Постанова № 74012183, 08.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2018 року м. Одеса

справа №522/22251/17

провадження №22-ц/785/1289/18

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів-Вадовської Л.М., Сєвєрової С.Є.,

за участю секретаря Сідлецької Ю.С.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_6,

представник позивача-ОСОБА_3,

відповідачі-товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дніпрофінансгруп», ОСОБА_4,

третя особа- ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дніпрофінансгруп» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року у складі судді Кравчук Т. С.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дніпрофінансгруп»(далі-ТОВ«Фінансова компанія Дніпрофінансгруп», товариство), ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, про визнання правочину недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 03 липня 2013 року між нею та публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Порто-Франко» (далі- ПАТ АБ «Порто-Франко», банк) було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав кредит у розмірі 1 500 000 грн. зі сплатою 14,5% річних на строк до 02 липня 2014 року.

З метою забезпечення виконання нею зобов'язань, взятих за кредитним договором, між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, предметом якого є:

-житловий будинок під АДРЕСА_1 загальною площею 448,2 кв.м., житловою площею 104,1 кв.м.;

-земельна ділянка площею 0,2 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою наведеною вище.

В подальшому між банком та позивачем укладено додаткові угоди, за умовами яких продовжено строк виконання зобов'язання до 25 лютого 2015 року та встановлено договірний строк позовної давності п'ять років.

27 лютого 2017 року між ПАТ АБ «Порто-Франко» таТОВ «Фінансова компанія Дніпрофінансгруп» укладений договір про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами.

Крім того, ТОВ «Фінансова компанія Дніпрофінансгруп» того самого дня уклало ОСОБА_4 договір про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами.

Посилаючись на те, що укладення вищезазначених договорів про відступлення права вимоги здійснено з порушенням ст.ст.516,517 ЦК України ОСОБА_6 просила суд визнати частково недійсним:

- договір від 27 лютого 2017 року №22 про відступлення права вимоги, укладений міжТОВ «Фінансова компанія Дніпрофінансгруп» та ОСОБА_4 в частині відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним 03 липня 2013 року між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_6;

- договір від 27 лютого 2017 року №22 про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладений міжТОВ «Фінансова компанія Дніпрофінансгруп» та ОСОБА_4 в частині відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеним 30 липня 2013 року між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_5(а.с.12-17).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року відкрито провадження у справі (а.с.76).

В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія Дніпрофінансгруп» просить ухвалу суду скасувати та направити справу на розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (а.с.92-94).

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково відкрив провадження у справі за позовом, який відповідно до правил ч.ч.1,8 ст.30 ЦПК України (виключна підсудність) підлягав розгляду в Комінтернівському районному суді Одеської області за місцем знаходження нерухомого майна, переданого в іпотеку.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить залишити її без задоволення з підстав, що позовна заява подана до суду з додержанням правил підсудності, встановлених ст.ст.27,28,30 ЦПК України за місцезнаходженням одного із відповідачів (ОСОБА_4), що ч.7 ст.30 ЦПК України передбачено, що у випадку об'єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов'язання, спір розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов'язання (а.с.145).

Позивач, її представник, а також представникТОВ «Фінансова компанія Дніпрофінансгруп» та третя особа, які належним чином сповіщені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, що відповідно до правил ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи у їх відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_4, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Позовна заява ОСОБА_6 до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», ПАТ АБ «Порто-Франко», третя особа: ОСОБА_5, про визнання правочину недійсним зареєстрована в суді 27 листопада 2017 року (а.с.1).

Постановляючи 12 грудня 2017 року ухвалу про відкриття провадження у справі, суддя першої інстанції керувався ст.122 ЦПК України 2004 року, процесуальні норми якого діяли на період постановлення судом зазначеної ухвали, та виходив з того, що справа підсудна Приморському районному суду м.Одеси.

Проте з таким висновком судді погодитись не можна.

Так, за загальним правилом ч. 1 ст. 109 ЦПК України 2004 року позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Разом з тим, ч. 1 ст. 114 ЦПК України 2004 року встановлено, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» правила статті 114 ЦПК України про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).

У п.п.41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначено, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК України). За положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. До виключної підсудності належать зокрема позови про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна тощо.

Виключна підсудність є особливим видом підсудності. Правила виключної підсудності забороняють застосування при пред'явленні позову норм інших видів територіальної підсудності загальної (ст.109 ЦПК України), альтернативної (ст.110 ЦПК України) і підсудності, пов'язаних між собою вимог (ч.1 ст.113 ЦПК України).

Наявність норм про виключну підсудність пояснюється особливостями справ, на які вони поширюються, і направлені на дотримання права особи на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, на створення сторонам рівних і найбільш сприятливих умов при розгляді справи і виконанні рішення.

ОСОБА_6 пред'явлено вимоги про визнання частково недійсним договору відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.

Відповідно до п 1.2. Іпотечного договору від 30 липня 2013 року, укладеного між ПАТ АБ «Порто-Франко» та ОСОБА_5, предметом іпотеки є земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок під АДРЕСА_2 (а.с.26-34).

Згідно адміністративно-територіального поділу Одеської області зазначений предмет іпотеки знаходиться на території Комінтернівського районного суду Одеської області.

Таким чином, з огляду на місцезнаходження майна, виходячи з положень ч. 1 ст. 114 ЦПК України 2004 року справа підсудна Комінтернівському районному суду Одеської області.

Відкриваючи 12 грудня 2017 року провадження у справі, суддя на зазначене уваги не звернув та відкрив провадження у справі з порушенням правил підсудності.

Посилання апелянта на положення ч.7 ст.30 ЦПК України до уваги не приймаються, оскільки апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення відповідно до законів, чинних на час постановлення оскаржуваної ухвали.

За правилами, передбаченими п. 7 ч. 1 ст. 374, ст. 380 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу про відкриття провадження у справі та приймає постанову про направлення справи на розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю, якщо таку ухвалу прийнято судом із порушенням правил підсудності.

На підставі викладеного, колегія судів вважає, що ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд за встановленою підсудністю до Комінтернівського районного суду Одеської області.

При цьому колегія суддів зазначає, що аналогічна за змістом постанова була прийнята апеляційним судом 27 березня 2018 року за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року про відкриття провадження у справі у складі судді Кравчук Т. С. у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ТОВ«Фінансова компанія Дніпрофінансгруп», ПАТ АБ «Порто-Франко», третя особа ОСОБА_5, про визнання правочину недійсним (а.с. 170-172).

Керуючись ст. ст. 374,380,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2017 року про відкриття провадження у справі скасувати.

Направити цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5,про визнання правочину недійсним на розгляд до Комінтернівського районного суду Одеської області за встановленою підсудністю.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 травня 2018 року.

Головуючий /підпис/

Судді : /підписи/

З оригіналом згідно,

Суддя апеляційного суду

Одеської області: Г.Я.Колесніков