Постанова № 74006090, 07.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 444/1022/17 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р.Й.

Провадження № 22-ц/783/6264/17 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Цапа П.М.,

за участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

представника ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" - Гнатишака О.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 04 липня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 26.09.2011 року,-

в с т а н о в и л а:

29 квітня 2017 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 26.09.2011 року в розмірі 17 886 грн. 88 коп., посилаючись на те, що за вказаним договором відповідачу був наданий кредит у розмірі 2 400, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо зміни кредитного ліміту позивач керувався п. 2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент його змінити. Стверджував, що ПАТ КБ "ПриватБанк" свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, але відповідач належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, заборгованості не сплачує. Оскільки відповідач добровільно не сплачує заборгованості, то позивач змушений звернутися до суду. Просить позов задоволити.

Заочним рішення Жовківського районного суду Львівської області від 04 липня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Надичі, Жовківського району Львівської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 22.04.1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (юр. адреса 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. 29092829003111, МФО 305299) 17 886 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 88 коп. заборгованості за кредитним договором б/н від 26.09.2011 року.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 11 вересня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Жовківського районного суду Львівської області від 04.07.2017 року - залишено без задоволення.

Вищезгадане заочне рішення в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі зазначає, що районним судом не досліджено належно докази щодо розміру заборгованості надані позивачем, а саме, у мотивувальній частині рішення суд зазначає кінцевий термін повернення кредиту, строку дії картки, однак судом не з'ясовано строк дії картки. Також вказує, що не погоджується з наведеним позивачем розрахунком суми боргу, оскільки судом не досліджено платежі проведені відповідачем в погашення заборгованості за кредитом.

Вважає, що судом першої інстанції за відсутності належних та достатніх доказів (позивачем не надано доказів), що станом на дату заявлення позову строк дії картки не припинився, та те, що відповідач продовжує нею користуватись і позивачем не надано розписки про отримання картки, не досліджено чи здійснювався перевипуск картки. Звертає увагу, що з 2012 року (часу закінчення строку дії кредитної карточки), ОСОБА_2 не користується послугами банку за укладеним з ним договором на відкриття карткового рахунку та обслуговування кредитної картки. Зазначає, що позивач (банк) не видавав йому та він не отримував кредитних карток, таким чином строк дії кредитної картки згідно умов договору закінчився, а тому вважає що позов заявлений банком із пропуском позовної давності строк якої минув 2015 р.

Просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, представника ПАТ КБ «Приватбанк» - Гнатишака О.В. на заперечення доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

15.12.2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень якого, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, підлягають задоволенню, колегія суддів погоджується з висновком суду враховуючи таке.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 11 Цивільного Кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з п. 1.27 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у цьому Законі наведені нижче терміни та поняття вживаються в такому значенні, зокрема, платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

У пунктах 14.1., 14.8 та 14.12 ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу. Банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов'язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу (далі у цій статті - договір), ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом. Банк зобов'язаний забезпечити викладення цієї інформації в доступній формі й розмістити її в доступному для користувача місці, а також надати на його вимогу в письмовій або електронній формі.

З заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписаної відповідачем 26.09.2011 року вбачається, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг (надалі - Умови), а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідач ознайомився і погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПРИВАТБАНК. Зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПРИВАТБАНКУ.

Із довідки про умови кредитування "Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду" також підписаної відповідачем 26.09.2011 року вбачається, що за такою сторонами обумовлено всі істотні умови кредитування при наданні кредитної картки, зокрема: тип картки, валюту зобов'язання, тип кредитного ліміту, процентну ставку, розмір місячного платежу, розмір комісійної винагороди та ін.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 "Правил користування платіжною карткою".

Текст Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку розміщено в мережі Інтернет на сайті банку http://privatbank.ua, що свідчить про те, що він є доступним для всіх клієнтів банку, в т.ч. і для відповідача.

Отже, в силу положень ч. 1 ст. 634 ЦК України, між сторонами укладено договір приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у стандартних формах.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи встановлено, що підписавши про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідач користувався кредитним лімітом, отже, погодився з такими умовами, розміром процентів за користування кредитом та штрафними санкціями, що передбачені п. 2.1.1.7.6 Умов.

Досліджуючи розрахунок заборгованості колегією суддів перевірено, що відповідач неодноразово використовував кредитний ліміт встановлений Банком та провів повне погашення такого 15.05.2014 року здійснивши сплату коштів в розмірі 3000,00 грн., що вбачається із колонки "Сума погашення за наданим кредитом" вказаною датою, одночасним обнуленням колонок "Сальдо поточної заборгованості" та "Сальдо простроченої заборгованості".

Наступне використання ліміту мало місце із дати 17.05.2014 року, що вбачається із колонки "Сальдо, пільговий період" та допустив прострочення щодо здійснення щомісячного платежу в дату 30.06.2014 року не провівши оплату місячного платежу в розмірі 56,14 грн, що відображається в колонці "Сальдо простроченої заборгованості".

З огляду на наведене, колегією суддів надається критична оцінка доводам представника апелянта про те, що в 2012 році закінчився строк дії кредитної картки, що ОСОБА_2 не користувався кредитними послугами Банку після 2012 року.

Згідно п. 9 розділу VIІ "Загальні правила документообігу за операціями з використанням електронних платіжних засобів" Постанови Національного банку України № 705 від 05.11.2014 року "Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів" якщо власник рахунку має заперечення щодо операцій за рахунком, то він має право звернутися до емітента із заявою про розгляд спірного питання або до суду.

Натомість, стороною апелянта не представлено в розпорядження суду доказу того, що ОСОБА_7 звертались із запереченнями до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", або із позовом до суду з приводу видаткових та прихідних операцій, що мали за кредитним рахунком після 2012 року, відтак, доводи апеляційної скарги слід вважати неспроможними.

З аналогічних міркувань, колегія суддів відхиляє доводи сторони апелянта щодо пропуску строку позовної давності з огляду на наступне.

Як встановлено в судовому засіданні прострочення щодо сплати місячного платежу в розмірі 7% від суми заборгованості допущено в дату 30.06.2014 року, а з позовом до суду Банк звернувся 27.04.2017 року, що свідчить про дотримання кредитором загального строку позовної давності, встановленої Законом. Вимог, щодо яких застосовується спеціальна позовна давність, зокрема, щодо стягнення пені - Банком не заявлено.

Заявлені до стягнення штраф фіксована частина (500,00 грн.) та штраф процента складова (5 % від суми допущено заборгованості - 827,95 грн.) нараховані кредитором перед зверненням із позовом до суду в силу формування розрахунку заборгованості в дату 31.03.2017 року, відтак, Банк не пропустив спеціального строку позовної давності, до такої неустойки.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 умов кредитного договору не виконав, допустивши порушення термінів повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, встановлених кредитним договором, відтак згідно поданого банком розрахунку станом на 31.03.2017 року утворилась заборгованість у сумі 17886,88 грн., що складається з 2242,76 грн. - заборгованість за кредитом; 14316,17 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 827,95 грн. - штраф (процентна складова).

Доказів, які б спростовували суму боргу відповідачем суду не представлено.

Таким чином, суд першої інстанції встановив дійсні прав та обов'язки сторін, які випливають з кредитного договору, перевірив розрахунок заборгованості за кредитним договором дійшов вірного висновку про підставність заявленого позову ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", в силу чого, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, 375, 381, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 04 липня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 14.05.2018 року.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

Н.О. Шеремета