Вирок № 74034224, 17.05.2018, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/1318/16-к

1-кп/189/6/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2018 року Покровський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Пустовар О.С.

при секретарі Комеристій І.А.

за участю прокурора Сосницького П.С.

учасники процесу:

обвинувачена ОСОБА_1

захисник ОСОБА_2

представник потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016041560000056 від 21.06.2016 року по обвинуваченню: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка смт. Просяна Покровського району Дніпропетровської області, українка, громадянка України, працює викладачем театрального класу комунального закладу культури «Покровська районна дитяча музична школа», має вищу освіту, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 6АДРЕСА_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, одружена, на утриманні неповнолітніх дітей не має, депутатом не являється, державних нагород не має, групи інвалідності не має, раніше не судима,

- по ч.1 ст.190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, обвинувачується в тому, що згідно розпорядження ОСОБА_4 селищного голови №5-а від 25.03.2003 року, працюючи на посаді директора ОСОБА_4 культури ОСОБА_4 селищної ради та згідно посадової інструкції, з метою заволодіння грошовими коштами місцевого бюджету ОСОБА_4 селищної ради шляхом обману, скоїла умисне кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_1, 20.12.2011 року з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою подальшого незаконного заволодіння коштами місцевого бюджету ОСОБА_4 селищної ради Покровського району Дніпропетровської області, достовірно знаючи про те, що відповідно до абзацу п’ятого п. 3 наказу Міністерства культури і туризму України № 745 від 18.10.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.11.2005 року за №1285/11565, «преміювання керівників установ, закладів та організацій культури, установлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці», підготувала виписку з наказу №25 від 20.12.2011 року про виплату премії у грудні 2011 року за рахунок економії фонду заробітної плати директору будинку культури ОСОБА_1, тобто собі, як керівнику закладу культури, в розмірі 3500 гривень, яку в подальшому направила до бухгалтерії ОСОБА_4 селищної ради для нарахування їй премії у зазначеному розмірі.

В подальшому на підставі вказаної виписки з наказу, згідно висновку експерта №1011/1012-17 від 17.07.2017 року було здійснено нарахування премії ОСОБА_1 в розмірі 3500 грн. та платіжні відомості за грудень 2011 року про нарахування премії бухгалтерією ОСОБА_4 селищної ради, як це передбачено наказом Міністерства культури і туризму України № 745 від 18.10.2005 року «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки», надавалися до управління державної Казначейської служби України в Покровському районі, для перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок ОСОБА_1, після чого остання зняла вказані грошові кошти із свого рахунку та привласнювала їх собі, розпорядившись ними на власний розсуд, тобто шляхом обману заволоділа грошовими коштами з бюджету ОСОБА_4 селищної ради Покровського району Дніпропетровської області в сумі 3500 гривень, спричинивши своїми діями територіальній громаді смт. Просяна в особі ОСОБА_4 селищної ради матеріальні збитки на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, що виразилось у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство).

