Постанова № 74039073, 14.05.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/2295/15-ц Головуючий у І інстанції Тиханський О. Б.Провадження № 22-ц/780/1796/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 58 14.05.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Мережко М.В., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 січня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії та постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3,-

ВСТАНОВИЛА:

Скаржник ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою, в якій просить визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 щодо винесення постанови про стягнення судового збору неправомірними та скасувати її, оскільки державний виконавець виніс дану постанову протиправно і безпідставно.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 18 січня 2018 року скаргу задоволено.Визнано дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 щодо винесення постанови 16 травня 2017 року № 49046553 про стягнення виконавчого збору в розмірі 6681769,35 грн., з ОСОБА_2 - неправомірними. Скасувано постанову № 49046553 про стягнення виконавчого збору в розмірі 6681769,35 грн., з ОСОБА_2 винесену 16 травня 2017 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтована і незаконна, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з’ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи. Просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу якою відмовити в задоволенні скаги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження — це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі — рішення); виконання рішень, як передбачає ст.2 згаданого Закону, покладено на державну виконавчу службу.

Під час розгляду справи встановлено, що 27 липня 2015 року Обухівським районним судом було прийнято рішення в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» до ОСОБА_2, третя особа ТОВ «Вітас» про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким було задоволено позовні вимоги та в рахунок погашення боргу в розмірі 66817693,51 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме житлові будинки, що розташовані по вул. Конюша №1/3 загальною площею 401,5 кв.м., та №1/6 загальною площею 396,кв.м в с. Конюша Обухівського району Київської області та належать на праві власності відповідачеві та встановлено спосіб реалізації вказаного майна. Дане рішення набрало законної сили.

15 вересня 2015 року на виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист.

08 жовтня 2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до висновків про вартість майна ПП «Консалтингової групи «АРГО-ЕКСПЕРТ» станом на 19.01.2017 ринкова вартість житлового будинку загальної площею 401,5 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Конюша, вул. Конюша 1/3, власником якого є ОСОБА_2 без ПДВ становить 2686000 грн., житлового будинку загальної площею 396,2 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Конюша, вул. Конюша 1/:, власником якого є ОСОБА_2 без ПДВ становить 2439000 грн.

16 травня 2017 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 в межах виконавчого провадження ВП № 49046553 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку із поданням відповідної заяви стягувачем на підставі п.1 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».

16 травня 2017 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 6 681 769,35 грн. на підставі ст.ст.3,27,40 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до пояснень представників в судовому засіданні виконавчий документ на час розгляду справи до виконання не пред’являвся, інших виконавчих дій не проводилось.

Згідно п.7 ст.51 ЗУ «Про виконавче провадження», примусове звернення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень ЗУ «Про іпотеку».

Згідно п.1 ст.11 ЗУ «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником свого зобов’язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 є майновим поручителем по кредитному договору №593-130712 від 13.07.2012, укладеного між ТОВ «Вітас» та ПАТ «Єврогазбанк». Загальна сума заборгованості відповідно до рішення суду 27.07.2015 склала 66817693,51 грн.

Відповідно до експертного висновку чинного на момент винесення оскаржуваної постанови, загальна ринкова вартість майна, яке було передано в іпотеку відповідно до вищевказаного кредитного договору, а саме будинків загальної площею 401,5 кв.м., та 396,2 кв.м., що розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Конюша, вул. Конюша 1/3, 1/6, власником яких є ОСОБА_2 без ПДВ становить 5125000 грн.

Таким чином аналізуючи викладене суд першої інстанції прийшов до висновку, що, ОСОБА_2, яка не є стороною вказаного кредитного договору, а лише іпотекодавцем, і несе відповідальність за його невиконання, лише в межах вартості предмета іпотеки, а від так, винесення постанови про стягнення виконавчого збору зі загальної суми заборгованості 66817693,51 грн., є неправомірним.

Крім того, в суді встановлено, що фактично будь-які кошти в межах вказаного виконавчого провадження не стягнуті, будь-яке майно стягувачеві не передавалось, кошти стягувачеві не повертались і не сплачувались, виконавчий лист повернутий стягувачу.

У відповідності до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно ч.3 ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в даному випадку, слід застосовувати саме положення ч.2 ст.27 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки будь-які кошти в межах вказаного виконавчого провадження не стягнуті, будь-яке майно стягувачеві не передавалось, кошти стягувачеві не повертались і не сплачувались, а від так виконавчий збір не можу стягуватись оскільки відсутня основна вимога про фактичне виконання виконавчого листа.

Згідно ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч.1ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Колегія суддів погоджується звисновком суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування постановленої ухвали суду.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: