Ухвала суду № 74030047, 14.05.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/6697/18 Провадження №11-сс/773/215/18 Головуючий у 1 інстанції:Артиш Я.Д. Категорія:арешт майна. Доповідач: Філюк П. Т.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Філюка П.Т.,

суддів – Подолюка В.А., Лівандовської-Кочури Т.В.,

при секретарі – Шугаловій О.М.,

з участю прокурора – Невірця П.І.,

слідчого – Наврусевич Н.В.,

представника власника майна – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду справу за апеляційною скаргою директора П.П. «Телфорт» ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 травня 2018 року про накладення арешту на майно (ЄРДР № 42018031010000004),

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 травня 2018 року задоволено клопотання слідчого СВ Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 та накладено арешт на майно, а саме на частини нежитлового підвального приміщення номери з 35-1 по 39-9 загальною площею 98,4 кв. та приміщення магазину промислових товарів /А-5/, загальною площею 154,4 кв.м., реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна:1161611907101, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр. Волі, 19, власником якої є ПП "Телфорт" (ЄРДПОУ 31102082, Волинська область, м. Луцьк, пр. Волі, 4), із забороною вчинення будь-яких дій на вказаних об’єктах нерухомого майна, в рамках досудового розслідування внесеного до ЄРДР за № 42018031010000004 від 11 січня 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.275, ч.1 ст.366 КК України.

В поданій апеляційній директор ПП «Телфорт» ОСОБА_2 вважає ухвалу слідчого судді незаконною. Посилається на те, що ухвалою слідчого судді накладено арешт на два окремих об’єкта нерухомого майна, хоча у власності ПП «Телфорт» є лише один об’єкт нерухомого майна, а саме магазин промислових товарів, яке до моменту накладення арешту використовувалось перебувало в оренді третіх осіб. Також вказує, що об’єкти на які накладено арешт, не є речовими доказами у кримінальному провадженні. Вважає, що накладаючи арешт на вказане майно суд зупинив підприємницьку діяльність ПП «Телфорт». Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, представника власника майна ОСОБА_1, який підтримав подану апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

З наданих матеріалів вбачається, що слідчим відділом Луцького ВП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч. 1 ст. 275 КК України.

Згідно з ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з вимогами ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Таким чином, вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а саме є предметом кримінально протиправних дій, у зв'язку з чим дає підстави для його арешту з метою збереження, як доказу вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи, що майно є важливим доказом у даному провадженні, а також, що в даному провадженні необхідно провести ряд слідчих та інших процесуальних дій, тому для забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування та для запобігання ризикам перетворення даного доказу, які об’єктивно існують у разі незастосування такого заходу, колегія суддів вважає обґрунтованим та доцільним накладення арешту на вказане майно.

При цьому, якщо в подальшому відпаде потреба в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, а так само і порушення органом досудового розслідування принципу розумних строків, власник майна або його представник може звернутись до слідчого судді в порядку ст. 174 КПК України з клопотанням про скасування арешту майна.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не встановлено, а відповідні вимоги зазначені в апеляційній скарзі не можуть бути задоволені.

На підставі наведеного і керуючись 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд Волинської області,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу директора П.П. «Телфорт» ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 травня 2018 року про накладення арешту на майно – без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: