Вирок № 74016024, 15.05.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

15.05.2018

Ленінський районний суд м.Харкова

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАНИ

15 травня 2018р. Справа №642/1291/18-к Провадження №2/642/414/18

Суд у складі: Головуючого судді: Євтіфієв В.М.

Секретаря Антоненко Н.А.

За участю: Прокурора Чеблуков Д.М.

Представник потерпілого ОСОБА_1

Обвинувачений: ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні угоду укладену обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, українець, громадянин України, офіційно не працюючий, з вищою освітою, раніше не судимий, одружений, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1, маючий неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2.н., ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.н., у кримінального правопорушення передбаченого за ст.296 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

11.06.2017 приблизно о 19 годині 30 хвилин ОСОБА_2, знаходився коло прохідної ВП «Пасажирське вагонне депо Харків-Сортувальний», за адресою: м. Харків, вул, В. Панасівська, 201, де до 12.06.2017 року останній працював бригадиром електроцеху та очікував старшого майстра ОСОБА_3, з яким під час роботи, в цеху виникла сварка, на підґрунті того, що ОСОБА_2 відмовився виконувати вказівки ОСОБА_3

Під час очікування, ОСОБА_2, діючи умисно, направленому на грубого порушення громадського порядку, не зважаючи на те, що поряд є сторонні громадяни, став голосно висловлюватися нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_3, висловлюючи при цьому погрози про побиття останнього, коли він вийде за територію підприємства. Намагаючись припинити протиправні дії ОСОБА_7, охоронець підприємства ОСОБА_8 став робити останньому зауваження, але ОСОБА_2 на них не реагував, продовжуючи голосно висловлюватися нецензурною лайкою, після чого, продовжуючи діяти, з явною неповагою до суспільства - ігноруючи загальновизнані правила поведінки та моральності, підійшов до автомобілю НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, декілька разів вдарив по капоту вказаного автомобіля, в разі чого залишилися сліди деформування, а після вдарив по правому дзеркалу заднього виду, відбивши його від місця кріплення та пошкодивши механізм приводу вказаного дзеркала. Незважаючи на подальші зауваження ОСОБА_8, припинити протиправні дії, ОСОБА_2, ігноруючи вищевказані зауваження, продовжуючи виказувати явну неповагу до суспільства, зневажливо ставлячись до громадського порядку та існуючих в суспільстві загальновизнаних правил поведінки та моральності, справив природні потреби, на зазначений автомобіль. Після цього, побачивши ОСОБА_3, який вийшов з прохідної та став робити зауваження ОСОБА_2, останній, продовжуючи грубо порушувати громадський порядок, поводячись нахабно, став ображати останнього нецензурною лайкою та кидатися в бійку, але його буйну поведінку припинили робітники підприємства, які виходили з прохідної, та стали між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Розлютившись на це, ОСОБА_2 умисно, з хуліганських спонукань, ногою вдарив по задньому ліхтарю вищевказаного автомобіля, пошкодивши його. На неодноразові зауваження ОСОБА_3 та працівників підприємства, які вийшли на прохідну після закінчення роботи, про припинення протиправних дій ОСОБА_2 не реагував, а продовжуючи діяти, грубо порушуючи громадський порядок, з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, демонстративно, зневажаючи щодо норм моральності, публічно оголив свої статеві органи перед ОСОБА_3 та іншими працівниками підприємства та сказав, що буде займатися з ними оральним сексом.

Хуліганські дії ОСОБА_2 продовжував 20 хвилин, які були припинені працівниками підприємства, які увезли останнього додому.

В результаті протиправного діяння, ОСОБА_2 спричинив пошкодження майна потерпілого ОСОБА_3, заподіявши матеріальну шкоду останньому на суму 10630 грн. 41 коп.

В судовому засіданні прокурор надав укладену потерпілим та обвинувачуваним угоду про визнання винуватості за ч.1 ст. 296 КК України. За змістом цієї угоди, що відповідає приписам ст. 472 КПК України, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину за встановлених вище обставин відповідно до формулювання обвинувачення, висунутого в обвинувальному акті та погодився на призначення покарання, узгодженого сторонами угоди, у виді 1(одного) року обмеження волі.

