Рішення № 74005280, 02.03.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/3914/17

провадження № 2/361/323/18

02.03.2018

РІШЕННЯ

Іменем України

02 березня 2018 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретарів: Пальчак Р.Р., Срібної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", Банк) звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_4 на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 24 вересня 2009 року в загальному розмірі 21185 грн. 51 коп.

В обґрунтування позову зазначало, що 24 вересня 2009 року Банк і ОСОБА_4 (далі - Позичальник, Клієнт) уклали кредитний договір № б/н, за умовами якого Банк надав відповідачу кредит у розмірі 1700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Банк взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав, надав Позичальникові кредит у вказаній вище сумі. Проте відповідач своїх зобов'язань за цим договором не виконує, внаслідок чого станом на 31 травня 2017 року ОСОБА_4 має перед Банком заборгованість за цим договором на загальну суму 21185 грн. 51 коп., з яких: 248 грн. 12 коп. - заборгованість за кредитом, 15652 грн. 37 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3800 грн. - заборгованість за пенею і комісією, а також штрафи в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 985 грн. 02 коп. (процентна складова).

Представник позивача Сафір Ф.О. у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, у якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, необхідні докази наявні у матеріалах справи.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнав, подав до суду заяву, у якій просив застосувати до заявлених Банком позовних вимог сплив строку позовної давності, посилаючись на те, що згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором № б/н від 24 вересня 2009 року останній платіж за цим договором ним здійснено 13 грудня 2013 року на суму 300 грн. Більше коштів Банку він не сплачував, оскільки був впевнений у тому, що його зобов'язання перед Банком виконані повністю. Будь-яких повідомлень про існування боргу від Банку йому не надходило. З 01 квітня 2014 року Банк почав нараховувати пеню, що вбачається із наданого ним розрахунку заборгованості за кредитним договором, тому про порушення свого права позивачу стало відомо саме з цього часу. Враховуючи положення ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України, відповідач вважає, що за позовними вимогами Банку сплив строк позовної давності, тому позов є безпідставним та необґрунтованим. Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Просив суд у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовити повністю у зв'язку зі спливом позовної давності.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

24 вересня 2009 року на підставі заяви-анкети Позичальника, Умов і правил надання банківських послуг і тарифів позивач ПАТ КБ "ПриватБанк" і відповідач ОСОБА_4 уклали кредитний договір № б/н.

За умовами цього договору Банк надав відповідачу кредит у розмірі 1700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач ОСОБА_4 у заяві на видачу кредитної платіжної картки підтвердив, що його заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним і Банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до п. п. 3.2, 3.3 Умов і правил надання банківських послуг після отримання Банком від Клієнта необхідних документів, а також заяви, Банк проводить перевірку наданих документів та приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну картку. Клієнт надає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, який має право у будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання договору є прямою і безумовною згодою Позичальника на прийняття любого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.

Згідно із п. п. 6.5, 6.6 Умов і правил надання банківських послуг Клієнт зобов'язувався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, по перевитратам платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У п. 9.12 Умов і правил надання банківських послуг встановлено, що укладений сторонами договір про надання банківських послуг діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

За змістом п. 6.7 Умов і правил надання банківських послуг Клієнт зобов'язаний слідкувати за витратами коштів у межах платіжного ліміту з метою недопущення овердрафту.

Відповідно до п. 2 Умов і правил надання банківських послуг овердрафт - це короткостроковий кредит, який надається Банком Позичальникові у випадку перевищення суми операції по платіжній картці над сумою залишку коштів на рахунку в розмірі ліміту кредитування.

Згідно із п. 8.6 Умов і правил надання банківських послуг у разі порушення Клієнтом строків платежів за будь-яким грошовим зобов'язанням, передбаченим цим договором, більш ніж на 120 днів, Клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісій, які підлягають сплаті в першу чергу.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одним із видів порушення зобов'язання є його прострочення, тобто невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Суд встановив, що Банк свої зобов'язання за кредитним договором № б/н від 24 вересня 2009 року виконав, надав відповідачу кредит у розмірі 1700 грн. На виконання умов кредитного договору ОСОБА_4 вносив платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитом та сплачував проценти за його користування.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 31 травня 2017 року внаслідок невиконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором № б/н від 24 вересня 2009 року відповідач має перед ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за цим договором на загальну суму 21185 грн. 51 коп., з яких: 248 грн. 12 коп. - заборгованість за кредитом, 15652 грн. 37 коп. - заборгованість по процентам, 3800 грн. - нарахована комісія і пеня, а також штрафи в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 985 грн. 02 коп. (процентна складова).

У ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно із ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

У ч. 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що останній платіж на виконання умов кредитного договору № б/н від 24 вересня 2009 року у рахунок погашення заборгованості за кредитом ОСОБА_4 внесено 13 грудня 2013 року в розмірі 300 грн., що підтверджується наданим Банком розрахунком заборгованості, після чого жодних платежів відповідач не здійснював.

Також із цього розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 13 грудня 2013 року, на день внесення вказаного платежу, заборгованість відповідача ОСОБА_4 за кредитом становила 248,12 грн., загальна заборгованість по процентам складала 9,50 грн.

Відповідно до зазначеного розрахунку заборгованості ПАТ КБ "ПриватБанк" з 01 квітня 2014 року стало нараховувати Позичальникові пеню за прострочення зобов'язань за кредитним договором, що свідчить про обізнаність Банку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором.

Із зазначеним позовом про стягнення із ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду 03 липня 2017 року, тобто з пропуском встановленого ст. 257 ЦПК України трирічного строку позовної давності.

У ч. 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що до суду з позовом Банк звернувся з пропуском визначеного законом трирічного строку позовної давності, а відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають, у зв'язку зі спливом позовної давності.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.