Рішення № 74037160, 15.05.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/3144/18

2/296/1637/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"15" травня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді Рожкової О.С.,

за участі секретаря судового засідання Степанчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

05.04.2018 позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору № DN81AR12770089 від 10.12.2007 року в сумі 116 665,63 грн. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. При цьому посилається на те, що відповідно до укладеного кредитного договору №DN81AR12770089 від 10.12.2007 ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 68237,67 грн., який зобов’язався повернути до 09.12.2014 та сплати відсотки за користування кредитними коштами. Відповідач зобов'язання за договором не виконав.

18.04.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання.

У встановлений судом строк, відповідач будучи повідомлений належним чином, відзив на позов не подав, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від відповідача також не надходило.

Представник позивача не заперечував проти ухвалення заочного рішення, просив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 10.12.2007 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DN81AR12770089, згідно умов якого позивач надав відповідачу кредитні кошти на строк з 10.12.2007 по 09.12.2014 включно, у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 68237,67 на споживчі цілі, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,80% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,50% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.10 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору (а.с.6-8).

Так, позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит в розмірі, встановленому договором.

Однак, відповідач порушив умови кредитного договору, зобов’язання належним чином не виконує.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст.3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Зі змісту розрахунку заборгованості за договором № DN81AR12770089 від 10.12.2007 року, який наданий позивачем, станом на 18.12.2017 заборгованість ОСОБА_1 становить 116665,63 грн., з яких: заборгованість за кредитом 60680,50 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 30583,58 грн., заборгованість по комісії за користуванням кредитом 15401,55 грн., а також пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором 10 000,00грн.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання та ухиляється від їх виконання, внаслідок чого, утворилась заборгованість.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 116665,63 грн.

Крім того, на підставі ч. 1ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст.12,77, 81, 141, 280, 259, 263-268, 272-283 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк " Приват Банк" до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", ЄДРПОУ 14360570, рах.№29092829003111, МФО 305299 заборгованість за договором № DN81AR12770089 від 10.12.2007 у розмірі 116 665 (сто шістнадцять тисяч шістсот шістдесят п’ять) грн. 63 коп. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п.15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Корольовський районний суд м. Житомира.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Cуддя О. С. Рожкова