Постанова № 74020711, 26.04.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/38645/17

Провадження № 2-а/761/251/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Юзькової О.Л.

при секретарі Голопич Н.Р.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом про зобов'язання вчинити дії. В обґрунтування позову вказує, що вона має загальний стаж роботи понад 30 років, з них понад 11 років на державній службі. З червня 2015 року перебуває на обліку в Пенсійному фонді України в м. Києві Шевченківського району, як отримувач пенсії відповідно до ст. 26 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з досягненням пенсійного віку. Працюючи на державній службі понад 11 років, позивач вважала, що у неї є всі підстави на отримання пенсійного забезпечення держслужбовця. 27.09.2017 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до відповідача разом із довідкою про складові заробітної плати № 6386-1.1.1/7.0/171-17 від 26.09.2017 про переведення пенсії призначеної відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно з Законом України «Про державне службу». 05.10.2017 року позивач отримала відповідь від Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, якою було відмовлено у призначення пенсії державного службовця, посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ на час звернення ОСОБА_1 має стаж державної служби 11 років але уже не перебуває на посаді державного службовця. Тобто вона не є державним службовцем за Законом України «Про державну службу», який набрав чинності 01 травня 2016 року, тому як звернулася із заявою про переведення пенсії 29 червня 2017 року, тобто під час дії вже нового Закону України «Про державну службу». Дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії як державному службовцю відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ є неправомірними. У зв'язку із викладеним просить визнати дії відповідача, які полягають у відмові переведення з пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» протиправними; зобов'язати призначити пенсію державного службовця згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» починаючи з 27 вересня 2017 року, з моменту звернення до Пенсійного Фонду; стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь позивача судовий збір.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2017 року позовну заяву було залишено без руху.

В подальшому позивачем було уточнено позовну заяву, в якій остання просила суд зобов'язати призначити пенсію державного службовця згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» починаючи з 27 вересня 2017 року, з моменту звернення до Пенсійного Фонду; стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь позивача судовий збір.

Ухвалою суду від 15.01.2018 року прийнято рішення про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні.

Як вбачається із зворотного повідомлення відділу поштового зв'язку відповідач ухвалу суду про призначення розгляду справи у спрощеному позовному провадженні отримав 07.02.2018 року, однак у встановлений судом строк відзив на позов відповідачем подано не було. Причини не подання відзиву (їх поважність) не повідомлено.

Так само не було направлено на адресу суду заяв або заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.6 ст.162 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, надавши їм належну оцінку суд вважає встановленим наступне.

З червня 2015 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Центральному об'єднанні управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У відповідності до п.10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення ", Закону України "Про державну службу " (Закон №889-VIII від 10.12.2015 року) державні службовці, які, на день набрання чинності цим Законом, займають посади державної служби та мають не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Закон №3723-ХII від 16.12.1993 року) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статі 37 Закону України "Про державну службу" ( Закон №3723-ХII від 16.12.1993 року) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців.

27.09.2017 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до відповідача разом із довідкою про складові заробітної плати № 6386-1.1.1/7.0/171-17 від 26.09.2017 про переведення пенсії призначеної відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно з Законом України «Про державне службу».

05.10.2017 року позивач отримала відповідь від Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, якою було відмовлено у призначення пенсії державного службовця, посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ на час звернення ОСОБА_1 має стаж державної служби 11 років але уже не перебуває на посаді державного службовця.

Суд не може погодитись із зазначеною позицією відповідача з огляду на наступне.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 (далі Закон України №3723-XII), крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. п. 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Як зазначає ОСОБА_1, що й підтверджується відповіддю відповідача від 05.10.2017 р., у позивача наявний стаж державної служби 11 років 17 днів.

Крім того, довідкою про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 26.09.2017 р. підтверджується, що ОСОБА_1 працювала в Державній службі України з лікарських засобів на посаді начальника відділу планування Управління бухгалтерського обліку та планування.

Таким чином, позивач, на момент звернення до відповідача, мала усі підстави, а саме спеціальний і загальний трудовий стаж та вік для призначення їй пенсії в порядку статті 37 Закону України №3723 «Про державну службу» від 16.12.1993 року.

Доказів зворотнього представником відповідача надано не було, що судом відповіднодо ч. 4 ст. 169 КАС України кваліфікується судом як визнання даної обставини.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, в тому числі, органів державної влади.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не було надано до суду відзиву та доказів його позиції щодо суті спору.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не вчинено необхідних дій, пов'язаних із переведенням пенсії ОСОБА_1 призначеної відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно з Законом України «Про державне службу», а посилання відповідача на відсутність правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивачу як на підставу не перебуванням на державній службі на день звернення - не відповідає нормам вказаних вище Законів, що є наслідком порушення прав позивача на соціальний захист, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 640, 00 грн.

Керуючись ст. 17, 19, 46 Конституції України, Закону України «Про державну службу», ст. 2-3, 5-6, 9, 13, 72-79, 132, 139, 241-243, 245-246, 250-251, 293, 295, 297, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04070, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 4, код ЄДРПОУ 40376133) призначити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) пенсію державного службовця згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» з 27 вересня 2017 року

Стягнути з (адреса: 04070, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 4, код ЄДРПОУ 40376133) призначити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до вказаного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення (ухвали), або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.04.2018 року

Суддя: