Постанова № 74012245, 03.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2073/18

Номер справи місцевого суду: 523/15397/16-ц

Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Ващенко Л.Г.

суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.

за участі секретаря - Сідлецької Ю.С.

з участю: позивача ОСОБА_2 і його представника, представника публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Інвестбанк»

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 і апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Інвестбанк» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2017 року (суддя Аліна С.С.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Інвестбанк» про стягнення грошових коштів,

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)

27.10.2016 року ОСОБА_2 звернувся із позовом про стягнення зпублічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Інвестбанк» (далі-Банк) грошових коштів у розмірі 9 933 гривень.

Позов обґрунтовано тим, що 15.08.2014 року між позивачем і Банком укладено договір №5161 про відкриття пенсійного поточного рахунку, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки. На виконання договору позивачу відкрито картковий рахунок НОМЕР_1 у національній валюті України. Банк оформив і видав платіжну картку та ПІН-код до неї і здійснював розрахунково-касове обслуговування платіжних операцій позивача із використанням платіжної картки.

16.03.2016 року, в період з 21 години 19 хвилин до 23 години 33 хвилин, на телефонний мобільний номер позивача надійшло шість SMS повідомлень з інформацією про здійснення операцій про отримання готівкових коштів з платіжної картки позивача на загальну суму 9 922 гривень.

Позивач також зазначив, що він, як єдиний держатель платіжної картки, жодним чином не ініціював здійснення вказаних операцій з отримання готівкових коштів, відразу зателефонував на вказаний у договорі номер телефону відповідача, а пізніше на гарячу лінію і повідомив про недозволену операцію та розпорядився заблокувати платіжну картку.

17.03.2016 року позивач звернувся до відповідача з приводу повернення грошових коштів, однак відповідач відмовив. Про обставини зняття грошових коштів позивач повідомив правоохоронні органи з вимогою здійснити розслідування по факту незаконної операції.

Посилаючись на те, що Банк неправомірно відмовив відшкодувати кошти, які 16.03.2016 року списані з рахунку без його згоди, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10.10.2017 року позов задоволено частково: суд стягнув з Банка на користь позивача грошові кошти у розмірі 55 гривень 86 копійок і судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 640 гривень.

(короткий зміст вимог апеляційної скарги)

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 просить рішення суду від 10.10.2017 року скасувати і постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

В апеляційній скарзі представник Банка просить рішення суду від 10.10.2017 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на невідповідність рішення нормам процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин справи.

(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)

Апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_2 зазначає: суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, зокрема не застосував ст. 1073 ЦК України щодо обов'язку Банка негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити проценти і відшкодувати збитки; відповідно до ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п.1.8 Інструкції НБУ № 492, п.п.6.7.,6.8 Положення НБУ №223, у разі вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок власних коштів і сплатити неналежному платнику пеню; до поточних рахунків також належать і карткові рахунки і емітент у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувались або які виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він перебував перед виконанням такої операції; користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувача або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а тому винність відповідача презюмується; саме на відповідача покладено обов'язок провести належне розслідування факту незаконної операції, однак відповідач жодних дій для встановлення цих обставин не вчинив; внутрішньобанківські правила емісії та еквайрингу спеціальних платіжних засобів є обов'язковими для прийняття та дотримання емітентами платіжних засобів, які суд повинен був застосувати для встановлення належності чи протиправності дій сторін.

Апеляційна скарга представника Банка зазначає: з 15.12.2016 року рішенням НБУ Банк віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду від 15.12.2016 року розпочато процедуру виведення Банка з ринку і призначено уповноважену особу Фонду. 12.01.2017 року, рішенням виконавчої дирекції Фонду, запроваджено процедуру ліквідації Банка строком на два роки з 13.01.2017 року по 12.01.2019 року і призначено Уповноважену особу Фонду; після віднесення Банка до категорії неплатоспроможних діяльність Банка регулюються спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі-Закон); відповідно до ст. 26 Закону Фонд відшкодовує кошти у розмірі вкладу, включаючи відсотки станом на день початку процедури виведення Фондом Банку з ринку і сума граничного відшкодування коштів не може бути меншою 200 000 гривень; залишок коштів позивача станом на 16.12.2016 року становив 55,38 гривень і позивача включено до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування гарантованої суми вкладу.

