Постанова № 74022258, 15.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 року

м. Київ

справа № 757/68012/17

провадження № 22-ц/796/4259/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А.,

суддів - Музичко С.Г., Махлай Л.Д.

за участю помічника судді, який за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання - Виноградової А.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - Міністерство фінансів України, Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал-Стандарт»

треті особи - Фонд гарантування фізичних осіб, Національний банк України, Кабінет міністрів України

розглянув апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2018 рокуу складі судді Москаленко К.О., -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся з позовною заявою до Міністерства фінансів України, Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал-Стандарт», треті особи: Фонд гарантування фізичних осіб, Національний банк України, Кабінет міністрів України про визнання недійсним договору в частині продажу належних ОСОБА_1 акцій та застосування наслідків недійсності правочину.

Посилався на те, що ОСОБА_1 був протиправно позбавлений належного йому на праві власності майна, яким є цінні папери та корпоративні права у вигляді 129 291 простих іменних акцій ПАТ КБ «Приватбанк».

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2018 року провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з ухвалою суду, 06 квітня 2018 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Печерського районного суду м. Києва, оскільки вважає її безпідставною.

Зазначав, що вказаний спір не є корпоративним, оскільки позов заявлений фізичною особою до сторони оспорюваного правочину з підстав його недійсності та стосується права власності на майно, яке належне позивачу та яке протиправно в нього вилучено. Відповідачами у даній справі є Міністерство фінансів України, ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ТОВ «Капітал-Стандарт», учасником яких ОСОБА_1 не є і не був.

Сторони не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Відповідно до п. 8 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIIIвід 03.10.2017, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIIIАпеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених в ній.

Представник відповідача ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та представник Національного Банку Українив судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували та просили відхилити, а ухвалу залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами відносяться до корпоративних спорів, а тому розгляд її вимог віднесено до юрисдикції господарського суду.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті) та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах.

При визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК України.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (частина перша статті 167 ГК України).

Таким чином, під корпоративними відносинами розуміють відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Реалізація учасником господарського товариства передбачених законом прав учасника господарського товариства відбувається в межах корпоративних відносин.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та статті 194 ЦК України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

За ч.1 ст.6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Відповідно до ч.1 ст.197 ЦК України до особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером).

Закон України «Про акціонерні товариства» визначає корпоративні права як сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Отже, виходячи з системного аналізу зазначених норм матеріального права, можна дійти висновку, що акція є цінним папером, який одночасно посвідчує право його власника на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надає право на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом і законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Частиною 2 ст.4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України визначено юрисдикцію господарських судів.

Відповідно до п.4, 5 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах.

Згідно з пунктом 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25 лютого 2016 року № 4 із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 14 липня 2016 року № 7 з метою запобігання порушенню конституційних прав особи на судовий захист та усунення спорів щодо юрисдикції судам слід враховувати, що у разі коли в ухвалі про закриття провадження у справі місцевим загальним судом визначено господарську юрисдикцію спору як такого, що виник з корпоративних правовідносин, така справа підлягає розгляду господарським судом.

Посилання апелянта на те, що відповідачами у справі є Міністерство фінансів України, ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ТОВ «Капітал-Стандарт», учасником яких ОСОБА_1 не є і не був спростовується тим, що предметом спору є вчинення правочину щодо простих бездокументарних іменних акцій Публічного акціонерного товариства «Приватбанк», власником яких, згідно виписки про стан рахунку в цінних паперах станом на 12 рудня 2016 року, був ОСОБА_1 в кількості 129 291 штука та мав частку у статутному капіталі емітента ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 0,0714 %.

Окрім того, позивачем пред'явлено позовні вимоги про захист його прав як власника простих іменних акцій ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та поновлення корпоративних прав з посиланням на те, що він був протиправно позбавлений належного йому на праві власності майна, яким є цінні папери, тому дані правовідносини пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них і за предметом спору та підставами позовних вимог такий спір є корпоративним, а не цивільно-правовим.

Колегія суддів уважає, що даний спір виник з правочину щодо акцій та щодо зобов'язання вчинити дії, пов'язані з правами на цінні папери, а тому відповідно до підпунктів 4, 5 частини першої статті 20 ГПК України вказані вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, що виключає їх розгляд в порядку ЦПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що вказана справа відноситься до цивільної юрисдикції не знайшли свого підтвердження.

З огляду на зазначене, висновок місцевого суду про закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є законним та обґрунтованим.

Згідно з статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що місцевий суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Повне судове рішення складено 15 травня 2018 року.

Головуючий: В.А. Кравець

Судді: С.Г. Музичко

Л.Д. Махлай