Постанова № 74032424, 17.05.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 226/2152/17 Номер провадження 22-ц/775/634/2018

Головуючий у 1 інстанції: Петунін І.В. Єдиний унікальний номер 226/2152/17

Суддя – доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/634/2018

Категорія: 24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Агєєва О.В., Тимченко О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Бахмуті Донецької області цивільну справу № 226/2152/17

за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради, про стягнення заборгованості за теплову енергію

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 01 лютого 2018 року (суддя Петунін І.В., повне судове рішення складено 05 лютого 2018 року)

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року позивач звернувся до суд з даним позовом.

Посилався на те, що він здійснює діяльність з надання теплової енергії споживачам.

Відповідачі проживають в квартирі 31 будинку 2 у мікрорайоні «Молодіжний», вказаний багатоквартирний будинок приєднано до системи централізованого теплопостачання, тому відповідачі є споживачами житлово – комунальних послуг, між позивачем та відповідачами встановились фактичні договірні відносини з приводу надання теплової енергії на підставі відкритого особового рахунку №2120. В період з 01 жовтня 2014 року по 01 жовтня 2017 року відповідачі не сплачували за теплову енергію, у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 3 548,09 грн.. Тому позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість у вказаному розмірі, а також 3% річних за період з 21.11.2014 року по 20.10.2017 року в сумі 288,03 грн. та інфляційній збитки за той же період в сумі 1 715,94 грн., а також відшкодувати судові витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 01 лютого 2018 року позов задоволено. Стягнено солідарно з відповідачів на користь позивача за період з 21.11.2014 року по 20.10.2017 року заборгованість за теплову енергію в сумі 3 548, 09 грн., 3% річних в сумі 288 ,03 грн., інфляційні збитки в сумі 1 715, 94 грн., разом 5 552,06 грн., стягнено з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 800 грн. з кожного.

У апеляційній скарзі відповідачі просять скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, судом не враховані їх пояснення та докази щодо відсутності у їх квартирі приладів центрального опалення, які були демонтовані з об’єктивних причин – через аварійний стан та для запобігання затоплення, щоб не завдавати збитків третім особам. Актами від 13.12.2008 року, 28.10.2009 року, 18.11.2011 року, 03.11.2014 року, 21.10.2015 року, 09.11.2017 року підтверджено відсутність відгалуження від стояків у межах квартири, у технічному паспорті на квартиру зазначено, що квартира опалюється електрорадіаторами. Суд зазначив у рішенні, що підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Але аналіз Закону України «Про теплопостачання» дає можливість стверджувати, що споживачем теплової енергії є особа, яка є кінцевим отримувачем теплової енергії від теплопостачальника та яка використовує цю теплову енергію в якості обігріву житлового приміщення, яке їй належить. Суд зробив хибний висновок про виконання позивачем послуги з теплопостачання тільки на підставі актів про підключення та відключення житлового будинку №2 у мікрорайоні «Молодіжний» м. Мирнограда до системи централізованого опалення у періоди 2014 - 2017 років, ці акти свідчать про підключення лише будинку, а не їх квартири. Не враховано рішення Апеляційного суду Запорізької області від 15 жовтня 2014 року, яким було відмовлено позивачу у стягненні заборгованості за надану теплову енергію за період з 01 жовтня 2013 року по 10 травня 2014 року, цим рішенням встановлено, що посилання позивача на те, що відповідачі самовільно відключилися від системи центрального опалення не є доказом того, що вони фактично отримують послуги з опалення квартири та що між ними та позивачем існують фактичні договірні відносини з постачання теплової енергії. Судом не надано належної правової оцінки щодо відсутності нарахувань позивачем плати за теплопостачання у зв’язку з відключенням радіаторів від системи центрального опалення в період з 13.12.2008 року по 01.10.2010 року. З 2008 року по теперішній час опалення в квартирі проводиться шляхом використання електричних нагрівальних приладів. Поза увагою суду залишились докази щодо відсутності порушення або обмеження прав мешканців інших квартир в будинку №2, це підтверджено актом про обстеження квартири від 12.01.2018 року. Субсидія в період 2015 - 2017 років була безпідставно зарахована відповідачем на особистий рахунок, позивач знав, що теплову енергію вони фактично не могли отримати, немає ні точок розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві, ні радіаторів. 18 серпня 2015 року вони направляли лист до УСЗН Димитровської міської ради про те, що не користуються послугами централізованого теплопостачання та просили призначити субсидію, виходячи з конкретних обставин – не призначати її за неіснуючу послугу.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу разом із доказами направлення його копій відповідачам та третій особі 19 квітня 2018 року. У відзиві позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки рішення є законним та обґрунтованим. Відсутність письмового договору не позбавляє відповідачів обов’язку оплати за опалення їх квартири, судом встановлено наявність фактичних договірних відносин. Суд прийняв законне рішення щодо правомірності нарахувань плати за надану теплову енергію при самовільному відключенні квартири відповідачів від мереж централізованого теплопостачання, тобто в разі неотримання послуг споживачами з їх вини. Самовільне відключення приладів опалення не звільняє відповідачів від оплати за опалення.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та дотримався вимог матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачі проживають в квартирі 31 будинку 2 у мікрорайоні «Молодіжний» у м. Мирнограді Донецької області, власником якої є ОСОБА_1, на її ім’я позивачем відкритий особовий рахунок на квартиру житловою площею 39,8 м2 (а. с. 9, 30-31).

Позивач здійснює діяльність з виробництва теплової енергії та надання її споживачам (фізичним та юридичним особам), у тому числі надає теплову енергію в квартиру, у якій проживають відповідачі.

Як вбачається із особового рахунку № 2120 та наданого позивачем розрахунку заборгованості в період з 01.10.2014 року по 01.10.2017 року плата за користування тепловою енергією, яка подавалася до квартири № 31 будинку № 2 мікрорайон «Молодіжний» м. Мирноград Донецької області вносилася частково, за рахунок субсидії, яка була перерахована в сумі 13 060,22 грн., відповідачі платежів не вносили, позивачем за вказаний період нараховано до сплати 17 169,72 грн., проведено перерахунок на суму 561,41 грн., заборгованість становить 3 548,09 грн., (а. с. 10, 11).

30 жовтня 2017 року Димитровським міським судом Донецької області було видано судовий наказ про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» заборгованості за надану теплову енергію за період з 01.10.2014 року по 01.10.2017 року в сумі 3 548,09 грн., 3% річних в сумі 288,03 грн. інфляційних збитків в сумі 1 715,94 грн., а всього у розмірі 5 552,06 грн., а також по 400 грн. судового збору з кожного з боржників на користь заявника.

Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року судовий наказ скасований за заявою боржника ОСОБА_1.

Звернувшись із позовом у даній справі позивач просив стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за надану теплову енергію за період з 01.10.2014 року по 01.10.2017 року в сумі 3 548,09 грн., 3% річних в сумі 288,03 грн. інфляційні збитки в сумі 1 715,94 грн., всього 5 552,06 грн. та судові витрати пор сплаті судового збору в сумі 1 600 грн. по 800 грн. з кожного з відповідачів.

Задовольняючи позов суд обґрунтовано виходив із того, що між сторонами існують фактичні договірні відносини з надання і отримання послуг у вигляді теплової енергії, факт самовільного відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для не нарахування плати за надану теплову енергію, розмір заборгованості підтверджено наданим позивачем розрахунком заборгованості, копією особового рахунку.

При цьому суд відхилив заперечення відповідачів щодо неотримання ними послуг з теплопостачання через відсутність в квартирі приладів опалення з 13 грудня 2008 року, оскільки відповідачами не дотримано встановленого законом порядку відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.

Вказані висновки суду є вірними, виходячи з наступного.

Відносини щодо надання фізичним особам житлово – комунальних послуг та, зокрема, послуг з централізованого опалення регулюються Житловим Кодексом УРСР, Законом України від 24 червня 2004 року №1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги», Законом України від 2 червня 2005 року № 2633-IV «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Відповідно до статті 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну і теплову енергію, інші послуги) стягується, крім квартирної плати, по затвердженим у встановленому порядку тарифам.

Відповідно пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За положеннями частини першої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268) (далі – Правила), та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (із змінами, внесеними наказом Мінжитлокомунгоспу від 06 листопада 2007 року № 169, який набув чинності з 09 грудня 2007 року) (далі – Порядок).

Згідно з вимогами відповідних будівельних норм при проектуванні будинку, в якому передбачається централізоване теплопостачання, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі опалення гідравлічно ув’язані для забезпечення стабільної роботи внутрішньобудинкової системи загалом.

