Рішення № 74015643, 16.05.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1594/17

Номер провадження 2-а/623/6/2018

РІШЕННЯ

іменем України

15 травня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Герцова О.М.

з участю: секретаря – Рзаєвої І.С.

позивача: ОСОБА_1

представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 комітету Ізюмської міської ради Харківської області про оскарження неправомірних дій та не виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, -

в с т а н о в и в :

У липні 2017 рокуШевченко Л. Ф. звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_5 комітету Ізюмської міської ради Харківської області про оскарження неправомірних дій, та не виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів.

У позовній заяві просить визнати протиправними дії ОСОБА_5 комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які полягають в умисному не виконанні, у грудні 2012 року, постанови від 18.12.2012 року Борівського районного суду Харківської області в частині поновлення його на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, котра підлягала негайному виконанню, що призвело до не проведення звільнення у грудні 2012 року з виборної посади в зв’язку закінченням строку повноважень Ізюмської міської ради 5 скликання та не виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів.

Просив стягнути з ОСОБА_5 комітету Ізюмської міської ради Харківської області на його користь одноразову грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у сумі 26607,50 грн. (двадцять шість тисяч шістсот сім грн.50 коп.) та зобов’язати ОСОБА_5 комітет Ізюмської міської ради Харківської області, у встановлений судом термін, подати звіт про виконання прийнятого рішення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним.

За розпорядженням міського голови № 98-К від 04.05.2006 року, він був призначений, на посаду першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства.

Як слідує з вказаного розпорядження міського голови № 98-К від 04.05.2006 року на час прийняття його на посаду у ОСОБА_5 комітеті Ізюмської міської ради Харківської області, станом «на 05 травня 2006 року ОСОБА_1 має стаж державної служби 8 років 3 місяці».

Внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду він був неправомірно звільнений з 31 липня 2008 року за рішенням Ізюмської міської ради №2551, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Харківської області від 21.08.2013 року та постановою Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року.

Апеляційний суд Харківської області, рішенням від 21 серпня 2013 року встановив, що «Ізюмським міжрайонним прокурором Харківської області 11.09.2008 року було направлено до Ізюмського міського голови припис про усунення порушень вимог Закону України «Про державну службу». На підставі цього припису відбулося засідання Ізюмської міської ради та рішенням № 2551 від 12.09.2008 року Ізюмської міської ради Харківської області позивач був звільнений з посади першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово- комунального господарства за недотримання пов’язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених сіп. 16 Закону України «Про державну службу».

Постановою апеляційного суду Харківської області від 16.12.2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Балаклійського районного суду Харківської області від 18 серпня 2008 року скасовано, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито в зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Оскільки позивача у зв’язку з незаконним притягненням до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу було звільнено із займаної посади, а справу про адміністративне правопорушення за п «г» ч. І ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» відносно нього було закрито в зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, то позивач відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» має право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених ним Законом».

Таким чином, Апеляційний суд Харківської області, рішенням від 21 серпня 2013 року встановив, що звільнення позивача з посади першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, на підставі рішення Ізюмської міської ради №2551 від 12.09.2008 року, вчинено внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а тому його права підлягають поновленню у розмірах та порядку встановленому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Постановою Борівського районного суду Харківської області від18.12.2012року рішення Ізюмської міської ради Харківської області №2551 від 12.09.2008 року «Про звільнення першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства ОСОБА_1Ф.» визнано незаконним та скасовано, а його поновлено на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Конституції України «Судове рішення є обов’язковим до виконання».

Згідно п.3 ч. 1 ст. 256 КАС України «Негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічноїслужби».

З огляду на наведені вимоги Конституції та Кодексу адміністративного судочинства, постанова від 18.12.2012 року Борівського районного суду Харківської області в частині поновлення його на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово- комунального господарства підлягала негайному виконанню посадовими особами ОСОБА_5 комітету Ізюмської міської ради Харківської області.

З відповідною заявою від 26.12.2012 року, про поновлення його на посаді на підставі постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року, він звертався до ОСОБА_5 комітету Ізюмської міської ради. ОСОБА_5 комітет Ізюмської міської ради Харківської області листом №376 від 21.01.2013 року відмовив йому у виконанні постанови від 18.12.2012 року Борівського районного суду Харківської області.

