Постанова № 74027774, 16.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/17360/16 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року, -

У с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.08.2016 року №16700-1305, №16701-1305.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона звільнена від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, оскільки земельна ділянка використовується нею для провадження її господарської діяльності.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення умотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів того, що земельні ділянки, які перебувають в користуванні позивача, використовуються в його господарській діяльності, а відношення між власністю позивача на нежитлову будівлю та її безпосередній зв'язок із користування земельними ділянками, не є підставою для звільнення від обов'язку щодо сплати земельного податку.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що суд першої інстанції не з'ясував обставин щодо наявності підстав для звільнення позивача від сплати земельного податку з фізичних осіб та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

З матеріалів справи убачається, що контролюючим органом на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 р. № 16700-1305, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в сумі 74 486,48 грн. та податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 р. № 16701-1305, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в сумі 36 686,31 грн.

Уважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернулася у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 вказаного Кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За змістом пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Тобто, фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Приписами статті 120 Земельного кодексу України закріплено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Отже, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

У пункті 269.2 статті 269 Податкового кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 297.1. статті 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Тобто, умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, не встановлена.

Відтак, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто, з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 27 лютого 2018 року у справі №826/8675/17.

Судом установлено, що позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 25.02.1997 р. належить нежитлове приміщення загальною площею 254,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також на підставі свідоцтва про право власності від 23.11.2009 р. НОМЕР_1 складські приміщення загальною площею 495,1 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. А).

Позивач є суб'єктом господарювання, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, а саме зареєстрована платником єдиного податку за ставкою 20 відсотків (2 група) та здійснює свою господарську діяльність за адресоюАДРЕСА_2Позивач посилається на те, що використовує зазначену земельну ділянку у своїй господарській діяльності, адже в приміщенні за вказаною адресою займається виробництвом текстильних виробів.

Однак, колегія суддів уважає, що наведені обставини, зокрема використання приміщень на зазначеній земельній ділянці в господарській діяльності позивача не є підставою для звільнення від сплати земельного податку, позаяк фактично в господарській діяльності використовуються належні позивачу на праві власності нежитлові приміщення (будівля), а не сама земельна ділянка.

Апеляційний суд ураховує, що розмір та порядок нарахування земельного податку позивачем не оскаржуються.

Таким чином, підстави для звільнення позивача від слати земельного податку, передбачені в підпункті 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, в даному випадку відсутні, тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення є обґрунтованими, а підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, ч. 2 ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 16 травня 2018 року.)