Постанова № 74038567, 17.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Є. у.№ 318/753/17 Головуючий у 1 інстанції Комишня Н.І.

№ провадження 22ц/778/1973/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м . Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі

Головуючого Воробйової І.А.

суддів Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

при секретарі Бєловій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення ОСОБА_3’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 21 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди ,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, що він проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан у період з 21.06.1983 року по 02.08.1985 рік у в/ч пп 86997 на посаді механіка-водія, приймав участь у бойових діях .

У 1984 році під час проходження служби в республіці Афганістан, отримав осколочні поранення у праву ногу, (висновок про травму спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №1091/Ж від 26.04.2016р.). Проходив неодноразові стаціонарні лікування з приводу осколкового поранення у праву ногу по внутрішньому краю правої стопи в середній третині 3,0x0,2 см розташовується м'який, білесуватий, звивистої форми, западаючий по відношенню до оточуючої шкіри рубець, вказаних розмірів.

Описаний рубець є наслідком загоєння рани, що могла утворитися внаслідок осколочного поранення, яке виникло внаслідок розривної дії снаряду, могло бути спричинене в період проходження служби під час виконання бойових дій в 1984 році. Після проведених лікувань хода в повному обсязі не відновилась, без палиці самостійно пересуватись не можу. Внаслідок цієї травми він змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК йому була встановлена 3 група інвалідності, що є твердженням того, що його здоров'я з кожним роком тільки погіршується.

Після проходження військової служби, він отримав значні чисельні захворювання, які турбують його і сьогодні. Перебування на стаціонарному лікуванні призводило до нетривалого позитивного покращення та в подальшому, його стан здоров'я не покращується, а з кожним роком тільки погіршується. Внаслідок поранень, отриманих під час проходження військової служби, він змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, оскільки внаслідок проходження військової служби він отримав чисельні захворювання.

Його постійно, щоденно турбують головні болі, які підсилюються при фізичному навантаженні, часто виникає запаморочення, похитування при ходінні, погіршення пам'яті, зниження слуху, працездатності, порушення сну, нудота, загальний озноб, дискомфорт в області серця, різку слабкість, оніміння язика, губ, кінцівок, закладеність носа, підвищення AT. тривогу, дратівливість, болі в хребті та ногах.

Посилаючись на ці обставини просив в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути на його користь 240000 грн.

ОСОБА_3’янсько-Дніпровсьокго районного суду Запорізької області від 21 лютого 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із положень ст. ст. 23, 1167 ЦК України, зазначаючи про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди, оскільки сам факт поранення та захворювань, одержаних в період проходження військової служби, та наслідки такої хвороби спричинили позивачеві втрати немайнового характеру у вигляді психологічного дискомфорту (переживаннях та хвилюваннях), душевних стражданнях, оскільки тривале лікування позначилося на здоров'ї позивача.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 21.06.1983 року по 02.08.1985 рік позивач проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан.

Згідно з висновком спеціаліста судово-медичної експертизи №1091/Ж від 26.04.2016 року виявлений у ОСОБА_4 рубець є наслідком загоєння ран, що могла утворитися внаслідок осколочного поранення, які виникло внаслідок розривної дії снаряду могло бути спричинене в період проходження служби під час виконання бойових дій у 1984 році (а.с.23).

Відповідно до витягу із протоколу №2304 від 25 травня 2016 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця поранення , захворювання ОСОБА_4 пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 12).

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серія АВ №0544860(дата огляду 06.01.2016 року) йому була встановлена 3 група інвалідності. Під час чергового перегляду 06.07.2016 року йому було повторно встановлено 3 групу інвалідності, при цьому зазначено, що поранення (контузія) та захворювання пов’язані з проходженням військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с.14, 15).

Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться в установленому законодавством порядку.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ст. ст. 23, 1167 ЦК України).

Відповідно до ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Отже, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, внаслідок отримання поранення та хронічних захворювань та стійкої втрати працездатності, яке пов’язане із проходженням військової служби в Демократичній Республіці Афганістан, і таке право на звернення до суду в нього виникло лише у зв'язку з певними юридичними фактами, а саме встановленням висновком МСЕК причинного зв’язку, саме: захворювання пов’язане з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країні, де проходили воєнні дії.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Суд не звернув увагу на те, що на час проходження військової служби у період з 21.06.1983 року по 02.08.1985 рік не діяв Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», прийнятий 20 грудня 1991 року та ЦК України 2003 року.

Крім того, для військовослужбовців (за наявністю підстав) передбачено відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» військовослужбовці – це особи, які проходять військову службу.

Однак суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач не є військовослужбовцем, оскільки був звільнений з військової служби ще в 1985 році.

За положеннями ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У відповідності до п. 2, 3 рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної сили в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Разом з цим, суд не звернув увагу на те, що військовослужбовці та особи на яких поширюється дія законів «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» користуються усіма правами і свободами людини і громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України.

Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди.

Законодавство, що було чинним на момент отримання позивачем ушкодження здоров’я, не містило положень щодо відшкодування моральної шкоди.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які особа зазнала у зв'язку з ушкодженням її здоров’я.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» при вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди, необхідно з’ясовувати коли виникли правовідносини сторін, коли заподіяна моральна шкода.

Враховуючи те, що позивач отримав поранення (травму) при виконанні службових обов’язків в Демократичній Республіці Афганістан у 1986 року, тобто до набрання чинності Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (який набув чинності після 20 грудня 1991 року) та ЦК України, коли діючим законодавством взагалі не передбачалось регулювання правовідносин з відшкодування моральної шкоди, тому слід прийти до висновку, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають, оскільки шкода заподіяна позивачеві ще до 1991 року.

Оскільки допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з зазначених підстав.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення ОСОБА_3’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 21 лютого 2018 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17 травня 2018 року.

Головуючий:

Судді:

Апеляційний суд Запорізької області

Є. у.№ 318/753/17 Головуючий у 1 інстанції Комишня Н.І.

№ провадження 22ц/778/1973/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вступна та резолютивна частина

17 травня 2018 року м . Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі

Головуючого Воробйової І.А.

суддів Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

при секретарі Бєловій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення ОСОБА_3’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 21 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди ,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення ОСОБА_3’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 21 лютого 2018 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: