Постанова № 74038146, 16.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 319/90/17 Головуючий у 1-й інстанції: Мальований В.О.

Провадження № 22-ц/778/317/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Крилової О.В.

ОСОБА_2

При секретарі Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, про поділ спільного майна подружжя, який в ході розгляду справи уточнила.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що в період з 03.09.1983 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Проте сімейне життя не склалось через відсутність взаємопорозуміння, різні погляди на сімейні відносини та обов’язки з ведення спільного господарства. Шлюбні відносини фактично припинені з жовтня 2016 року.

Зазначала, що за період спільного проживання ними було придбано наступне майно: 3-х кімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 67,97 кв. м., вартістю 30 000 доларів США; одноповерховий будинок загальною площею 60 кв.м., розташований за адресою: Запорізька область, Більмацький (Куйбишевський район), с. Смирново, вул. Набережна, буд. 62, вартістю 150 000 грн.; земельна ділянка, загальною площею приблизно 0,25 га, розташована за адресою: Запорізька область, Більмацький (Куйбишевський район), с. Смирново, вул. Набережна, буд 62, вартістю 50 000 грн.; квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 100 000 доларів США; 2-х кімнатна квартира, розташована за адресою: Полтавська область. АДРЕСА_3, загальною площею 49,7 кв.м., вартістю 30 000 доларів США; літак АН-2 вартістю 20 000 доларів США; автомобіль FORD MONDEO, державний номер НОМЕР_1, вартістю 27 000 доларів США; автомобіль ВАЗ 2106 1990 р.в., вартістю 30 000 грн.; причеп автомобільний, вартістю 3 000 грн.; мотоцикл ІЖ «Планета», вартістю 1 500 грн.; скутер 1995 р.в.. без номерних знаків, вартістю 4 000 грн.; гумовий човен, вартістю 8 000 грн.;запчастини на літак, вартістю 50 000 грн.; 18.Двигун АШ 62 ір для літака АН. вартістю 20 000 доларів США; зимова гума на автомобіль FORD MONDEO, вартістю 6 000 грн.; 3 одиниці мисливської зброї, вартістю 6 000 грн.;електрогенератор, вартістю 8 000 грн.; мотоблок вартістю 4 000 грн.;газонокосарка, вартістю 2 000 грн.; електродриль, вартістю 2 000 грн.; електропилка, вартістю 5 000 грн.; котел для опалювання, вартістю 5 000 грн.; бойлер для підігріву води, об’єм 30 л, вартістю 4 000грн.; бойлер для підігріву води, об’єм 10 л, вартістю 1000 грн.; супутникові антені 2 шт., вартістю 10 000 грн.; тюнери для антен 2 шт., вартістю 2 000 грн.; кондиціонери 2 шт., вартістю 14 000 грн.; ліжко разом з матрацом, вартістю 6 000 грн.; постільна білизна, вартістю 3 000 грн.; паласи 3 шт., вартістю 6 000 грн.; портьєри вартістю 6 000 грн.; 4 люстри, вартістю 4 000 грн.; карнизи 13 шт., 6 500 грн.; бра 2 шт., вартістю 2 000 грн.; бібліотека (книги), вартістю 10 000 грн.; картини 6 шт., вартістю 2 000 грн.; плед вартістю 3000 грн.; швейна машинка «Чайка»,вартістю1500 грн.; шафи-купе 2 шт., вартістю 14 000 грн.; телевізор SAMSUNG вартістю 9 000 грн.; телефон/факс, вартістю 300 доларів США; комод, вартістю 2 500 грн.; м'які меблі у вигляді 3х диванів та 4х крісел, вартістю 5 000 грн.; пилосос, вартістю 2 500 грн.; фотоапарат, вартістю 8 000 грн.; музичний центр, вартістю 2 000 грн.; відеокамера вартістю 800 грн.; DVD-плеєр, вартістю 1000 грн.; тумба під телевізор, вартістю 500 грн.; скляний столик, вартістю 2 000 грн.; телевізор кольоровий PHILIPS, вартістю 2 000 грн.; телевізор кольоровий SAMSUNG, вартістю 3 000 грн.; меблі для вітальні, вартістю 3 000 грн.; пуфик 2 шт., вартістю 1 000 грн.; меблі для передпокою, вартістю 3 000 грн.; кухонні меблі та стіл, вартістю 12 000 грн.; холодильник, вартістю 7 000 грн.; морозильна камера горизонтальної заморозки, вартістю 7000 грн.; морозильна камера вертикальної заморозки, вартістю 2500 грн.; пральна машина Wirpool, вартістю 5 000 грн.; кухонна стінка, вартістю 1 500 грн.; варочна поверхня SAMSUNG, вартістю 5 500 грн.; духова шафа SAMSUNG вартістю 6 000 грн.; електрична духовка, вартістю 1 500 грн.; мікрохвильова піч, вартістю 1 500 грн.; посуд, вартістю 3 000 грн.

