Постанова № 74029609, 15.12.2017, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/1115/17

№ 2-а/207/4/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2017 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі

головуючого судді : САВЧЕНКА В.О.

при секретарі : МОСПАН С.Б.

за участі позивача : ОСОБА_3

та представника відповідача : ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам'янське в приміщенні Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

15 травня 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом щодо стягнення з відповідача раніше нарахованої у призначеному розмірі пенсії, що тимчасово не виплачувалась з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року.

Представник відповідача, який підписав заперечення на позов в липні 2017 року, та представник відповідача в суді просили суд позовну заяву ОСОБА_3 залишити без розгляду та в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити в повному обсязі. Їх обґрунтування такої позицій в суді відповідало їх письмовим запереченням.

Дослідивши письмові докази, надані сторонами, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, об'єктивному і повному розгляді у судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_3 з 2005 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та до 1 квітня 2015 року отримував пенсію, призначену згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Після призначення пенсії він продовжує працювати посадовою особою місцевого самоврядування. Після набрання чинності з 1 квітня 2015 року Закону України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII внесені зміни до ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядуван-ня», якими визначено, що у період з 01.04.2015 по 31.12.2015 посадовим особам місцевого самоврядування у період служби в органах місцевого само-врядування пенсії, призначені відповідно до законодавства, не виплачувалися.

Зазначені обмеження тимчасово було подовжено на 2016 рік відповідно до Закону України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Однак після набрання чинності Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції деяких інших осіб та їх соціальний захист», у період служби в органах місцевого самоврядування, тобто і виплата пенсії позивачу ОСОБА_3 здійснюється в повному обсязі з 01 січня 2017 року. Тобто раніше нарахована у призначеному розмірі пенсія, що тимчасово не виплачувалась з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року, не була виплачена позивачу після поновлення виплати пенсії з 01 січня 2017 року.

Крім того, статтею 22 Конституції України гарантуються права і свободи громадян, які не можуть бути скасовані.

Статтею 41 Конституції України визначено, що власність громадян є непорушною. Призначена позивачу пенсія є його власністю, а тому позбавлення позивача його пенсії є нічим іншим, як примусовим вилученням частини його власності. Цією ж статтею Конституції України встановлено, що таке вилучення власності може бути застосоване виключно за рішенням суду у випадках, обсягах та порядку, встановлених законом. Позивачу і суду не відомо про існування будь-яких рішень будь-якого суду про застосування до ОСОБА_3 заходів щодо позбавлення пенсії. Крім того, статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Норми Конституції України є нормами прямої дії і всі закони та нормативно-правові акти мають відповідати Конституції України. Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області мало керуватися нормами Конституції України та законів України, щоб не допустити порушення конституційних прав в даному випадку позивача ОСОБА_3

Згідно з принципом верховенства права, закріпленим у статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави,

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно ст.1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з вищевказаного Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до п.2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконсти-туційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;першого речення частини першої статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», »Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус судді», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Окрім вищевикладеного, необхідно зазначити, що чине пенсійне законодавство України містить в собі, відносно пенсійних коштів, крім терміну «не виплачується» також термін як «нараховується», а отже, кошти які не виплачувались, повинні бути нараховані, оскільки для такої категорії пенсіонерів, до якої має відношення позивач, зазначені кошти перераховуються органам Пенсійного фонду України з коштів передбачених державним бюджетом для Міністерства оборони України.

Також, враховуючи норму «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», вказану вище, та поняття аналогії права, визначені ст.ст. 8, 9 КАСУ, необхідно зазначити, що норми викладені у вищезазначеному рішенні Конституційного суду України є доречним застосувати і до осіб, які займають посади в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 11 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням вищевказаного, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 шодо стягнення на його користь несплаченої пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити за період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року суму недоотриманої нарахованої пенсії.

При зверненні до суду позивачем сплачено 551, 20 грн. судового збору, що підтверджується відповідною квитанцією.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати з державного бюджету України (або відповідного бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином необхідно стягнути судові витрати позивача з місцевого бюджету.

Керуючись ст. ст. 122, 162, 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 за адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -- з а д о в о л ь н и т и у повному обсязі.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_3, призначеної з 2005 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_3 за період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року суму нарахованої недоотриманої пенсії, призначеної з 2005 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Стягнути з місцевого бюджету на користь ОСОБА_3 551(пятсот пятдесят одну) гривню 20 копійок у відшкодування його витрат по оплаті судового збору при зверненні з позовом до суду.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

С у д д я : В.О. САВЧЕНКО