Суд не вбачає в угоді взятих на себе обвинуваченим зобов'язань, які він, очевидно, не мав би можливості виконати.

Сторони потерпілий та обвинувачення скріпили своїми підписами угоду 15 травня 2018 року, підтверджуючи свою обізнаність з обмеженнями в праві оскарження вироку внаслідок укладення цієї угоди та затвердження її судом, що передбачені ст.ст. 394, 424 КПК України.

Таким чином, обвинувачений письмово відмовився від свого права на допит свідків обвинувачення, від права на виклик свідків і подання доказів, що могли б свідчити на його користь, а також від права вимагати від прокурора доведення під час судового розгляду кожної обставини злочину, поставленої їй за вину, про що власноруч розписався в цій угоді.

Як вбачається з угоди, її сторони на свій розсуд вільно розпорядилися лише своїми правами, що відповідає принципу диспозитивності за ч.1 ст.26 КПК України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність порушень прав, свобод чи інтересів сторін кримінального провадження або інших третіх осіб, яких умови цієї угоди не стосуються.

Обвинувачуваний в судовому засіданні пояснив суду, що угоду він уклав добровільно без впливу будь-якої обставини, необумовленої в угоді. Клопотань про виклик для допиту осіб з приводу жорстокого чи нелюдського поводження, тощо, яке б порушило його свободу від самовикриття, не заявив. Відповідно, суд переконався у судовому засіданні в добровільності укладення угоди за відсутності, поза всяким розумним сумнівом, обґрунтованих підстав стверджувати про протилежне.

Суд, оцінивши всі обставини справи, за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку про достатність належних і допустимих доказів для встановлення фактичних підстав для визнання винуватості у скоєному.

Дії ОСОБА_2, що виразилися в грубому порушені громадського порядку з мотивів явноїх неповаги до суспільлства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом (хуліганство), сторонами угоди правильно кваліфіковані злочином невеликої тяжкості за ч.1 ст.296 КК України, яким шкоди завдано лише майновим інтересам потерпілого, і щодо якого допускається укладення угоди згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України.

Вивченням особи обвинуваченого з'ясовано, що ОСОБА_2, який вперше вчинив злочин проти особи, своїми щирими показаннями активно сприяв проведенню кримінального провадження стосовно її та швидкому розслідуванню всіх обставин вчиненого єю злочину.

Таким чином, сторони при укладенні угоди та при узгодженні покарання врахували характер і тяжкість обвинувачення та інші обставини на загальних засадах призначення покарання за ст.ст. 1, 65 КК України, як того вимагає ст. 470 КПК України, чим визначається відповідність умов угоди інтересам суспільства, в тому числі, у невідворотності справедливого покарання та забезпечення швидшого судового провадження.

Суд вважає, за можливе її затвердити з ухваленням вироку, оскільки в судовому засіданні не встановлені обставини, які б тому перешкоджали відповідно до ст. 474 КПК України.

Розв'язуючи питання про вид і міру покарання одночасно із затвердженням угоди про визнання винуватості, суд, керуючись правосвідомістю, з урахуванням ступеня тяжкості злочину та відомостей про особу винної в силу ч. 5 ст. 65 КК України знаходить за необхідне призначити покарання, узгоджене сторонами угоди.

Питання по речовим доказам відповідно до ст.100 КПК України вирішено.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої не обирався на стадії досудового розслідування.

Заподіяна шкода потерпілому ОСОБА_3, відшкодована в повному обсязі.

Витрати на проведення експертизи згідно з ст. 124 КПК України належить покласти на обвинуваченого.

Керуючись ст.ст.314, 368, 373, 374, 468, 469, 474 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоди укладену 15 травня 2018 року про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_3

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.визнати винним в скоєнні злочину за ч.1 ст.296 КК України, призначив покарання у виді 1(одного) робу обмеження волі.

Звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання на підставі ст.1 п.«В» Закону України «Про амністію» від 22 грудня 2016 року № 1810-VIII.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати на користь держави код доходів 24060300, на р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова у сумі - 2970грн.

Копія вироку негайно надати ОСОБА_2, прокурору.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Харківської області, через Ленінський районний суд м.Харкова - протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.

Суддя: В.М.Євтіфієв