Постанова № 74039279, 16.05.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 376/393/18 Головуючий у І інстанції Ярошенко С. М.Провадження № 22-ц/780/1922/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 54 16.05.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі суддів:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Волохова Л.А ., ОСОБА_2,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 02 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Сквирської районної державної адміністрації про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Сквирського районного суду Київської області, в порядку цивільного судочинства, з позовом до Сквирської районної державної адміністрації про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 02 березня 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, апелянт ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, постановлену з порушенням норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що висновки суд першої інстанції є хибними та створюють перешкоди для захисту його порушеного права, крім того неправильно визначено спірні правовідносини та необгрунтовано вказано на необхідність застосування норм Кодексу адміністративного судочинства України, пов'язані з визначенням підсудності по спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з публічної служби та визначенням суб'єктності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши надані матеріали, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Сквирської районної державної адміністрації про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив з того, що подана ним заява підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а не в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам справи та нормам процесуального права.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просить стягнути невиплачені при звільненні грошові коштів та середній заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з публічної служби. Так, ОСОБА_3 16.02.2016 року було призначено на посаду начальника служби у справах дітей та сім’ї Сквирської РДА тимчасово на період перебування ОСОБА_4 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та присвоєно шостий ранг державного службовця відповідно до ст.39 Закону України «Про державну службу». 12.12.2016 року позивач звільнений із займаної посади відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору у зв’язку з виходом на роботу основного працівника).

Відповідно до п. 17 ст. 4 КАСУ публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування;

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Крім того, справи адміністративної юрисдикції, які може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб’єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов’язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. У тому ж випадку, коли суб'єкт, у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, не здійснюють у спірних правовідносинах владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, з яким виник спір, такий спір не має встановлених нормами КАСУ ознак справи адміністративної юрисдикції та не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Таким чином, Відповідач виступає в спірних правовідносинах не як суб’єкт владних повноважень, а як роботодавець (власник або уповноважений ним орган), розпорядження якого за правовим змістом є формою Наказу та мають забезпечувати приписи Кодексу законів про працю.

Як було роз’яснено в постанові Пленуму вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справа» судам враховуючи положення ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України та ст.2 КАСУ не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом місцевого самоврядування як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Виходячи з вищезазначеного, правовідносини, що склалися, є трудовими, а отже спір може бути вирішений за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

А тому, колегія суддів вважає, що у даному спорі позивач не здійснює по відношенню відповідача владних-управлінських функцій, тому судом першої інстанції з урахуванням вказаних норм адміністративного процесуального законодавства дійшов до хибного висновку про те, що вирішення даного спору належить до юрисдикції адміністративного суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення процесуального права при постановленні ухвали, на переконання колегії суддів, знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, ухвалена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 02 березня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: