Постанова № 74040260, 03.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/9605/17 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.

Провадження № 22-ц/783/33/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1І.

Категорія: 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м.Львів

Справа № 466/9605/17

Провадження № 252ц/783/33/18

Апеляційний суд Львівської області в складі:

головуючого Приколоти Т.І.,

суддів Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретар Іванова О.О.

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова, постановлену у м.Львові 5 грудня 2017 року (суддя Глинська Д.Б.)

у справі

за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця,

встановила:

4 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернулася зі скаргою на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3, в якій просить:

- визнати незаконними дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 щодо виставлення на торги квартири №АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної власності у зв’язку з порушенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»;

- заборонити державному виконавцю Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 проводити торги квартири №АДРЕСА_1, що належить їй на праві приватної власності у зв’язку з порушенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Крім цього, ОСОБА_2 подала заяву про зупинення продажу майна за виконавчим листом, в якій просить винести ухвалу, про заборону державному виконавцю Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3, державному підприємству «СЕТАМ» проводити 8 грудня 2017 року торги з реалізації квартири №АДРЕСА_1, що належить їй на праві приватної власності до набрання рішенням по її скарзі законної сили.

В обґрунтування цієї заяви посилається на те, що 1 грудня 2017 року вона дізналася із сайту ДП «СЕТАМ», що належну їй квартиру №3 в будинку №3 на вулиці Галицькій у м. Львові виставлено на торги, які мають відбутися 8 грудня 2017 року. Ця квартира належить їй на праві приватної власності, вона зареєстрована та проживає у даній квартирі, яка є її єдиним житлом.

Згадана квартира заставлена в якості забезпечення виконання зобов»язання за кредитом в іноземній валюті. Вважає, що спірні правовідносини підпадають під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Квартира не може бути відчужена без згоди власника.

15 листопада 2013 року було відкрито виконавче провадження № ВП 40409757 про стягнення з неї на користь ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» боргу у сумі 68 900,39 доларів США.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 5 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_2 В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість сторонам реалізувати її квартиру третім особа, а це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, яке може бути ухвалене на її користь.

Заслухавши суддю-доповідача, представника, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на яке судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, може бути передано приймаючому або перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передане майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

У роз'ясненні, які дані в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Як зазначено в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з роз'яснень даних в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року зазначено, що суди, вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Судом встановлено, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходилася цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль» в особі ЛОД ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/1312/74/48968 від 08 травня 2007 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2010 року вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» 68 900, 39 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становить 550 534, 79 грн. заборгованості за кредитним договором № 014/1312/74/48968 від 08 травня 2007 року, 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді. Дане рішення набрало законної сили та судом видано виконавчий лист на його виконання.

Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 14 ЦПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Виконання рішення суду є завершальною стадією цивільного процесу і здійснюється у певній процесуальній формі. За вимогами ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, і виконуються у порядку, передбаченому розділом VI ЦПК України та Законом України "Про виконавче провадження" в ред. від 21 квітня 1999 року (з наступними змінами).

Порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов’язки суб’єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

При набранні рішенням законної сили воно є обов’язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба, як єдиний орган примусового виконання, зобов’язана прийняти всі необхідні заходи для його виконання.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 квітня 2010 року набрало законної, тому підлягає обов’язковому виконанню.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Однак, мотиви суду про те, що кредит відповідно до договору №014/1312/74/48968 від 15 травня 2007 року, укладеного між ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» та ОСОБА_2, не є споживчим кредитом; не підтверджені матеріалами справи. У зв’язку з цим, наведенні мотиви належить виключити із оскаржуваної ухвали. В решті ухвалу, яка постановлена з додержанням вимог закону, належить залишити без змін.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Виключити з мотивувальної частини ухвали посилання: «Матеріалами справи встановлено, що майно, яке виставлено на торги - квартира № 3 загальною площею 30,40 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Галицька,3 та належить на праві власності ОСОБА_2, виступає як забезпечення за кредитним договором № 014/1312/74/48968 від 15.05.2007 року, який укладено між ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» та ОСОБА_2 та не є споживчим кредитом».

В решті ухвалу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді