Ухвала суду № 74014079, 16.05.2018, Високопільський районний суд Херсонської області

16.05.2018

Справа 652/304/18

Провадження № 1-в/652/6/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 року Високопільський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Дригваль В.М.,

за участю секретаря – Миценко О.Г.,

за участю прокурора – Челишева А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Високопілля Херсонської області, клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, засудженого вироком Ізмайлівського районного суду м.Москви від 24.12.2013 року та вироком Кузьминського районного суду м.Москви від 15.07.2014 року, до покарання у вигляді 9 років позбавлення волі, за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.111 та ч.4 ст.111 КК Російської Федерації, останнє відоме місце мешкання: Херсонська область Високопільський район с.Новомиколаївка.

В С Т А Н О В И В :

24 квітня 2018 року Міністерство юстиції України звернулось до Високопільського районного суду Херсонської області з клопотанням про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України.

За вироком Ізмайлівського районного суду м.Москви від 24.12.2013 року, який залишено в силі Ухвалою колегії по кримінальним справам Московського міського суду від 03.03.2014 року, ОСОБА_1 засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки із відбуттям покарання у виправній колонії загального режиму, за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст. 111 КК Російської Федерації, що також є караними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

Крім того, згідно з вироком засуджений ОСОБА_1 повинен відшкодувати на користь Московського міського фонду обов’язкового медичного страхування 51298 руб. 31 коп. та на користь Московського міського бюджету в особі Департаменту охорони здоров’я м.Москви в сумі 161936 руб. 61 коп.

За вироком Кузьминського районного суду м.Москви від 15.07.2014 року, який залишено в силі Ухвалою колегії по кримінальним справам Московського міського суду від 22.09.2014 року, ОСОБА_1 засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців, за вчинення злочину передбаченого ч.4 ст. 111 КК Російської Федерації, та на підставі ч.5 ст.69 КК РФ, за сукупністю вироків приєднано частково невідбутий строк покарання за попереднім вироком Ізмайлівського районного суду м. Москви від 24.12.2013 року у виді шести місяців позбавлення волі та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму, що також є караними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_1 перебуває у ФКУ «Виправна колонія № 5 УФСВП Росії по Тамбовській області», кінець відбуття строку покарання - 26.06.2022 року.

Представник Міністерства юстиції України просив суд визначити статтю, частину статті Кримінального кодексу України, якою передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнано винним за вироками Ізмайлівського районного суду м.Москви від 24.12.2013 року, який залишено в силі Ухвалою колегії по кримінальним справам Московського міського суду від 03.03.2014 року, та Кузьминського районного суду м.Москви від 15.07.2014 року, який залишено в силі Ухвалою колегії по кримінальним справам Московського міського суду від 22.09.2014 року

Визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 на підставі вироків Ізмайлівського районного суду м.Москви від 24.12.2013 року, який залишено в силі Ухвалою колегії по кримінальним справам Московського міського суду від 03.03.2014 року, та Кузьминського районного суду м.Москви від 15.07.2014 року, який залишено в силі Ухвалою колегії по кримінальним справам Московського міського суду від 22.09.2014 року, зазначивши про початок відбування строку покарання.

Вирішити питання щодо виконання вироків Ізмайлівського районного суду м.Москви від 24.12.2013 року, та Кузьминського районного суду м.Москви від 15.07.2014 року, в частині відшкодування заборгованості та процесуальних витрат.

Представник Міністерства юстиції України, за довіреністю, ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, звернувшись до суду з проханням розглядати клопотання без участі у судовому засіданні представника, яка згідно з ч.1 ст.610 КПК України, не є обов’язковою.

Прокурор Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області в судовому засіданні клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України підтримав, також вважає за можливе визначити статтю, частину статті Кримінального кодексу України, якою передбачена відповідальність за злочин, скоєний ОСОБА_1, а саме:

- за умисне тяже тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, а саме за ч.1 ст.121 КК України;

-за умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, а саме ч.2 ст. 121 КК України;

У зв`язку з чим, просить вважати засудженим ОСОБА_1, у відповідність до законодавства України, а саме за ч 1 ст.121 КК України, за ч.2 ст. 121 КК України, із застосуванням ч.1 ст.71 КК України, у виді 9 років позбавлення волі.

Клопотання в частині відшкодування заборгованості та процесуальних витрат з ОСОБА_1 просив залишити без розгляду, враховуючи, що за інформацією ВК виконавчі листи відкликано.

Суд, заслухавши думку прокурора, вивчивши та дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання в частині приведення вироків судів Російської Федерації у відповідність із законодавством України, обґрунтоване та підлягає задоволенню.

Розглядаючи клопотання про приведення вироків судів РФ у відповідність до законодавства України, суд виходить із положень ст.9 Конституції України, глави 46 КПК України, якими регламентовано визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та норм Кримінального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 602 КПК України, вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом «b» частини 1 статті 9 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб(Страсбург, 21.03.1983 року), до якої Україна приєдналася на підставі Закону України «Про приєдання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік» №337/95-ВР від 22.09.1995 р. визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11 .

Пунктами «а», «d» статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб, встановлено, що при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

Крім того, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені ст. 606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований вимогами ст.610 КПК України, відповідно до яких під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При призначені строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, визначених ч.4 ст. 610 КПК України.

При цьому суд, як це визначено у ч.3 ст.603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Згідно ст.606 КПК України, визначаються умови передачі засуджених осіб для відбування покарання в Україні: якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; якщо вирок набрав законної сили; якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж як найменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув’язнення на невизначений строк; якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого; якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі; якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати; якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.

ОСОБА_1 встановлено в судовому засіданні:

ОСОБА_1, є громадянином України, останнє відоме місце проживання в Україні: с.Новомиколаївка Високопільського району Херсонської області.

ОСОБА_1 засуджено вироком Ізмайлівського районного суду м.Москви від 24.12.2013 року, який залишено в силі Ухвалою колегії по кримінальним справам Московського міського суду від 03.03.2014 року, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки із відбуттям покарання у виправній колонії загального режиму, за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст. 111 КК Російської Федерації, та вироком Кузьминського районного суду м.Москви від 15.07.2014 року, який залишено в силі Ухвалою колегії по кримінальним справам Московського міського суду від 22.09.2014 року, ОСОБА_1 засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців, за вчинення злочину передбаченого ч.4 ст. 111 КК Російської Федерації, та на підставі ч.5 ст.69 КК РФ, за сукупністю вироків приєднано частково невідбутий строк покарання за попереднім вироком Ізмайлівського районного суду м. Москви від 24.12.2013 року у виді шести місяців позбавлення волі та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму (а.с.5-19).

ОСОБА_1 висловив бажання бути переданим в Україну, що підтверджується його особистою заявою від 05.07.2017 року.(а.с.21) та підтвердив свої гарантії по добровільному відшкодуванню заявленого цивільного позову (а.с.23)

Відповідно до довідки про відбуття строку покарання (а.с.25) ОСОБА_1, відбув строк покарання 4 роки 11 днів, початок строку 27 червня 2013 року, кінець строку 26 червня 2022 року, станом на 07 липня 2017 року невідбутий строк покарання становить 4 роки 11 місяців 19 днів.

Відповідно до ч.3 ст. 609 КПК України, Міністерство юстиції України в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 КПК України, клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до ч.3 ст.609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України.

Відповідно до діючого Кримінального кодексу України: умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, кваліфікується за ч.1 ст.121 КК України, санкція за вказаний злочин передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого, кваліфікується за ч.2 ст. 121 КК України - санкція за цей злочин передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

За своїм характером покарання не повинне посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинне вважати обов’язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину.

Відповідно до ч.3 ст.603 КПК України, при розгляді клопотання Міністерства юстиції України про виконання вироку суду іноземної держави суд не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Згідно з ч.5 ст.610 КПК України, суд може також розглянути питання про виконання додаткового покарання, призначеного вироком суду іноземної держави. Невиконане додаткове покарання, призначене вироком суду іноземної держави, підлягає виконанню, якщо таке покарання за вчинення цього кримінального правопорушення передбачено законом України. Воно виконується в межах і в порядку, передбачених законодавством України.

З урахуванням наведеного, з огляду на те, що призначене за вироком Ізмайлівського районного суду м.Москви від 24.12.2013 року та вироком Кузьминського районного суду м.Москви від 15.07.2014 року, до покарання у вигляді 9 років позбавлення волі, за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.111 та ч.4 ст.111 КК Російської Федерації, за своїм видом і тривалістю є сумісним із законодавством України та співвідноситься із заходами примусу, передбаченими нормами КК України за вчинення аналогічних діянь, а тому суд вважає за можливим привести у відповідність із законодавством України вирок

за вироком Ізмайлівського районного суду м.Москви від 24.12.2013 року та вироком Кузьминського районного суду м.Москви від 15.07.2014 року, щодо ОСОБА_1 та вважати останнього засудженим за ч.1 ст.121 КК України та за ч.2 ст. 121 КК України, за сукупністю вироків, відповідно до ст.71, ст.72 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Вирішуючи питання щодо виконання вироку Ізмайлівського районного суду м.Москви від 24.12.2013 року ОСОБА_1 повинен відшкодувати на користь Московського міського фонду обов’язкового медичного страхування 51298 руб. 31 коп. та на користь Московського міського бюджету в особі Департаменту охорони здоров’я м.Москви в сумі 161936 руб. 61 коп.

