Постанова № 74007240, 15.05.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 567/773/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"15" травня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Мацького Є.М.

ОСОБА_1,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на рішення Острозького районного суду Рівненської області від "22" січня 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Інспектора ВЗБДР Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області капітан поліції ОСОБА_3, Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне праворушення, закриття провадження у справі , -

суддя в 1-й інстанції - Назарук В.А.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Острог,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в Острозький районний суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області, ст. інспектора ВЗБДР УПД ГУНП в Хмельницькій області капітана поліції ОСОБА_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі.

В обґрунтування позову зазначив, що постановою по справі про адміністративне правопорушення БР № 824703 від 06.07.2017 року, винесеною ст. інспектором ВЗБДР УПД ГУНП в Хмельницькій області капітаном поліції ОСОБА_3 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень. Зазначив, що дана постанова у справі про адміністративне правопорушення мотивована тим, що 06.07.2017 року о 11 год. 25 хв. на автодорозі Р-05 в м.Нетішин, він керуючи автомобілем "BMW 525", здійснив обгін транспортного засобу на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю, чим порушив вимоги п.14.6 "г" ОСОБА_4 дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 22 січня 2018 року позов задоволено.

Постанову БР № 824703 від 06.07.2017 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасовано, а справу про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Острозького районного суду Рівненської області від 22.01.2018 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого судді по справі, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги встановила наступні обставини.

06 липня 2017 року щодо ОСОБА_2 було складено постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП відповідно до якої зазначено, що 06.07.2017 року о 11 год. 25 хв. на автодорозі Р-05 в м.Нетішин Хмельницької області, ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснив обгін транспортного засобу на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю, чим порушив вимоги п.14.6 "г" ОСОБА_4 дорожнього руху, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.122 ч.2 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 425 грн.

Суд першої інстанції вирішуючи питання щодо правомірності винесення такої постанови прийшов до висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, відповідачем не доведений, оскільки будь-яких матеріалів справи та доказів відповідачами не зібрано, а тому постанова підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаним судовим рішенням, зважаючи на наступні підстави.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 14.6 ОСОБА_4 дорожнього руху обгін заборонено: а) на перехресті; б) на залізничних переїздах і ближче ніж за 100 м перед ними; в) ближче ніж за 50 м. перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м. - поза населеним пунктом; г) у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості; ґ) транспортного засобу, який здійснює обгін або об'їзд; д) у тунелях; е) на дорогах, що мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку; є) колони транспортних засобів, позаду якої рухається транспортний засіб з увімкненим проблисковим маячком (крім оранжевого).

Згідно п.1.10 ОСОБА_4 дорожнього руху визначено, що обмежена оглядовість - це видимість дороги в напрямку руху, яка обмежена геометричними параметрами дороги, придорожніми інженерними спорудами, насадженнями та іншими об'єктами, а також транспортними засобами.

Правилами дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінет Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, визначено обгін як випередження одного або кількох транспортних засобів, пов'язане з виїздом на смугу зустрічного руху.

В пункті 14.6 ПДР передбачені місця та обставини, при яких обгін заборонено. Так, пунктом "г" заборонено здійснення обгону у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості.

В той же час, ПДР містять виключення, при якому допускається здійснення обгону за відсутності обставин, коли такий здійснювати заборонено, зокрема як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 (вузька суцільна лінія) для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.

Суду першої інстанції позивачем було надано пояснення про те, що він здійснював обгін поодинокого транспортного засобу - автомобіля ГАЗ, який рухався зі швидкістю менше 30 км/год. та забезпечив при цьому безпеку дорожнього руху. Зазначені пояснення жодним чином не були спростовані відповідачами. Відповідно ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до Дорожньої розмітки ОСОБА_4 дорожнього руху України, розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі ділянок проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць для стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїздної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей (лінію перетинати забороняється. Якщо цією лінією позначено місце стоянки або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, то лінію перетинати дозволяється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати дану лінію для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.); лінія 1.6 (лінія наближення - переривчаста лінія, в якій довжина штрихів утричі перевищує проміжки між ними) попереджає про наближення до розмітки 1.1 або 1.11, яка поділяє транспортні потоки протилежних або попутних напрямків (лінію перетинати дозволяється з будь-якого боку); розмітка 1.7 (переривчаста лінія з короткими штрихами і рівними їм проміжками) позначає смуги руху в межах перехрестя (лінію перетинати дозволяється з будь-якого боку).

Враховуючи те, що відповідачами не було надано суду жодних матеріалів фото- чи відео зйомки вчиненого правопорушення або інших доказів, якими суб'єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що висновки інспектора про порушення позивачем ОСОБА_4 дорожнього руху припущеннями та такими, що не підтверджені фактичними даними для доказування вини особи, оскільки обставини з якими закон пов'язує настання даних подій відповідачем не доведені.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

При накладенні стягнення за скоєне адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч.2 ст.33 КУпАП).

Згідно з ч.1, 2 ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена ч.2 ст.122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Положеннями ч.2 ст.258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У відповідності до ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.

Разом з цим, згідно ч.5 ст.258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Неприпустимим є спрощений підхід до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 при складанні постанови заперечував факт вчинення правопорушення, однак в порушення вимог ч.5 ст.258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення працівником поліції складено не було.

Жодним доказом наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП в діях позивача встановлена не була, оскільки інших доказів щодо вчинення позивачем вказаного правопорушення відповідачем не надано.

Отже, ст. інспектором ВЗБДР УПД ГУНП в Хмельницькій області Будусь С.С. при виявлені правопорушення, фіксації правопорушення, формуванні доказової бази (матеріалів справи), розгляду справи про адміністративне правопорушення не було дотримано вимог ст.258 КУпАП, оскільки після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що за змістом ч.5 ст.258 КУпАП інспектор патрульної поліції не був зобов'язаний складати протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2, разом з тим, він мав право це зробити з урахуванням того, що особа заперечувала факт вчинення правопорушення та для збереження доказу правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до ст.251 КУпАП міг бути доказом його вчинення. Також, такими доказами могли бути фотофіксація місця події, пояснення свідків, рапорти працівників поліції, однак такі докази не були зібрані.

Відповідно положень ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ОСОБА_4 дорожнього руху.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень на користь особи-позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії (Постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2006 р. у справі № К-7375/06).

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в передбаченому законом порядку не доведено порушення позивачем п.14.6 "г" Б ОСОБА_4 дорожнього руху України, а тому приходить до висновку, що ст. інспектором ВЗБДР УПД ГУНП в Хмельницькій області капітаном поліції ОСОБА_3 неправомірно винесно постанову про адміністративне правопорушення БР № 824703 від 06.07.2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виляді штрафу в розмірі 425 гривень.

З огляду на зазначене, за правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених ст.ст.273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Ст.286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Отже, постанова суду апеляційної інстанції у справах про адміністративне правопорушення оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області залишити без задоволення, рішення Острозького районного суду Рівненської області від "22" січня 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: Є.М. Мацький

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "15" травня 2018 р.