження дії обставини непереборної сили як підстави для звільнення відповідача щодо невиплати позивачу заробітної плати при звільненні.

Згідно із довідкою ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання АЗОТ» від 12.02.2018 року № 331 працівникам підприємства на карткові рахунки в період з червня 2017 року по січень 2018 року включно було виплачено наступні суми: червень 2017 року – 16454364,39 грн., липень 2017 року – 580545,13 грн., серпень 2017 року – 9771971,98 грн., вересень 2017 року – 22428171,54 грн., жовтень 2017 року – 14619967,23 грн., листопад 2017 року – 14704538,67 грн., грудень 2017 року – 16948534,93 грн., січень 2018 року – 17787542,31 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Таким чином, відповідач повинен вживати всіх заходів для першочергової оплати праці своїх працівників, не спрямовуючи наявні у підприємства кошти на створення доказів відсутності своєї вини у невиплаті заробітної плати.

Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов’язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 27.03.2013 року у справі № 6-15цс13.

Судом встановлено, що у день звільнення з позивачем не було проведено розрахунку. Заборгованість по заробітній сплаті на день звільнення складала 39133,33 грн. та була виплачена позивачу 22.06.2017 року. Вказані обставини підтверджуються позивачем та представником відповідача.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем, суд враховує, що позивач був звільнений 06.04.2017 року, тобто в день, коли він знаходився на роботі і оплата за який була нарахована йому при звільненні, у зв’язку із чим розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача, що відповідає положенням ст. 116 КЗпП України. Такий висновок суду обґрунтовується тим, що затримка розрахунку при звільненні починається не в день звільнення, а в день, наступний за днем звільнення, оскільки день звільнення є робочим днем і оплачується в загальному порядку.

Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з 07.04.2017 року по 22.06.2017 року (по день фактичного розрахунку).

Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі № 6-195цс134.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що, оскільки в даному випадку відповідач надав відомості для розрахунку саме виходячи з кількості відпрацьованих годин, суд вважає за доцільне проводити розрахунок середньої заробітної плати шляхом множення середньогодинного заробітку на число робочих годин.

Середньогодинна заробітна плата позивача складає 48,19 грн. (заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом двох місяців (лютий та березень 2017 року), що передують події звільнення, робочі дні в загальному розмірі 15275,60 грн. ділиться на число відпрацьованих годин за два вищевказаних місяці в кількості 317,0 годин).

Середньомісячне число робочих годин позивача згідно довідки, наданої відповідачем, складає 167,7 робочих годин.

Затримка розрахунку відповідача перед позивачем за період з 07.04.2017 року по 22.06.2017 року (по день фактичного розрахунку) згідно довідки-рахунка, наданого відповідачем та з яким погодився позивач, складає 398 год. (119 год. + 159 год. + 120 год.)

398 робочих години за час затримки розрахунку відповідача перед позивачем при звільненні слід помножити на середньогодинну заробітну плату позивача в сумі 48,19 грн., в результаті чого отримуємо суму 19179,62 грн.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, а тому суд визначає суму до стягнення без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення, стягнувши з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 07.04.2017 року по 22.06.2017 року (день фактичного розрахунку), визначену без утримання податків й інших обов’язкових платежів, в розмірі 19179,62 грн. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 23.06.2017 року по день ухвалення рішення суду слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір в сумі 640 грн., про що свідчить квитанція № N1A9L44361 від 01.09.2017 року.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача сплачені судові витрати в розмірі 640 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 354ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», що розташоване за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5, код ЄДРПОУ 33270581, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт серії ЕМ №833128, виданий 25.12.2000 року Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений без утримання податку й інших обов’язкових платежів, за період з 07.04.2017 року по 22.06.2017 року в сумі 19179 грн. 62 коп. (дев’ятнадцять тисяч сто сімдесят дев’ять гривень шістдесят дві копійки)

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», що розташоване за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5, код ЄДРПОУ 33270581, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт серії ЕМ №833128, виданий 25.12.2000 року Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області),сплачений судовий збір у сумі 640 грн. (шістсот сорок гривень).

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.С.Журавель