Рішення № 74026890, 17.05.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/835/1816год. 20 хвил.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії; скасування постанови від 12.04.2018 року,

встановив:

03.05.2018 р. ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни щодо відкриття виконавчого провадження незаконними та неправомірними;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 56170893 від 12.04.2018, постановлену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною;

- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяну Леонідівну відмовити у відкритті виконавчого провадження № 56170893 у відповідності та з дотриманням норм законодавства України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у відповідача перебуває виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису № 499, виданого 15.02.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. 17.04.2018 позивач отримала постанову про відкриття вказаного виконавчого провадження. Вважає дії відповідача під час відкриття виконавчого провадження та винесення вищезгаданої постанови неправомірними, виконавець не мав права відкривати це провадження, оскільки боржник не має відношення до виконавчого округу м. Києва, адже проживає та зареєстрована у м. Херсоні, нерухомості чи іншого майна в м. Києві не має.

05.05.2018 р. ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі та призначене судове засідання на 14.05.2018 р. о 13:00 год. Вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк".

14.05.2018 суд розглянув клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, та відмовив в його задоволенні .

Позивач прибув в судове засідання 14.05.2018, підтримав позов, звернув увагу суду на те, що відкриття виконавчого провадження у м. Києві значно ускладнює реалізацію передбачених Законом України "Про виконавче провадження" її прав, як боржника, оскільки унеможливлює реалізацію права ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, можливість безпосередньої участі у вчиненні виконавчих дій та ускладнює процедуру подачі додаткових матеріалів, ускладнює можливість заявляти клопотання, заперечення проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та право користуватися іншими правами наданими законом. Крім того, позивач зазначає, що виховує двох неповнолітніх дітей, один з яких є інвалід дитинства, має на утриманні хвору мати, що ускладнює право брати участь у виконавчому провадженні , яке відкрито в м. Києві. Позивач вказує, що не укладала ніяких кредитних договорів, заборгованості за кредитами перед установами банку не має. Враховуючи дані обставини, позивач вважає постанову про відкриття виконавчого провадження неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, направив до суду відзив на позовну заяву, заяву про залишення позову без розгляду та заяву про долучення доказів до справи. У відзиві відповідач зазначає про незгоду із позовними вимогами та просить суд у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає свої дії законними та обґрунтованими. Посилається на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У частині 3 цієї ж статті зазначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Згідно із ст. ст. 19, 24 Закону України "Про виконавче провадження", право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу. Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Відповідно до статті 190 Цивільного Кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки; статтею 179 цього ж Кодексу зазначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) - карткового рахунку № 26250111287556, відкритого в ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4. Виконавець не перевіряє наявності грошових коштів або майна до відкриття виконавчого провадження. Також відповідач зазначає, що позивачем не надано жодного доказу в підтвердження свого звинувачення щодо наявності корупційної складової та ознак зловживання владою та службовим становищем зі сторони відповідача. Вважає, що позивачем було обрано неправильний спосіб судового захисту.

Третя особа Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" не забезпечило явку свого представника у судове засідання, про місце, дату та час розгляду справи повідомлене належним чином, заяв, клопотань не надходило.

Заслухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи в судовому засіданні 14.05.2018 з перервою до 17.05.2018, суд встановив наступне.

17 квітня 2018 року позивач отримав поштове рекомендоване відправлення з постановою від 12 квітня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 56170893, яка була прийнята приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною. З постанови позивач дізналась, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. перебуває виконавче провадження ВП № 56170893 по примусовому виконанню виконавчого напису № 499 від 15 лютого 2018 року, вчиненому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., про стягнення з ОСОБА_1 22793 грн. 13 коп. заборгованості на користь публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк". Позивач не погоджуючись з даною постановою та діями приватного виконавця, звернулась до суду.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до частково задоволення.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Пункт 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, передбачено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст.27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

ОСОБА_1 мешкає у м. Херсоні, що підтверджується відомостями паспорту, дані відомості були відомі відповідачу. Майна на території м. Києва позивач не має.

Суд дійшов висновку, що відповідач не виконав вимоги ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" та відкрив виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або знаходження її майна, з порушенням правил територіальної діяльності за наявності в нього достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі. Такі дії порушують права та обов'язки боржника у виконавчому провадженні, оскільки особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Посилання відповідача на те, що у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувачем було зазначено місце знаходження майна боржника (грошових коштів) - карткового рахунку № 26250111287556 відкритий в ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", який розташований за адресою м. Київ вул. Андріївська, буд.4 , суд не приймає до уваги, оскільки доказів відкриття такого рахунку позивачем в ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" немає, а з заяви представника банку, яка була подана відповідачу, вбачається, що отримувач грошових коштів на даний рахунок є банк, а не позивач.

Позивач в судовому засіданні заперечує укладання з ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" будь-яких договорів щодо відкриття та/або обслуговування карткових чи інших рахунків, а також заперечує відкриття рахунків в АТ "Банк Ренесанс Капітал", правонаступником якого є ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" (за його твердженням).

Поняття "картковий рахунок" було передбачено Постановою НБУ № 137 від 19.10.2005 "Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням" (втратило чинність на підставі Постанови НБУ №223 від 30.04.2010), це є поточний рахунок, на якому обліковуються операції за платіжними картками, а також інші операції, визначені цим Положенням.

Грошові кошти на картковому рахунку не є майном в розумінні ст.190 ЦК України. Так само, не передбачено й визначення місцезнаходження "карткового рахунку" за місцем знаходження будь-якого банку. Суд встановив, що відсутні будь-які відомості про знаходження коштів, належних позивачу на картковому рахунку в ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк".

Передавши гроші в банк у вкладника припиняється право власності на них, але одночасно - на його заміну - він набуває майнове право вимоги до банку в межах переданої грошової суми. Власник рахунку (кредитор), який має право вимоги до банку (боржника), де обліковані грошові кошти у безготівковій формі, під час розрахунку з контрагентом відступає своє право вимоги до банку в межах суми платежу. Таким чином, грошові кошти, обіг яких здійснюється у безготівковій формі, є правам вимоги, що виникають в межах договірних правовідносин, а тому не є об'єктами речових прав.

Таким чином, суд зазначає, що представник ПАТ "Перший Український Міжнародний банк", звертаючись до приватного виконавця, не надав доказів того, що позивач був клієнтом банку, мав картковий рахунок у банку.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про те, що відповідачем не надано суду достатні та допустимі докази на спростування вищенаведених у позові обставин, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне задовольнити позов в частині вимог про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження. Що стосується вимоги про визнання дій відповідача щодо відкриття виконавчого провадження незаконними та неправомірними, то по-суті ці позовні вимоги є ідентичними вимозі про скасування постанови. Шляхом визнання постанови приватного виконавця неправомірною та її скасування права позивача є повністю поновленими, тому не має потреби окремо визнавати неправомірними дії приватного виконавця.

Суд вважає також вимогу про зобов'язання приватного виконавця відмовити у відкритті виконавчого провадження передчасною, оскільки судове рішення не набрало законної сили, тому відмовляє в її задоволенні.

Керуючись статтями 242-246, 250, 255, 271, 287 КАС України, суд

вирішив:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 56170893 від 12.04.2018.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення судового рішення, апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17 травня 2018 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 11.5