Постанова № 74032630, 16.05.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/223/2018(м)

263/15228/16-ц

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Попової С.А.,

суддів Кочегарової Л.М., Ткаченко Т.Б.,

за участю секретаря Герасимової Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі

апеляційну скаргу ОСОБА_1 Ілхама Каффар-огли

на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 червня 2017 року, ухваленого у складі судді Скрипниченко Т.І.,

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1 Ілхама Каффар-огли

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом, посилався на наступні обставини. 19.10.2013р. він надав в борг ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 10000 доларів США, які він бажав вкласти в бізнес, ще 20000грн. надав в борг 04 листопада з тією ж метою та 25000грн. для особистих цілей, про що відповідач 04.11.2013р. написав загальну боргову розписку, згідно якої позичальник повинен був повернути всі грошові кошти, а також додаткові заробітки (прибуток від бізнесу) до 30.11.2013р. В зазначений в розписці термін відповідач грошові кошти не повернув. Оскільки борг не погашений і станом на день звернення його із позовом до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики, яка складає: по першій сумі позики: 10000 доларів США - сума неповернутої позики; 898,35 доларів США - 3% річних, 5463,25 доларів США - проценти за користування позикою, а всього 16361,60 доларів США; по другій сумі позики: 20000грн. - сума неповернутої позики; 19356грн. – інфляційні втрати; 1796,71грн. - 3% річних; 10951,05грн. проценти за позикою; по третій сумі позики: 25000грн. - сума неповернутої позики; 24195грн. – інфляційні втрати; 2245,98грн. - 3% річних; 13726,35грн. - проценти за позикою.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 червня 2017 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30.06.2017р. (а.с. 67), позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики, яка складає: 10000 доларів США - сума неповернутої позики; 898,35 доларів США - три проценти річних, 5463,25 доларів США проценти за користування позикою; а всього 16361,60 доларів США, що еквівалентно 427021 (чотириста двадцять сім тисяч двадцять одна гривень 03 копійки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики, яка складає: 20000грн. - сума неповернутої позики; 19356грн. витрати інфляції; 1796,71грн. 3% річних; 10951,05грн. проценти за позикою, а всього 52103,76грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики, яка складає: 25000грн. - сума неповернутої позики; 24195грн. витрати інфляції; 2245,98грн. 3% річних; 13726,35грн. проценти за позикою, а всього 65167,33грн.

Стягунто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 551,21грн.

Стягунто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 4891,71грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_3, які підтримали доводи скарги, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України у відсутність повідомленого про дату і час розгляду справи позивача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи і надані в суді апеляційної інстанції докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, за розпискою від 04.11.2013р. ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2: 19.10.2013р. - 10000 доларів США для ведення спільного бізнесу; 04.11.2013р. - 20000грн. додатково для спільного бізнесу; 04.11.2018р. - 25000грн. для особистих цілей. За змістом розписки відповідач зобов’язався повернути взяті у борг гроші до 30.11.2013р. і сплатити додаткові заробітки (а.с. 50).

Задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції керувався положеннями ст. ст., 1048, 1049, 1050 ЦК України і виходив з того, що в порушення взятих на себе зобов’язань, відповідач суму боргу не повернув. Тому сума боргу із нарахованими процентами за користування коштами позики на рівні облікової ставки Національного банку України, а також нарахованими інфляційними втратами і 3% річних на підставі ст. 625 ЦПК України в порядку захисту порушених майнових прав позикодавця має бути стягнута на його користь порушником грошового зобов’язання.

З такими висновками суду в повному обсязі погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

За ст. 536, ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1, оглянувши представлений оригінал розписки (а.с. 50) не заперечував факту написання і підписання її змісту.

Однією з підстав для звільнення відповідача від цивільно-матеріальної відповідальності з погашення боргу відповідач в апеляційній скарзі вказує ту обставину, що позика в сумі 10тис.дол.США ним бралась для спільної із позивачем підприємницької діяльності.

Однак, з таким доводом погодитись не можна, оскільки за текстом цієї розписки ОСОБА_1 зобов’язався повернути всі 3 транші (частини), включаючи і грошову суму в розмірі 10тис. дол., без вказівки про її частковість.

В апеляційній скарзі і в своїх поясненнях в суді апеляційної інстанції відповідач і його представник наголошують на тому, що вважати існуючим договір позики не можна, бо угода про позику в 10000дол. на спільну діяльність не є реальною, бо не співпадає із датою фактичного отримання цих грошей раніше за часом - 19.10.2013р.