Згідно з довідкою бухгалтерії ФКУ ВК-5 УФСВП Росії по Тамбовській області утримань, по виконавчим листам, бухгалтерією колонії не проводилось у зв’язку з тим, що засуджений ОСОБА_1 не працевлаштований. (а.с.24)

При цьому як зазначено у характеристиці на ОСОБА_1 (а.с.31) останній мав два виконавчі листи на примусове виконання, які відкликані у квітні 2015 року.

Відповідно до ч.6 ст.610 КПК України, при розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання.

Згідно з ч.8 ст.602 КПК України, вирішення питання про визнання і виконання вироку суду іноземної держави у частині цивільного позову вирішується у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

А відповідно до вимог ч.1 ст. 465 ЦПК України, клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).

Відповідно до ч.1 ст. 466 ЦПК України, клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити:1) ім’я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження; 2) ім’я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; 3) мотиви подання клопотання.

Разом з тим, у матеріалах, наданих Міністерством юстиції України відсутні клопотання стягувачів про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, а також не зазначено всіх передбачених законодавством реквізитів стягувачів.

А також, відповідно до вимог ч.3 ст. 535 КПК України, у разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

А згідно ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено вимоги до виконавчого документу, у якому зазначається, в тому числі: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, імя та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);строк предявлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів звязку та адреси електронної пошти.

За таких обставин, приймаючи до уваги відсутність необхідних даних, за якими слід проводити стягнення, а також враховуючи із інформації виправної колонії, викладеної у характеристиці, про відкликання виконавчих листів у квітні 2015 року, суд вважає за необхідним, питання про стягнення заборгованості(відшкодування) та процесуальних витрат, залишити без розгляду.

На підставі викладеного, ст.9 Конституції України, Конвенції про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21 березня 1983 р), та керуючись ст.ст.465, 466 ЦПК України, ст.ст.602, 603, 609, 610 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України задовольнити частково.

Привести вирок Ізмайлівського районного суду м.Москви від 24.12.2013 року та вирок Кузьминського районного суду м.Москви від 15.07.2014 року, відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого за ч.1 ст.111, ч.4 ст.111 , ст.69 ч.5 КК Російської Федерації у відповідність із законодавством України.

Визначити, що відповідальність за злочини, у вчиненні яких ОСОБА_1визнано винним за вироком Ізмайлівського районного суду м.Москви від 24.12.2013 року та вироком Кузьминського районного суду м.Москви від 15.07.2014 року, передбачена ч.1 ст.121 та ч.2 ст.121 КК України.

Вважати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженим за ч.1 ст.121 КК України (вирок Ізмайлівського районного суду м.Москви від 24.12.2013 року) з відбуванням покарання у виді позбавлення волі строком, який визначається відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.610 КПК України, на 2 роки позбавлення волі із відбуванням покарання у виправній колонії закритого типу.

Вважати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженим за ч.2 ст.121 КК України, (вирок Кузьминського районного суду м.Москви від 15.07.2014 року) у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців, з відбуванням покарання у виправній колонії закритого типу.

Відповідно до ч.1 ст.71, ст.72 КК України, шляхом часткового приєднання до вироку Кузьминського районного суду м.Москви від 24.12.2014 року, невідбутого строку покарання – шість місяців, за попереднім вироком Ізмайлівського районного суду м.Москви від 24.12.2013 року, остаточно вважати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженим до покарання у виді позбавлення волі строком на 9(Девять) років, з відбуванням покарання у виправній колонії закритого типу.

Строк відбування покарання ОСОБА_1, відповідно до вироків Ізмайлівського районного суду м.Москви від 24.12.2013 року та Кузьминського районного суду м.Москви від 15.07.2014 року, (а.с.25), зарахувавши відповідно до ч.5 ст.72 КК України перебування під вартою в ході досудового розслідування відповідно до вироку Ізмайлівського районного суду м.Москви від 24.12.2013 року, рахувати з 27 червня 2013 року

Запобіжний захід ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.

Питання про виконання вироку Ізмайлівського районного суду м.Москви від 24.12.2013 року в частині стягнення заборгованості (відшкодування збитків), а також процесуальних витрат з ОСОБА_1 - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором до Апеляційного суду Херсонської області через Високопільський районний суд Херсонської області протягом семи днів з моменту її проголошення, а органом, що подав клопотання та засудженим - протягом семи днів з моменту її вручення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя В.М. Дригваль