Будь-яке втручання в неї шляхом зміни гідравлічного опору (від’єднання від системи централізованого опалення) погіршує роботу системи загалом, чим порушує права інших мешканців, що є недопустимим за ЦК України.

Саме з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268 до вищевказаних Правил були внесені зміни, а саме передбачено відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не у квартирах багатоквартирних будинків з ініціативи споживача, а відключення багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

Так, згідно з пунктами 24, 25, 26 Правил (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268) споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до відповідної Комісії органу місцевого самоврядування або місцевого органу виконавчої влади (далі – Комісія) з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

На підставі пункту 2.2 Порядку Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї.

Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. При цьому обов’язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання.

Згідно з пунктом 26 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки, державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Отже, відключення від мереж централізованого теплопостачання окремих квартир (після 09 грудня 2007 року), а також відключення будинків без урахування оптимізованої схеми теплопостачання є порушенням вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене суд обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідачів про відсутність з 13 грудня 2008 року в квартирі приладів центрального опалення, що підтверджено актами від 13.12.2008 року, 28.10.2009 року, 18.11.2011 року, 03.11.2014 року, 21.10.2015 року, 09.11.2017 року, оскільки зазначеними актами не підтверджено відключення квартири від мережі централізованого постачання у встановленому законодавством порядку.

Тому необґрунтовані доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом зазначених актів.

Посилання відповідачів на акт від 12.01.2018 року про обстеження квартири, складений комісією у складі осіб, що проживають в квартирах 25, 30, 34 будинку 2 мікрорайону «Молодіжний» у м. Мирнограді про те, що середня температура внутрішнього повітря в квартирі відповідає нормативній, безперебійна робота інженерного обладнання будинку забезпечена, умови проживання в будинку не погіршені, права мешканців інших квартир не порушені та не обмежені не спростовують висновків суду про самовільне, всупереч установленому порядку, відключення квартири відповідачів від мережі централізованого постачання.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі за N 6-1706цс15).

Доводи скарги щодо відсутності укладеного договору між сторонами не може бути підставою для скасування рішення та відмови у задоволенні позову, як про це просять заявники апеляційної скарги, оскільки надання послуг з централізованого опалення здійснюється на підставі Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, положення якого мають юридично обов'язковий характер і підлягають застосуванню незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні. Надання власнику житла послуг з теплопостачання та відкриття на його ім'я особового рахунку слід вважати фактичним укладенням договору на умовах, передбачених Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15.

Також не спростовує висновків суду посилання відповідачів на безпідставне зарахування відповідачем на особовий рахунок, відкритий на ім’я ОСОБА_1, суми субсидії. З пояснень третьої особи – Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради встановлено, що субсидія нарахована за заявою отримувача ОСОБА_1, яка вперше звернулась із заявою про призначення житлової субсидії на літній період 27.07.2015 року, далі, відповідно до законодавства, призначення субсидії на наступні періоди відбувалось автоматично. На запит Управління надходили довідки, у тому числі від позивача, про забезпеченість комунальними послугами відповідачів, внаслідок чого призначалась субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово – комунальних послуг, зокрема, і на теплопостачання. За відсутності доказів відключення квартири відповідачів від мережі централізованого постачання у визначеному діючим законодавством порядку позивач не мав підстав не нараховувати платежі за послуги з надання теплової енергії.

Не спростовує висновків суду і посилання заявників апеляційної скарги на рішення апеляційного суду Запорізької області від 15 жовтня 2014 року, яким було скасоване рішення Димитрівського міського суду Донецької області від 31 липня 2014 року та відмовлено у задоволенні позовних вимог Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплову енергію за період з 01 жовтня 2013 року по 10 травня 2014 року. Зазначеним рішенням розглянуто вимоги про стягнення заборгованості за інший період, законом не передбачено обов’язковості висновків суду апеляційної інстанції про розгляді іншої справи.

Так само не має правового значення посилання відповідачів на відсутність нарахувань позивачем плати за теплопостачання в період з 13.12.2008 року по 01.10.2010 року, оскільки у даній справі заявлені вимоги про стягнення заборгованості за інший період.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 01 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 17 травня 2018 року.

Головуючий: Н.С. Краснощокова

Судді: О.В. Агєєв

ОСОБА_3