Отже, внаслідок неправомірних дій посадових осіб Ізюмської міської ради Харківської області його незаконно не було поновлено, у відповідності до вимог Конституції та Законів України на виконання постанови від18.12.2012року Борівського районного суду Харківської області, на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово- комунального господарства у грудні 2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» «ОСОБА_5 органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради с виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету».

Крім того, згідно рішення Ізюмської міської ради Харківської області №0016 від 23 листопада 2010 року «Про встановлення терміну повноважень заступників Ізюмського міського голови» «термін проходження служби в органах місцевого самоврядування осіб, затверджених сесією Ізюмської міської ради на посадах заступників Ізюмського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради дорівнює терміну повноважень Ізюмської міської ради відповідного скликання».

Таким чином, враховуючи, що на посаду першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства його було затверджено рішенням Ізюмської міської ради 5 скликання, термін повноважень якої закінчився 10 листопада 2010 року, то безумовно після поновлення, на виконання постанови від 18.12.2012 року Борівського районного суду Харківської області, його па виборній посаді в грудні 20012 року, він одразу підлягав звільненню з виборної посади, в зв’язку з закінченням терміну повноважень Ізюмської міської ради 5 скликання.

З жовтня 2011 року він одержує державну пенсію за віком, призначену Управлінням Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області (пенсійне посвідчення №НОМЕР_1).

У ч.1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» законодавцем встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 даного Закону визначена структура заробітної плати. Так, заробітна плата включає: основну заробітну плату, яка є винагородою за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткову заробітну плату, яка є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлено, що «Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом. Міністрів України».

Постановою Кабінету Міністрів України №268 від 09 березня 2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» встановлено, що заробітна плата посадових осіб органів місцевого самоврядування складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на службі в органах місцевого самоврядування та інших надбавок і виплат.

Згідно з ч. 11 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», в редакції, чинній па момент виникнення спірних правовідносин, «У разі звільнення з роботи в органах місцевого самоврядування у зв'язку з виходом на пенсію посадовим особам місцевого самоврядування виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів за наявності не менше 10 років стажу на посадах в органах місцевого самоврядування чи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців».

Передбачена ч. 11 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» грошова допомога є одноразовою і входить до матеріального та соціально-побутового забезпечення службовців органів місцевого самоврядування і є складовою частиною трудового договору.

Отже, умовами виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів є наявність у особи статусу службовця органів місцевого самоврядування, факт виходу на пенсію та наявність стажу служби в органах місцевого самоврядування не менше 10 років.

Згідно ст. 7 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» «час, протягом якого громадянин не працював у зв'язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), зараховується як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу. Трудовий стаж робітників і службовців, ... обчислений із зарахуванням періодів,зазначених у частині пертій цієї статті, враховується при наданні робітникам, службовцям і зазначеним особам різних пільг і переваг, в тому числі при призначенні пенсій і допомоги по державному соціальному страхуванню. Робітникам і службовцям цей стаж враховується також при призначенні пенсій на пільгових умовах і за вислугу років».

Постановою від 20 січня 2015 року Ізюмського міськрайонного суду Харківської області по справі №623/4287/14-а, яка набрала законної сили на підставі ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 року, встановлено, що «час протягом якого ОСОБА_1 не працював у зв’язку з незаконним відстороненням від роботи (посади) зараховується як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу та враховується при призначенні пенсії».

Враховуючи, що при призначенні його, в травні 2006 року, на посаду першого заступника міського голови з питань управління житлово- комунального господарства, стаж служби в органах місцевого самоврядування складав 8 років 3 місяці (розпорядження міського голови №98-К від 04.05.2006 року), то з огляду на наведені вимоги законодавства України та судове рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.05.2015 року, станом на грудень 2012 року його стаж служби в органах місцевого самоврядування становив 14 років і 10 місяців.

Таким чином, станом на грудень 2012 року були наявні всі підстави для виплати ОСОБА_5 комітетом Ізюмської міської ради Харківської області передбаченої ч. 11 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, внаслідок незаконного, умисного не виконання в грудні 2012 року, посадовими особами ОСОБА_5 комітету Ізюмської міської ради Харківської області, постанови від 18.12.2012 року Борівського районного суду Харківської області по справі №2005/1595/12, в частині поновлення його на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, яка підлягала негайному виконанню та не проведення наступного звільнення з виборної посади в зв’язку закінченням строку повноважень Ізюмської міської ради 5 скликання, йому безпідставно не було виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Як слідує з довідки №111-465/586 від 07.04.2017 року ОСОБА_5 комітету Ізюмської міської ради Харківської області, оклад на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово- комунального господарства, який нараховувався та виплачувався йому ОСОБА_5 комітетом Ізюмської міської ради станом на грудень 2012 року складав 2660,75 грн.

Таким чином, сума одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яка підлягала виплаті ОСОБА_5 комітетом Ізюмської міської ради у грудні 2012 року становить 26607,50 грн. =(2660,75x10).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України «У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком».

Частиною другою ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що «заробітна плата складається з окладу, премій, доплати за ранг, надбавки за вислугу років та інших надбавок, передбачених цим Законом».

Верховний Суд України в постанові від 16 листопада 2013 року у справі №21-389а13 дійшов висновку, що перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, а тому до вказаних правовідносин необхідно застосовувати, у тому числі, частину другу статті 233 КЗпП України, як таку, що врегульовує строки звернення до адміністративного суду при вирішенні питання щодо стягнення належних позивачеві сум заробітної плати.

Крім того, як слідує з правового висновку Верховного суду України викладеному у постанові від 13 жовтня 2015 року по справі 21-2686а 15 (№53366406 в Єдиному державному реєстрі судових рішень) «матеріальна допомога ... є частиною заробітної плати, а тому звернення до суду з вимогами про зобов’язання її виплатити не обмежується будь-яким строком».

Така правова позиція підтримується і судовою практикою Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 03.06.2015 року по справі №524/3356/14-а.

В ч.1 ст.267 КАС України зазначається, що «суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення». Норма, що зазначається в частині першій статті 267 КАС України, є відображенням у процесуальному праві встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. При цьому, в останніх абзацах п.4 ч.І ст. 163, п.4 ч.І ст.207 та п.4 ч.І ст.232 КАС України передбачено, що саме в резолютивній частині постанови суд не тільки може, а й повинен встановлювати строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», «Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної, плати».

У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію тим, що 31 липня 2008 року ОСОБА_1 звільнений з посади першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово - комунального господарства.

Рішенням Ізюмської міської ради Харківською області № 3051 від 26 червня 2015 року на виконання рішення Борівського районного суду ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань житлово - комунального господарства.

17 листопада 2015 року звільнений з займаної посади у зв’язку з закінченням строку повноважень 6 скликання.

Строк повноважень Ізюмської міської ради 5 скликання скінчився в 2010 році.

Постановою Борівського районного суду Харківської області по справі № 2005/1595/12 2-а/2005/33/12 від 18 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішенням Ізюмської міської ради Харківської області від 26 червня 2015 року № 3051 «Про виконання рішення Борівського районного суду», ОСОБА_1Ф поновлено на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань житлово - комунального господарства з 31 липня 2008 року. 11 вересня 2015 року рішенням Ізюмської міської ради № 3174 внесено зміни до структури виконавчого комітету Ізюмської міської ради та введено посаду першого заступника міського голови з питань житлово - комунального господарства та визначено, що строк повноважень ОСОБА_1, як першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово - комунального господарства, закінчується терміном повноважень Ізюмської міської ради 6 скликання.

Після прийнятого рішення було внесено зміни до штатного розкладу та видано розпорядження Ізюмського міського голови від 17 вересня 2015 року № 415 «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово - комунального господарства». На підставі цього рішення 21 вересня 2015 року за порядковим номером 42 був внесений запис до трудової книжки позивача про недійсність запису № 37 про його звільнення з 31 липня 2008 року

Ізюмська міська рада 6 скликання припинила свої повноваження 10 листопада 2015 року.

17 листопада 2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника Ізюмського міського голови з питань житлово-комунального господарства у зв’язку із закінченням строку повноважень Ізюмської міської ради 6 скликання (17 листопада 2015 року був останній день частини щорічної відпустки позивача.

14 квітня 2017 року Борівським районним судом Харківської області прийнято Звіт ОСОБА_5 комітету Ізюмської міської ради про повне виконання рішення Борівського районного суду від 18 грудня 2012 року по справі № 2005/1595/12.

05 липня 2017 року Харківським апеляційним адміністративним судом Ухвалу Борівського районного суду Харківської області від 14 квітня 2017 року по справі № 2005/1595/12 залишено без змін.

Тобто, ОСОБА_5 комітет Ізюмської міської ради Харківської області виконав, в повному обсязі, зобов’язання, які були покладенні рішенням Борівського районного суду, стосовно ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування на дату звернення позивача до суду, а саме 17 липня 2017 року встановлено, ч. 11вищевказаної статті виключено на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні».

07 березня 2018 року ОСОБА_5 комітетом Ізюмської міської ради було зроблено запит до Управління пенсійного фонду України Харківської області щодо стажу роботи в органах місцевого самоврядування станом на 18.10.2011 року та можливість отримання ОСОБА_1 станом на 17.11.2015 р. пенсію у відповідності до ЗУ «Про державну службу».

28 березня 2018 року Ізюмське об’єднане управління пенсійного фонду України Харківської області надало відповідь в якій зазначено, що право на пенсію відповідно до ЗУ «Про державну службу» ОСОБА_1 не має, оскільки не має 20 річного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до відповіді начальника відділу управління персоналом апарату виконавчого комітету Ізюмської міської ради станом на 18.10.2011 року громадянин ОСОБА_1 фактично не знаходився у трудових відносинах з апаратом виконавчого комітету Ізюмської міської ради та апаратом Ізюмської міської ради.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що за розпорядженням міського голови № 98-К від 04.05.2006 року, позивач був призначений, на посаду першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства.

Внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду він був неправомірно звільнений з 31 липня 2008 року за рішенням Ізюмської міської ради №2551, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Харківської області від 21.08.2013 року та постановою Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року.

Апеляційний суд Харківської області, рішенням від 21 серпня 2013 року встановив, що «Ізюмським міжрайонним прокурором Харківської області 11.09.2008 року було направлено до Ізюмського міського голови припис про усунення порушень вимог Закону України «Про державну службу». На підставі цього припису відбулося засідання Ізюмської міської ради та рішенням № 2551 від 12.09.2008 року Ізюмської міської ради Харківської області позивач був звільнений з посади першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово- комунального господарства за недотримання пов’язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених сіп. 16 Закону України «Про державну службу».

Постановою апеляційного суду Харківської області від 16.12.2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Балаклійського районного суду Харківської області від 18 серпня 2008 року скасовано, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито в зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Оскільки позивача у зв’язку з незаконним притягненням до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу було звільнено із займаної посади, а справу про адміністративне правопорушення за п «г» ч. І ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» відносно нього було закрито в зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, то позивач відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» має право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених ним Законом».

Таким чином, Апеляційний суд Харківської області, рішенням від 21 серпня 2013 року встановив, що звільнення позивача з посади першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, на підставі рішення Ізюмської міської ради №2551 від 12.09.2008 року, вчинено внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а тому його права підлягають поновленню у розмірах та порядку встановленому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Постановою Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року рішення Ізюмської міської ради Харківської області №2551 від 12.09.2008 року «Про звільнення першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства ОСОБА_1Ф.» визнано незаконним та скасовано, а його поновлено на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства.

З огляду на наведені вимоги Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, постанова від 18.12.2012 року Борівського районного суду Харківської області в частині поновлення його на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово - комунального господарства підлягала негайному виконанню посадовими особами ОСОБА_5 комітету Ізюмської міської ради Харківської області.

З відповідною заявою від 26.12.2012 року, про поновлення його на посаді на підставі постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року, він звертався до ОСОБА_5 комітету Ізюмської міської ради. ОСОБА_5 комітет Ізюмської міської ради харківської області листом №376 від 21.01.2013 року відмовив йому у виконанні постанови від 18.12.2012 року Борівського районного суду Харківської області.

Отже, внаслідок неправомірних дій посадових осіб Ізюмської міської ради Харківської області його незаконно не було поновлено, на виконання постанови від 18.12.2012рокуБорівського районного суду Харківської області, на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово- комунального господарства у грудні 2012 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Постанова від 18.12.2012 року Борівського районного суду Харківської області в частині поновлення позивача на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово- комунального господарства підлягала негайному виконанню відповідачем.

Відразу після отримання вказаного судового рішення, позивач звернувся до Ізюмського міського голови з відповідною заявою від 26.12.2012 року, про поновлення його на посаді на підставі постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012 року.

Ізюмський міський голова листом №376 від 21.01.2013 року відмовив у поновленні позивача на посаді першого заступника міського голови та у негайному виконанні вказаного постанови від 18.12.2012 року Борівського районного суду.

Факт не виконання постанови від 18.12.2012 року Борівського районного суду Харківської області, в частині яка підлягала негайному виконанню встановлений постановою від 11.01.2016 року Борівського районного суду Харківської області. Обґрунтовуючи, постанову від 11.01.2016 року про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати в розмірі середньої заробітної плати за один місць, яка підлягала до негайного виконання, в зв’язку з несвоєчасним виконанням судового рішення Борівський районний суд вказав, що «судове рішення, яке набрало законної сили або належить виконати негайно, є підставою для його виконання», «суд погоджується з наведеним розрахунком індексації ... та компенсації втрати частини заробітної плати ..., в зв’язку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду від 18.12.2012 року...».

У справі«ОСОБА_6 проти України» (заява №40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив,що Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якбинаціональна правова система Високої договірної Сторони дозволяла, щоб ... обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтована тривала затримка у виконанні обов’язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.

Частиною другою ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що «заробітна плата складається з окладу, премій, доплати за ранг, надбавки за вислугу років та інших надбавок, передбачених цим Законом».

Відповідно до ч. 11 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» «У разі звільнення з роботи в органах місцевого самоврядування у зв’язку з виходом на пенсію посадовим особам місцевого самоврядування виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів за наявності не менше 10 років стажу на посадах в органах місцевого самоврядування чи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців» (в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Як слідує з рішення Конституційного суду України від 26 листопада 2013 року №11-рп/2013 «...грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в частині тринадцятій статті 37 Закону №3723 не встановлено».

Відповідно до ст. 39 КЗпП України «Строковий трудовий договір ... підлягає розірванню достроково на вимогу працівника ... у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу», а ч. 1 ст. 38 КЗпП України встановлено, що «Працівник має право розірвати трудовий договір, .... У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання, ... вихід на пенсію: ... а також з інших поважних причин) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник».

З огляду на наведені вимоги законодавства одноразова грошова допомога у розмірі 10 посадових місячних окладів виплачується посадовій особі органів місцевого самоврядування у разі звільненні в зв’язку з виходом на пенсію за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, з посади в органах місцевого самоврядування, за наявності стажу служби в органах місцевого самоврядування не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі та не пов’язана з досягнення пенсійного віку.

Така правова позиція викладена також у постанові від 3 червня 2014 року Верховного суду України по справі №21-170а14.

Як слідує з розпорядження міського голови №98-К від 04.05.2006 року, при призначенні позивача в травні 2006 року, на посаду першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, стаж служби в органах місцевого самоврядування складав 8 років і 3 місяці.

Згідно ст. 7 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» «час, протягом якого громадянин не працював у зв'язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), зараховується як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу. Трудовий стаж робітників і службовців, обчислений із зарахуванням періодів, зазначених у частині першій цієї статті враховується при наданні робітникам, службовцям і зазначеним особам різних пільг і переваг, в тому числі при призначенні пенсій і допомоги по державному соціальному страхуванню. Робітникам і службовцям цей стаж враховується також при призначенні пенсій на пільгових умовах і за вислугу років».

Факт зарахування часу перебування позивача у вимушеному прогулі на виконання вказаних вимог Закону України, як до загального трудового стажу так і до стажу служби в органах місцевого самоврядування підтверджується постановою від 20.01.2015 року Ізюмського міськрайонного суду Харківської області по справі №623/4287/14-а та розпорядженням Ізюмського міського голови №465 від 15.10.2015 року «Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1Ф.», з якого слідує, що «За записами в трудовій книжці ОСОБА_1 стаж в органах місцевого самоврядування станом на 21 вересня 2015 року складає 15 років 07 місяців 20 днів».

Таким чином, станом на грудень 2012 року, стаж служби позивача в органах місцевого самоврядування становив понад 10 років.

Крім того, про наявність, станом на грудень 2012 року, страхового стажу для призначення пенсії свідчить призначення позивачу пенсії з жовтня 2011 року, що підтверджується пенсійним посвідченням серія ААЖ №917547, а також листом №ВЕБ-20405-Ф-С-18-004505 від 23.02.2018 року Ізюмського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому чітко вказано, що «призначено пенсію з 18.10.2011 року. У 2015році було виконано перерахунок пенсії з урахуванням вимог ст. 7 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду».

Доводи представника відповідача, що «Відповідно до ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на дату звернення позивача до суду, а саме 17 липня 2017 року встановлено, що ч. 11 вищевказаної статті, виключено на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні»», не знаходять свого підтвердження з огляду на те, що Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» набрав чинності з 01 квітня 2014 року.

У Рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 у справі №1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце».

Враховуючи, що предметом даного позову є неправомірна бездіяльність Ізюмського міського голови, яка полягала в умисному не виконання у грудні 2012 року судового рішення, слід застосовувати вимоги ч. 11 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» в редакцій чинній на час спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України «Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів».

Аналогічні вимоги містить і ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» згідно якої «Шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету ».

У п. 35 Рішення Європейського суду з прав людини від 26.06.2014 по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви №68385/10 та 71378/10), зазначено: Суд нагадує, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя ..., якою підтверджується його існування.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином,позивач, маючи законні сподівання для виходу на пенсію з посади державного службовця зі стажем в органах місцевого самоврядування понад 10 років, з відповідними для цього наслідками, був позбавлений такої можливості в наслідок незаконних дій відповідача.

Суд вважає, що визнання протиправними дій ОСОБА_5 комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які полягають в умисному не виконанні, у грудні 2012 року, постанови від 18.12.2012 року Борівського районного суду Харківської області в частині поновлення його на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, котра підлягала негайному виконанню, що призвело до не проведення звільнення у грудні 2012 року з виборної посади в зв’язку закінченням строку повноважень Ізюмської міської ради 5 скликання та не виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів та стягнення з ОСОБА_5 комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь позивач одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів у сумі 26607,50 грн. є належним способом відновлення порушеного права позивача, а також слугуватиме меті усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах.

При цьому суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку задоволення позовних вимог щодо визнання дій відповідача незаконними та зобовязання виплати одноразової грошової допомоги, є отриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Також суд керується приписами ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом якої, у разі визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, суд може зобов’язати відповідача – суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Крім того, судом визнаються обґрунтованими позовні вимоги про зобов’язання відповідача у справі подати звіт про виконання судового рішення згідно ч. 1 ст. 382 КАС України, а також суд вважає за необхідне встановлення місячного строку з дня набрання даним рішенням законної сили для подання зазначеного звіту.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6, 8, 242, 243, 245, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 комітету Ізюмської міської ради Харківської області про оскарження неправомірних дій та не виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів - задовольнити.

Визнати протиправними дії ОСОБА_5 комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які полягають в умисному не виконанні, у грудні 2012 року, постанови від 18.12.2012 року Борівського районного суду Харківської області в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, котра підлягала негайному виконанню, що призвело до не проведення звільнення у грудні 2012 року з виборної посади в зв’язку закінченням строку повноважень Ізюмської міської ради 5 скликання та не виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів.

Стягнути з ОСОБА_5 комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у сумі 26607,50 грн. (двадцять шість тисяч шістсот сім грн. 50 коп.).

Зобов’язати ОСОБА_5 комітет Ізюмської міської ради Харківської області подати звіт про виконання судового рішення протягом 30 днів з дня набрання ним чинності.

Стягнути з ОСОБА_5 комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддя - О. М. Герцов

Повний текст рішення виготовлено 16 травня 2018 року.