Також зазначила, що в період спільного проживання відповідачем був отриманий прибуток від підприємницької діяльності, з 09.07.2008 року по теперішній час у розмірі приблизно 6 000 000 грн.

Крім того є кошти на депозитному рахунку у ПАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_6» на загальну суму 500 000 грн.; кошти на депозитному рахунку у ПАТ «Приватбанк» в сумі 20 000 доларів США; а також готівка у розмірі 1 500 000 грн.

В добровільному порядку відповідач не бажає розділити вищезазначене майно.

Враховуючи вищевикладене просила суд виділити їй в натурі 3-х кімнатну квартиру в АДРЕСА_4; земельну ділянку площею 0,25 га. розташовану за адресою вул. Набережна 62 с. Смирнове, Більмацького району, Запорізької області; автомобіль FORD MONDEO, державний номер НОМЕР_2; автомобіль ВАЗ 2106; літак АН-2; квартиру в АДРЕСА_5; 50 % доходів від підприємницької діяльності за період з 2008 по 2016 рік в сумі 2 378 628,20 грн.; 50% від депозитного рахунку в ПАТ "ПриватБанк" в сумі 10 000 доларів США; 50% від депозитного рахунку у ПАТ "ОСОБА_7 ОСОБА_6" у розмірі 250 000 грн.; 50 % отриманої відповідачем пенсії за період з 2001 року по 2017 рік в розмірі 162 507,05 грн. та стягнути з відповідача на її користь судовий збір в сумі 4800 грн.

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2017 року позов задоволено частково.

Поділено спільне сумісне майно подружжя набуте за час шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності за кожним в рівних частках по 1/2 на квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_6.

У власність ОСОБА_4 виділено наступне рухоме майно: літак АН-2; мисливську рушницю "ІЖ 58" ; котел для опалювання; бойлер для підігріву води об'ємом 10 літрів; одну супутникову антену з тюнером; один кондиціонер; дві люстри; одну шафу-купе; телевізор кольоровий "SAМSUNG"; варочну поверхню "SAMSUNG".

У власність ОСОБА_3 виділено наступне рухоме майно: одну супутникову антену з тюнером; один кондиціонер; дві люстри; дві бра; одну шафу-купе; комод; меблі для вітальні; два пуфика; телевізор "PHILIPS"; морозильну камеру вертикальної заморозки;, посуд вартістю 3000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 214, 08 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду, ухвалити нове яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і

обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно до ст.69 ч. 1 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1ст..70 СК у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відтак спільне майно подружжя, за відсутності домовленості між ними, слід ділити порівну, з врахуванням обставин, що мають значення у справі, призначення речей, їх фактичного перебування у володінні одного з подружжя та намірів щодо володіння та використання майна кожним з подружжя.

Відповідно до п.п.22,25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угоди (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховується також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї.

З аналізу вказаних вище норм матеріального закону слідує, що згідно загальних правил змагальності цивільного процесу предметом доказування в справах про поділ спільного майна подружжя, є: наявність спільного майна з конкретно визначеними ознаками взагалі і на час розгляду справи, його вартість, час його придбання і джерело коштів.

