Ухвала суду № 74030089, 16.05.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 165/2083/17 Провадження №11-кп/773/188/18 Головуючий у 1 інстанції:Ушаков М. М. Категорія:ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України. Доповідач: Філюк П. Т.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Філюка П.Т.,

суддів – Гапончука В.В., Лівандовської-Кочури Т.В.,

при секретарі – Шугаловій О.М.,

з участю прокурора – Гуцуляка Т.Ю.,

потерпілого –ОСОБА_1,

представника потерпілих – ОСОБА_2,

захисника – ОСОБА_3,

обвинуваченого – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження № 12017030000000254 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, представника потерпілих ОСОБА_2 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 13 грудня 2017 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, одружений, має на утриманні малолітню дитину, не працює, згідно ст. 89 КК України раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 5 (п’ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки;

за ч.1 ст.135 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено до відбуття 5 (п’ять) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 постановлено рахувати з моменту його затримання, а саме з 04 серпня 2017 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано обвинуваченому ОСОБА_4 в строк відбування покарання період його перебування під вартою з 04 серпня 2017 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку, один день попереднього ув’язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишено попередній – тримання під вартою.

Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_4 03 серпня 2017 року, близько 16 години 20 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «PEUGEOT BOXER», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Автобусній, що в м. Нововолинськ, проявив безпечність та неуважність, перед початком виконання маневру обгону попутних транспортних засобів не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, порушив вимоги п.п. «б» п. 2.3, п. 10.1, п. 12.1, п.п. «в» п.14.2, п.п. «а» п. 14.6, п. 1.1. Правил дорожнього руху, перетнув осьову вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із зустрічним мотоциклом марки «HONDA», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6, який рухався по своїй смузі руху в напрямку м. Володимир-Волинський, Волинської області, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження внаслідок яких настала смерть потерпілого ОСОБА_6

Після чого, обвинувачений ОСОБА_4 завідомо знаючи, що водій мотоцикла ОСОБА_6 перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, отриманого в результаті дорожньо-транспортної пригоди і якого він сам поставив в небезпечний для життя стан та маючи змогу надати потерпілому допомогу на місці пригоди, останній самовільно покинув місце пригоди..

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає вирок суду в частині призначеного покарання необґрунтованим. Посилається на те, що при призначенні покарання судом не в повній мірі враховано, що обвинувачений вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину. Вказує на те, що родичами ОСОБА_4 було здійснено переказ коштів в сумі 20 000 гривень на ім’я потерпілих для часткового відшкодування шкоди. Також зазначає, що судом першої інстанції безпідставно визнано ОСОБА_4 таким, що раніше судимий, оскільки згідно п.6 ч.1 ст.89 КК України обвинувачений є не судимий. Просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити, звільнити обвинуваченого від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України.

В поданій апеляційній скарзі представник потерпілих ОСОБА_2 не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає вирок суду в частині призначеного покарання незаконним. Посилається на те, що судом не враховано думку потерпілих, які наполягали на призначенні обвинуваченому найсуворішого покарання. Вказує, що таож не враховано поведінку ОСОБА_4 після вчиненого злочину, який залишив місце ДТП та продовжив вживати алкогольні напої. Просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий, яким призначити обвинуваченому за ч.2 ст.289, ч.1 ст.135 КК України із подальшим застосуванням ст. 70 КК України 8 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.

В поданій апеляційній скарзі прокурор, також не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає призначене покарання обвинуваченому не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та його особі. Посилається на те, що призначаючи покарання судом не враховано думку потерпілих, які наполягали на призначенні максимальної міри покарання. Також вказує, що ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, в тому числі за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп’яніння, також вважає безпідставним визнання пом’якшуючих покарання обставин: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_4 за ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України із застосуванням ст. 70 КК України 8 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, обвинуваченого та його захисника ОСОБА_3, які апеляційну скаргу останнього підтримали, а інші апеляційні скарги заперечили, потерпілого ОСОБА_1, його представника та прокурора, які свої апеляційні скарги підтримали, а апеляційну скаргу сторони захисту заперечили, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції матеріали кримінального провадження за згодою учасників судового провадження розглянуті в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України. Встановлені судом фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень та їх кваліфікація є правильною.

При цьому у відповідності до вимог ч.3 ст. 349 КПК України з’ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин та добровільність їх позиції.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.

Як убачається із вироку суду, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції урахував характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та дані про його особу.

Так, призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції урахував, що ОСОБА_4 щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, що судом правильно віднесено до обставин які пом’якшують покарання, одружений, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання.

Крім того враховано, що ОСОБА_4 вчинив злочин перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, що судом віднесено до обставини яка обтяжує покарання, думку потерпілих, які наполягали на призначенні обвинуваченому найсуворішої міри покарання.

Врахувавши ці та інші обставини справи, зокрема і ті, на які посилаються в апеляційній скарзі сторона захисту, прокурор та представник потерпілих, суд, реалізувавши принципи законності, справедливості та обґрунтованості, на підставі ст. 70 КК України призначив ОСОБА_4 покарання, яке за розміром є ближче до мінімального покаранням та яке необхідно відбувати реально, оскільки відсутні підстави для можливості застосування положень ст.75 КК України та призначення обвинуваченому більш суворого покарання.

Посилання сторони захисту на ту обставину, що призначаючи покарання судом безпідставно визнано ОСОБА_4 особою, яка раніше судима, є обґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_4 судимий вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 12 січня 2009 року за ч.3 ст.185, ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки, звільнений 10 травня 2012 року по відбуттю покарання.

Відповідно до п.6 ст.89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до обмеження волі , а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 були вчинені 03 серпня 2017 року, а покарання за попереднім вироком останній відбув 10 травня 2012 року, тому суд призначаючи покарання безпідставно визнав ОСОБА_7 особою, яка раніше судима.

Разом з тим, дана обставина не впливає на кваліфікацію вчинених злочинів, а також на вид та міру призначеного покарання.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність судом першої інстанції, які б тягнули за собою безумовне скасування або зміни судового рішення, у кримінальному провадженні не встановлено.

Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, Апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, представника потерпілих ОСОБА_2 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 13 грудня 2017 року щодо ОСОБА_4 – без змін.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий

Судді