Рішення № 74031730, 11.05.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4640/17

Провадження № 2/183/620/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2018 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді – Майної Г. Є.,

з участю секретаря судового засідання – Данильченко Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 19 вересня 2017 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, посилався на те, що 29 вересня 2017 року ним було подано відповідачеві заяву про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. 31 серпня 2017 року наказом № 56/ОС від 31 серпня 2017 року його було звільнено з посади просочувальник пиломатеріалів та виробів з деревини 5 розряду, кат. 7, у зв'язку з невиконанням роботодавцем умов колективного договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП України). У день звільнення йому була виплачена заборгованість з заробітної плати та відшкодування за невикористану відпустку, при цьому вихідна допомога виплачена не була. Вважає, що відповідно до ст. 44 КЗпП України у день звільнення йому повинна була бути виплачена вихідна допомога в розмірі тримісячного середнього заробітку, тобто 13 220 грн. 67 коп., що відповідачем зроблено не було. У зв'язку з невиплатою вихідної допомоги, вважає, що відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені, який за період з 31 серпня 2017 року до 08 листопада 2017 року складає 10 043 грн. 53 коп. Просив зазначені суми стягнути з відповідача.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав відзив на позовну заяву, в якому посилався на те, що працівник ОСОБА_2 підрозділу "Новомосковський шпалопросочувальний завод" ОСОБА_1 звернувся до в.о. начальника "Новомосковського ШПЗ" з заявою про звільнення його за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 01 вересня 2017 року, у зв’язку з тим, що він вважає, що роботодавець не виконує законодавство про охорону праці, не додержується умов колективного договору. Відповідач не вправі був самостійно змінювати формулювання причин звільнення за наявності відповідної заяви ОСОБА_1 Проте, відповідач не погоджується з такою причиною звільнення, вважає що формулювання причин звільнення позивача повинно бути змінено. У зв'язку із цим існує спір щодо розміру сум, які підлягають виплаті ОСОБА_1 при звільненні, а саме щодо вихідної допомоги. Суми, які не оспорювались, були виплачені позивачеві у день звільнення. Крім того, позивачем не вірно розрахований розмір вихідної допомоги. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2017 року відкрито провадження у цій справі за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до ОСОБА_1 про зміну причин формулювання звільнення, і об'єднане в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1

Судом неодноразово в судових засіданнях вирішувались клопотання позивача щодо заміни відповідача на належного з ОСОБА_2 підрозділу "Новомосковський шпалопросочувальний завод" філії "Центр управління промисловістю" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" і з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на ОСОБА_2 підрозділ "Новомосковський шпалопросочувальний завод" філії "Центр управління промисловістю" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Остаточно, ухвалою суду від 20 грудня 2017 року задоволено клопотання позивача про заміну відповідача на належного, відповідач ОСОБА_2 підрозділ "Новомосковський шпалопросочувальний завод" філії "Центр управління промисловістю" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" замінений на належного - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Ухвалою суду від 08 листопада 2017 року задоволені клопотання позивача про прийняття заяви про збільшення позовних вимог і про виклик у судове засідання та допит свідків.

Ухвалою суду від 11 травня 2018 року зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишена без розгляду.

У судове засідання позивач не з'явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, у поданій суду заяві просив розглядати справу у його відсутність.

Відповідач у судове засідання не з'явився, по день, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавав, тому суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що 31 серпня 2017 року він, в якості представника профспілки, був присутній на засіданні, на якому розглядали питання щодо звільнення позивача. На цьому засіданні ОСОБА_1 виразив претензії щодо недотримання правил охорони праці – несвоєчасної видачі спеціального одягу, невчасної видачі молока, засобів індивідуального захисту, мила, рукавиць – у зв'язку з чим ОСОБА_1 висловив бажання звільнитися. ОСОБА_3 пояснив, що дійсно, майже рік не видавали молоко на підприємстві. Представник відділу охорони праці на ім'я "Лєна" на засіданні виражала незгоду з претензіями ОСОБА_1, пояснюючи, що він не звертався до неї за отриманням необхідних предметів, які підлягають видачі. Також, свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що станом на літо 2017 року, з початку 2017 року дійсно були затримки з видачею молока співробітникам, проте, до кінця 2017 року все компенсували. На теперішній час все видається вчасно. У 2017 році мило, яке видавалось відповідачем, за відчуттям було нижчої якості, ніж зазвичай.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що на підприємстві, де працював позивач - ВП "Новомосковський ШПЗ" певним працівникам, зокрема позивачеві, кожен місяць повинні були видавати мило, молоко, рукавички, проте, приблизно з 2016 року були перебої з видачею. Деколи, мило, яке видавали, було неякісне – не відмивало бруд. Молоко видавали, проте не регулярно, але нарешті видали в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що він працює у відповідача на тій же посаді, на якій працював позивач перед звільненням, умови праці у них були одні і ті самі. З якої причини звільнився позивач, йому не відомо. Щодо видачі мила та молока на підприємстві, де він працює, то у 2017 році були перебої з цим.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що він деякий час був безпосереднім керівником позивача, під час його роботи у відповідача. Щодо звільнення позивача пояснив, що він був присутній під час селекторної наради, яка проводилась з приводу звільнення позивача, на якій ОСОБА_1 висловлював претензії з приводу невидачі йому молока, мила. Свідку відомо, що дійсно в 2017 році були перебої з видачею молока і мила працівникам підприємства, які видавались несвоєчасно, проте не з вини керівництва, а через процедуру тендерних закупівель. На нараді ОСОБА_1 зазначив, що оскільки його не влаштовувала якість засобів гігієни, то він не приходив і їх не отримував. Свідок зазначив, що рукавички видавались, ОСОБА_1 до нього, як до безпосереднього керівника, з приводу проблем щодо отримання спецодягу не звертався. Зі спливом часу молоко було всім видано в належному обсязі.

Суд, допитавши у судовому засіданні свідків, дослідивши письмові докази у справі, приходить до наступного.

Судом установлено, що з 23 листопада 2015 року ОСОБА_1 працював у відповідача, наказом № 56/ОС про припинення трудового договору від 31 серпня 2017 року звільнений 31 серпня 2017 року з посади просочувальника пиломатеріалів та виробів з деревини 5 розряду, кат. 7 дільниці просочування та навантажувально-розвантажувальних робіт ОСОБА_2 підрозділу "Новомосковський шпалопросочувальний завод" філії "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" за власним бажанням у зв'язку з невиконанням роботодавцем умов колективного договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП України) (а.с. 10).

У день звільнення позивачеві була видана трудова книжка, проведені всі розрахунки при звільненні, окрім виплати вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, ці обставини визнані сторонами, і не підлягають доказуванню відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України. При цьому, судом установлено, що вихідна допомога позивачеві не виплачена відповідачем з тих підстав, що останній не погоджується з формулюванням причин звільнення позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно зі ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Оскільки відповідач вважає вихідну допомогу при звільнені позивача оспорюваною сумою лише з підстав незгоди з формулюванням причин звільнення позивача, а на день ухвалення цього рішення формулювання причин звільнення позивача не змінено, то суд приходить до висновку, що права позивача порушені відповідачем і позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку підлягають задоволенню.

При цьому, визначаючи розмір вихідної допомоги, належної до сплати позивачеві, суд виходить з наступного.

Так, при обчисленні розміру вихідної допомоги використовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Згідно п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чини законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як підрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Таким чином, середня місячна заробітна плата для розрахунку вихідної допомоги позивачеві складає 4 681 грн. 63 коп., виходячи з наступного розрахунку: добуток середньоденної заробітної плати позивача в розмірі 217,75 грн. і середньомісячного числа робочих днів – 21,5.

Отже, розмір вихідної допомоги, належної до сплати позивачеві, становить 14 044,89 грн., виходячи з добутку середньої місячної заробітної плати 4 681 грн. 63 коп. і 3 місяців, і ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

У разі непроведення розрахунку у зв’язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, тобто з 01 вересня 2017 року і до дня ухвалення рішення у цій справі 11 травня 2018 року включно, в розмірі 37 888 грн. 50 коп., виходячи з наступного розрахунку: 174 робочі дні х 217,75 грн. середньоденна заробітна плата = 37 888 грн. 50 коп.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України відповідач повинен відшкодувати на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) про стягнення суми вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, (РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) вихідну допомогу при звільненні у розмірі 14 044,89 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 37 888,50 грн., а всього 51 993,39 грн. (п’ятдесят одну тисячу дев’ятсот дев’яносто три гривні 39 коп.).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5), на користь держави судовий збір у розмірі 640 гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 17 травня 2018 року.

Суддя Г. Є. Майна