Постанова № 74027773, 16.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9510/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року м. Київ

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 р. у справі за адміністративним позовом Державної судової адміністрації України до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій державного виконавця, скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Державна судова адміністрація України звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу № 52797632 від 06 липня 2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року та постановити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Сторони у судове засідання не з'явилися про час та місце розгляду справи повідомлялися завчасно та належним чином. Відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а також те, що відповідно до ст.287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби розглядаються у десятиденний строк, колегія суддів відповідно ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 06 липня 2017 року постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Рубель Інни Вікторівни про накладення штрафу при примусовому виконанні виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року №826/18177/15 про зобов'язання ДСА України нарахувати ОСОБА_4 вихідну допомогу судді, який вийшов у відставку, у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, тобто за посадою судді апеляційного суду Донецької області, та перерахувати її Апеляційному суду Донецької області для виплати, за невиконання без поважних причин рішення накладено на ДСА України штраф у розмірі 10200,00 грн.

Державна судова адміністрація України, не погоджуючись з діями щодо винесення постанови від 06 липня 2017 року про накладення штрафу в розмірі 10200,0 грн. (ВП №52797632) та вважаючи її протиправною і такою, що підлягає скасуванню, звернулася з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття державним виконавцем оспорюваної постанови про накладення штрафу є неправомірним, оскільки невиконання судового рішення відповідачем відбулось з поважних причин.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання на території України судових рішень визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону України 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону № 1404-VIII).

Згідно зі ст. 75 Закону 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, законодавець передбачив негативні наслідки (штрафні санкції) за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення, за умови його невиконання без поважних причин. Водночас, у зв'язку з фактичною неможливістю виконання бюджетними державними органами судових рішень про стягнення, виплату коштів Верховною Радою України 05 червня 2012 року було прийнято Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до положень ч. 1 ст. 3 якого виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Отже, списання коштів з рахунків державного органу на виконання судових рішень проводиться лише за умови наявності таких коштів.

З матеріалів справи вбачається, що Державна судова адміністрація України повідомляла відповідача про те, що порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", тому виконання рішення суду на корись судді повинно здійснюватися за рахунок коштів бюджетної програми 051150 "Виконання рішень на судів на користь суддів" Державною казначейською службою України, у зв'язку із чим виконання судового рішення залежить від виконання зобов'язань іншими суб'єктами владних повноважень. Крім того, ДСА України зазначала про неможливість звернення до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у справі №826/18177/15, оскільки справа фізично знаходиться у Вищому адміністративному суді України. З урахуванням викладеного позивач просив утриматись від накладення штрафів та вчинення інших дій до розгляду справи у касаційній інстанції.

На переконання колегії суддів, накладення штрафу у випадку відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Невиконання судового рішення відповідачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідних коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України від 24 березня 2015 року по справі № 21-66а15.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що невиконання судового рішення відповідачем в частині виплати заборгованості через відсутність відповідного фінансування із державного бюджету не може бути підставою для прийняття державним виконавцем оспорюваної постанови про накладення штрафу, а відтак вказана постанова є протиправною.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та норм процесуального права.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцев