Рішення № 74038599, 11.05.2018, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1673/16-ц

Провадження № 2-662/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2018 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тиханського О.Б.,

за участю секретарів Авсюкевич Н.В., Котляр Ю.В.,

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ТОВ «Кей-Колект» ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними, скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень на однокімнатну квартиру,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовною заявою ПАТ «УкрСиббанк», ТОВ «Кей-Колект», приватного нотаріуса ОСОБА_4, в якому з урахуванням змінених позовних вимог, просив визнати неправомірними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно, однокімнатну квартиру №АДРЕСА_1, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 22915191 від 16.07.2015 року про державну реєстрацію права власності на квартиру, загальною площею 39,1, житловою 18,9 кв.м., АДРЕСА_2, витребувати вказане майно з чужого незаконного володіння, Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що 20.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанком», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ним ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого банк зобов’язався надати ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 32 000 євро, що еквівалентно 232 461 грн. 60 коп. за курсом НБУ на день укладення договору, а ОСОБА_1 зобов’язався прийняти, належним чином використати та повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у договорі, наданий кредит до 20.12.2022 року, згідно графіку погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 8,5% річних. 03.06.2005 року позивач згідно договору купівлі-продажу придбав квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 39,1 кв.м., житловою площею 18,9 кв.м.. 29.12.2007 року з метою забезпечення зобов’язань ОСОБА_1 за кредитним договором, між ним та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір іпотеки, відповідно до якого позивач передав банку в іпотеку однокімнатну квартиру № АДРЕСА_4. Відповідно до п. 5 договору іпотеки, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, двома способами, а саме передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку встановленому ЗУ «Про Іпотеку», та отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодержателя на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку встановленому ЗУ «Про іпотеку». У зв’язку з виникненням кредитної заборгованості позивач звернувся до відповідача з листом щодо реструктуризації заборгованості. Листом від 28.03.2014 року позивача було повідомлено про те, що АТ «УкрСиббанк» відступив ТОВ «Кей-Колект» прав вимоги за договором іпотеки до ОСОБА_1 за зобов’язаннями по кредитному договору. 16.07.2015 року ТОВ «Кей-Колект» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, на підставі якої приватним нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на дану квартиру. Позивач не погоджуючись з рішенням приватного нотаріуса який допустив порушення вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ЗУ «Про іпотеку», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868, ЗУ «Про нотаріат».

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 25.10.2017, закрито провадження щодо позовних вимог про визнання дій неправомірними, скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень на однокімнатну квартиру.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 23.01.2018, ухвала Обухівського районного суду Київської області скасована, справа в частині позовних вимог про визнання дій неправомірними, скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень на однокімнатну квартиру, передана на новий розгляд в суд першої інстанції.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, додатково зазначили, що іпотечним договором не було передбачено застереження про задоволення вимог кредитора шляхом державної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «Кей-Колект», крім того, ТОВ «Кей-Колект» не є належним кредитором у даних правовідносинах. Також, при вчиненні оскаржуваної державної реєстрації, були порушенні закони «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки в відчуженій квартирі зареєстровані неповнолітні діти і дана квартира єдиним житлом позивача та його сім’ї.

Представником відповідача надано письмові заперечення щодо позову та в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила в повному обсязі, додатково зазначила, що іпотечним договором було передбачено застереження про задоволення вимог кредитора шляхом державної реєстрації права власності на квартиру за кредитором, договір факторингу є чинним, а від так ТОВ «Кей-Колект» є належним кредитором, позивач незаконно зареєстрував в спірній квартирі неповнолітніх дітей, що було заборонено іпотечним договором, крім того, на даний спір не поширюється мораторій, оскільки виселення позивача та його сім’ї не проводиться. Приватний нотаріус діяв в межах повноважень, йому були надані всі відповідні документи для вчинення державної реєстрації права власності на квартиру.

Представник відповідача ПАТ «Укрсиббанк» в судове засідання повторно не з’явився, хоч про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, заяв, клопотань до суду не надав.

Відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове зсідання не з’явився, представником ОСОБА_5 подане клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, представника позивача, дослідивши письмові докази вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено наступні фактичні обставини справи.

03.06.2005 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_1 придбав квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6.

Відповідно до довідки ЖБК «Енергетик» від 21.04.2016 № 25, відповідно до якої у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, зареєстровані та проживають ОСОБА_1, ОСОБА_7 (дата народження 07.02.2011, дата реєстрації 16.03.2011).

20.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11272491000, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 32000 євро, що дорівнювало еквіваленту 232461,60 гривень за курсом НБУ на день укладання договору, а ОСОБА_1 зобов’язався належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі.

Відповідно до п. 1.2.2. договору про надання споживчого кредиту, ОСОБА_1 зобов’язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 20.12.2022 року. Відповідно до п. 1.3.1. договору про надання споживчого кредиту, за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 8,500% річних.

29.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № 73382, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 39,1 кв.м., жилою площею 18,9 кв.м., що належить йому на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_7.

Відповідно до ст.4 договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього Договору та Закону України «Про іпотеку». Звернення стягнення на предмет іпотеки з застосуванням позасудового врегулювання здійснюється на підставі розділу 5 цього Договору та відповідно до Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 5.1. договору іпотеки, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Відповідно до п. 5.2. договору іпотеки, позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому ЗУ «Про іпотеку», отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому ЗУ «Про іпотеку».

16.02.2009 року між АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 була укладена додаткова угода №1 до договору про надання споживчого кредиту № 11272491000 від 20.12.2007 року, якою сторони домовились викласти п. 1.2.2 договору в іншій редакції, відповідно до якої ОСОБА_1 зобов’язався повернути кредит не пізніше 20.12.2027 року.

12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» були укладені договір факторингу № 1 та договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки.

Відповідно до копії повідомлення про відступлення прав вимог за кредитним договором або договором про відкриття та використання картрахунку № 12-22/26983 від 15.12.2011 року, ПАТ «УкрСиббанк» повідомило ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги заборгованості за кредитним договором № 11272491000 від 20.12.2007 року ТОВ «Кей-Колект». В даному повідомленні банк вказує про наявність заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором в розмірі 32530,96 євро.

Відповідно до копії договору про надання послуг № 6-к від 01.11.2013 року, ТОВ «Кей-Колект» доручило, а ТОВ «Укрборг» прийняв на себе зобов’язання за винагороду надавати послуги, а саме здійснювати дії, спрямовані на сприяння погашенню наявної заборгованості боржників перед ТОВ «Кей-Колект».

15.01.2015 року ТОВ «Кей-Колект» направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», в якому повідомило, що борг ОСОБА_1 за кредитним договором складає 38494,99 євро, та про намір набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання або звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від власного імені квартиру, що є предметом іпотеки.

08.06.2015 року ТОВ «Кей-Колект» нотаріально завіреною вимогою про усунення порушення, повідомило ОСОБА_1 про те, що 12.12.2011 року ПАТ «УкрСиббанк» уклало з ТОВ «Кей-Колект» договір факторингу № 1, за яким відступило право вимоги по кредитному договору № 11272491000 укладеному 20.12.2007 року, та на підставі договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 12.12.2011 року, відступило право вимоги за іпотечним договором № 73382. В даній вимозі ТОВ «Кей-Колект» вимагало протягом тридцяти днів усунути порушення кредитного договору та оплатити на користь ТОВ «Кей-Колект» грошові кошти: заборгованість за кредитом 688 993 грн. 72 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом 276880 грн. 91 коп. Також ТОВ «Кей-Колект» повідомило, що у випадку невиконання цієї вимоги ТОВ «Кей-Колект» вправі здійснити продаж предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ «Кей-Колект» лист заперечення на вимогу про усунення порушення від 02.07.2015 року, в якому зазначив, що не давав своєї згоди на продаж квартири, та те, що у нього відсутня заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до копії інформаційної довідки № 60817132 від 07.06.2016 року, ТОВ «Кей-Колект» є власником квартири за адресою: АДРЕСА_6, підстава виникнення права власності: договір іпотеки від 27.12.2007 року, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, індексний номер 22915191 від 16.07.2015 року.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру на підставі договору іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Нотаріус, в розумінні ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат», як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора,здійснює повноваження відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових праві на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 9 статті 15 вищевказаного Закону визначено, що державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Пунктом 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 визначено, що державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Виходячи зі змісту пункту 46 вищевказаного порядку, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає, зокрема, завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги.

Виходячи зі змісту статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека – це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною п'ятою статті 3 вищевказаного Закону визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно ст.36 ЗУ «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов’язання є недійсними.

