Ухвала суду № 74043905, 10.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/583/18

Номер справи місцевого суду: 522/12908/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Джулай О. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючий суддя Джулай О.Б.

судді Грідіна Н.В., Толкаченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси, від 12.03.2018 року, якою було відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12017162500000859, внесеному до ЄРДР 01.04.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України,

встановив:

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси, від 12.03.2018 року, було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Портофранківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12017162500000859, внесеному до ЄРДР 01.04.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України.

На вказану ухвалу прокурор Острик О.В. подала апеляційну скарга, в якій вона вказує на те, що оскаржена ухвала є такою, що постановлення з порушеннями КПК України, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, у зв’язку з чим просить скасувати ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси, від 12.03.2018 року, і постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого.

Прокурор, будучи належним чином повідомленою про час і місце судового засідання до суду не з’явилася, причини неявки суду не повідомила.

Представник ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» звернувся до апеляційного суду із клопотанням про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що вважає оскаржену ухвалу законною і обґрунтованою.

Дослідивши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів провадження вбачається, що 28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Порто-Франко" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" ( далі - "Іпотекодавець") був укладний іпотечний договір, посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, за реєстровим №4081 ( далі - Договір).

ОСОБА_5 займаючи посаду Голови Наглядової ради Банку, будучи службовою особою Банку та маючи відповідно до посади та наданих повноважень адміністративний вплив на членів Наглядової ради Банку та Правління Банку, усвідомлюючи протиправність своїх дій відповідно до положень Статуту та Положення про Наглядову раду Банку щодо обмежень на прийняття рішення про вчинення значного правочину на суму що не перевищує 25 відсотків від активів Банку, використовуючи свої владні повноваження всупереч інтересам Банку та з метою отримання неправомірної вигоди для Товариством з обмеженою прав на заставне майно вартістю 330 596 175 гривень, що передбачені іпотечним договором, посвідченого ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального окркгу, 28.12.2012 року за №4081, провів засідання наглядової ради ПАТ АБ "Порто-Франко", про що складено протколо засідання Нагдядової ради, від 17 грудня 2013 року №120, та в результаті голосування по питаннях порядку денногго було прийнято рішення щодо розірвання іпотечного договору №4081, від 28.12.2012 року укладеного Товариством з з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" у забезпечення зобов`язань більш ніж на 142 707 744 гривні, а також підробив підпис на протоколі від імені Секретаря Наглядової ради Банку ОСОБА_7.

На підставі вищевказаного протоколу від 17.12.2013 року №120 засідання Наглядової ради, 18 грудня 2013р., між Публічним Акціонерним Товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та ТОВ "Одеський торговий дім" був укладний додатковий договір про внесення змін до Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 28.12.2012 №4081.

На підставі цієї додаткової угоди було припинено запис про іпотеку в державному реєстрі речових прав на нерцхоме майно щодо Боржника - ТОВ "НОТЛЕКСІНВЕСТ"( ЄДРПОУ 37680407). На момент здійснення правочину заборгованість складала - 494 985 дол. США.

Також, 19 грудня 2013р. між між Публічним Акціонерним Товариством Акціонерний банк "ПОРТО-ФРАНКО" та ТОВ "Одеський торговий дім" був укладний додатковий договір про внесення змін до Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 28.12.2012 №4081.

З клопотання слідсого вбачається, що станом на 01.12.2017 ркоу, грошові кошти від продажу права вимоги за вищевказаними договорами не находили від ТОВ "ФК ДНІПРОФІНАНСГРУП" та договір про купівлю-продаж активів з переможцем торгів не укладено.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псуванні, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до положень ч.1 ст. 173 КПК України не допускається арешт майна/коштів, віднесеного до категорії неплатоспроможних, а також майна коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з’ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб’єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов’язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

З матеріалів справи вбачається, що у вказаному кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлено.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що слідчим і прокурором не було належним чином обґрунтовано яким чином права вимоги АБ «Порто-Франко» можуть бути предметом злочину, чи стосовно них існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що вони є доказом злочину.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано зазначив, що право вимоги, на які слідчий просив накласти арешт не можуть бути предметом конфіскації, спеціальної конфіскації і забезпеченням цивільного позову.

Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що ТОВ «ФК ДНІПРОФІНАНСГРУП» є добросовісним набувачем права вимоги за кредитними договорами, що підтверджується платіжним дорученням №505, від 07.12.2017 року ( а.к.п 93-94).

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для накладення арешту на право вимоги за кредитними договорами, а обмеження права володіння майном не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про яку йдеться у клопотання слідчого, у зв’язку з чим не вбачає підстав для зміни або скасування оскарженої ухвали.

Відповідно до положень п.1) ч.3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Керуючись ст. ст.170-173, 370-372, 309, 376, 404, 409, 410, 411, 419, 422 КПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси, від 12.03.2018 року, якою було відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12017162500000859, внесеному до ЄРДР 01.04.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області

О.Б. ОСОБА_8 ОСОБА_9 Толкаченко

(підпис) (підпис) (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_10