06 листопада 2016 року керівником Синельниківської місцевої прокуратури старшим радником юстиції ОСОБА_5 в ході судового розгляду було змінено обвинувачення у кримінальному провадженні ОСОБА_1, внесеному до ЄРДР за № 42016041560000056 від 21.06.2016 року зі ст.191 ч.2 КК України на ч.1 ст.190 КК України з тих підстав, що ОСОБА_1 заволоділа чужими коштами не шляхом зловживання своїм службовим становищем, а шляхом обману.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину не визнала повністю та суду показала, що в грудні 2011 року вона працювала на посаді директора ОСОБА_4 палацу культури смт. Просяна Покровського району Дніпропетровської області, який є структурним підрозділом ОСОБА_4 селищної ради та підпорядкований даному органу. Обвинувачена наголосила, що в ОСОБА_4 селищній раді відповідно до типових штатних розписів апарату місцевого самоврядування централізованої бухгалтерії немає, а є головний бухгалтер. Розрахунки були зроблені бухгалтером ОСОБА_4 культури та направлені головному бухгалтеру селищної ради, який їх перевіряє та надає на підпис селищному голові або секретарю селищної ради, після чого документи передаються в казначейство. Її підпис, як директора ОСОБА_4 культури, ніякого юридичного значення не має. Кошти вона отримувала, як звичайний найманий працівник. В частині викладення обставин обвинувачення використовує узагальнюючий термін «бухгалтерія», що дозволяє маніпулювати фактами, вказуючи методологію проходження бухгалтерської інформації до нарахування і виплати грошових коштів, чи то помилково, чи то навмисно виключивши дві основні ланки, а також в цій же частині посилання на наказ Міністерства культури і туризму України №745 від 18.10.2005 року «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» взагалі недопустиме, так як наказ не містить в собі методології нарахування і виплат, а лише регулює розміри посадових окладів, доплат і премій, та вказує на те, хто може встановлювати такі виплати і премії. Натомість, бухгалтерські операції регулюються Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Бюджетним кодексом України, наказом Державного казначейства України від 04.11.2002 року №205 «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та іншими законодавчими актами, що стосуються бухгалтерського обліку. В ОСОБА_4 селищній раді відповідно до типових штатних розписів апарату місцевого самоврядування, затвердженого Постановою КМУ №1349-97-п від 03.12.1997 року «Про фінансове забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування» централізованої бухгалтерії немає. Натомість в штатному розписі апарату селищної ради є лише головний бухгалтер. Тобто використовується лінійна форма бухгалтерського обслуговування. Відповідно до такої форми, в штати підвідомчих установ, що не мають статусу юридичної особи, але мають чисельність працівників більше 10 введено посаду бухгалтера, який збирає та проводить первинну обробку бухгалтерської інформації по підвідомчій установі і передає її головному бухгалтеру селищної ради, який і робить відповідні нарахування, складає розрахунково-платіжні відомості, платіжне доручення і разом з первинними документами передає на перевірку, затвердження і підпис головному розпоряднику коштів, тобто селищному голові, або особі, яка тимчасово виконує його обов’язки. І тільки після цього, платіжне доручення передається до управління державної Казначейської служби України в Покровському районі. Відповідно до п.1 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» гласить: «п.2.1 Первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення». Як видно, папірець, названий «Випискою з наказу» і на якому ґрунтується обвинувачення не містить ні посилання на розпорядження чи на дозвіл головного розпорядника коштів, ні інших обов’язкових реквізитів, отже його не можна вважати первинним документом. Тобто, він був би повернутий, як того вимагає п.2.16 того ж «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»: «У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання». Адже відповідно до п.2.15. «Первинні документи підлягають обов’язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов’язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув’язка окремих показників». Навіть якщо припустити, що вона могла якимось чином впливати на бухгалтера ОСОБА_4 культури, то вся бухгалтерська інформація – первинні документи (накази, табель обліку робочого часу), попередні розрахунки заробітної плати на підставі табеля обліку робочого часу, передається головному бухгалтеру селищної ради, який в своїй роботі також керується всіма законодавчими актами, вказаними вище, і просто зобов’язаний перевірити законність підстав для нарахування, отже, для головного бухгалтера ніяким чином ні наказ директора ПК, ані виписка з наказу без посилання на розпорядження селищного голови не стане підставою для нарахування даної виплати. Навіть якщо раптом головний бухгалтер допустив помилку, і нарахував премію на підставі цього нікчемного папірця, що проходить у справі як «Виписка з наказу №25 від 20.12.2011 року», то відповідно до чинного законодавства України, перш ніж підписати платіжне доручення, головний розпорядник коштів своїм підписом затверджує розрахунково-платіжні відомості, що розробляються на підставі Типових форм, затверджених наказом Державного комітету статистики №489 від 05.12.2008 року «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державного комітету статистики України від 25 грудня 2009 року №496. В даних відомостях кожен вид виплат винесений окремою графою. Прізвище керівника підвідомчої установи стоїть під першим номером. Так як в ОСОБА_4 селищній раді всього дві підвідомчі установи, не помітити нарахування премій керівникам установ просто неможливо. Окрім того, в бюджетній сфері передбачена строга звітність. Тож якби виплата цієї премії відбулася шахрайською схемою, то порушення б виявилося уже при складанні річного звіту, а не через п’ять років.