(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)

Позивач ОСОБА_2 і його представник, а також представник Банка не скористались правом подати відзив, пояснення або заперечення на апеляційну скаргу кожного.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)

Судом першої інстанції і сторонами неоспорені такі обставини.

15.08.2014 року між позивачем і Банком укладено договір №5161 про відкриття пенсійного поточного рахунку, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки. На виконання договору позивачу відкрито картковий рахунок НОМЕР_1 у національній валюті України. Банк оформив і видав платіжну картку та ПІН-код до неї і здійснював розрахунково-касове обслуговування платіжних операцій позивача із використанням платіжної картки (а.с.10-13,44).

16.03.2016 року, в період з 21 години 19 хвилин до 23 години 33 хвилин з рахунку позивача у Банку були списані грошові кошти за транзакціями на загальну суму 9 922 гривень (а.с.14,15,16-19).

Банк відкрив процедуру рекламації за переказаною сумою через платіжну систему MasterCard Worldwide. Процедура рекламації відхилена банками еквайрами через те, що операції були здійсненні із введенням усіх реквізитів платіжної картки позивача, зокрема і коду CVC.

15.06.2016 року відкрито кримінальне провадження за заявою ОСОБА_2 за ознаками правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України (а.с.50,56,69-71).

15.12.2016 року у Банку запроваджено тимчасову адміністрацію, а з 12.01.2017 року розпочато процедуру ліквідації Банка (а.с.43,105,106).

Між сторонами виникли правовідносини із банківського рахунку, які регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі-Закон), Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі-Закон 2), Положенням «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою НБУ №705 від 01.11.2014 року (далі-Положення).

(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)

Суд першої інстанції, стягуючи з Банка на користь позивача грошові кошти у розмірі у розмірі 55,86 гривень виходив з того, що зазначені кошти знаходяться на рахунку позивача у Банку, а тому підлягають стягненню (а.с.114 зворот).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції у цій частині зважаючи на наступне.

З 15.12.2016 року, рішенням НБУ, Банк віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду від 15.12.2016 року розпочато процедуру виведення Банка з ринку і призначено уповноважену особу Фонду.

12.01.2017 року, рішенням виконавчої дирекції Фонду, запроваджено процедуру ліквідації Банка строком на два роки з 13.01.2017 року по 12.01.2019 року і призначено Уповноважену особу Фонду.

Станом на 16.12.2106 року залишок грошових коштів на рахунку позивача НОМЕР_1 складає - 55,38 гривень (а.с.107).

Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень (ст. 26 ч.1 Закону).

Позивача включено до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування гарантованої суми вкладу.

Зважаючи на те, що залишок грошових коштів на рахунку позивача підлягає відшкодуванню Фондом, що врегульовано спеціальним нормативно-правовим актом - Законом, відсутні правові підстави для стягнення грошових коштів у розмірі 55,38 гривень з Банка на підставі рішення суду.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції у частині стягнення 55,38 гривень з Банка підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у позові за необґрунтованістю вимог.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові про стягнення 9 877,14 гривень виходив з того, що позивач не довів своїх вимог (а.с.113.114).

Колегія суддів погоджується з висновками суду у цій частині, а також виходить із наступного.

Відповідно до п.7.1.10 договору № 51261 від 15.08.2014 року, клієнт зобов'язаний повідомити про платіжні операції, що ним не виконувались або які виконані некоректно, невідкладно по телефону на протязі 5-ти хвилин з моменту встановлення факту виконання із обов'яковою вказівкою номера ПК або номеру рахунку і слова-пароля Банк за телефонами вказаними у п. 7.1.12. договору (а.с.12).