Як було встановлено судом першої інстанції, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 вересня 1983 року по 18 липня 2017 року.

За період шлюбу подружжям було придбано нерухоме та рухоме майно, яке ОСОБА_3 просила суд розподілити між сторонами.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині поділу між сторонами автомобілів НОМЕР_3 та ВАЗ 21063 реєстраційний номер 629-06 суд виходив з того, що вказані автомобілі перебувають у власності інших осіб, а тому не можуть бути визнанні об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

Колегія погоджується з таким висновком суду.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САК 976328 право власності на автомобіль НОМЕР_3 зареєстровано за ОСОБА_8, а автомобіль НОМЕР_4 належить ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ТЗ ЯТС № 530196, що підтверджується копією довіреності (а.с.199, 206, т.1).

Таким чином,оскільки спірні автомобілі перебувають у власності інших осіб, що підтверджується матеріалами справи, вони не є об'єктами спільної сумісної власності подружжя, а тому не підлягають поділу між подружжям.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом не визнано об’єктом спільної власності подружжя Літак АН-2 та двигун до нього АШ 62 ІР є неспроможними, оскільки спростовуються висновками суду обґрунтовано викладеними в мотивувальній частині рішення.

Так,в своєму рішення суд першої інтонації зазначив, що Літак АН-2 та двигун до нього АШ 62 ІР дане майно придбано в період шлюбу, тому воно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу.

Зазначені висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.

Так, відповідно до договору купівлі-продажу Літак АН-2 був придбаний відповідачем ОСОБА_4 у 2008 році, а двигун до нього АШ 62 ІР у 2010 році (т.1 а.с.203-205, 209-213), тобто зазначене майно є об’єктом спільної власності подружжя і підлягає поділу, про що і було зазначено судом першої інстанції.

Разом з тим, вирішуючи питання про поділ вищевказаного майна подружжя, суд правомірно виходив з вимог ст.71 СК України , згідно якої майно , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_4 є приватним підприємцем , має свідоцтво комерційного пілота (т.1 а.с.207,208) і використовує літак АН-2 для своєї підприємницької діяльності, тому даний літак та двигун авіаційний АШ-62ІР (заводський номер К1527368 для літака АН-2) суд обґрунтовано дійшов висновку про виділення зазначеного майна ОСОБА_4

Також, колегія погоджується з висновком суду в частині виділення у власність ОСОБА_4 мисливської рушниці "ІЖ 58" серійний номер 3945, оскільки він має дозвіл № 587 на зберігання рушниці серії АА №106239 , дійсний до 2020 року (т.1 а.с.200).

Окрім цього, колегія погоджується з висновком суду про необґрунтованість вимог ОСОБА_3 щодо наявності на даний час рухомого майна переліченого в позовній заяві, оскільки позивач не надала жодного доказу на підтвердження існування цього майна.

Судом обґрунтовано не взято до уваги в якості належних та допустимих доказів, показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_10 з приводу того, що вони неодноразово бували в гостях у сім'ї "Німченко" і бачили меблі, побутову техніку інше рухоме майно і їм відомо , що дане майно подружжя придбали за спільні кошти в період шлюбу, оскільки дані свідки не змогли вказати ні перелік майна , ні час його придбання , ні вартість , ні походження коштів за які вони придбавались.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.82 ЦПК України обставини , визнані сторонами та іншими особами , які беруть участь у справі , не підлягають доказуванню.

Зважаючи на вимоги вищевказаних норм, із зазначених побутових речей у позові суд першої інстанції вірно визначив та визнав об'єктом спільної сумісної власності, лише ті речі, наявність яких визнав та підтвердив відповідач ОСОБА_4

Вирішуючи питання щодо позовних вимог про розподіл коштів на депозитних рахунках ОСОБА_4 в ПАТ "ОСОБА_7 банк ОСОБА_6 " та ПАТ "ПриватБанк" , судом з даних банківських установ була витребувана інформація, згідно якої на даний час в цих банках відсутні будь-які депозитні рахунки відкриті на ім'я ОСОБА_4 (т.1 а.с.114-122).