Проте, такі доводи не заслуговують на увагу.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Оскільки в даному випадку дотримана письмова форма договору позики, регламентована ст. 1047 ЦК України, сторони, як з’ясовано, не наполягали на нотаріальному посвідченні цього договору, складові договору позики втілені в тексті розписки від 04.11.2013р. (сторони, сума, строк повернення тощо); факт передачі грошей позивачем відповідачеві сторонами не оспорюється. І як встановлено, ця розписка включає в собі 3 етапи (транші) надання грошових сум, дата складення «04.11.2013р.» засвідчена особисто позичальником.

Також, проаналізувавши викладений в розписці текст взятих на себе позичальником грошових зобов’язань, апеляційний суд впевнився в безпідставності і недоведеного в апеляційній скарзі факту, що частина позики в 10000дол.США є сумісним вкладом позикодавця ОСОБА_2 і позичальника ОСОБА_1 у їх спільному бізнесі.

До того ж, ані в суді першої інстанції, ані апеляційному суду не надано доказів в обґрунтування озвучених відповідачем в суді апеляційної інстанції доводів погашення боргу по другому траншу в сумі 20000грн. і третьому траншу 25000грн. Такими доказами не є наявні в матеріалах справи нотатки відповідача, що займався спільною підприємницькою діяльністю із позивачем, за 02.12.2015р. щодо повернення грошових коштів ОСОБА_2 за листопад, включаючи заробітну плату бухгалтера і ЄСВ, за папери, проценти за грудень 2015р. (а.с. 51), оскільки з них не вбачається, що повертаються кошти позики 10тис.дол.США, 20тис.грн., 25тис.грн., отриманих 19.10.2013р. і 04.11.2013р.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду про доведення факту утворення цієї заборгованості у позичальника ОСОБА_1, чим порушуються права позикодавця ОСОБА_2

Втім, перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для звільнення відповідача від сплати процентів за користування коштами позики, інфляційних втрат і 3% річних, що апелянт ґрунтує на положеннях Закону № 2011-XIІ, з’ясовано наступне.

За доданою відповідачем копією до апеляційної скарги ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с. 86).

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. А за положеннями ст. 6 у цьому Законі: до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року N 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України" на території Луганської та Донецької областей розпочато антитерористичну операцію.

Згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період, пов'язаний з проведенням антитерористичної операції, розпочався 18 березня 2014 року і тривав станом на день подання позову ОСОБА_2 29.11.2016р.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XIІ від 20.12.1991р. з подальшими змінами в редакції, діючій на момент призова відповідача на військову службу під час мобілізації (далі – Закон № 2011-XIІ) військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов’язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

У листі Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року N 322/2/7142 і роз’яснювальному листі Національного банку України від 02 вересня 2014 N 18-112/48620 визначено коло документів, які підтверджуються пільги мобілізованих позичальників для звільнення їх від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

До апеляційної скарги відповідачем долучено документи з числа вищенаведеного переліку, зокрема довідки Донецького обласного військового комісаріату від 07.09.2015р. і Маріупольського об’єднаного міського військового комісаріату, з яких вбачається, що ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації з 04.06.2015р. Як вбачається з документів, доданих до апеляційної скарги, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі Збройних Силах України, що підтверджено і посвідченням офіцеру УК № 193580, в період з 04.06.2015р. по 04.09.2015р. безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (а.с. 86, 87, 126).

Даними документами підтверджено статус ОСОБА_1 як військовослужбовця Збройних Сил України (п. 1 ст. 3 цього Закону), оскільки він з червня 2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції в районі проведення операції на території Донецької та Луганської областей в складі Сухопутних військ Збройних Сил України та задіяний у виконанні бойових завдань по захисту територіальної цілісності України. А відтак, на нього поширюється пільги, встановлені ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Зокрема, у відповідності до положень цього Закону з моменту призову проценти за користування кредитом не нараховуються - з 04.06.2015р. і до дня пред’явлення кредитором ОСОБА_2 позову 29.11.2016р.

В даній справі спірний період прострочення триває з 01.12.2013р. і по 29.11.2016р. І суд першої інстанції в повному обсязі за вказаний період стягнув проценти за користування коштами позики у заявленому у змісті позові розмірі, з чим колегія суддів погодитись не може, бо вважає, що з цього загального спірного періоду, має бути відрахований час (з 04.06.2015р. по 29.11.2016р. – день подачі позову), впродовж якого ОСОБА_1 за Законом № 2011-XIІ звільнявся від сплати коштів по процентам за користування коштами позики.

Отже рішення суду в частині стягнення процентів за користування позикою по трьох траншах (частках) в розмірах: 5463,25 доларів США, 10951,05грн., 13726,35грн. підлягає зміні в бік зменшення цих сум, з огляду на виключення з розрахунку періоду 04.06.2015р.-29.11.2016р.

Використовуючи за ст. 1048 ч. 1 ЦК України облікову ставку Національного банку України за період користування коштами позики з 05.11.2013р. по 03.06.2015р. включно (станом на 01.12.2013р. – 6,5%, з 15.04.2014р. – 9,5%, з 17.07.2014р. – 12,5%, з 13.11.2014р. – 14,0%, з 06.02.2015р. – 19,5%, з 04.03.2015р. – 30%) з позичальника підлягає стягненню на користь позикодавця проценти за користування коштами позики:

1) позика в сумі 10000дол.США:

10000дол.США:100%х6,5%:365дн.х(26+31+31+28+31+14=161дн. в періоді)

= 286,71дол.США)

10000дол.США:100%х9,5%:365дн.х(16+31+30+16=93дн.в періоді)=242,05дол.США +

10000дол.США:100%х12,5%:365дн.х(15+31+30+31+12=119дн. в періоді)=407,53дол.США +

10000дол.США:100%х14,0%:365дн.х(18+31+31+5=85дн. в періоді)=326,03дол.США +

10000дол.США:100%х19,5%:365дн.х(26дн. в періоді)=138,90дол.США +

10000дол.США:100%х30%:365дн.х(28+30+31+3=92дн. в періоді)=756,16дол.США,

а всього 2157,38дол.США, що на момент апеляційного розгляду в перерахунку на національну грошову одиницю за офіційним курсом долара США (на 16.05.2018р. - 26,2108грн. за 1дол.США) до гривні становить 56546,66грн.(2157,38х26,2108);

2) позика в сумі 20000грн.:

20000грн.:100%х6,5%:365дн.х161дн.=573,42грн. +

20000грн.:100%х9,5%:365дн.х93дн.=484,11грн. +

20000грн.:100%х12,5%:365дн.х119дн.=815,07грн. +

20000грн.:100%х14,0%:365дн.х85дн.=652,05грн. +

20000грн.:100%х19,5%:365дн.х26дн.=277,81грн. +

20000грн.:100%х30%:365дн.х92дн.=1512,33грн.

а всього 4314,79грн.;

3) позика в сумі 25000грн.

25000грн.:100%х6,5%:365дн.х161дн.=716,78грн. +

25000грн.:100%х9,5%:365дн.х93дн.=605,14грн. +

25000грн.:100%х12,5%:365дн.х119дн.=1018,84грн. +

25000грн.:100%х14,0%:365дн.х85дн.=815,07грн. +

25000грн.:100%х19,5%:365дн.х26дн.=347,26грн. +

25000грн.:100%х30%:365дн.х92дн.=1890,41грн.

а всього 5396,50грн.

Разом з тим, апеляційний суд не може погодитись із доводами апеляційної скарги щодо необґрунтованого стягнення судом інфляційних втрат на 2 транші позики в гривневому еквіваленті і 3 % річних, нарахованих по трьох сумах позики з наступних міркувань.

Апеляційний суд зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, на відміну від штрафу та пені, не є платою за правомірне користування грошовими коштами, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора (тут – позикодавця ОСОБА_2М.) від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги щодо математичної невмотивованості стягнутих грошових сум і вбачає за необхідне навести числові розрахунки належних, предписаних до сплати позикодавцеві матеріальним законом (ст. 625 ЦК) грошових сум інфляційних втрат і 3% річних.

Втім, інфляційні нарахування внаслідок несвоєчасного повернення боргу мають бути застосовані лише щодо гривневих траншів, як обґрунтовано просить позивач: до сум позики в розмірі 20тис.грн. і 25тис.грн.

Строк прострочення виконання грошового зобов’язання для розрахунку інфляційних втрат рахується з 01.12.2013р., тобто з наступного дня, що обумовлений у якості кінцевого строку повернення боргу (30.11.2013р.), по 29.11.2016р. Обчислення інфляційних втрат в порядку ст. 625 ЦК України здійснюється згідно з положеннями Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, на підставі розрахованих Міністерством статистики України індексів інфляції, наступним чином:

1) - сума боргу станом на 01 грудня 2013 року становить – 20000грн.;

- індекс споживчих цін за період невиплати боргу визначається шляхом множення місячних індексів за період з грудня 2013р. по листопад 2016р. включно:

1,005х1,249(загалом за 2014 рік) х 1,433(загалом за 2015р.)х 1,094 (за 2016 рік)х100=196,78%

- величина приросту індексу споживчих цін складає: 196,78-100=96,78%

- сумма компенсації (інфляційна складова): 20000х96,78:100=19356грн.

2) - сума боргу станом на 01 грудня 2013 року становить – 25000грн.;

- індекс споживчих цін за період невиплати боргу визначається шляхом множення місячних індексів за період з грудня 2013р. по листопад 2016р. включно:

1,005х1,249(загалом за 2014 рік) х 1,433(загалом за 2015р.)х 1,094 (за 2016 рік)х100=196,78%

- величина приросту індексу споживчих цін складає: 196,78-100=96,78%

- сумма компенсації (інфляційна складова): 25000х96,78:100=24195грн.

Обчислені 3% річних в порядку застосування ст. 625 ЦК України за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за прострочений період з 01.12.2013р. по 29.11.2016р. становлять:

1) за позикою 10000дол.США – 898,35дол.США (10000:100%х3%:365дн.х1093дн. в періоді);

2) за позикою 20000грн. – 1796,71грн. (20000:100%х3%:365дн.х1093дн. в періоді);

3) за позикою 25000грн. – 2245,89грн. (25000:100%х3%:365дн.х1093дн. в періоді).

Таким чином, рішення суду першої інстанції внаслідок порушення норм матеріального права, підлягає зміні у відповідності з вимогами ст. 376 ЦПК України в частині розміру заборгованості згідно вищенаведеного мотивування зі стягненням з позичальника, який порушив грошове зобов’язання, на користь позикодавця наступних підсумованих грошових сум: по першому траншу позики: 13055,73дол.США (10000+898,35+2157,38), що з урахуванням офіційного курсу валют НБУ станом на 16.05.2018р. (1дол.США=26,2108грн.), еквівалентно 342201,12грн.; по другому траншу позики: 45467,50грн. (20000+19356+1796,71+4314,79); по третьому траншу позики: 56837,48грн. (25000+24195+2245,98+5396,50).

Перевіряючи рішення суду в частині розподілу судових витрат, доводи апеляційної скарги з цього приводу, питання розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи, враховується наступне.

Враховуючи виникнення даного спору з договірних відносин з позики, що не пов'язаний з відшукуванням порушених прав ОСОБА_1 безпосередньо за його соціальним статусом, то підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору за п.п. 12 і 13 ч. 11 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як в дохід держави, так і компенсації сплаченого судового збору позивачеві – немає.

Разом з тим, у зв’язку із зміною судового рішення в бік зменшення присудженої суми підлягають корегуванню у відповідній пропорції і суми судового збору. Так, рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача мінімальної суми судового збору 551,20грн. підлягає залишенню без змін, а рішення в частині достягнення судового збору в дохід держави підлягає зміні: з відповідача підлягає стягненню в дохід держави 3893,86грн., що становлять різницю між 1% обсягу стягнутого за рішенням грошового боргу (стягнуто 342201,12+45467,50+56837,48)=444506,1; 1% = 4445,06) за мінусом компенсованих позивачеві 551,20грн.

При поданні позову позивач просив стягнути з відповідача загалом 544292,12грн. (117271,09+427021,03), що становить 100% обсягу майнових прав. За рішенням апеляційного суду вимоги позивача задоволені частково на суму 444506,1грн. (342201,12+45467,50+56837,48), що становить 81,67% від первісно заявленого обсягу.

Тож, в порядку перерозподілу судових витрат у зв’язку із частковим задоволенням позову за наслідками апеляційного провадження і часткового задоволення апеляційної скарги, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з позивача підлягає компенсації відповідачеві за подачу ним апеляційної скарги розмір сплаченого судового збору в пропорційній частині, на яку позивачеві відмовлено (на 18,33%), що грошовому виразі становить 997,69грн. (18,33%х5442,92:100%).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 Ілхама Каффар-огли задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 червня 2017 року в частині розміру заборгованості за позикою і стягнення судового збору в дохід держави змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 Ілхама Каффар-огли (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, Азербайджан, РНОКПП НОМЕР_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 7, кв. 62) на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики, яка складає: 10000 доларів США - сума неповернутої позики; 898,35 доларів США - три проценти річних, 2157,38 доларів США - проценти за користування позикою; а всього 13055,73 доларів США, що еквівалентно 342201 (триста сорок дві тисячі двісті одна) гривні 12 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 Ілхама Каффар-огли на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики, яка складає 20000грн. - сума неповернутої позики; 19356грн. - інфляційні втрати; 1796,71грн. - 3% річних; 4314,79грн. - проценти за позикою, а всього 45467 (сорок п’ять тисяч чотириста шістдесят сім) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 Ілхама Каффар-огли на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики, яка складає 25000грн. - сума неповернутої позики; 24195грн. – інфляційні втрати; 2245,98грн. - 3% річних; 5396,50грн. - проценти за позикою, а всього 56837 (п’ятдесят шість тисяч вісімсот тридцять сім) гривень 48 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 Ілхама Каффар-огли в дохід держави судовий збір в сумі 3893 (три тисячі вісімсот дев’яносто три) гривні 86 копійок.

Рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 551,20грн. залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, поживає: м. Маріуполь Донецької області, вул. Ушакова, б. 79) на користь ОСОБА_1 Ілхама Каффар-огли судовий збір в розмірі 997 (дев’ятсот дев’яносто сім) гривень 69 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий С.А.Попова

Судді: Л.М.Кочегарова

ОСОБА_4