Представник потерпілого ОСОБА_6 громади в смт. Просяна в особі ОСОБА_4 селищної ради Покровського району Дніпропетровської області – ОСОБА_3, яка працює секретарем Просянської селищної ради, суду пояснила, що виплата премій працівникам здійснюється лише на підставі розпорядження голови селищної ради. Наказ про преміювання, який видала ОСОБА_1, займаючи посаду директора ОСОБА_4 культури, вона не бачила і не повинна була бачити, їй не відомо яку дію він має взагалі. ОСОБА_1 могла передати даний наказ в бухгалтерію, кошти виплачуються селищною радою через казначейство. Документи підписує лише селищний голова. Є платіжне доручення по всьому ОСОБА_4 культури, з якого не видно, яка кому призначена премія. На той момент, коли ОСОБА_1 отримала премію, голова селищної ради ОСОБА_7 не міг дати розпорядження, так як був відсутній на робочому місці, а вона, як секретар, виконувала обов’язки селищного голови, однак ніякі відомості не підписувала. У неї було лише платіжне доручення із загальною сумою. Нарахування робив бухгалтер ОСОБА_4 культури, а головний бухгалтер селищної ради повинен був перевірити всі нарахування. ОСОБА_1 видала наказ поза її спиною, бухгалтерія провела виплату премії без розпорядження селищного голови, обов’язки якого на той час виконувала саме вона.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що з 10.10.2014 року по 31.10.2016 року вона перебувала на посаді директора ОСОБА_4 палацу культури смт. Просяна Покровського району Дніпропетровської області. Перед нею дану посаду займала ОСОБА_1 Для преміювання працівників ОСОБА_4 культури директор виносить відповідний наказ, а преміювання директора здійснюється виключно за розпорядженням селищного голови ОСОБА_4 селищної ради, оскільки заклад культури є структурним підрозділом вказаного органу місцевого самоврядування. Директор не має права сам на себе виносити наказ про преміювання. На той момент, коли вона зайняла посаду директора, Книгу наказів по ОСОБА_4 культури їй передано не було. Декілька разів вона зверталася з даного приводу до ОСОБА_1, однак, трудові книжки та накази їй передано так і не було. Щодо преміювання, яке було в 2011 році їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що з 2010 по 2015 рік він перебував на посаді селищного голови ОСОБА_4 селищної ради Покровського району Дніпропетровської області. На той період, коли були виписані премії, він перебував у відпустці, тому нікого не преміював. Якщо в бюджеті селищної ради є надлишкові кошти, то вони мали право преміювати працівників селищної ради, працівників ОСОБА_4 культури, дитсадка. Якщо приймалося рішення про преміювання, то виносилося розпорядження, яке обов’язково реєструвалося та направлялося в бухгалтерію, після чого працівники бухгалтерії складають відомість і ставлять кому скільки премії, все робилося відкрито. Відомість підписується особою, яка виносила розпорядження і головним бухгалтером. З бухгалтерії відомість направляється в казначейську службу для перевірки чи є кошти. В казначейство передається платіжне доручення і платіжні відомості, а розпорядження залишається в селищній раді. Якщо не було розпорядження голови селищної ради, то не мали права складати відомості. Пропозиції вносили керівники ОСОБА_4 культури, дитсадка. Розпорядження виноситься на сесію для обговорення, щоб люди бачили, кому скільки буде призначено премії. У них був директор ОСОБА_4 культури і бухгалтер, який нараховував заробітну плату і виносив пропозицію на преміювання. ОСОБА_9 культури і дитсадка здійснюють лише ті операції, які надані посадовою інструкцією. Відомості про нарахування заробітної плати передаються в селищну раду. Для преміювання виноситься розпорядження селищного голови, а заробітну плату нараховує бухгалтер дитсадка чи ОСОБА_9 культури. В селищній раді є головний бухгалтер, але називається – центральна бухгалтерія.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона працює на посаді бухгалтера ОСОБА_4 палацу культури. Премія нараховується лише на підставі розпорядження голови селищної ради, без наявності такого розпорядження вона не могла нарахувати премії. Після проведення нарахувань, все перевіряє головний бухгалтер. Її підпис нічого не вартий, на необхідних документах підписи ставлять лише головний бухгалтер і селищний голова. Премії працівникам будинку культури вона не нараховує. Коли в бюджеті була економія, вона була вписана в наказі про преміювання, а чи був в тому наказі директор ОСОБА_4 культури, вона не пам’ятає. Директору виплати здійснюються з фонду ОСОБА_4 культури.

Також на підтвердження винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, сторона обвинувачення посилається на наступні письмові докази:

- платіжне доручення №1273 від 27.12.2011 року на суму 6363,07 грн., згідно якого Просянська селищна рада перерахувала заробітні плати на вкладні рахунки працівників згідно поданих заяв за грудень 2011 року. Згідно списку, перша по списку ОСОБА_11 (т.1 а.с.23);

- платіжне доручення №1263 від 27.12.2011 року на суму 666,02 грн., згідно якого Просянська селищна рада перерахувала заробітні плати на вкладні рахунки працівників згідно поданих заяв за грудень 2011 року. Згідно списку, перша по списку ОСОБА_11 (т.1 а.с.24);

- платіжним дорученням №1281 від 27.12.2011 року на суму 3820,58 грн., згідно якого Просянська селищна рада перерахувала заробітні плати на вкладні рахунки працівників згідно поданих заяв за грудень 2011 року. Згідно списку, перша по списку ОСОБА_11 (т.1 а.с.24);

- платіжне доручення №1282 від 29.12.2011 року на суму 22736,30 грн., згідно якого Просянська селищна рада перерахувала заробітні плати на вкладні рахунки працівників згідно поданих заяв за грудень 2011 року (т.1 а.с.25);

- платіжне доручення №1272 від 29.12.2011 року на суму 16216,28 грн., згідно якого Просянська селищна рада перерахувала заробітні плати на вкладні рахунки працівників згідно поданих заяв за грудень 2011 року (т.1 а.с.25);

- платіжне доручення №1283 від 29.12.2011 року на суму 2472,80 грн., згідно якого Просянська селищна рада перерахувала заробітні плати на вкладні рахунки працівників згідно поданих заяв за грудень 2011 року (т.1 а.с.26);

- платіжне доручення №1245 від 29.12.2011 року на суму 1895,30 грн., згідно якого Просянська селищна рада перерахувала заробітні плати на вкладні рахунки працівників згідно поданих заяв за грудень 2011 року (т.1 а.с.26);

- платіжне доручення №1250 від 29.12.2011 року на суму 2402,58 грн., згідно якого Просянська селищна рада перерахувала заробітні плати на вкладні рахунки працівників згідно поданих заяв за грудень 2011 року (т.1 а.с.27);

- витяг з кримінального провадження №42016041560000056 від 21.06.2016 року, згідно якого директором ОСОБА_4 культури ОСОБА_4 селищної ради Покровського району Дніпропетровської області ОСОБА_1, яка згідно розпорядження ОСОБА_4 селищного голови №5-а від 25.03.2003 року, працюючи на посаді директора ОСОБА_4 культури ОСОБА_4 селищної ради та, виконуючи організаційно-розпорядчі функції, а саме відповідно до посадових обов’язків директора ОСОБА_4 культури ОСОБА_4 селищної ради «організує і планує роботу колективів народної творчості; надає методичну та практичну допомогу клубним закладам району, міста, мікрорайону»; «координує роботу творчих підрозділів щодо проведення художніх заходів, здійснює керівництво розробкою та постановкою сценаріїв проведення великих масових художніх заходів»; «добирає для колективів творчості репертуар»; «проводить семінари з керівниками гуртків»; «організує вивчення та обмін досвідом роботи колективів народної творчості…»; «з метою удосконалення роботи з обслуговування населення підтримує в процесі діяльності зв’язки з творчими спілками…»; «вживає заходів щодо удосконалення творчої майстерності виконавців», тобто являючись службовою особою та маючи умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами місцевого бюджету ОСОБА_4 селищної ради шляхом зловживання своїм службовим становищем, видала наказ №25 від 20.12.2011 року про виплату собі премії в розмірі 3500 грн., таким чином, скоїла привласнення та розтрату бюджетних коштів на свою користь (т.1 а.с.34, 42);

- копію кошторису ОСОБА_4 селищної ради Покровського району Дніпропетровської області на 2011 рік (т.1 а.с.47-48);

- копію виписки з Наказу №25 від 20.12.2011 року, підписаного директором ПК ОСОБА_1 про видачу премії в грудні 2011 року за рахунок економії фонду заробітної плати директору ОСОБА_1 в сумі 3500 грн. та бухгалтеру ОСОБА_10 в розмірі 3500 грн. (т.1 а.с.49);

- копію розпорядження селищного голови ОСОБА_7 про преміювання №42/2 від 01.08.2011 року, згідно якого у відповідності до наказу Міністерства праці №77 від 02.10.1996 року, до професійного свята – Дня бухгалтера вважає за необхідне: виплатити премію в розмірі посадового окладу: бухгалтеру ОСОБА_12, бухгалтеру ДНЗ ОСОБА_13, бухгалтеру ПК ОСОБА_14 ОСОБА_9 ОСОБА_12 зробити необхідні нарахування та виплатити кошти (т.1 а.с.50);

- копію журналу реєстрації розпоряджень селищного голови про прийняття, звільнення, переведення, сумісництво, заохочення працівників, про матеріальну допомогу (т.1 а.с.51-60);

- копію посадової інструкції директора палацу культури (т.1 а.с.61-62);

- копію розрахунково-платіжної відомості за листопад 2011 року (т.1 а.с.63-64);

- копію розрахунково-платіжної відомості за грудень 2011 року (т.1 а.с.65-66);

- копію листа голови ОСОБА_4 селищної ради Покровського району Дніпропетровської області №581 від 07.07.2016 року, згідно якого Положення ОСОБА_4 культури про преміювання працівників ОСОБА_4 культури, що діяло у 2011 році відсутнє. Нарахування премії директору ОСОБА_4 культури у грудні 2011 року здійснювалося на підставі наказу, виданого директором ПК ОСОБА_1 (т.1 а.с.92);

- копію книги реєстрації вхідної кореспонденції з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року (т.1 а.с.94-102);

- копію листа голови ОСОБА_4 селищної ради Покровського району Дніпропетровської області №726 від 17.08.2016 року, згідно якого посадова інструкція директора ОСОБА_4 культури ОСОБА_1 та розпорядження щодо призначення її на посаду директора не збереглося (т.1 а.с.103);

- копію розпорядження ОСОБА_4 селищного голови №11/4 від 07.07.2014 року «Про заходи щодо впорядкування діяльності палацу культури» (т.1 а.с.129);

- копію розпорядження в.о. ОСОБА_4 селищного голови №9/4 від 04.06.2014 року «Про впорядкування функціональних обов’язків та підвищення персональної відповідальності працівників ОСОБА_4 культури» (т.1 а.с.130);

- висновок експерта №1011/1012-17 від 17.07.2017 року за результатами судово-економічної експертизи за матеріалами кримінальної справи №189/1318/16-к, згідно якого в об’ємі наданих документів, преміювання ОСОБА_1 у грудні 2011 року було здійснено на підставі наказу №25 від 20.12.2011 року за розрахунково-платіжною відомістю за грудень 2011 року по ОСОБА_4 культури ОСОБА_4 селищної ради. В об’ємі наданих документів, документально, відповідно до розрахунково-платіжної відомості за грудень 2011 року зазначено нарахування премії ОСОБА_1 у грудні 2011 року в сумі 3500 грн. Підтвердити нормативно нарахування премії ОСОБА_1 у грудні 2011 року не надається за можливе, оскільки на дослідження не були надані розпорядження ОСОБА_4 селищного голови (т.1 а.с.215-221);

- копію відомості №0254 зарахувань на карткові рахунки працівників ОСОБА_4 селищної ради зарплати за грудень 2011 року (т.1 а.с.222);

- копію відомості №0263 зарахувань на карткові рахунки працівників ОСОБА_4 селищної ради зарплати за грудень 2011 року (т.1 а.с.223);

- копію відомості №0260 зарахувань на карткові рахунки працівників ОСОБА_4 селищної ради зарплати за грудень 2011 року (т.1 а.с.224-225);

- копію списку громадян ОСОБА_4 селищної ради для зарахування на рахунок в ощадній касі заробітної плати за грудень 2011 року (т.1 а.с.226);

- копію відомості №0264 зарахувань на карткові рахунки працівників ОСОБА_4 селищної ради зарплати за грудень 2011 року (т.1 а.с.227-229);

- копію кошторису ОСОБА_4 селищної ради на 2011 рік (т.1 а.с.230);

- копію помісячного селищного розпису на 2011 рік (т.1 а.с.231-234).

Заслухавши в судовому засіданні обвинувачену, представника потерпілого та свідків сторони обвинувачення, дослідивши письмові докази обвинувачення, надавши оцінку всім доказам за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов таких висновків.

Так, відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1). подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2). винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3). вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4). обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5). обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7). обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Частиною 1 ст.92 КПК України передбачено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ст.ст.370, 373 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, обґрунтованим - на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КК України, вмотивованим - в якому наведені належні та достатні мотиви та підстави його ухвалення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд зазначає, що достовірність доказів в загальному розумінні означає, що вони правильно, адекватно відображають матеріальні і нематеріальні сліди. Доказуванням є дія по встановленню істинності будь - якого судження, положення (тези) на підставі інших суджень, істинність яких перевірена, за допомогою аргументів (посилок), істинність яких встановлена. Очевидно, що використання в доказуванні сумнівних, недостовірних даних може викликати помилкові висновки. Логічно зробити висновок, що доказова інформація повинна мати ознаки достовірності. Тільки за такої умови вона може бути покладена в основу висновків у справі, використана як засіб доказування.

При цьому доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

При дослідженні доказів, зібраних у ході досудового розслідування кримінального правопорушення, судом встановлено, що обвинувачення ОСОБА_1 ґрунтується, зокрема на «виписці з наказу» про преміювання та на поясненнях представника потерпілого ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10

Так, зі свідчень представника потерпілого та свідків встановлено, що преміювання директора ОСОБА_4 культури здійснюється виключно тільки на підставі розпорядження селищного голови. Після цього бухгалтером ПК проводиться нарахування, потім перевіряється головним бухгалтером селищної ради, складається відомість, яку підписують голова селищної ради та головний бухгалтер селищної ради та разом з платіжним дорученням передаються до казначейства. Без розпорядження голови селищної ради головний бухгалтер не мав права проводити нарахування премії директору ОСОБА_4 культури.

Так, відповідно до ч. 1ст. 190 КК України шахрайство, тобто заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману, чи зловживання довірою. При цьому обман, як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховання певних відомостей, повідомлення яких мало суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення його в оману. Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого для заволодіння чужим майном чи правом на нього.

З об'єктивної сторони шахрайство характеризується заволодінням чужим майном шляхом обману або зловживання довірою.

Обманом є повідомлення неправдивих відомостей або замовчування відомостей, які можуть бути повідомлені (бездіяльність), з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно.

Зловживання довірою це вид обману, що полягає у використанні винним довірливих відносин з потерпілим, заснованих на родинних, службових відносинах, знайомстві, інших цивільно-правових відносинах.

Із суб'єктивної сторони шахрайство характеризується прямим умислом, що відповідно до ч.2 ст.24 КК України особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно-небезпечні наслідки та бажала їх настання. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні шахрайства, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману.

Так, в обвинувальному акті прокурор посилається на те, що ОСОБА_1, 20.12.2011 року достовірно знаючи про те, що відповідно до абзацу п’ятого п. 3 наказу Міністерства культури і туризму України № 745 від 18.10.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.11.2005 року за №1285/11565, «преміювання керівників установ, закладів та організацій культури, установлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці», підготувала виписку з наказу №25 від 20.12.2011 року про виплату премії у грудні 2011 року за рахунок економії фонду заробітної плати директору будинку культури ОСОБА_1, тобто собі, як керівнику закладу культури, в розмірі 3500 гривень, яку в подальшому направила до бухгалтерії ОСОБА_4 селищної ради для нарахування їй премії у зазначеному розмірі та яку отримала.

Так, сторона обвинувачення в обвинувальному акті посилається на наказ Міністерства культури і туризму України № 745 від 18.10.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.11.2005 року за №1285/11565 «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки», що є недопустимим, так як наказ не містить в собі методології нарахування і виплат, а лише регулює розміри посадових окладів, доплат, премій та вказує на те, хто має право встановлювати такі виплати.

Бухгалтерські операції регулюються такими нормативно правовими актами, як Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Постанова Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. N 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", Бюджетний Кодекс України.

Так, відповідно до ч.1 п. 5 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.

Згідно ч.3 п.20 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» -«Повноваження сільського, селищного, міського голови» - сільський, селищний, міський голова видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" або Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Відповідно до ч.8 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - «Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування» - сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Як випливає з вищевикладеного - місцеве самоврядування здійснюється, зокрема, через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ст. 2 Закону від 21.05.97 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»).

У свою чергу, за нормами ст. 2 Бюджетного кодексу органи місцевого самоврядування, а також створені ними організації, що повністю утримуються за рахунок місцевого бюджету, є бюджетними установами.

Відповідно до ст.51 Бюджетного кодексу керівники бюджетних установ мають здійснювати фактичні видатки на заробітну плату, у тому числі на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах. Це повною мірою стосується й органів місцевого самоврядування, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Згідно зі ст. 13 Закону від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» - оплата праці працівників організацій, що фінансуються за рахунок бюджету, здійснюється на підставі актів Кабміну в межах бюджетних призначень. Обсяги витрат на оплату праці таких працівників затверджуються одночасно з бюджетом. Зазначимо також, що структура виконавчих органів ради, загальна чисельність апарату ради та її виконавчих органів, витрати на їх утримання затверджуються за пропозицією сільського, селищного, міського голови. Здійснюється це виключно на пленарних засіданнях цих рад (ст. 26 Закону № 280).

Що стосується оплати праці в органах місцевого самоврядування, у тому числі стимулювання працівників, то це здійснюється відповідно до постанови КМУ від 09.03.06 р. № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».

Так, відповідно до пп. 2 п. 2 Постанови № 268 керівникам цих органів надано право здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання. Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання органу місцевого самоврядування залежно від наявних коштів на ці цілі. Положення розробляється цими органами самостійно, із дотриманням норм Закону від 07.06.01 р. № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування»), Постанови № 268. У положенні визначається коло працівників, на яких поширюється чинність преміальної системи, показники та умови преміювання щодо кожної категорії працівників, які передбачають не лише право на одержання премії, а й її розмір.

Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 р. № 13 при вирішенні спорів, зокрема, про премії, необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розміри цих виплат. Працівники, на яких поширюються згадані акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні зазначених виплат може бути відмовлено в разі, якщо умовою таких виплат в зазначених актах передбачено наявність певних коштів чи фінансування. Умови та розміри преміювання працівників органів місцевого самоврядування визначено Постановою № 268, однак нею не передбачено, у яких випадках відбувається зменшення виплати премії або ж повне її позбавлення. Згідно з цією Постановою премія працівникам виплачується в межах ФЗП, затвердженого в кошторисі. Право працівників на отримання премії залежно від фінансових можливостей цього органу може бути сформульоване в положенні про преміювання працівників відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно п.6 постанови КМУ № 268 від 09.03.2006 року преміювання сільських, селищних, міських голів, їх заступників, надання їм матеріальної допомоги здійснюється в порядку та розмірах, установлених цією постановою. Рішення про такі виплати приймається відповідною радою. Тобто, окрім цих працівників (голів і їх заступників) рада не має права нікого преміювати. Щодо інших категорій працівників, то розпорядженням селищного (сільського) голови їм надаються такі виплати.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від

03.10.2008 N 639/13/84-08 щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року, роз’яснив, що відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. N 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (зі змінами) преміювання сільських, селищних і міських голів, голів районних і районних у містах рад, їх заступників, встановлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірі, установлених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається відповідною радою. Радою приймається рішення про встановлення цих виплат голові ради та заступнику голови ради. При цьому пунктом 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.06 р. N 268 передбачено, що право встановлювати зазначені виплати працівникам, в тому числі заступникам керівників самостійних структурних підрозділів, надано керівникам цих підрозділів у межах затверджених видатків на оплату праці.

