Постанова № 74019246, 16.05.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 року м. Чернівці

справа № 725/875/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі:

головуючого Лисака І.Н.,

суддів: Височанської Н.К., Одинака О.О.,

секретар: Костюк Л.С.,

позивач: ОСОБА_1,

відповідачі: комунальна установа «Чернівецька обласна консультативна стоматологічна поліклініка», Чернівецька міська рада, Чернівецький міський комунальний виробничий трест зеленого господарства та протизсувних робіт,

треті особи: Управління екології та природних ресурсів Чернівецької обласної державної адміністрації, Державна екологічна інспекція у Чернівецькій області,

при розгляді справи за апеляційною скаргою комунальної установи «Чернівецька обласна консультативна стоматологічна поліклініка» на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 лютого 2018 року, ухваленого під головуванням судді Галичанського О.І., повний текст якого складено 28 лютого 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача КУ «Чернівецька обласна консультативна стоматологічна поліклініка», в якому, після залучення співвідповідачів та уточнення позовних вимог, просив стягнути на свою користь 78 553,81 грн. матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди, заподіяної позивачу в результаті пошкодження транспортного засобу.

Вимоги заявленого позову обґрунтовував тим, що близько 17 год. 20 хв. року 09 липня 2016 року внаслідок падіння на автомобіль «Mitsubishi Outlander», 2010 року випуску, д.н.з.НОМЕР_1, сухого дерева, яке знаходилося на території КУ «Чернівецька обласна комунальна стоматологічна поліклініка», йому завдано матеріальної і моральної шкоди.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 лютого 2018 року позов задоволено частково.

Провадження №22-ц/794/490/18 Категорія 34

Стягнуто з КУ «Чернівецька обласна консультативна стоматологічна поліклініка» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 78 553,81 грн. та 2 000 грн. завданої моральної шкоди.

Вирішено питання відносно розподілу судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В частині позовних вимог до Чернівецької міської ради,Чернівецького міського комунального виробничого тресту зеленого господарства та протизсувних робіт відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції КУ «Чернівецька обласна комунальна стоматологічна поліклініка» подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 будь-яким чином передавалась у користування КУ «Чернівецька обласна комунальна стоматологічна поліклініка». Також суд не звернув уваги на лист Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин від 22.01.2018 року №04/01-08р-157, з якого вбачається, що документи, які посвідчують право приватної власності на землю, постійного користування землею та оренди землі КУ «Чернівецька обласна комунальна стоматологічна поліклініка» не видавались, а рішенням Чернівецької міської ради від 23.08.2008 року №707 земельна ділянка площею 0,1960 га за адресою АДРЕСА_1 надана в постійне користування КМУ «Міський клінічний пологовий будинок №1» для обслуговування будівлі, а тому вони і є балансоутримувачами земель на відповідній земельній ділянці.

Вказує також, що в матеріалах справи наявна довідка Чернівецького обласного центру з гідрометеорології №41/04-12/60 від 10.03.2017 року, з якої вбачається, що 09.07.2016 року максимальні пориви вітру сягали 15-19 метрів за секунду, що відноситься до небезпечних метеорологічних явищ, що є причинним зв'язком падіння дерева.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.

Вказує, що твердження апелянта про перебування земельної ділянки по АДРЕСА_1 в постійному користуванні КМУ «Міський клінічний пологовий будинок №1», який одночасно є балансоутримувачем дерева, не має під собою правового підґрунтя, оскільки дійсно рішенням Чернівецької міської ради від 23.10.2008 року №707 земельна ділянка за зазначеною адресою надана в постійне користування КМУ «Міський клінічний пологовий будинок №1» площею 0,1960 га для обслуговування будівлі, однак вказане рішення реалізоване не було та відповідного державного акту на право постійного користування не виготовлялось, реєстрація цього права не відбулась.

Зазначає, що дерево, яке впало, знаходиться на прилеглій території апелянта.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга законність рішення суду першої інстанції не спростовує.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимоги до рішення на час його ухвалення встановлюються нормами ст.263 ЦПК України, яке в повній мірі їм відповідає.

Судом вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Так, обставини щодо пошкодження належного позивачу автомобіля та розмір завданих збитків внаслідок падіння дерева сторонами визнаються та не спростовуються.

Крім того, рішенням 22-ї сесії 5 скликання №230-22/08 Чернівецької обласної ради від 24.09.2008 року «Про затвердження реєстру територій та об'єктів природно-заповідного фонду Чернівецької області» затверджено реєстр природно-заповідного фонду Чернівецької області, рекомендовано органам місцевого самоврядування, підприємствам, організаціям та установам області, відповідальним за збереження заповідних територій і об'єктів, забезпечити дотримання належного заповідного режиму.

З реєстру територій та об'єктів природно-заповідного фонду Чернівецької області, затвердженого рішенням 22 сесії обласної ради 5 скликання від 24.09.2008 року №230-22/08, вбачається, що відповідальним за збереження групи рідкісних дерев ППМбот 26/39 (Кедр європейський, тис ягідний, ялина колюча) на земельній ділянці площею 0,3 га є Обласна консультативна стоматполіклініка по АДРЕСА_1 (а.с.31-34 т.1).

У відповідності до Охоронного зобов'язання та зобов'язання землекористувача обласна консультативна стоматологічна поліклініка надала зобов'язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження ботанічної пам'ятки природи місцевого значення «Група рідкісних дерев», організований рішенням Чернівецького облвиконкому №216 від 17.10.1984 року в межах АДРЕСА_1, на земельній ділянці загальною площею 0,3 га, термін дії охоронного зобов'язання до зміни статусу чи категорії заповідного об'єкту або його ліквідації (а.с.38-39 т.1), та після рішення 22-ї сесії 5 скликання №230-22/08 Чернівецької обласної ради від 24.09.2008 року зобов'язання не припинялося.

З довідок, наданих Управлінням екології та природних ресурсів Чернівецької обласної державної адміністрації (а.с.35 т.1), Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради (а.с.36 т.1), Чернівецьким обласним комунальним виробничим трестом зеленого господарства та протизсувних робіт Чернівецької міської ради (а.с.37 т.1), вбачається, що відповідальним за збереження дерев, які розташовані по АДРЕСА_1, є Чернівецька обласна консультативна стоматологічна поліклініка.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що саме КУ «Чернівецька обласна консультативна стоматологічна поліклініка» є балансоутримувачем зазначених дерев і відповідно до нормативно-правових актів, виданих центральними органами виконавчої влади, на відповідача покладено обов'язки по догляду за деревами, невиконання яких призвело до завдання шкоди позивачу.

Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст.321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

З роз'яснень, викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача; г) вина.

Відповідно до презумпції завдавача шкоди не позивач повинен доводити вину відповідача у заподіянні шкоди, а відповідач має довести відсутність своєї вини.

З огляду на зазначені положення законодавства, доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не є балансоутримувачем дерева, яке впало, та не несе відповідальності за збереження зелених насаджень на прилеглій території поліклініки, є безпідставними.

Так, згідно ч.ч.1-3 ст.3 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам'ятки природи, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Частинами 3, 5 ст.53 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами. Території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.

Таким чином, зазначені норми, які на відміну від Земельного кодексу України, є спеціальними до спірних правовідносин, допускають передачу охоронних зобов'язань територій із зеленими насадженнями органами виконавчої влади на підставі рішень обласних рад без вилучення земельних ділянок, що спростовує доводи апеляційної скарги.

Крім того, ч. 1 ст.20 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.21 зазначеного Закону елементами об'єктів благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

За змістом ч.2 ст.10 цього Закону підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані: утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію; утримувати в належному стані закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем об'єкти благоустрою (їх частини).

Пунктом 2.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, визначено, що балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.

Згідно п.3.2. зазначених правил елементами благоустрою є зелені насадження у санітарно-захисних зонах

У п.5.5 вказаних правил передбачено, що відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства, а п.6.2 встановлено обов'язок балансоутримувачів проводити інвентаризацію та паспортизацію об'єктів благоустрою, брати участь у роботі комісії з обстеження зелених насаджень з метою їх знесення, тощо.

Аварійне дерево - це дерево, яке може становити загрозу для життя і здоров'я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебуває у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі (п. 9.1.12 Правил).

Згідно з розділом 12 Правил з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюють їх загальні, часткові та позачергові огляди. Огляд проводять балансоутримувач об'єкта, власник чи користувач земельної ділянки.