Клієнт має право звернутися в Банк із заявою про проведення розслідування щодо списання коштів при виявлених спірних операціях не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (п.7.2.1 договору, а.с.12).

Всі операції, здійснені по рахунку з використанням PIN-коду не можуть бути оспорені клієнтом (п.8.5 договору, а.с.12).

За зверненням позивача, у червні 2016 року Банком відкрито процедуру рекламації за переказаними сумами через платіжну систему MasterCard Worldwide.

Процедура рекламації відхилена банками еквайрами через те, що операції були здійсненні із введенням усіх реквізитів платіжної картки позивача, зокрема і коду CVC (а.с.14,15).

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ст. 1066 ч.1 ЦК України)

Користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень (ст. 14 п.14.12. Закону 2).

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк (розділ 6 пункт 6 Положення).

Зважаючи на викладене, слід дійти висновку, що ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача Банк несе лише з часу повідомлення користувачем про факт незаконних платіжних операцій, а до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе саме користувач платіжної картки.

Ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів того, що до моменту повідомлення позивачем Банку про здійсненні 16.03.2016 року платіжні операції мали місце з вини Банка, більш того, під час перевірки повідомлення позивача Банк встановив, що процедуру рекламації відхилено банками еквайрами через те, що операції були здійсненні із введенням усіх реквізитів платіжної картки позивача, зокрема і коду CVC.

Беручи до уваги, що позивач, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не довів своїх вимог у частині того, що списання грошових коштів 16.03.2016 року мало місце з вини Банка і зважаючи, що до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові за недоведеністю вимог.

(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)

Доводи представника позивача у скарзі про те, що: суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, зокрема не застосував ст. 1073 ЦК України щодо обов'язку банка негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити проценти і відшкодувати збитки; до поточних рахунків також належать і карткові рахунки, тому емітент, у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувались або які виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновити залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він перебував перед виконанням такої операції; користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувача або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а тому винність відповідача презюмується; саме на відповідача покладено обов'язок провести належне розслідування факту незаконної операції, однак відповідач жодних дій для встановлення цих обставин не вчинив, - не заслуговують на увагу.

До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач платіжної картки.

З часу повідомлення користувачем банку про несанкціоновані операції ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

16.03.2016 року Банк здійснив операції по рахунку позивача відповідно до вимог ст. 1066 ч.1 ЦК України, ст. 14 п.14.12. Закону 2, розділ 6 пункт 6 Положення та п.8.5 договору між Банком і позивачем, незаконність здійснених Банком операцій зі списання грошових коштів з рахунка, позивач, всупереч ст. ст. 77-81 ЦПК України, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не довів.

Судом апеляційної інстанції враховані доводи і аргументи апеляційної скарги представника Банка щодо застосування спеціального Закону у даній справі.

(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)

Оскільки позивач у частині не довів своїх вимог, а у частині його вимоги не ґрунтуються на законі, відсутні підстави для ствердження про порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 376 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України).

Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про стягнення з Банка 55,86 гривень, рішення суду у цій частині не відповідає обставинам справи і вимогам закону, а тому рішення суду у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

За змістом ст. 375 ч.1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові про стягнення 9 877,14 гривень за недоведеністю вимог, рішення суду у цій частині підлягає залишенню без змін з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

СУДОВІ ВИТРАТИ

ОСОБА_2, як інвалід 2 групи безстроково (а.с.20), відповідно до ст. 5 ч.1 п. 9 Закону України, звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.п.1,2, 375, 376 ч.1 п.п.3,4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Інвестбанк» - задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2017 року у частині стягнення грошових коштів у розмірі 55 ,86 гривень і судового збору - скасувати.

Відмовити ОСОБА_2 у позові до публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Інвестбанк» про стягнення грошових коштів у розмірі 55,86 гривень.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2017 року у частині відмови у стягненні грошових коштів у розмірі 9 877,14 гривень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 15.05.2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

Г.Я. Колесніков

Є.С. Сєвєрова