Як встановлено в судовому засіданні обвинувачення відносно ОСОБА_1 ґрунтується на виписці з наказу № 25 від 20 грудня 2011 року, відповідно до якого директор ПК – ОСОБА_1 нарахувала собі премію 3500 грн., яку вона отримала відповідно до розрахунково-платіжної відомості за грудень 2011 року.

Так, частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За визначенням наведеним в статті 1 зазначеного Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є : назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.15 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» - первинні документи підлягають обов’язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тоб то перевіряється наявність у документі обов’язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув’язка окремих показників.

Відповідно до п.2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» - у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Суд вважає, що виписка з наказу не є первинним документом, так як вона не містить посилання на розпорядження чи на дозвіл головного розпорядника коштів, не містить інших обов’язкових реквізитів.

Крім того, судом достовірно встановлено та перевірено поясненнями свідків, що для головного бухгалтера ОСОБА_4 селищної ради виписка з наказу (наказ) без посилання на розпорядження селищного голови не є підставою для нарахування премії директору ОСОБА_4 культури.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, головний розпорядник коштів – селищний голова, своїм підписом затверджує розрахунково – платіжні відомості, що розробляються на підставі Типових форм, затверджених наказом Державного комітету статистики № 489 від 05.12.2008 року «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» з послідуючими змінами.

Судом встановлено, що згідно посадової інструкції директора ОСОБА_4 культури, затвердженої ОСОБА_4 селищним головою від 20 жовтня 2014 року, директор ОСОБА_4 культури здійснює наступні функції: здійснює загальне керівництво адміністративно-господарською і економічною діяльністю; розробляє та контролює виконання основних напрямків культурно-освітньої та дозвілєвої діяльності серед населення; складає плани творчо – виробничої і фінансово-господарської діяльності ОСОБА_4 культури із застосуванням соціально-економічних умов; організовує діяльність ОСОБА_4 культури і роботу всього персоналу; забезпечує ОСОБА_4 культури кваліфікованими кадрами з найкращим використанням знань і досвіду працівників; у межах наданих йому повноважень вирішує фінансові та матеріальні питання діяльності ОСОБА_4 культури, а саме: забезпечує оснащення установи необхідним технологічним, інженерним обладнанням, інвентарем, матеріалами та здійснює контроль за їх використанням; організовує своєчасний капітальний і поточний ремонт будівель, споруд, приміщень ОСОБА_4 культури та устаткування; вирішує усі питання, пов’язані з наданням послуг клієнтам і відвідувачам ОСОБА_4 культури, в тому числі розглядає претензії та скарги, пов’язані з якістю наданих послуг; займається питанням розміщення реклами послуг, що надаються Палацом культури в засобах масової інформації з метою залучення клієнтів; здійснює кадрову роботу ОСОБА_4 культури; керує іншими, передбаченими установчими документами ОСОБА_4 культури видами діяльності.

Таким чином, до кола посадових обов’язків директора ОСОБА_4 культури не входить фінансова діяльність.

Суд зауважує, що сторона обвинувачення в обвинувальному акті посилається на те, що ОСОБА_1, згідно розпорядження ОСОБА_4 селищного голови № 5-а від 25.03.2003 року, працюючи на посаді директора ОСОБА_4 культури ОСОБА_4 селищної ради та згідно посадової інструкції, з метою заволодіння грошовими коштами місцевого бюджету ОСОБА_4 селищної ради шляхом обману скоїла умисне кримінальне правопорушення.

Однак, згідно листа голови ОСОБА_4 селищної ради Покровського району Дніпропетровської області №726 від 17.08.2016 року, посадова інструкція директора ОСОБА_4 культури ОСОБА_1 та розпорядження щодо призначення її на посаду директора не збереглося.

Також в судовому засіданні був досліджений висновок експерта №1011/1012-17 від 17.07.2017 року за результатами судово-економічної експертизи за матеріалами кримінальної справи №189/1318/16-к, згідно якого експерт вказує, що «в об’ємі наданих документів, преміювання ОСОБА_1 у грудні 2011 року було здійснено на підставі наказу №25 від 20.12.2011 року за розрахунково-платіжною відомістю за грудень 2011 року по ОСОБА_4 культури ОСОБА_4 селищної ради. В об’ємі наданих документів, документально, відповідно до розрахунково-платіжної відомості за грудень 2011 року зазначено нарахування премії ОСОБА_1 у грудні 2011 року в сумі 3500 грн. Підтвердити нормативно нарахування премії ОСОБА_1 у грудні 2011 року не надається за можливе, оскільки на дослідження не були надані розпорядження ОСОБА_4 селищного голови».

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1995 року – при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об’єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності.

Суд критично відноситься до висновку експерта, так як при вирішенні другого питання експерт вказує, що в об’ємі наданих документів, преміювання ОСОБА_1 у грудні 2011 року було здійснено на підставі наказу №25 від 20.12.2011 року за розрахунково-платіжною відомістю за грудень 2011 року по палацу культури ОСОБА_4 селищної ради, однак все обвинувачення будується на виписці з наказу №25 від 20.12.2011 року. Крім того, наказ про преміювання на дослідження експерту не надавався, а тільки виписка з наказу №25 від 20.12.2011 року.

Таким чином, жодна з вказаних обставин, викладених в обвинувальному акті, стороною обвинувачення в ході судового слідства доведена не була.

До закінчення судового слідства клопотань від учасників процесу про збір, перевірку чи витребування додаткових доказів, крім тих, що досліджено в судових засіданнях не надходило.

Так, згідно ч. 2 ст.94 КПК України, жоден доказ немає наперед встановленої сили.

Згідно ч.1 ст. 190 КК України - шахрайство – це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Особливості шахрайства полягають в тому, що потерпілий будучи введений в оману, зовні добровільно передає винному майно або право на майно, вважаючи, що це є правомірним, необхідним або вигідним для нього, що він зобов’язаний це зробити. Тому обман або зловживання довірою за часом передує передачі майна або права на майно і викликає у потерпілого усвідомлення правомірності такої передачі. Отже, обман чи зловживання довірою виступають як спосіб зовні законного, за згодою потерпілого отримання майна або придбання права на майно.

Таким чином, посадові особи ОСОБА_4 селищної ради – бухгалтер, головний бухгалтер, селищний голова, секретар селищної ради, в разі відсутності голови, не мали права нараховувати премію та підписувати фінансові документи на преміювання та виплату премії ОСОБА_1 без відповідного розпорядження селищного голови.

Суд, безпосередньо, всебічно, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до висновку про те, що всупереч ст. 92 КПК України, під час досудового розслідування не було встановлено, а прокурором в ході розгляду справи не наведено суду доказів, які б забезпечували надійне, повне та достовірне встановлення всіх обставин, що входять до предмету доказування, щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

Суд прийшов до висновку, що наведені вище докази, на які посилається прокурор, як на підставу доведеності вини ОСОБА_1, не доводять, вину обвинуваченої та, що є найголовнішим, не являються достатніми для визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 ОСОБА_15 про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обов'язок щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, передбачених ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ст. 6 ОСОБА_15 про захист прав та основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію ОСОБА_15 про захист прав та основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до ОСОБА_15» (№475/97-ВР). Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують ОСОБА_15 та практику Суду як джерело права.

Так, у справі «Барбера, Мессег та Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь - який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй суспільно небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який також знайшов свій вияв і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у § 39 Рішення Страсбурзького суду «Капо проти Бельгії № 4291/98 від 13 січня 2005 року.

Згідно з ч. 3 ст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

За наведених обставин докази, на які посилається сторона обвинувачення, не були підтверджені безпосередньо у суді, в зв'язку з чим вони не можуть бути визнані достатніми для доведення обвинувачення, інкримінованого ОСОБА_1

Частина 2 ст.17 КПК України передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

Відповідно до статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Така позиція також знаходить своє відображення і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку». Відповідно до п. 23 вказаної постанови, є недопустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли всі зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Стаття 8 Коституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Отже, виходячи з загальних засад кримінального судочинства: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведення вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження процесуальних прав та обов'язків, якими вони наділені, оцінивши отримані докази у сукупності, суд вважає, що під час судового розгляду не здобуто та не надано безсумнівних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

У зв'язку з цим обвинувачену ОСОБА_1 необхідно виправдати у зв'язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено останньою.

Цивільний позов по справі не заявлений, процесуальні витрати та речові докази відсутні.

На підставі вищенаведеного, керуючись Конституцією України, ОСОБА_15 Європи від 04.11.1950 року Про захист прав людини і основоположних свобод ст.ст.373, 374,376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати не винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.190 КК України та виправдати її за недоведеністю вини у вчиненні кримінального правопорушення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя О.С. Пустовар