Згідно ст.37 Закону України «Про іпотеку» , іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Відповідно до правової позиція ВСУ від 28.09.2016 №6-1243цс16 визначено, що відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий – на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Як вбачається з тексту договору іпотеки від 27.12.2007 №73382, а саме п.4.5 звернення стягнення на предмет іпотеки з застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору та відповідно до Закону України «Про іпотеку».

Назва розділу 5 вказаного договору вказана як «застереження про задоволення вимог іпотекодержателя».

Відповідно до п.5.2. договору, позасудове врегулювання здійснюється одним і наступних способів звернення на предмет іпотеки: 5.2.1. передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; 5.2.2. отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Вказаний чинний договір про іпотеку зазначає лише дві підстави позасудового врегулювання, а саме: на підставі окремого договору між сторонами про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки.

Таким чином, сама наявність слова «застереження», що міститься в договорі іпотеки не є застереженням у розмінні ст.36 Закону України «Про іпотеку», а лише визначає один із двох можливих способів звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом укладення відповідних договорів.

Саме так це визначено у п.5.2. де вказано, що позасудове врегулювання здійснюється одним і наступних способів звернення на предмет іпотеки, тобто саме такими способами, які визначені в договорі.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей-Колект», а від так позов підлягає до повного задоволення.

Заперечення відповідача ТОВ «Кей-Колект», що в договорі іпотеки є наявне застереження про позасудове врегулювання спору, шляхом передачі права власності на предмет іпотеки спростовуються дослідженими та оціненими доказами, а саме вказаним договором іпотеки, розділом 5, який трактується відповідачем з невідповідністю ЗУ «Про іпотеку».

Щодо інших підстав позовної вимоги, а саме: ТОВ «Кей-Колект» не є належним кредитором у даних правовідносинах, при вчиненні оскаржуваної державної реєстрації, були порушенні закони «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки в відчуженій квартирі зареєстровані неповнолітні діти і дана квартира єдиним житлом позивача та його сім’ї, суд не вбачає порушення норм чинного законодавства щодо даних обставин, з насипних підстав.

Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно ч.2 ст.517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні.

Як встановлено в судовому засіданні у позовній заяві та уточненнях до неї позивач вказав про наявність договору факторингу, крім того, відповідачем надано доказів про направлення позивачу вказаної інформації.

Таким чином, твердження позивача про те, що відповідач ТОВ «Кей-Колект» не є належним кредитором не підтверджуються матеріалами справи та спростовуються нормами чинного законодавства, оскільки є чинний договір факторингу, а заміна кредитора здійснюється без згоди боржника.

Щодо наявності мораторію, суд виходить з наступного, що відповідний Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону. Враховуючи те, що даний спір не стосується виконання рішення суду щодо виселення позивача з спірної квартири, даний Закон не може застосуватись до вказаних спірних правовідносин.

Щодо наявності зареєстрованої неповнолітньої дитини у спірній квартирі, то в судовому засіданні встановлено, що реєстрація дитини, була проведена після укладання договору іпотеки, що є порушенням п.2.4.6. Іпотечного договору, а від так не може слугувати підставою для задоволення позову.

Також, в судовому засіданні не надано належних, допустимих доказів, що при вчиненні оскаржуваного правочину, були порушенні інші норми чинного законодавства України, окрім тих, які встановлені в даному судовому розгляді.

Таким чином, позво підлягає задоволенню, з підстав того, що в іпотечному договорі не було застереження про реєстрації права власності на предмет іпотеки без укладення додаткових договору.

Згідно п.1 ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов’язані ці витрати з розглядом справи.

З урахуванням викладено, та того, що позов підлягає до задоволення, суд стягує судові витрати за подання позову та апеляційної скарги на ухвалу про закриття провадження з Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в рівних частинах на користь ОСОБА_1 у розмірі 290,40 грн., з кожного.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 15, 212-214, 226 ЦПК України, згідно ЗУ «Про іпотеку», «Про нотаріат», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст..516 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними, скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень на однокімнатну квартиру – задовольнити.

Визнати неправомірними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про реєстрацію речових прав на нерухоме майно: однокімнатну квартиру №АДРЕСА_8.

Скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розподілу), індексний номер №22915191 від 16.07.2015 про державну реєстрацію права власності на квартиру №19 загальною площею 39,1 кв.м., житлова площа 18,9 кв.м., в будинку №92 по проспекту Дніпровський в місті Українка Обухівського району Київської області.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в рівних частинах на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 290,40 грн., з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлено та підписано 17.05.2018

Суддя О.Б. Тиханський