Рішенням Чернівецької міської ради №1489 від 03.02.2015 року було затверджено Тимчасові правила благоустрою м. Чернівці.

Відповідно до п.1.2 цих Правил «балансоутримувач» - це спеціально уповноважені на конкурсних засадах виконавчим комітетом міської ради підприємства, організації, які відповідають за утримання об'єкта благоустрою; «прилегла територія» - це територія, яка межує з територією суб'єкта господарювання на відстані 5 м (по периметру) від огорожі, споруди або обмежена краєм проїжджої частини вулиці чи дороги, включаючи прибордюрну частину та електроопори; - у випадку, коли відстань від огорожі споруди суб'єкта господарювання до краю проїжджої частини вулиці чи дороги,включаючи прибордюрну частину та електроопори, перевищує 15 м, то межею прилеглої території слід вважати край проїжджої частини вулиці чи дороги, включаючи прибордюрну частину та електроопори (а.с.222-223).

Згідно п.2.3.2 цих Правил, елементами благоустрою є зелені насадження вздовж вулиць і доріг, у парках, скверах, на алеях, бульварах, у садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Розділом 7 Тимчасових правил благоустрою м. Чернівці визначено, що утримання зелених насаджень регламентується Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 року №105.

Відповідальність за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними покладається: щодо насаджень, на територіях підприємств, а також на прилеглих до них ділянках і санітарно-захисних зонах - на ці підприємства.

Згідно п.7.5.4 власники і користувачі зелених насаджень забезпечують видалення сухостійних дерев та чагарників, вирізування сухих і поламаних гілок самостійно або за договорами укладеними із спеціалізованими підприємствами та організаціями відповідно до пункту 7.7 цих Правил.

Отже, з аналізу зазначених норм можна дійти висновку, що відповідальним за відшкодування шкоди, завданої внаслідок падіння дерева є підприємство, установа, організація на прилеглій території якої знаходилось таке дерево, в незалежності від наявності права володіння чи користування підприємством цією земельною ділянкою, на якій вони розміщені, що підтверджує висновки суду першої інстанції про відсутність вини інших відповідачів.

Також, з відповіді ДСУ з надзвичайних ситуацій Чернівецького обласного центру з гідрометеорології від 10.03.2017 року, наданої на запит головного лікаря «Чернівецька обласна консультативна стоматологічна поліклініка», вбачається, що 09.07.2016 року в період з 12 год. 18 хв. до 18 год. 14 хв. по м. Чернівці відмічався з перервами західний вітер, який посилювався до 15-19 м/с, що відповідно до нормативних документів Гідрометеослужби України вітер швидкістю 15-24 м/с вважається небезпечним явищем, а 25м/с і більше стихійним явищем.

Зазначені відомості спростовують твердження відповідача про те, що падіння дерева відбулося внаслідок зовнішнього стихійного явища, оскільки пориви вітру швидкістю 15-19 м/с не можна віднести до такого природного явища. Такі пориви вітру стали причиною падіння виключно сухого дерева, яке можливо було убезпечити при здійсненні належного контролю відповідачем за станом зелених насаджень.

В подальшому, вже після падіння дерева на автомобіль позивача, на виконання взятих зобов'язань КУ «Чернівецька обласна консультативна стоматологічна поліклініка» 19.07.2016 року направила лист №607 від 19.07.2016 директору ДЖКГ м. Чернівці, в якому зазначено, що в парковій зоні території поліклініки по АДРЕСА_1 знаходяться насадження дерев, частина яких перебуває в стані «сухо вершина» і частково пошкоджена корона та в будь-який час дерева схильні до падіння, що створює загрозу навколишньому середовищу: проїзній частині дороги, пішохідному тротуару, де перебувають люди, автотранспорту, тощо (а.с.70).

Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що КУ «Чернівецька обласна консультативна стоматологічна поліклініка» є відповідальною за належний догляд та не спростувала, що падіння дерева на автомобіль позивача відбулося внаслідок зовнішнього природнього впливу без її вини, що є підставою для відшкодування ОСОБА_1 майнової та моральної шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу комунальної установи «Чернівецька обласна консультативна стоматологічна поліклініка» залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте касаційна скарга на неї може бути подана протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - підпис /І.Н. Лисак/

Судді - підписи /Н.К. Височанська, О.О. Одинак/