Постанова № 74004516, 10.05.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/8610/15-ц Головуючий у 1-й інст. Коваленко В. П.

Категорія 34 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого-судді Трояновської Г.С.

суддів Миніч Т.І., Григорусь Н.Й.

з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу № 279/8610/15 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 травня 2017 року, яке ухвалене під головуванням судді Коваленка у м. Коростені,

в с т а н о в и в:

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, вимоги якого в подальшому уточнив (а.с. 120-121) та зазначив, що 16 травня 2014 року близько 13 години в м. Коростень Житомирської області на вулиці Грушевського відбулося зіткнення автомобіля марки "Опель-Вектра", днз НОМЕР_2, яким він керував, та автомобіля марки "Фольксваген-Поло", ДНЗ НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_2 У результаті зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02.10.2014 року провадження по справі про притягнення його (ОСОБА_1) до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до відповідальності, та зазначено, що його вину встановити неможливо у зв'язку із відсутністю авто-технічної експертизи. Відповідно до висновку експертизи №75/16-25 від 12 жовтня 2016 року при здійсненні маневру, що призвів до ДТП, вина вбачається в діях водія ОСОБА_2 (а.с.75). У зв'язку із тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на підставі полісу № АС569318 від 03.09.2013 року, ОСОБА_1 звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування, проте отримав відмову. У зв'язку із наведеним, просив стягнути із відповідача 44352 грн. спричиненої йому матеріальної шкоди.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 травня 2017 року позов задоволено - стягнуто із ПАТ «НАСК «ОРАНТА» 44352, 00 грн. матеріальної шкоди.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки заява про страховий випадок була подана, вину заподіювача шкоди ОСОБА_2 у вчиненні ДТП встановлено висновком автотехнічної експертизи, яка проведена в рамках розгляду цієї цивільної справи, встановлено розмір матеріального збитку, а тому існують підстави для задоволення позовних вимог,.

В апеляційній скарзі, ПАТ «НАСК «ОРАНТА», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить згадане рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що учасниками дорожньо-транспортної пригоди не надано жодного документу, яким встановлено вину ОСОБА_2, позивач не звертався із заявою до страховика про виплату страхового відшкодування, а тому немає підстав для його виплати. Вказує, що законом не передбачено стягнення ринкової вартості автомобіля, яку стягнув суд. Крім того, навіть на час подачі апеляційної скарги від ОСОБА_1 не надходила заява про виплату страхового відшкодування.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Часиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (п.3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 979, 988, 990 ЦК України договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. На страховика покладається обов'язок здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, та відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 16 травня 2014 року близько 13 години в м. Коростень Житомирської області на вулиці Грушевського відбулося зіткнення автомобіля марки "Опель-Вектра", днз НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, та автомобіля марки "Фольксваген-Поло", яким керувала ОСОБА_2

В порядку адміністративного судочинства учасники ДТП до адміністративної відповідальності не притягувались та їх вина у скоєнні ДТП не встановлювалась.

Для встановленні вини учасників ДТП у даній цивільній справі було проведено судову авто-технічну експертизу.

Відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи №75/16-25 від 12 жовтня 2016 року дії водія ОСОБА_2, яка виконувала поворот ліворуч не з крайнього лівого положення, не відповідали вимогам п.п.10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України і знаходились в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с.70-75).

Таким чином, у діях водія ОСОБА_2 вбачається винна поведінка, яка призвела до ДТП.

Відповідно до висновку судової авто-товарознавчої експертизи № 4254 від 06 січня 2017 року розмір матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля автомобіля «Опель Вектра», днз НОМЕР_2, на час проведення експертизи, склав 44352,00 грн (а.с. 94-101).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на підставі полісу № АС569318 від 03.09.2013 із терміном дії 1 рік- з 04.09.2013 по 03.09.2014 (а.с. 144 зворот).

Встановивши такі фактичні обставини справи та правильно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

В апеляційній скарзі, посилаючись на ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПАТ «НАСК «ОРАНТА» вказує, що відсутня цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, оскільки її вина не встановлена.

Наведені доводи є безпідставними з огляду на таке.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Так, під час розгляду справи в суді першої інстанції для встановлення вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, представником позивача ОСОБА_3 було заявлене клопотання про призначення судової авто-технічної експертизи, яке задоволено ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26.11.2015 (а.с. 61).

Відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи №75/16-25 від 12 жовтня 2016 року дії водія ОСОБА_2, яка виконувала поворот ліворуч не з крайнього лівого положення, не відповідали вимогам п.п.10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України і знаходились в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с.70-75).

У своїй апеляційній скарзі ПАТ «НАСК «ОРАНТА» зазначило, що висновок судової автотехнічної експертизи від 12.10.2016 є однобічним, не відповідає матеріалам адміністративної справи та протилежний поясненням ОСОБА_2, а тому під час апеляційного розгляду справи, для з'ясування обставин наявності вини ОСОБА_2, представником страхової компанії Сапінським О.П. було заявлено клопотання про призначення повторної судової автотехнічної експертизи, яке було задоволено ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 29.11.2017 та згідно заявленого клопотання доручено її виконання експертам Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса (а.с. 237).

Згідно висновку повторної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №25420/5329 від 27.03.2018 встановлено, що у даній дорожній ситуації дії водія автомобіля «Фольцваген Поло» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.3 та 10.4 Правил дорожнього руху України і, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку із ДТП (а.с. 240-244).

Відтак, повторною експертизою встановлено, що ОСОБА_2 порушила Правила дорожнього руху України, що стало причиною скоєння ДТП, тобто вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП доведена.

Крім того, ПАТ «НАСК «Оранта» у своїй апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто суму страхового відшкодування у розмірі 44352,00 грн.

Наведені заперечення відповідача не можуть бути враховані з огляду на таке.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з

місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію

транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до висновку судової авто-товарознавчої експертизи № 4254 від 06 січня 2017 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Опель Вектра», днз НОМЕР_2, який отримав механічні пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 16 травня 2014 року складає 125040.92 грн.

Разом із тим, за висновками цієї експертизи встановлено, що розмір матеріального збитку, заподіяного власнику вказаного автомобіля, на час проведення експертизи, складав 44352,00 грн, що і становить ринкову вартість автомобіля (а.с. 94-101).

Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так під час її апеляційного перегляду, встановлений висновком судової авто-товарознавчої експертизи № 4254 від 06 січня 2017 року розмір матеріального збитку ПАТ «НАСК «Оранта» фактично не заперечує та нічим не спростовує. А тому в силу положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України наявні підстави для стягнення страхового відшкодування у визначеному експертизою розмірі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення із відповідача страхового відшкодування у розмірі 44352,00 грн, за висновком експерта у формі заподіяного матеріального збитку.

Відповідно до ч. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Із матеріалів справи вбачається, що після настання ДТП ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «НАСК ОРАНТА» із заявою про виплату йому страхового відшкодування на підставі полісу № АС569318 від 03.09.2013.

Проте листом №09-02-09/14075 від 24.07.2014 року та листом від 09.02.2015 року отримав відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування у зв'язку із відсутністю постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та не встановлення її вини (а.с.17, 149).

Таким чином, доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 не звертався до відповідача стосовно виплати страхового відшкодування навіть і на час подачі апеляційної скарги, є безпідставними.

Оскільки в матеріалах справи міститься достатньо доказів щодо вини ОСОБА_2., цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, у вчиненні ДТП, та достатньо доказів спричинення матеріального збитку, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в розумінні положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1166 ЦК України.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено із дотриманням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» залишити без задоволення.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 травня 2017 року залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14.05.2018.

Головуючий : Судді :