Рішення № 74023845, 11.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2018

Справа № 910/3043/18

Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Роше» (49019, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА БЕЛЕЛЮБСЬКОГО, будинок 70, офіс 205)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарен-Інвест» (03061, м.Київ, ПРОСПЕКТ ВІДРАДНИЙ, будинок 95)

про

стягнення заборгованості у розмірі 22 911,25 грн

Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Роше» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарен-Інвест» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 22 911,25 грн

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки № 63 від 20.10.2017 щодо оплати поставленого товару, у зв’язку з чим заявлено вимоги про стягнення з Відповідача 19 561,63 грн основного боргу, 2 496,47 грн пені та 853,25 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3043/18, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі від 20.03.2018 була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 29.03.2018 ухвали суду уповноваженій особі Позивача та поверненням на адресу суду поштового конверту за закінченням встановленого строку зберігання, надісланого з ухвалою суду на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарен-Інвест» є: 03061, м.Київ, ПРОСПЕКТ ВІДРАДНИЙ, будинок 95.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/3043/18 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарен-Інвест», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

20.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Роше» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарен-Інвест» (покупець) укладено Договір поставки № 63, за умовами якого постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупцю лікарські засоби/вироби медичного призначення/інші товари, а покупець прийняти товар, вчасно і в повному обсязі оплати його на умовах даного договору. (а.с. 38-41)

Ціни на товар зазначаються в накладних та рахунках – у гривнях. Всі накладні є невід’ємною частиною даного договору. (п. 2.2 Договору)

Відповідно до п. 2.3 Договору, покупець повинен сплатити за товар по факту в день отримання товару. Оплата здійснюється на підставі виставлених накладних та рахунків постачальника.

Згідно з п. 2.4 Договору, покупець здійснює оплату за товар у гривнях, шляхами безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, надійшла на поточний рахунок постачальника.

Прийом-передача товару здійснюється на підставі накладних, які підписує матеріально відповідальна особа від покупця, що буде приймати товар від постачальника. Наявність на накладній підпису та/або печатки (штампу) свідчить про прийняття товару покупцем. У разі відсутності відмітки покупця про дату отримання (приймання) товару, днем отримання (приймання) товару покупцем є дата виписки накладної, згідно якої була поставлена дана партія товару. (п. 5.4 Договору)

За приписами п. 7.5 Договору, за затримку оплати поставленого товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику: суму боргу: пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення та штраф 10 (десять) процентів річних від простроченої суми в порядку ст.625 Цивільного кодексу України. Пеня нараховується з дня порушення відповідної умови Договору до моменту повного виконання такого зобов'язання Покупцем. При цьому, покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику визначену суму боргу, пеню та штраф протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання письмового повідомлення від постачальника.

Договір набуває чинності з моменту підписання договору і діє до 31 грудня, а щодо

виконання зобов’язань за договором діє до повного їх виконання. (п. 10.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки № 63 від 20.20.2017 Позивачем було поставлено товар, а Відповідач в свою чергу прийняв цей товар, що підтверджується видатковими накладними № 00000000078 від 31.10.2017 на суму 35 010,40 грн та № 00000000080 від 31.10.2017 на суму 12 551,23 грн, № 000000000119 від 01.11.2017 на суму 4 953,97 грн, а загалом на суму 52 515,60 грн. (а.с. 42, 45, 48)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Позивач на виконання умов Договору поставив Відповідачу товар на загальну суму 52 515,60 грн., проте Відповідач всупереч умовам Договору здійснив лише часткову оплату отриманого товару. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов’язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Роше» в розмірі 19 561,63 грн. Окрім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем зобов’язань, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 2 496,47 грн пені та 853,25 грн штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Роше» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки № 63 від 20.10.2017 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 4457 від 03.10.2016 Позивачем було поставлено товар, а Відповідач в свою чергу прийняв цей товар, що підтверджується видатковими накладними № 00000000078 від 31.10.2017 на суму 35 010,40 грн та № 00000000080 від 31.10.2017 на суму 12 551,23 грн, № 000000000119 від 01.11.2017 на суму 4 953,97 грн, а загалом на суму 52 515,60 грн., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с. 42, 45, 48)

Окрім того, на підтвердження поставки товару за Договором Позивачем подано товарно – транспортні накладні № 78 від 31.10.2017, № 80 від 31.10.2017, № 119 від 01.11.2017. (а.с. 43, 46, 49)

Як встановлено Судом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарен-Інвест» у листопаді-грудні 2017 року та у лютому 2018 року було частково сплачено за товар за Договором у загальному розмірі 32 953,97 грн., що підтверджується випискою по рахунку Позивача. (а.с. 56)

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарен-Інвест»» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Роше» за Договором поставки № 63 від 03.10.2016 становить 19 561,63 грн.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Роше» в розмірі 19 561,63 грн.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 07.11.2017 по 01.03.2018 у розмірі 2 496,47 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 – 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

За приписами п. 7.5 Договору, за затримку оплати поставленого товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику: суму боргу: пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення та штраф 10 (десять) процентів річних від простроченої суми в порядку ст.625 Цивільного кодексу України. Пеня нараховується з дня порушення відповідної умови Договору до моменту повного виконання такого зобов'язання Покупцем. При цьому, покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику визначену суму боргу, пеню та штраф протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання письмового повідомлення від постачальника.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв’язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов’язання за період 07.11.2017 по 01.03.2018 у розмірі 2 496,47 грн вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому на суму 2 459,32 грн задоволенню у зв’язку з невірним розрахунком Позивача.

Окрім того, при зверненні до суду Позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарен-Інвест» на його користь штраф у розмірі 853,25 грн. за загальний період прострочення з 07.11.2017 по 01.03.2018, посилаючись на п. 7.5 Договору.

Як встановлено у п. 7.5 Договору, за затримку оплати поставленого товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику: суму боргу: пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення та штраф 10 (десять) процентів річних від простроченої суми в порядку ст.625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» №14 від 17.12.2013).

Суд зазначає, що за своєю правовою природою встановлені сторонами у п. 7.5 Договору 10 (десять) відсотків річних не є штрафними санкціями в розумінні господарського процесуального законодавства, а процентами річних відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Суд, перевіривши розрахунок 10% річних у зв’язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов’язання за період з 07.11.2017 по 01.03.2018 у розмірі 853,25 грн вважає, що ці вимоги підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити самостійно за межі заявлених позовних вимог.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарен-Інвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Роше» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 19 561,63 грн., пеня у розмірі 2 459,32 грн та 10% річних у розмірі 853,25 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 – 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Роше» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарен-Інвест» (03061, м.Київ, ПРОСПЕКТ ВІДРАДНИЙ, будинок 95, ідентифікаційний код 37356672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Роше» (49019, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА БЕЛЕЛЮБСЬКОГО, будинок 70, офіс 205, ідентифікаційний код 41336601) заборгованість у розмірі 19 561 (дев’ятнадцять тисяч п’ятсот шістдесят одна) грн. 63 коп., пеню у розмірі 2 459 (дві тисячі чотириста п’ятдесят дев’ять) грн. 32 коп., 10% річних у розмірі 853 (вісімсот п’ятдесят три) грн. 25 коп. та судовий збір у розмірі 1 759 (одна тисяча сімсот п’ятдесят дев’ять) грн. 15 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 11 травня 2018 року

Суддя О.В. Чинчин