Рішення № 74038762, 14.05.2018, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3604/17

Провадження № 2-371/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Зінченко О.М.,

при секретарях Рудницька О.В., Євдокімова В.С.,

представників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач через свого представника подав до суду позовну заяву про визнання недійсним договору іпотеки, на обґрунтування якої зазначив, що 14.09.2007 року ОСОБА_3 уклав із Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (Відповідач) договір іпотеки № 4415, який був посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 2097, відповідно до якого передав в іпотеку Відповідачу нерухоме майно – земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер 3223151000:04:061:0064, яка знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Українська міська рада, с. Плюти, ж/м «Лісовий», цільове призначення: будівництво та обслуговування жилого будинку. Просить суд визнати недійсним договір іпотеки № 4415 від 14.09.2007 року, що був укладений між сторонами у зв’язку з невідповідністю положень Договору іпотеки та норм Закону України «Про оцінку земель», Закону України «Про іпотеку».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав наведених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засіданя не зявився, подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника, проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі через його необґрунтованість.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

14.09.2007 року ОСОБА_3 уклав із Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» договір іпотеки № 4415, що був посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 2097, згідно із яким передав в іпотеку Відповідачу нерухоме майно – земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер 3223151000:04:061:0064, яка знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Українська міська рада, с. Плюти, ж/м «Лісовий», цільове призначення: будівництво та обслуговування жилого будинку.

Право власності Позивача на вказану земельну ділянку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 086727, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 16.02.2007 року за номером 010733100009(а.с. 11-12).

ч.1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За положеннями статей 626 – 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, у яких закріплюються їхні права та обов’язки, що складають зміст договірного зобов’язання.

Статтею 18 Закону України «Про іпотеку» (в редакції від 12.05.2006 року, що була дійсною на момент укладення Договору Іпотеки) (надалі - Закон України «Про іпотеку») передбачено низку істотних умов, які повинен містити іпотечний договір, за відсутності хоча б однієї з яких такий договір іпотеки може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду, а також встановлено, що іпотечний договір може містити інші положення, в тому числі, визначення вартості предмета іпотеки (абз. 2 п. 4 ст. 18).

Абзацом 9 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» регламентовано, що вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Змістом ст. 582 ЦК України передбачено здійснення оцінки предмета застави у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Оцінка предмета застави не є обов'язковою і здійснюється лише якщо необхідність її проведення встановлена договором або положеннями закону. Норма ч. 1 ст. 582 ЦК знаходить своє продовження і у спеціальному законодавстві.

На сьогоднішній день таким спеціальним нормативно – правовим актом, відносно проведення діяльності стосовно оцінки та визначення вартості землі є Закон України «Про оцінку земель» (в редакції від 15.07.2004 року, що була дійсною на момент укладення Договору Іпотеки) (надалі – Закон України «Про оцінку земель»).

Так, у Законі України «Про оцінку земель» зазначений перелік випадків, коли проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок є обов’язковим, зокрема, у випадку застави земельної ділянки відповідно до закону (п. 8 ст. 13).

Також, ст. 1 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що експертною грошовою оцінкою земельних ділянок є результат визначення вартості земельної ділянки та пов'язаних з нею прав оцінювачем (експертом з питань оцінки земельної ділянки) із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків і оформлення результатів у вигляді звіту.

В той же час, абзацом 2 пункту 1.1. Договору іпотеки вартість Предмету іпотеки визначена за домовленістю сторін.

З огляду на норми ст. 1, п. 8 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції від 15.07.2004 року, що була дійсною на момент укладення Договору Іпотеки) та абзацу 9 ст. 5, ст. 18 Закону України «Про іпотеку» (в редакції від 12.05.2006 року, що була дійсною на момент укладення Договору Іпотеки) вбачається невідповідність положень Договору іпотеки (зокрема, абзацу 2 п. 1.1.) вищевикладеним нормам законодавства України щодо проведення експертної оцінки земельних ділянок (в тому числі і тих, що передаються у заставу) на обов’язковості якої в даному випадку наголошує законодавець (і яка є істотною умовою договору іпотеки земельної ділянки, оскільки її обов’язковість прямо встановлена і закріплена в спеціальному законі) на противагу домовленості сторін в Договорі іпотеки щодо визначення вартості Предмету іпотеки.

Стаття 638 ЦК України чітко передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір іпотеки, внаслідок порушення при його укладанні вище вказаних вимог чинного законодавства України, вказаним вимогам ст. 638 ЦК України не відповідає.

Згідно зі ст. 15 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 203 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина друга, третя статті 215 ЦК України).

Відповідно до частини другої – четвертої ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускається дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

В свою чергу, Відповідач не міг не знати про те, що при передачі земельних ділянок у іпотеку законодавством затверджений обов’язковий порядок здійснення проведення експертних оцінок таких земельних ділянок, оскільки саме Відповідач є стороною, яка пропонує та надає банківську продукцію кредитування. А відтак, зазначена у Договорі іпотеки вартість Предмета іпотеки на момент його укладення та державної реєстрації носила суто довільну суб’єктивну оцінку сторін та не відображає реальний еквівалент цінності Земельної ділянки, який в свою чергу можливо встановити лише із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір, аналіз даних та проведення розрахунків.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Правочин, здійснений з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсним.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору.

ч. 3 ст. 6 ЦК України,передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель», яка має назву «Обов’язкове проведення грошової оцінки земельних ділянок» зазначений перелік випадків, коли проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок є обов’язковим, зокрема, у випадку застави земельної ділянки.

В той же час, згідно із абзацом 2 пункту 1.1. Договору іпотеки вартість Предмету іпотеки визначена за домовленістю сторін.

Згідно із правовою позицією викладеною у рішенні Конституційного суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист споживачів кредитних послуг, держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб’єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору, що здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, із оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом є істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи вище викладене судом встановлені всі обставини щодо задоволення позовних вимог.

Згідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір у сумі 640,00 грн. підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203,215, 216,236,548, 582 ЦК України , ст.ст. 4, 10, 76, 81,89, 133, 141,259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір іпотеки № 4415 від 14.09.2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстрованим номером №2097.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_3 сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в сумі 640 грн..

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Зінченко