Постанова № 74027945, 17.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 2а-8906/12/2670 Суддя (судді) першої інстанції

Огурцов О.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О.О.

суддів: Сорочка Є.О., Парінов А.Б.

за участю секретаря: Присяжної Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2012 року № 0000231506, № 0000211506, № 0000221506, № 0000241506, -

В С Т А Н О В И В :

Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2012 року № 0000231506, № 0000211506, № 0000221506, № 0000241506.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2012 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 року постанову залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.02.2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

До Київського апеляційного адміністративного суду 17.04.2018 року, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишит без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, Нововодолазькою МДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності ДК "Укргазвидобування" з рентної плати за природний газ і газовий конденсат, що видобувається в Україні щодо несвоєчасної сплати суми податку за 2010, 2011 роки, за результатами якої складено акт перевірки від 22.02.2011 №254/15-0-21/30019775.

Даною перевіркою встановлено порушення ДК "Укргазвидобування" термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по рентній платі за природний газ та рентній платі за газовий конденсат, що видобувався в України, протягом строків, визначених п. 306.2 ст. 306 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 07.03.2012 №0000231506, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20 % з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні на суму 12283,43 грн., №0000211506 яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні на суму 19882,20 грн., №0000221506 яким зобов'язано сплатити штраф в розмірі 10% з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні на суму 88813,22 грн., №0000241506 яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні на суму 72017,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно п.п. 14.1.1 ст. 14 цього Закону розстроченням податкових зобов'язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум пені під проценти. Тобто, законодавством передбачена можливість сплати платником податків податкових зобов'язань наступного періоду до сплати податкових зобов'язань попереднього періоду.

При цьому, вказаний Закон не містить будь-яких заборон платнику податків сплачувати податкові зобов'язання за наявності податкового боргу, не встановлює порядку та механізму сплати податкового боргу, не встановлює порядку та механізму стягнення боргу за рахунок сплачених платником податкових зобов'язань і не дає права контролюючому органу - податковій службі здійснювати будь-які дії стосовно визначення черговості сплати податків чи погашення боргу, змінювати призначення бюджетного платежу без згоди платника податків, розпоряджатись його коштами, та надає право платнику податку розстрочити податкове зобов'язання за рішенням контролюючого органу.

Статтею 7 вказаного Закону передбачено джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документів період, за який сплачує борг.

Пункт 7.7 статті 7 вказаного Закону не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу.

Статтею 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», передбачено, що джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документів період, за який сплачує борг.

Отже, якщо за рішенням органу стягнення суми податкового зобов'язання не стягувались положення пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосуванню не підлягають.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.10.2009 N 21-1326во09, від 17.10.2011 №21-184а11, а саме зазначено, що пункт 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу.

Також, норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року визначають, що відповідно до п. 260.2 ст. 260 цього Кодексу розмір податкового зобов'язання з рентної плати обчислюється платником як добуток обсягу видобутої ним вуглеводневої сировини, встановлених статтею 258 цього Кодексу ставок рентної плати та коригуючого коефіцієнта, який у кожному податковому (звітному) періоді розраховується відповідно до статті 259 цього Кодексу.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, лише з 01.01.2011 року на органи державної податкової служби покладено обов'язок зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2012 у справі № 2а-178/12/2670 за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.12.2013, позов задоволено повністю.

Зазначеною постановою встановлено факт протиправності дій податкового органу щодо перенаправлення платежів, оскільки органи державної податкової служби вправі застосовувати пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України лише щодо погашення податкового боргу, який виник після набрання чинності Податковим кодексом України, тобто з 01.01.2011 року, а на податковий борг, який виник до 01.01.2011, відповідно до статті 58 Конституції України норми пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України не розповсюджуються, у той час, як з матеріалів справи вбачається, що податковий борг позивача в розмірі 1 888 009,42 грн. утворився на підставі рішень судів, які набрали законної сили до 01.01.2011.

Отже, рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено протиправність дій податкового органу щодо перенаправлення платежів сплачених позивачем в 2011 році на суму 1 88 009,42 грн. на погашення податкового боргу який утворився до 01.01.2011.

Крім того, відповідно до картки платника податків позивача, сплачені позивачем в 2011 році суми рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні та рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні у розмірі 16 163,59 грн. були спрямовані на погашення заборгованості, яка виникла до 01.01.2011.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 75.1 та підпунктом 75.1.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно з пунктами 76.1 та 76.2 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення порушень термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання, тим паче термінів сплати грошових зобов'язань, які не були самостійно визначені платником податків у податковій декларації.

Таким чином, відповідачем під час проведення камеральної перевірки за результатами якої складено акт від 22.02.2011 № 254/15-0-21/30019775 було здійснено перевірку фактів, що не охоплюються визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2012 року № 0000231506, № 0000211506, № 0000221506, № 0000241506 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О.О. Беспалов

Суддя Є.О. Сорочко

Суддя А.Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 17.05.2018 р.)