Будь-яких доказів , протилежного тат які б спростовували відомості надані за запитом суду позивачем надано не було.

З аналогічних підстав недоведеними є позовні вимоги щодо поділу доходів від підприємницької діяльності ПП ОСОБА_4 за період з 2008 року по 2016 рік в сумі 2378868,20 грн. та отриманої відповідачем ОСОБА_11 пенсії з 2001 року по 2017 рік в сумі 16250.05 грн.

Відповідно до пояснень наданих ОСОБА_4 під час розгляду справи у суді першої інстанції, вказані в довідці від 22.05.2017 року Пологівської ОСОБА_12 в Запорізькій області (т.2 а.с.20) відомості про доходи ПП ОСОБА_4 не є чистим прибутком приватного підприємця , а є обігом грошових коштів на рахунку з яких має сплачуватися єдиний податок приватним підприємцем , який перебуває на єдиній системі оподаткування. З даних коштів здійснювалися витрати на забезпечення підприємницької діяльності, крім того він витрачав кошти на свої потреби та потреби своєї сім'ї. Аналогічно він витрачав на своє забезпечення та забезпечення своєї сім'ї і отриману ним пенсію.

Зазначені пояснення ОСОБА_4 були підтверджені довідкою від 23.06.2017 року Пологівської ОДПІ про особливості оподаткування ПП ОСОБА_4І та сплачені ним податки і обов'язкові платежі, довідкою ПАТ "ОСОБА_5 ОСОБА_6" про обороти на рахунку від 27.06.2017 року та листом Запорізького національного технічного університету від 23.06.2017 року про оплату ОСОБА_4 за навчання своїх синів ОСОБА_13, ОСОБА_8 (т.2 а.с.48, 68,69, 70).

Доказів , які б спростовували вищезазначені обставини, і підтверджували, що на даний час ОСОБА_4 зберігає готівкові кошти отримані від підприємницької діяльності та від отриманої пенсії , позивачем суду не надано.

З огляду на наведеневбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про часткове задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Разом з тим, висновок суду про те, що житловий будинок по вул. Набережній 62 в с. Смирново Більмацького району Запорізької області є спадковим майном після смерті батьків ОСОБА_4, а саме ОСОБА_14, та ОСОБА_15 не узгоджується з матеріалами справи.

Оскільки, будь-яких правовстановлюючих документів на зазначений житловий будинок, які б підтверджували право власності батьків відповідача на нього матеріали справи не містять, а витяги з погосподарських книг не є правоустановлюючими документами.

В матеріалах справи наявна лише копія рішення Смірновської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області від 10.07.2008 року за №40 про видачу свідоцтва на право власності на житловий будинок по вул. Набережній 62 в с. Смирново Більмацького району Запорізької області, що не є правовстановлюючим документом права власності на вказаний будинок. (а.с. 51, т.2)

Таким чином, доказів того, що батьки відповідача отримали свідоцтво про право власності на зазначений будинок матеріали справи не містять, вказаний будинок як об”єкт нерухомості у відповідності до вимог ст..182 ЦК України державної реєстрації не має і тому висновок суду про те, що вказаний будинок увійшов до спадкової маси після смерті батьків ОСОБА_4 і перейшов у власність відповідача є помилковим.

Враховуючи вищенаведене, колегія вважає за доцільне виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на ту обставину, що житловий будинок по вул. Набережній 62 в с. Смирново Більмацького району Запорізької області є спадковим майном ОСОБА_4 після смерті його батьків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, а тому є особистою власністю ОСОБА_4

Керуючись ст. ст. 374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2017 рокуу цій справі – залишити без змін, виключивши з мотивувальної частини рішення суду посилання на те, що будинок по вул. Набережній 62 в с. Смирново Більмацького району Запорізької області є спадковим майном ОСОБА_4 після смерті його батьків ОСОБА_14 та ОСОБА_15

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 17.05.2018 року.

Головуючий:

Судді: