Вирок № 74030894, 17.05.2018, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/3261/16-к

Провадження по справі № 1-кп/129/65/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2018 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі головуючої судді О.В.Бондар

з участю секретаря Ю.С. Килівник,

прокурора Л.М. Романової

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Головенка Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гайсині кримінальне провадження № 12016020120000856 про обвинувачення

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.нар., уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, розлученого, з середньою освітою, на утриманні неповнолітня дитина 2013 р. н., працюючого на тимчасових заробітках, раніше судимого вироком Гайсинського районного суду 1.12.2015 року за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з іспитовим строком 2 роки, в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, -

Встановив:

6 жовтня 2016 р. о 12-00 год. ОСОБА_1, перебуваючи в житловому будинку свого знайомого ОСОБА_3 по АДРЕСА_2, скориставшись відсутністю останнього, з корисливих мотивів та метою незаконного збагачення таємно повторно викрав з поверхні тумбочки у веранді належний ОСОБА_3 мобільний телефон «Нокіа-6085» вартістю 142,50 грн. зі стартовим пакетом «Київстар» вартістю 25 грн., картою пам`яті вартістю 100 грн., чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на 267,50 грн., яку відшкодував повністю, потерпілий до обвинуваченого претензій не має.

Дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч.2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Вину визнав повністю, щиро розкаявся, і пояснив, що він 6 жовтня 2016 р. о 12-00 год, перебуваючи в житловому будинку свого знайомого ОСОБА_3 по АДРЕСА_2, скориставшись його відсутністю, з корисливих мотивів та метою незаконного збагачення таємно повторно викрав з поверхні тумбочки у веранді належний ОСОБА_3 мобільний телефон «Нокіа-6085» вартістю 142,50 грн. зі стартовим пакетом «Київстар» вартістю 25 грн., картою пам`яті вартістю 100 грн., із загальною сумою заподіяної шкоди згоден, потерпілий до нього претензій не має.

З урахуванням позицій прокурора, обвинуваченого та потерпілого, які заявили про скорочений порядок дослідження доказів, суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України обмежився допитом лише ОСОБА_1, оскільки він розуміє зміст обставин, які ніким не оспорюються, немає сумніву в добровільності та істинності його позиції, йому роз'яснено і зрозуміло неможливість оскарження цих обставин в апеляційному порядку.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченим покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети: кари, виправлення винної особи і запобігання вчиненню винним нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

При цьому суд бере до уваги визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину і законну за нього санкцію, особу винного та визначені ст. 66 КК України пом'якшуючі його обставини; вид і розмір призначеного покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення винної у скоєнні злочину особи та попередження нових злочинів

Обираючи покарання ОСОБА_1, обтяжуючою покарання обставиною суд враховує вчинення злочину щодо особи похилого віку, пом'якшуючими його обставинами суд враховує щире каяття й правдиві показання, повне добровільне відшкодування заподіяної злочином шкоди потерпілому, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, відсутність до нього претензій будь-якого характеру від потерпілого; також суд враховує, що відповідно до ст. 12 КК України скоєне кримінальне правопорушення (злочин) є середньої тяжкості.

За таких обставин, з урахуванням скоєння ОСОБА_1 нового умисного злочину проти власності в період іспитового строку тривалістю два роки, призначеного йому вироком Гайсинського районного суду від 1.12.2015 року, мета кари, виправлення і запобігання скоєнню ним нових злочинів буде досягнута у разі призначення покарання у виді реального позбавлення волі. За правилами ст. 71 КК України необхідно визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді реального позбавлення волі за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, покарання за попереднім вироком Гайсинського районного суду від 1.12.2015 року, яким ОСОБА_1 за ч.3 ст. 185 КК України засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

У відповідності до вимог п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, зокрема, яким не виповнилося 18 років, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України.

Згідно ст. 13 цього ж Закону дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.

ОСОБА_1 скоїв злочин середньої тяжкості до 7.09.2017 року - дня набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році», під час іспитового строку за попереднім вироком суду, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, не позбавлений відносно дитини батьківських прав, погодився на застосування відносно нього акту амністії, тому він підлягає звільненню від відбування призначеного йому остаточного покарання за цим вироком суду.

Питання про речові докази вирішується на підставі ст. 100 КПК України.

Стягненню з ОСОБА_1 підлягають витрати на проведення по справі товарознавчої експертизи по справі в сумі 176,20 грн.

Керуючись ст. ст. 369,370,371,373,374 КПК України, -

Присудив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, покарання за попереднім вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 1.12.2015 року, яким ОСОБА_1 за ч.3 ст. 185 КК України засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, визначити остаточне покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк чотири роки три місяці.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_1 від відбування призначеного остаточного покарання звільнити.

Речові докази - мобільний телефон «Нокіа-6085» вартістю 142,50 грн. залишити ОСОБА_3

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 176,20 грн. витрат на проведення експертизи.

До вступу вироку в законну силу відносно обвинуваченого запобіжний захід не обирати.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Гайсинський районний суд Вінницької області.

Суддя: